Постанова

від 23.05.2013 по справі 9/277-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року Справа № 9/277-07 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Першиков Є.В.

судді: Данилова Т.Б. (доповідач), Ходаківська І.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргиОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 04.03.2013р. у справі господарського суду№9/277-07 Вінницької області за позовомОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 довиробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" про за участю представників сторін: позивачів - відповідача - визнання частково недійсним рішення зборів учасників від 20.07.2007р. та зобов'язання вчинити дії ОСОБА_2 не з'явився ОСОБА_3 не з'явився ОСОБА_4 не з'явився ОСОБА_5 не з'явився ОСОБА_6 не з'явився ОСОБА_7 не з'явився ОСОБА_8 не з'явився ОСОБА_9 не з'явився ОСОБА_10 не з'явився ОСОБА_11 не з'явився ОСОБА_12 не з'явився ОСОБА_13 не з'явився ОСОБА_14 не з'явився ОСОБА_15 не з'явився ОСОБА_16 не з'явився ОСОБА_17 не з'явився ОСОБА_18 не з'явився ОСОБА_19 не з'явився ОСОБА_20 не з'явився ОСОБА_21 не з'явився ОСОБА_22 не з'явився ОСОБА_23 не з'явився пр.ОСОБА_24 дов.№ 56 від 14.11.2012 В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до господарського суду Вінницької області з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) про визнання недійсним п. 1.2 Рішення загальних зборів учасників Виробничо-комерційного підприємства - ТОВ "Альянс-ЛТД" від 20.07.2007 в частині визначення та виплати вартості частини майна позивачів пропорційно їх часткам в статутному фонді товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу товариства за другий квартал 2007 року, та зобов'язання Товариства виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до часток учасників у статутному фонді товариства, виходячи з ринкової вартості майна на день виходу та просили зобов'язати Товариство виплатити позивачам вартість частини майна Товариства, пропорційно до часток учасників у статутному фонді Товариства, виходячи з вартості майна станом на 20.07.2007 року визначеної шляхом проведення незалежної оцінки майна протягом 12 місяців з дня проведення загальних зборів учасників, але не пізніше 20.07.2008 року.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.10.2007 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 18.02.2010 року рішення господарського суду Вінницької області від 15.10.2007 року було скасовано в частині відмови у позові про визнання недійсними пунктів 1 та 2 рішення загальних зборів учасників Товариства від 20.07.2007, резолютивну частину рішення викладено в іншій редакції: позов задоволено частково, визнано недійсними пункти 1 та 2 рішення загальних зборів учасників Товариства від 20.07.2007,оформленого протоколом № 21 , в решті позовних вимог - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2010 постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 18.02.2010 та рішення господарського суду Вінницької області від 15.10.2007 було скасовано, а справу - направлено на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

Постанова суду касаційної інстанції обґрунтована невірним визначенням вартості майна судовою експертизою, проведеною на день загальних зборів Товариства 20.07.2007, в той час як датою виходу з Товариства є 13.06.2007. Крім того, касаційний суд зазначив, що вимога про виплату часток, виходячи з ринкової вартості майна Товариства, позивачами не заявлялась.

14.07.2010 позивачами було подано заяву про зміну предмету позову, в якій вони просили: визнати недійсним п. 1.2 Рішення загальних зборів учасників Товариства від 20.07.2007, оформлене протоколом № 21, в частині визначення та виплати вартості частини майна позивачів пропорційно їх часткам в статутному капіталі товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу товариства за 2-й квартал 2007 року; зобов'язати Товариство виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до їхніх часток у статутному капіталі товариства, виходячи з дійсної вартості майна товариства станом на день виходу.

Під час нового розгляду справи Рішенням господарського суду Вінницької області від 03.09.2012 (головуючий суддя В.Матвійчук, судді Н.Говор, І.Маслій), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.03.2013 (головуючий суддя Огороднік К.М., судді Олексюк Г.Є., Сініцина Л.М.), позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсним п. 1.2 Рішення загальних зборів учасників Товариства від 20.07.2007 в частині визначення та виплати вартості частини майна позивачів пропорційно їх часткам в статутному фонді товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу Товариства за другий квартал 2007 року; в позові в частині зобов'язання Товариства виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до їхніх часток у статутному капіталі товариства, виходячи з дійсної вартості майна Товариства станом на день виходу відмовлено.

Додатковим рішенням господарського суду Вінницької області від 11.09.2012 року присуджено до стягнення з ТОВ "Альянс ЛТД" на користь ОСОБА_12 6875,00 грн. витрат на послуги адвокатів.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_7.ОСОБА_20, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_2, ОСОБА_23, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_11 ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_22, ОСОБА_8 ОСОБА_21, ОСОБА_19 звернулись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким зобов'язати відповідача виплатити позивачам вартість частини майна Товариства, пропорційно до їхніх часток у статутному капіталі товариства, виходячи з дійсної вартості майна товариства на день виходу та стягнути з відповідача вартість понесених судових витрат на оплату правової допомоги, судової експертизи та судового збору повністю. Заявники просять справу розглянути без участі позивачів.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника Товариства, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, додатковому рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, відповідно до ч. 2 п. 9 Установчого договору про створення та діяльність товариства від 04.07.1996 учасниками Виробничо-комерційного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" є громадяни згідно з додатком № 1: в тому числі позивачі, із визначенням часток учасників у відсотках.

Згідно Статуту ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД" товариство є правонаступником всієї сукупності прав та обов'язків Державного комунального підприємства побутового обслуговування "Альянс", створеного на підставі рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 26.11.1992 №642.

06.06.2007 року позивачі направили на адресу Товариства нотаріально засвідчені заяви, в яких просили вивести їх зі складу учасників Товариства та виплатити їм належну частку вартості майна Товариства, пропорційної статутному фонду, виходячи із розміру вартості майна станом на дату прийняття відповідного рішення. Отримання відповідачем 13.06.2007 вищевказаних заяв підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 69643.

22.06.2007 позивачі направили на адресу Товариства заяву, в якій просили скликати позачергові збори учасників Товариства, з порядком денним: вирішення питання про вихід учасників товариства та виплати належної їм частини вартості майна Товариства пропорційно їх частці статутного фонду Товариства.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства, яке оформлене протоколом № 21 від 20.07.2007, у пункті 1.2 вирішено визначити вартість частини майна товариства позивачів пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу за другий квартал 2007 року та провести їм виплату у визначеному розмірі, з врахуванням суми непогашених зобов'язань учасників перед товариством, в строк не пізніше 12 місяців з дня виходу учасників, відповідно до поданих заяв, пункту 2.5 статуту Товариства, ст.148 ЦК України та ст.54 Закону України "Про господарські товариства України".

Позивачі звернулись до господарського суду Вінницької області з позовом про захист корпоративних прав та інтересів, вважаючи п. 1.2 Рішення загальних зборів учасників Товариства від 20.07.2007 незаконним, оскільки визначена вартість частини майна товариства учасників на підставі даних бухгалтерського балансу за 2007 рік не відповідає реальній вартості основних фондів.

Позивач ОСОБА_25 отримала грошові кошти в сумі 1487,25 грн., визначені відповідачем як належні до виплати відповідно до оскаржуваного Рішення загальних зборів учасників Товариства.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили із ст.1 Закону України "Про господарські товариства", якою визначено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Частиною 1 статті 86 Господарського кодексу України передбачено, що вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Пунктом "в" ч.1 ст.10 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що учасники товариства мають право вийти в установленому порядку із товариства.

Відповідно до ст.148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Згідно зі ст.54 Закону України "Про господарські товариства", при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Статутом ВКП - Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" передбачено, що учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про це не пізніше ніж за шість місяців до виходу. Учасник, який виходить із товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Судами попередніх інстанцій на підставі аналізу положень Статуту Товариства "Альянс-ЛТД" з'ясовано, що порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати Статутом не встановлено.

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судам корпоративних спорів" від 24.10.2008 №13 при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК України та Закону "Про господарські товариства" учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Згідно пункту 30 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення).

Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Судами встановлено, що заяви позивачів про вихід з товариства прийняті відповідальним працівником Товариства 13.06.2007, відтак, вартість частини майна Товариства, що підлягає виплаті учаснику, який виходить з Товариства, повинна відповідати вартості чистих активів Товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством пропорційно його частці у статутному капіталі товариства, на підставі балансу, складеного на дату виходу, тобто станом на 13.06.2007 року.

Отже, на цих підставах суди попередніх інстанцій дійшли підставного висновку про задоволення позовної вимоги про визнання недійсним п. 1.2 Рішення загальних зборів учасників Товариства від 20.07.2007, оформлене протоколом №21, в частині визначення та виплати вартості частини майна позивачів пропорційно їх часткам в статутному капіталі товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу Товариства за 2-й квартал 2007 року.

Друга позовна вимога, заявлена також і в касаційній скарзі, а саме зобов'язати Товариство виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до їхніх часток у статутному капіталі Товариства, виходячи з дійсної вартості майна Товариства станом на день виходу, для чого призначити судову експертизу - була предметом розгляду в судах попередніх інстанцій.

Суди встановили, що в установчих документах та Статуті ТОВ "Альянс ЛТД" не врегульовано порядок і спосіб обчислення вартості частини майна Товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході. За таких обставин вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті учаснику, який виходить з Товариства, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, на підставі балансу. Судами відхилено доводи позивачів про те, що виплата коштів згідно даних балансу не відповідає вимогам чинного законодавства.

На момент звернення до суду з позовом, позивачі не позбавлені були можливості визначити вартість частки кожного у статутному капіталі Товариства в грошовому еквіваленті. Однак, останніми цього не було зроблено, позовна вимога носить немайновий характер, що додатково підтверджується і тим, що при зверненні до суду позивачами сплачено державне мито з вимоги немайнового характеру.

Своїм правом на зміну позовних вимог з немайнових на конкретні грошові вимоги позивачі також не скористались.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимога про зобов'язання відповідача виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до їхніх часток у статутному капіталі Товариства, виходячи з дійсної вартості майна Товариства станом на день виходу, не відновлює порушене право, відтак у позові в цій частині відмовлено.

Клопотання позивачів про призначення будівельно-технічної та фінансово-економічної експертизи було розглянуто судами, які дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про призначення судової експертизи, оскільки судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Позивачами подано позов про визнання частково недійсним рішення загальних зборів учасників. Предметом доказування в рамках заявленого позову є невідповідність прийнятого рішення вимогам чинного законодавства та порушення у зв'язку з прийняттям рішення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів.

Щодо розподілу судових витрат судами встановлено, що по квитанції прибуткових касових ордерів позивачі за надані послуги адвоката сплатили 13750,00 грн., а також понесли витрати на оплату судової експертизи.

Додатковим рішенням господарського суду Вінницької області від 11.09.2012 присуджено до стягнення з ТОВ "Альянс ЛТД" на користь ОСОБА_12 6875,00 грн. витрат на послуги адвокатів пропорційно розміру задоволених позовних вимог правомірно, в порядку, передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Витрати позивачів на проведення судової експертизи не відшкодовані у зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, оскільки судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.03.2013р. у справі № 9/277-07 господарського суду Вінницької області залишити без змін.

Головуючий Є. Першиков

Судді Т. Данилова

І. Ходаківська