Постанова

від 04.03.2013 по справі 9/277-07

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2013 р. Справа № 9/277-07

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Олексюк Г.Є. ,

суддя Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Саган І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 на рішення господарського суду Вінницької області від 03.09.2012 року та додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 11.09.2012 року у справі № 9/277-07 (колегія суддів: суддя В.В.Матвійчук (головуючий); суддя Н.Д.Говор; суддя І.В.Маслій)

за позовом ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_1, ОСОБА_22, ОСОБА_21, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_20

до виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД"

про визнання частково недійсним рішення зборів Учасників від 20.07.2007 року та зобов'язання до вчинення дій.

за участю представників сторін:

позивачів - не з явився

відповідача - не з'явися

В судовому засіданні 04.03.2013 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_19, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_1, ОСОБА_22, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_21, ОСОБА_7, ОСОБА_20, ОСОБА_18, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 звернулись до господарського суду Вінницької області звернулись з позовом про визнання недійсним п. 1.2 рішення загальних зборів учасників Виробничо-комерційного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" (далі за текстом - Товариства) від 20.07.2007 року в частині визначення та виплати вартості частини майна позивачів пропорційно їх часткам в статутному фонді товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу товариства за другий квартал 2007 року та зобов'язання Товариства виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до часток учасників у статутному фонді товариства, виходячи з ринкової вартості майна на день виходу.

Заявою про зміну позовних вимог від 12.10.2007 року позивачі змінили позовну вимогу про зобов'язання Товариства виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до часток учасників у статутному фонді товариства, виходячи з ринкової вартості майна на день виходу та просили зобов'язати Товариство виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до часток учасників у статутному фонді товариства, виходячи з вартості майна станом на 20.07.2007 року визначеної шляхом проведення незалежної оцінки майна протягом 12 місяців з дня проведення загальних зборів учасників, але не пізніше 20.07.2008 року.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.10.2007 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 18.02.2010 року рішення господарського суду Вінницької області від 15.10.2007 року було скасовано в частині відмови у позові про визнання недійсними пунктів 1 та 2 рішення загальних зборів учасників Товариства від 20.07.2007 року в частині визначення та виплати вартості частини майна позивачів пропорційно їх часткам в статутному фонді товариства, виходячи з даного бухгалтерського балансу за другий квартал 2007 року, резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: позов задоволено частково, визнано недійсними пункти 1 та 2 рішення загальних зборів учасників Товариства від 20.07.2007 року оформленого протоколом № 21 в частині визначення та виплати вартості частини майна позивачам пропорційно їх часткам в статутному фонді товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу за другий квартал 2007 року; в решті позовних вимог - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2010 року постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 18.02.2010 року та рішення господарського суду Вінницької області від 15.10.2007 року було скасовано, а справу - направлено на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

14.07.2010 року позивачами було подано заяву про зміну предмету позову, в якій вони просили: визнати недійсним п. 1.2 рішення загальних зборів учасників Товариства від 20.07.2007 року (оформлене протоколом № 21) в частині визначення та виплати вартості частини майна позивачів пропорційно їх часткам в статутному капіталі товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу товариства за 2-й квартал 2007 року; зобов'язати Товариство виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до їхніх часток у статутному капіталі товариства, виходячи з дійсної вартості майна товариства станом на день виходу.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 03.09.2012 року позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсним п. 1.2 рішення загальних зборів учасників Товариства від 20.07.2007 року в частині визначення та виплати вартості частини майна позивачів пропорційно їх часткам в статутному фонді товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу товариства за другий квартал 2007 року; в позові в частині зобов'язання Товариства виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до їхніх часток у статутному капіталі товариства, виходячи з дійсної вартості майна товариства станом на день виходу - відмовлено.

Додатковим рішенням господарського суду Вінницької області від 11.09.2012 року присуджено до стягнення з Товариства на користь ОСОБА_11 6875,00 грн. витрат на послуги адвокатів.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 року рішення господарського суду Вінницької області від 03.09.2012 року та додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 11.09.2012 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2012 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 року у справі № 9/277-07 скасовано. Справу № 9/277-07 направлено до Рівненського апеляційного господарського суду на новий апеляційний перегляд в іншому складі суду.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 року у справі № 9/277-07 апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд скарги призначено на 06.02.2013 року.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду № 17 від 05.02.2013 року відповідно до пунктів 3.1.11, 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 9/277-07.

За результатами повторного автоматичного розподілу справи № 9/277-07 визначено інший склад колегії суддів: головуючий суддя Огороднік К.М., суддя Олексюк Г.Є., суддя Сініцина Л.М.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 року у справі № 9/277-07 апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд скарги призначено на 04.03.2013 року.

В судове засідання 04.03.2013 року сторони явки повноважних представників не забезпечили, хоча про час та місце засідання суду були належним чином повідомлені, а відтак, апеляційна скарга розглядається за їх відсутності.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, відповідно до ч. 2 п. 9 установчого договору про створення та діяльність Товариства від 04.07.1996 року учасниками товариства є громадяни згідно з додатком № 1: ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_23, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_24, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_1, ОСОБА_22, ОСОБА_21, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_20, ОСОБА_25

Згідно абз. 2 пункту 1.1 розділу 1 Статуту ВКП - ТзОВ "Альянс-ЛТД" товариство є повним правонаступником всієї сукупності прав та обов'язків Державного комунального підприємства побутового обслуговування "Альянс", створеного на підставі рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 26.11.1992 року № 642.

06.06.2006 року позивачі направили на адресу Товариства нотаріально засвідчені заяви, в яких просили вивести їх зі складу учасників товариства та виплатити їм належну частку вартості майна товариства, пропорційної статутному фонду, виходячи із розміру вартості майна станом на дату прийняття відповідного рішення. Факт отримання відповідачем 13.06.2007 року вищевказаних заяв підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 69643.

22.06.2007 року позивачі направили на адресу Товариства заяву, в якій просили скликати позачергові збори учасників товариства, з наступним порядком денним, а саме: вирішення питання про вихід учасників товариства та виплати належної їм частини вартості майна товариства пропорційно їх частці статутного фонду товариства.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства, яке оформлене протоколом № 21 від 20.07.2007 року, вирішено визначити вартість частини майна товариства позивачів пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу за другий квартал 2007 року та провести їм виплату у визначеному розмірі, з врахуванням суми непогашених зобов'язань учасників перед товариством, в строк не пізніше 12 місяців з дня виходу учасників, відповідно до поданих заяв, пункту 2.5 статуту товариства, ст. 148 ЦК України та ст. 54 Закону України "Про господарські товариства України" (п. 1.2 протоколу № 21 від 20.07.2007 року).

Позивачі звернулись до господарського суду Вінницької області за захистом своїх корпоративних прав та інтересів, вважаючи п. 1.2 рішення загальних зборів учасників Товариства незаконним, оскільки на думку позивачів визначена вартість частини майна товариства учасників на підставі даних бухгалтерського балансу за 2007 рік не відповідає реальній вартості основних фондів.

Станом на день розгляду справи в місцевому господарському суді, позивач ОСОБА_22 отримала грошові кошти, визначені відповідачем як належні до виплати відповідно до оскаржуваного рішення загальних зборів учасників Товариства в сумі 1487,25 грн.

Частиною 5 ст. 98 ЦК України передбачено, що рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Як передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України "Про господарські товариства", господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Частиною 2 ст. 115 ЦК України встановлено, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 86 ГК України передбачено, що вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Пунктом "в" ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що учасники товариства мають право вийти в установленому порядку із товариства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 та абз. 3 ч. 2 ст. 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Згідно зі ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Пунктами 10.1 та 10.2 Статуту Товариства передбачено, що учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про це не пізніше ніж за шість місяців до виходу. Учасник, який виходить із товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що відповідно до п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судам корпоративних спорів" від 24.10.2008 року № 13 при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК України та Закону про господарські товариства учасник ТзОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними. Згідно з абзацами 2, 3 пункту 30 вищевказаної Постанови при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТзОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Отже, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що відповідно до правових норм ЦК України, ГК України, Закону України "Про господарські товариства", статутних документів товариства, на вихід учасника товариства з товариства не вимагається згода інших учасників чи прийняття відповідного рішення зборами учасників товариства, а днем виходу учасника з товариства є день подачі ним заяви про вихід з товариства у встановленому порядку.

Днем подачі такої заяви слід розглядати день передачі її учасником будь-якому виконавчому органу товариства або уповноваженому на це учаснику чи працівнику товариства.

Матеріалами справи та місцевим господарським судом було встановлено, що заяви позивачів про вихід з товариства прийняті відповідальним працівником Товариства 13.06.2007 року, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 69643.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті учаснику, який виходить з товариства, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку встановленому законодавством пропорційно його частці у статутному капіталі товариства, складеного на дату виходу, тобто станом на 13.06.2007 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовної вимоги про визнання недійсним п. 1.2 рішення загальних зборів учасників Товариства від 20.07.2007 року (оформлене протоколом № 21) в частині визначення та виплати вартості частини майна позивачів пропорційно їх часткам в статутному капіталі товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу товариства за 2-й квартал 2007 року.

Згідно з приписами ст. 148 ЦК України та ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством у даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди. При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТзОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства (п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Відповідно до п. 2.5 Статуту Товариства, затвердженого загальними зборами учасників Товариства (протокол № 1 від 04.07.1996 року), перереєстрованого Управлінням економіки Вінницького міськвиконкому (Наказ № 91-р від 15.05.1997 року, реєстр. № 1284) в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, при виході учасника з товариства йому сплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді.

В установчих документах відповідача не врегульовано порядок і спосіб обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході. За таких обставин вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті учаснику, який виходить з товариства, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку встановленому законодавством, на підставі балансу.

Таким чином, господарським судом Вінницької області правомірно відхилено доводи позивачів про те, що виплата коштів згідно даних балансу не відповідає вимогам чинного законодавства.

На момент звернення до суду з позовом, позивачі не позбавлені були можливості визначити вартість частки кожного у статутному фонді товариства. Однак, останніми цього не було зроблено. Отже, позовна вимога носить немайновий характер, що додатково підтверджується і тим, що при зверненні до суду першої інстанції з позивачами сплачено державне мито з вимоги немайнового характеру. Своїм правом на зміну позовних вимог позивачі також не скористались.

Зважаючи на викладене, господарський суд Вінницької області дійшов вірного висновку, що вимога про зобов'язання відповідача виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до їхніх часток у статутному капіталі товариства, виходячи з дійсної вартості майна товариства станом на день виходу не є належним способом захисту порушеного права, визначеним положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, а відтак не відновлює порушене право. Отже, у позові в цій частині відмовлено правомірно.

Як вбачається з додаткового рішення господарського суду Вінницької області від 11.09.2012 року у справі № 9/277-07, в матеріалах справи наявна квитанція прибуткових касових ордерів, відповідно до якої ОСОБА_11 за надані послуги адвоката ОСОБА_27 та ОСОБА_28 сплатила 13750,00 грн.

При апеляційному перегляді рішення суду у даній справі від 15.10.2007 року, за клопотанням позивачів суд апеляційної інстанції призначив комплексну судову будівельно-технічну та економічну експертизи. Витрати за проведення судових експертиз понесено позивачами, що стверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Житомирським апеляційним господарським судом у постанові від 18.02.2010 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат між сторонами та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_11 6088,00 грн. витрат за надані послуги адвокатів. Витрати позивачів за проведення судової експертизи не відшкодовано у зв'язку з відмовою в задоволенні майнових вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2010 року постанову суду апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Колегія суддів вважає, що з відповідача на користь ОСОБА_11 витрати за надання юридичної допомоги адвокатів пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 6875,00 грн. стягнено правомірно, в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Щодо клопотання апелянтів про призначення будівельно-технічної та фінансово-економічної експертизи колегія суддів зазначає наступне. Дане клопотання мотивоване тим, що у спірних правовідносинах визначити вартість частини майна товариства пропорційну часткам вибувших учасників у статутному капіталі можливо лише визначивши вартість майна самого товариства на дату виходу учасників з товариства. Жодний баланс відповідача не відображає дійсної справедливої вартості майна товариства. Дослідивши матеріали справи, подане клопотання, колегія суддів, з урахуванням вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 15.04.2010 року, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про призначення судової експертизи, оскільки судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Позивачами подано позов про визнання частково недійсним рішення загальних зборів учасників. Предметом доказування в рамках заявленого позову є невідповідність прийнятого рішення вимогам чинного законодавства та порушення у зв'язку з прийняттям рішення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів. При цьому, зі змісту позовних вимог випливає, що між сторонами спору щодо вартості часток позивачів немає.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи наведені позивачами в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування рішення господарського суду Вінницької області судом апеляційної інстанції.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 03.09.2012 року та додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 11.09.2012 року у справі № 9/277-07 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.