Постанова

від 28.02.2013 по справі 823/76/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

28 лютого 2013 року Справа № 823/76/13-а

13 годин 20 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Трофімової Л.В.,

за участі секретаря - Левчука А.С.,

представників: позивача - Чакалова Р.К. за довіреністю, відповідача - Дзими Є.М. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агропостачальна компанія Бєлагросервіс до державної податкової інспекції у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2012р. №0000122303, від 24.10.2012р. №0002372303, від 18.01.2013р. №060191700,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Агропостачальна компанія Бєлагросервіс , звернувшись до суду з адміністративним позовом (нова редакція а.с.180-199 т.2) до ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі, просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області державної податкової служби від 14.08.2012р. №0000122303, від 24.10.2012р. №0002372303, від 18.01.2013р. №060191700.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ Агропостачальна компанія Бєлагросервіс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р. складено акт від 31.07.2012р. №72/2203/33003857 на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2012р. №0000122303 про визначення ТОВ Агропостачальна компанія Бєлагросервіс грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 67 911 грн. і 15 623 грн. штрафних санкцій, податкове повідомлення-рішення від 15.08.2012р. №0014931700 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 83 491 грн. 08 коп. і 20 782 грн. 11 коп. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення від 15.08.2012р. №0000132303 про визначення грошового зобов'язання - зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість у сумі 71 206 грн. Надалі позивач зазначав, що за результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 14.08.2012р. №0000122303 та залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 15.08.2012р. №0014931700 про визначення ТОВ Агропостачальна компанія Бєлагросервіс грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 83 491 грн. 08 коп. і 20 782 грн. 11 коп. штрафних санкцій змінено податковим повідомленням-рішенням від 18.01.2013р. №060191700, яким визначено грошове зобов'язання податку на доходи фізичних осіб у сумі 69 528 грн. 08 коп. і 17 509 грн. 11 коп. штрафних санкцій і податкове повідомлення-рішення від 15.08.2012р. №0000132303 про визначення грошового зобов'язання - зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за 3 місяці 2012р. у сумі 71 206 грн. змінено з урахуванням повідомлення-рішення від 24.10.2012р. 0002372303 у сумі: - 27902 грн. (а.с.29-31 т.1) та повідомлення-рішення від 24.10.2012р. 0002372303 про визначення грошового зобов'язання - зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за 3 місяці 2012р. у сумі 43304грн. за декларацією від 20.04.2012р. За твердженням позивача спірні податкові повідомлення-рішення необхідно скасувати, оскільки податкове зобов'язання визначено без урахування вимог законодавства за наслідками визнання господарських операцій неправомірними у їх відображенні в податковому обліку з окремими контрагентами з огляду на наявні первинні документи. Представником позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримано у повному обсязі з проханням позов задовольнити, посилаючись на реальність здійснених операцій, достовірність інформації у первинних та звітних документах та з огляду на довільне тлумачення контролюючим органом норм податкового права при адмініструванні податків.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов та зазначив, що оскільки, формуючи податкову звітність, позивач для відображення окремих операцій не надав достовірних документів та використовував документи первинного податкового обліку, що містять недостовірну інформацію, останні не можуть належно підтверджувати реальність здійснених операцій, а тому зменшення від'ємного значення ПДВ і збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на доходи фізичних осіб є законним та правомірним і у діях суб'єкта владних повноважень порушення відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

ТОВ Агропостачальна компанія Бєлагросервіс зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності Корсунь-Шевченківською районною державною адміністрацією Черкаської області 30.06.2004р. (ідентифікаційний код 33003857) та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 19.10.2011р. №296708.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 2.12.2010р. №2755-VI (надалі за текстом - Кодекс №2755-VI). Відповідно до ст. 15 Кодексу №2755-VI платниками податків визнаються фізичні особи, юридичні особи, які мають об'єкти оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів. Згідно ст. 75 Кодексу №2755-VI органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні та фактичні перевірки.

Посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Агропостачальна компанія Бєлагросервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р. (а.с. 42-79 т. 1). В акті перевірки від 31.07.2012р. №72/2203/33003857 податковим органом встановлено порушення: вимог п.п. 5.2.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 8.1, п.п. 8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.4 положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом МФУ від 24.05.1995р. №88, п. 44.1 ст. 44, п. 2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 67 911 грн.; п. 4.5. ст. 4, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2012р. у сумі 71 206 грн. та завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за березень 2012р. у сумі 2 113 грн.; пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, пп. 9.10.2 п. 9.10. ст. 9, пп. 16.3.2 п. 16.3 ст. 16. п. 17.2 ст. 17 та п. 19.2 ст. 19 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб , пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п.168.1.1 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме: неутримання ПДФО з надміру витрачених коштів, отриманих платником податку під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, що спричинило заниження податку в сумі 533 грн. 52 коп.; пп. 4.2.9 (д) п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, пп. 16.3.1 п. 16.3 ст.16, п. 17.2 ст. 17 та п. 19.2 (а) ст. 19 України Про податок з доходів фізичних осіб - неутримання ПДФО з виплат доходів фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності, що спричинило заниження податку з доходів фізичних осіб за 2010р. у сумі 5 400 грн.; пп. 9.12.1, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, п. 16.3.2 п. 16.3 ст. 16, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 (а) ст. 19 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб - неутримання ПДФО з виплат доходів фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, що спричинило заниження податку з доходів фізичних осіб за 2010р. у 5 400 грн.; пп. 9.12.1, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, п. 16.3.2 п. 16.3 ст. 16, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 (а) ст. 19 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб -- неутримання ПДФО з виплат доходів фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності за надані послуги за видом діяльності не передбачених свідоцтвом платника єдиного податку, що спричинило заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 6 313 грн. 88 коп., надання платнику додаткового блага без утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 30 645 грн.; пп. 4.2.9 (д) п. 4.2 ст. 4, п. 19.2 (а) ст. 19 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб - надання платнику податку додаткового блага у вигляді безоплатного харчування без утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб, що спричинило заниження податку з доходів фізичних осіб за 2010р. в сумі 15 016 грн. 24 коп., порушення пп. 162.1 ст. 162, пп. 168.1.1, пп. 168.1.5, п. 168.1. ст. 168, п. 170.10.1 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України щодо неутримання податку з виплачених доходів нерезиденту, що спричинило заниження податку з доходів фізичних осіб у 2012р. у сумі 25 582 грн. 44 коп.; п. 176.2 (б) ст. 176 Податкового кодексу України щодо надання недостовірної інформації, наведеної у податкових розрахунках за формою 1-ДФ.

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкт, базу та ставки оподаткування, застосування податкової накладної, порядок обліку, звітності є Закону України Про податок на додану вартість (надалі - Закон №168/97-ВР), що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин. Згідно пункту 9.2 статті 9 Закону №168/97-ВР будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер. Відповідно до п.п. 7.2.3 та п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Підпункт 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону №168/97-ВР передбачає, що податковим періодом є один календарний місяць. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін. Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 185.1 ст. 185 Кодексу №2755-VI передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу. За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 198.1. Кодексу №2755-VI право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг. Згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу №2755-VI не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженого податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані п. 198.3 ст. 198 Кодексу №2755-VI, а саме: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до Кодексу №2755-VI та ст.14 Закону України Про систему оподаткування від 25 червня 1991р. №1251-XII (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) податок на додану вартість, на прибуток підприємств, на доходи фізичних осіб віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Згідно підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28 грудня 1994р. №334/94-ВР (надалі за текстом - Закон №334/94-ВР) у редакції, що діяла на момент вчинення спірних правопорушень, платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. За змістом ст. 3 Закону №334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. За приписами ст. 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До валових витрат платника, який зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування згідно із статтею 81 Закону України "Про податок на додану вартість", включається від'ємна різниця, розрахована за правилами абзацу другого пп.4.2.1 п. 4.2 ст. 4 цього Закону.

Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135 - 137 Кодексу №2755-VI, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Кодексу №2755-VI). Відповідно до п. 135.1, п. 135.2, п. 135.3 ст. 135 Кодексу №2755-VI доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом п. 54.3 ст. 54 Кодексу №2755-VI контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством. Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Кодексу №2755-VI у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

На період спірних правовідносин обов'язок щодо здійснення підприємствами, установами та організаціями нарахування, утримання і перерахування до бюджету прибуткового податку з громадян передбачено Декретом Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок з громадян від 26 грудня 1992р. №. 13-92 (надалі за текстом - Декрет ), що діяв на момент виникнення спірних правовідносин та Законом України Про податок з доходів фізичних осіб від 22 травня 2003р. №889-IV (надалі за текстом - Закон №889-IV), що діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Підпунктами 9.12.1, 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону №889-IV визначено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності. Пункт 1.15 ст. 1 Закону № 889-IV визначає податкового агента як юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізичну особу чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку. Відповідно до ст. 8 Закону № 889-IV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Відповідно до п. 19.2 ст. 19 Закону №889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку.

Пунктом 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону №889-IV визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті). За змістом п. 1.6 ст.1, пп. 4.3.25 п. 4.3 ст.4, пп. 9.12.1 п. 9.12. ст. 9 та ст. 17 Закону №889-IV особа, яка є джерелом виплати доходу на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу, оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Декрету визначено, що нарахування, утримання i перерахування до бюджету прибуткового податку здійснюється підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які провадять виплати доходів. Частиною 2 ст. 19 Декрету встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності: своєчасно i в повному обсязі нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету суми податку з доходів громадян, що підлягають оподаткуванню у джерела виплати.

Згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Кодексу №2755-VI платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п. 163.1 ст. 163 Кодексу №2755-VI). За змістом ст. 164 базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

З огляду на викладені вище положення податкового законодавства та на підставі даних акту перевірки від 31.07.2012р. №72/2203/33003857 позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення, які з урахуванням адміністративного оскарження є предметом розгляду у даній справі, а саме: про визначення ТОВ Агропостачальна компанія Бєлагросервіс грошового зобов'язання від 14.08.2012р. №0000122303 (а.с. 24 т.1) з податку на прибуток підприємств у сумі 67 911 грн. і 15 623 грн. штрафних санкцій, податкове повідомлення-рішення від 18.01.2013р. №060191700 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 69 528 грн. 08 коп. і 17 509 грн. 11 коп. штрафних санкцій (а.с.79 т.3) та податкове повідомлення-рішення від 24.10.2012р. №0002372303 (а.с. 30-31 т. 1) про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 43 304 грн.(а.с.78 т.3).

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. №996-ХІ із змінами та доповненнями (надалі за текстом - Закон №996-ХІ) встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Пункт 2 ст. 3 Закону №996-ХІІ визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції відповідно до пункту 2.1. статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704. Статтею 9 Закону №996-ХІІ встановлено вимоги до первинних документів, що є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням (надалі - ППР) від 14.08.2012р. №0000122303 (а.с. 24 т.1, а.с. 6 т. 3) збільшено суму грошового зобов'язання у сумі 83 534 грн.: з податку на прибуток підприємств у сумі 67 911 грн. та штрафними санкціями у сумі 15 623 грн. у зв'язку із встановленими порушеннями пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 44.1 ст. 44, п. 2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу №2755-VI, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 8.1, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону №334/94-ВР, що зафіксовано в акті перевірки від 31.07.2012р. №72/2203/33003857 (а.с. 44-57 т. 1, а.с. 67-144, а.с. 220-250 т. 2, а.с. 1-5 т. 3) за результатом відображення податкової інформації у податковій декларації (а.с. 244-250 т. 3, а.с. 1-58 т. 4, а.с. 110-117 т. 5) та фінансовій звітності (а.с. 226-243 т. 3) і у обліковій картці (а.с. 42-50 т. 5).

З 01.01.2011р. набрав чинності Кодекс №2755-VI розділ III якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств. У п. 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу №2755-VI зазначено, що р. III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011р., якщо інше не встановлено цим підрозділом. На час проведення позивачем господарської діяльності в 2010р. і першому кварталі 2011р. діяв Закон №334/94-ВР. За правилами ведення податкового обліку згідно Закону №334/94-ВР дата збільшення валових витрат: (11.2.1) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг); (11.2.3) датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є: а) нерезидентами; б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової). Однак, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку(5.3.9).

У позовній заяві (нова редакція а.с. 180-199 т. 2) позивач вказує на те, що ППР від 14.08.2012р. №0000122303 є незаконним, оскільки висновок про завищення позивачем валових витрат сформовано безпідставно щодо контрагентів ТОВ Компанія Агро-Союз , ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та індивідуального підприємця (резидент Республіки Білорусь) ОСОБА_5 Інші порушення, встановлені в акті перевірки та зобов'язання, визначені у спірному ППР №0000122303 позивачем не оспорюються.

Судом встановлено, що між ТОВ Агропостачальна компанія Бєлагросервіс (замовник) та ТОВ Компанія Агро-Союз (виконавець) (ідентифікаційний код 25008215) укладено договір від 29.04.2010р. №2342-10/532 (а.с. 80-81 т. 3), що підписано сторонами, останній має двосторонній зобов'язальний характер, предметом договору є надання інформаційно-консультаційних послуг. У судовому засіданні судом досліджено, що на виконання умов договору від 29.04.2010р. №2342-10/532 ТОВ Компанія Агро-Союз про надання інформаційно-консультаційних послуг ТОВ Агропостачальна компанія Бєлагросервіс на загальну суму 44 513 грн. 13 коп., у тому числі ПДВ 7 418 грн. 86 коп., позивачем операції оформлено відповідно до податкових накладних від 06.07.2010р. №11445 (а.с. 84 т. 3), від 27.07.2010р. №11471 (а.с. 85 т. 3) та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.07.2010р. №2 та від 27.07.2010р. №3 (а.с 82-83 т. 3). Разом з тим, у судовому засіданні представником відповідача наголошувалось про те, що лише складання документів і їх відображення у обліку не підтверджує реальність і зміст останніх, оскільки не передбачає їх використання у господарській діяльності позивача. З метою перевірки доводів відповідача як в договорі так і в актах відсутні будь-які відомості, які саме роботи виконано (а.с.62 т.1) та встановлення факту наявності у позивача належних документів і перевірки відомостей у них, що можуть свідчити про правомірність формування валових витрат і податкового кредиту та визначення бюджетного відшкодування щодо надання послуг судом взято до уваги: п.3.1 договорів з ТОВ Компанія Агро-Союз - ціна інформаційно-консультаційних послуг визначається в актах виконаних робіт, проте фактично послуги з формування бази даних та надання консультацій, розробки методів і проведення аналізу не містили визначення цін у розрізі кожного виду послуг, а вказано в актах виконаних робіт лише їх загальну вартість; не надано також і звітів (опису чи деталізації) щодо змісту таких інформаційно-консультаційних послуг(а.с.107-108 т.1), тому наявність лише податкової накладної не дає підстав вважати, що операції фактично проведені і останні мають бути відображені в обліку з визначення податку на прибуток і ПДВ. Як вбачається з акту перевірки(а.с.62, т.1) позивачем до складу податкового кредиту включено дані податкової накладної від 26.11.2010р. № 5 на суму ПДВ 3 445,09 грн. згідно отриманих документів від ТОВ ЕКОСТАР СА , код ЄДРПО 37359579 та податкової накладної від 06.10.2010р. № 1 на суму ПДВ 4 357,24 грн. згідно отриманих документів від ПП Торгівельно-будівельна компанія 2009 , код ЄДРПОУ 36319967, проте відомості наведені у виданих податкових накладних не можуть підтверджувати право ТОВ АПК Бєлагросервіс на податковий кредит, оскільки останні були виписані з порушенням пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість . Позивач не оспорює у позові (а.с.180-199 т.2) ці твердження відповідача та не надає відповідні докази для дослідження до суду.

Судом досліджено, що між ТОВ Агропостачальна компанія Бєлагросервіс (замовник) та ФОП ОСОБА_5 (виконавець) (свідоцтво державної реєстрації від 02.06.2011р. №191488913) укладено договір від 01.03.2012р. №3-2012 (а.с. 106-107 т. 3), що підписано сторонами, останній має двосторонній зобов'язальний характер, предметом договору є надання маркетингових та консультаційних послуг з порядку організації та управління бізнесом для замовника. У судовому засіданні судом досліджено, що на виконання умов договору від 01.03.2012р. №3-2012 виконавцем ФОП ОСОБА_5 для ТОВ Агропостачальна компанія Бєлагросервіс фактично не проведено маркетингові дослідження, а надана до суду розроблена для інших споживачів документація з порядку ведення бізнесу, хоча за назвами співпадає до технічного завдання (а.с. 109 т. 3) на загальну суму 19 000 $, відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті від 16.05.2012р. №10 (а.с. 112 т. 3) та акту здачі-прийняття наданих послуг від 30.03.2012р. №1 (а.с. 110 т. 3), оскільки не ідентифікується як така, що виконана саме до умов цього договору і стосується (чи використовується) господарської діяльності позивача. Суд критично оцінює як доказ (а.с. 154-250 т. 1, а.с. 1-44 т.2) обґрунтованості формування валових витрат позивача звіт для бізнесу іншого за назвою ТОВ Бєлагросервіс (а.с. 157 т. 1) з метою пошуку клієнтів для співпраці з ГК Бєлагро (а.с. 158-250 т.1, а.с. 1-44 т. 2), оскільки в акті перевірки від 31.07.2012р. №72/2203/33003857 (а.с. 93-95 т. 2) встановлено, що відповідно до технічного завдання (а.с. 109 т. 3) виконавець (ФОП ОСОБА_5) в результаті виконання умов договору від 01.03.2012р. №3-2012 (а.с. 106-107 т. 3) повинен був надати 7 документів, а саме: документ Реорганізація продаж ; документ Клієнтська політика ; документ Сегментація клієнтів ; документ Методика формування продуктового портфеля ; електронний довідник Робочий асортимент ; електронний довідник Ймовірні постачальники ; документ Стандарт активних продаж . Жодного із вказаних документів до перевірки не надано, в зв'язку з чим перевіркою неможливо було встановити як вони були використані у господарській діяльності ТОВ Агропостачальна компанія Бєлагросервіс і у судовому засіданні не спростовано твердження відповідача про те, що неможливо встановити як були використані у господарській діяльності ТОВ Агропостачальна компанія Бєлагросервіс - так як документи до перевірки не надано (а.с. 94 т. 2), позаяк не надано таких доказів і до суду.

Відповідно до пп. 14.1.36 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом враховано щодо операцій з надання послуг з обробки даних для позивача у відносинах з ОСОБА_5 та ТОВ Компанія Агро-Союз у разі віднесення тих чи інших послуг до певної категорії слід брати до уваги, що до послуг з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем, відносяться послуги, визначені у розділі 72.30.2 Державного класифікатора продукції та послуг, що затверджено і введено в дію наказом Держстандарту України від 30 грудня 1997р. №822. Відповідно до Закону України від 5 липня 1994р. №80/94-ВР "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах" обробка інформації в системі - це виконання однієї або кількох операцій, зокрема: збирання, введення, записування, перетворення, зчитування, зберігання, знищення, реєстрація, приймання, отримання, передавання, що здійснюються в системі за допомогою технічних і програмних засобів. Під обробкою даних розуміється послідовність операцій, що виконуються над даними, наприклад операцій об'єднання, перевірки, арифметичних операцій і т. д., а також операції зі зберігання, пошуку, сортування і переформатування текстових та табличних даних в обчислювальних системах. При цьому слід врахувати, що відповідно до пп. 2.3.3 п. 2.3 ст. 2 Закону №80/94-ВР особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж, підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку незалежно від того, досягає вона граничних обсягів оподатковуваних операцій, визначених підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону, чи ні. Особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України.

Відповідно до п. 2.2. договору (а.с. 142-145 т. 1) результат наданих послуг передається Виконавцю (ОСОБА_5) у зручній для Замовника формі , хоча за п. 4.3 Виконавець складає і надає Замовнику звіт про надані послуги і (або) акт. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що документи від ОСОБА_5 (а.с. 154-250 т. 1, а.с. 1-44 т. 2) отримано на митній території України на електронну адресу працівника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1, хоча доказів на підтвердження вказаних обставин до суду не надано. Судом досліджено акт (а.с. 147 т. 1) приймання наданих послуг про проведення маркетингових досліджень, складений у м. Мінськ, однак документів, що підтверджують виїзд ОСОБА_6 для здійснення заходу 30.03.2012р. до суду не надано як і звіту чи акту у відповідності до вимог Закону №996-ХІ.

Законом №334/94-ВР (п. 1.32 ст. 1) визначено, що господарською діяльністю була будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Оскільки, у рішенні про результати розгляду повторної скарги від 29.12.12р. № 8143/0/61-12/10-2315 (а.с.71-76 т.3) зазначено, що (а.с. 75 т. 3) підтвердженням підприємцями виду/видів діяльності в межах якого/яких вони реалізовують продукцію (товари, роботи, послуги), виходячи із положень норм ст.ст. 2,6 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва є копії свідоцтва про державну реєстрацію його як суб'єкта підприємницької діяльності, свідоцтва про сплату єдиного податку (для підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) і при виплаті доходу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за надані послуги немає підстав для утримання податку на доходи фізичних осіб у джерела виплати так як було надано свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_6 від 01.01.2010р., виданого на 2010р. ДПІ у Ріпкінському районі ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), а також ОСОБА_3, який є фізичною особою-підприємцем (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3), то суд враховуючи встановлені факти за результатом адміністративного оскарження і актом перевірки (а.с. 80, а.с. 82-83 т. 2): акти здачі-приймання робіт (надання послуг) у сумі 36 000грн. без ПДВ (3 кв.2010р.) на виконання договору №1 від 01.06.2010р. і на виконання договору №1 від 01.03.2010р. (а.с. 111-114 т. 1) у сумі 63 009,93грн. без ПДВ (3 кв.2010р. - 19 612,51грн.; 4 кв.2010р. - 22 480 грн.; 1кв.2011р. - 20 917,42 грн.) не знаходить підстав вважати обґрунтованим зменшення контролюючим органом складу валових витрат щодо ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 у сумі 99 009,93 грн.(36 000 грн. +63 009,93 грн. ) і збільшення грошового зобов'язання у сумі 99 009,93грн.х25%: з податку на прибуток підприємств у сумі 24752грн. та штрафними санкціями, з огляду на те, що судом досліджено свідоцтво НОМЕР_4 від 01.01.2010р. (а.с. 117 т. 1), С №042991 від 2011р. (а.с. 121 т. 1) про сплату єдиного податку ОСОБА_4, акти взаєморозрахунків за виписками банку (а.с. 122 т. 1), акти (а.с. 123-130 т. 1) здачі-приймання робіт (надання послуг) між позивачем і ФОП ОСОБА_4 та свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (а.с. 136, т. 1), договори (а.с. 131, а.с. 135 т.1), ліцензію НОМЕР_5 строком дії від 04.06.2008р. до 03.06.2013р. (а.с. 134 т. 1), квитанції про сплату єдиного податку ОСОБА_3 від 16.06.2010р., від 13.07.2010р. (а.с. 137 т. 1), акти взаєморозрахунків за виписками банку (а.с. 138 т. 1), акти (а.с. 139-141 т. 1) здачі-приймання робіт (надання послуг) між позивачем і ФОП ОСОБА_3

Податковим повідомленням-рішенням від 24.10.2012р. №0002372303 (а.с.29-31 т.1, а.с. 78 т. 3) зменшено суму від'ємного значення суми ПДВ у сумі 43 304 грн. у зв'язку із відображенням податкової інформації у декларації за березень 2012р. від 20.04.2012р. (а.с. 59-69 т.4, а.с. 170-173 т.5), за лютий 2012р. від 13.03.2012р. (а.с.70-75 т.4, а.с.167-169 т.5), за січень 2012р. від 20.02.2012р. (а.с.76-83 т.4, а.с.164-166 т.5), за грудень 2011р. від 19.01.2012р.(а.с.84-94 т.4, а.с.161-163 т.5), за листопад 2011р. від 20.12.2011р. (а.с. 95-103 т.4), за жовтень 2011р. від 16.11.2011р. (а.с.104-113 т.4, а.с.158-160 т.5), за вересень 2011р. від 20.10.2011р. (а.с.114-124 т.4, а.с.155-157 т.5), за серпень 2011р. від 20.09.2011р. (а.с.125-134 т.4, а.с.152-154 т.5), за липень 2011р. від 19.08.2011р. (а.с.135-144 т.4, а.с.149-151 т.5), за червень 2011р. від 19.07.2011р. (а.с.145-155 т.4), за травень 2011р. від 20.06.2011р. (а.с.156-164 т.4), за квітень 2011р. від 20.05.2011р. (а.с.165-174 т.4, а.с.146-148 т.5), за березень 2011р. від 20.04.2011р. (а.с.175-184 т.4), за лютий 2011р. від 21.03.2011р. (а.с.185-195 т.4), за січень 2011р. від 21.02.2011р. (а.с.196-206 т.4, а.с.142-145 т.5), за грудень 2010р. від 20.01.2011р. (а.с.207-217 т.4, а.с.138-141 т.5), за листопад 2010р. від 20.12.2010р. (а.с.218-228 т.4, а.с.134-137 т.5), за жовтень 2010р. від 22.11.2010р. (а.с.229-239 т.4, а.с.130-133 т.5), за вересень 2010р. від 20.10.2010р. (а.с.240-249 т.4, а.с.126-129 т.5), за серпень 2010р. від 19.09.2010р. (а.с.250 т.4, а.с.1-8, а.с.122-125 т.5), за липень 2010р. від 19.08.2010р. (а.с.9-17, а.с.118-121 т.5), у розрахунках (а.с.206-228 т.5) і у обліковій картці (а.с.51-60 т.5) та встановленими порушеннями п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.192.1 ст.192 ПКУ, п.4.5 ст.4, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, що зафіксовано в акті перевірки від 31.07.2012р. №72/2203/33003857 (а.с.57-65 т.1, а.с.67-144, а.с.220-250 т.2, а.с.1-5 т.3).

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону №168/97-ВР та п. 192.1 ст. 192 Кодексу №2755-VI якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Підпунктом 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону №168/97-ВР передбачено якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг). Згідно п.п. 4.5.3 п. 4.5 ст. 4 Закону №168/97-ВР передбачено, що зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише: при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості; при перегляді цін, пов'язаних з гарантійними замінами товарів.

Приписами п. 192.2 ст. 192 Кодексу №2755-VI передбачено, що норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок. Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору. Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР визначено, що податкова накладна, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Позивач вказує, що ТОВ АПК Бєлагросервіс виконано всі умови, що містяться в п.4.5 ст. 4 Закону №168/97-ВР та ст. 192 Кодексу №2755-VI щодо коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість. При поверненні товарів покупцями платниками ПДВ та при поверненні грошових коштів за повернуті товари неплатниками ПДВ, ТОВ АПК Бєлагросервіс складено коригування до податкових накладних. Судом встановлено, що при заповненні податкової декларації з ПДВ за липень 2010р. та складанні в липні 2011р. розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної позивачем допущено методологічні та арифметичні помилки, виявлені відповідачем, а саме: завищено податкове зобов'язання за липень 2010р. на суму 544 грн., за липень 2011р. - занижено на суму 128 грн., а у податковій декларації з ПДВ за липень 2010р. позивачем включено до податкового кредиту 7 419 грн. ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ Компанія Агро-Союз , проте надані як для перевірки так і до суду документи не засвідчують зв'язку понесених позивачем витрат з господарською діяльністю.

Внаслідок документування господарських операцій з ТОВ Компанія Агро-Союз позивачем було включено 7 418 грн. 86 коп. до податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за липень 2010р. на підставі податкових накладних від 06.07.2010р. №11445 на суму ПДВ 4 166 грн. 21 коп. та від 27.07.2010р. на суму ПДВ 3 252 грн. 65 коп., позивачем було безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ сплачені ТОВ Компанія Агро-Союз .

У період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р. у податковому обліку ТОВ АПК Бєлагросервіс мали місце випадки включення до додатків 1 декларації з ПДВ записів про коригування (зменшення) податкових зобов'язань товариства до податкових накладних: не підтверджених відповідними на час проведення перевірки розрахунками коригування кількісних і вартісних показників на суму 26 330 грн.; без зазначення дати отримання та не засвідчені підписами покупця всього на суму 8 883 грн. - таких підтверджуючих документів під час перевірки позивачем не надано і допустимих доказів до суду не надано(а.с.108, а.с.206-228 т.5). Судом враховано, що первинні документи, податкові накладні щодо коригувань з огляду на п.44.6 ст.44 Кодексу №2755-VI позивач мав право надавати під час перевірки і у ході адміністративного оскарження (а.с.38-46, а.с.48-52 т.6).

У листі ДПАУ від 02.12.2005 р. № 24078/7/16-1117 зазначено: розрахунок коригування складається в момент зміни податкових зобов'язань, тобто в день повернення грошових коштів або в день повернення товарів (залежно від того, яка подія відбулася раніше) . Порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту визначений в ст.192 Кодексу №2755-VI. Згідно п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 01.11.2011р. № 1379 постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до ст.192 розділу V Кодексу.

Суд зазначає, що основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання визначені Господарським кодексом України 16 січня 2003 року №436-IV (надалі за текстом - Кодекс №436-IV). Ст. 55 Кодексу №436-IV визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. №435-IV (ст. 13) визначає межі здійснення цивільних прав: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У судовому засіданні твердження відповідача про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ за декларацією від 20.04.2012р. у сумі 43304грн. знайшло підтвердження доказами у справі.

Податковим повідомленням-рішенням від 18.01.2013р. №060191700 (а.с.79 т.3) збільшено суму грошового зобов'язання у сумі 87 037 грн.19 коп.: з податку на доходи фізичних осіб 69 528 грн.08 коп. та штрафними санкціями у сумі 17509 грн. 11коп. у зв'язку із встановленими порушеннями пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54, п. 162.1 ст.162, пп. 168.1.1, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 170.10.1 п. 170.10 ст.170, пп. 127.1 ст.127, п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, пп. 4.2.9 (б), пп. 4.2.15 п.4.2 ст. 4, пп. 9.10.2 п.9.10, ст. 9, пп.16.3.2 п.16.3 ст.16, п.17.2 ст.17, пп.19.2 (а) ст.19, що зафіксовано в акті перевірки від 31.07.2012р. №72/2203/33003857 (а.с.68-75 т.1, а.с.67-144, а.с.220-250 т.2, а.с.1-5 т.3) та результатом відображення податкової інформації у податкових розрахунках (а.с.205-225 т.3) і у обліковій картці (а.с.61-64 т.5).

У судовому засідання досліджено договори позики від 26.08.2010р. та від 15.09.2010р. укладені між ТОВ Агропостачальна компанія Бєлагросервіс (позикодавцем) та ОСОБА_8 (позичальником), який перебуває у трудових відносинах із позикодавцем. Предметом зазначених договорів є передача позикодавцем у власність позичальника грошових коштів в розмірі обумовлені договорами, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів у порядку та на умовах, визначених договорами. Розмір позики за значеними договорами становить 204 300 грн.(а.с. 100-106 т. 5). Якщо надана поворотна позика з якихось причин не повертається позичальником - працівником (повністю чи частково), то неповернена сума буде отриманим додатковим благом згідно ч. д пп. 4.2.9 Закону №889.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. За приписами ч.1. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно п. 2.1. Договорів позики, розмір позики за Договором від 26.08.2010р. становить 85 300,00 грн., а за Договором від 15.09.2010р. 119 000,00 грн. На виконання умов Договорів позики, за платіжним дорученням № 673 від 26.08.2010р. та № 731 від 15.09.2010р. позивачем було надано ОСОБА_8 позику на загальну суму 204 000,00 грн. Згідно прибуткового касового ордеру від 27.01.2011р. № 23 ОСОБА_8 було сплачено 424 000 грн. в рахунок повернення позики. Згідно прибуткового касового ордеру від 14.02.2011р. № 48 ОСОБА_8 було сплачено 300,00 грн. в рахунок повернення позики. Факт отримання грошових коштів за договором позики не може свідчити про отримання доходу. Підпунктом 14.1.257 ст. 14 Кодексу №2755-VI визначено, що поворотна фінансова допомога це - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення. Як визначено підпунктом 135.5.5 ст. 135 Кодексу №2755-VI податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Операції платника податку на прибуток з надання та зворотного отримання безпроцентної позики не впливає на його податковий облік та не відображається у складі доходів/витрат. Відповідно до підпункту 165.1.31 ст. 165 Кодексу №2755-VI до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку. У зв'язку із відсутністю оподатковуваного доходу у ОСОБА_8 у податкового агента не виникало обов'язку із нарахування і утримання податку на доходи фізичних осіб у сумі 30645 грн. і штрафної санкції у сумі 7661, 25 грн.

При оподаткуванні ПДФО у позивача як податкового агента у відносинах з ФОП ОСОБА_5 судом враховано, що у ст. 103 Кодексу №2755-VI визначено порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України. Відповідно до п. 103.1 ст. 103 Кодексу №2755-VI застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України. У п 103.2 цієї статті Кодексу №2755-VI визначено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.4, п. 103.5 ст. 103 Кодексу №2755-VI).

30.01.1995р. набрала чинності Угода, ратифікована Законом України Про ратифікацію Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і майно від 20 грудня 1994р. №306/94-ВР.

Відповідно до наказу ДПАУ від 12 квітня 2002р. №173 довідку-підтвердження статусу податкового резидента України видає державна податкова інспекція за місцезнаходженням юридичної особи (місцем проживання фізичної особи) на своєму бланку протягом 10-ти робочих днів з моменту подання письмового звернення такої особи. Наказом ДПАУ від 30.09.2004р. №575 внесено зміни до наказу від 12 квітня 2002р. №173, якими встановлено, що державні податкові інспекції за місцезнаходженням юридичної особи (місцем проживання фізичної особи) у разі подання такою особою заяви про звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерел у іноземній державі або заяви про відшкодування уже сплачених податків на території іноземної держави за формами, затвердженими компетентним органом цієї іноземної держави з виконання міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування на її території, зобов'язані підтверджувати статус податкового резидента на цих формах підписом начальника державної податкової інспекції та печаткою.

Відповідно до п. 160.2 ст. 160 Кодексу №2755-VI резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Україна поряд з іншими державами підписала Гаазьку конвенцію про скасування вимоги дипломатичної або консульської легалізації іноземних офіційних документів. Офіційні документи, які використовуватимуться на території держав - учасниць Конвенції, мають бути засвідчені спеціальним штампом аpostille (далі - апостиль), проставленим компетентним органом держави, в якій було складено документ. Офіційні документи, на яких проставлено апостиль, не потребують будь-якого подальшого засвідчення (легалізації). Із держав, з якими Україна має чинні договори про уникнення подвійного оподаткування, учасницями цієї Конвенції є Білорусь, тому відповідно до висновку Мін'юсту України документи податкових установ іноземних держав, які є учасниками договорів про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, на територіях договірних сторін мають прийматися без будь-якого додаткового засвідчення (лист ДПС України від 12.01.2012 р. №811/7/12-1017). Тому, враховуючи матеріали справи і приписи актів законодавства відповідач неправомірно визначив як податковому агенту податок на доходи фізичних осіб у відносинах з ОСОБА_5 у сумі 25 582,44 грн. і штрафну санкцію у сумі 6 395,61грн.

За Законом №996-ХІІ метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Судом досліджено і проаналізовано документи щодо обліку вартості обідів (а.с.76-93 т.6), проте доказів обліку різниці вартості обідів за рахунок власного прибутку підприємства позивачем на спростування доводів акта перевірки і пояснень представника відповідача у зв'язку із визначенням обов'язку податкового агента не надано. Оподаткування доходів фізичних осіб з 01.01.2011 р. здійснюється у відповідності до розділу IV "Податок на доходи фізичних осіб" Кодексу. Пунктом 165.1 статті 165 Кодексу встановлено вичерпний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Грошова компенсація за обіди (їх здешевлення) у вказаному переліку не зазначена, а отже, оподатковується у відповідності до підпункту 164.2.18 пункту 164.2 ст. 164 на загальних підставах за ставками, встановленими підпунктом 167.1 ст. 167 Кодексу.

Оскільки здійснення господарської операції може бути підтверджено не лише податковою накладною, а відображення у податковому обліку і звітності проводиться на підставі первинних та розрахункових документів, що у судове засідання позивачем та відповідачем надано на підтвердження відображених операцій, суд дійшов висновку, що ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі при прийнятті ППР від 14.08.2012р. №0000122303 та ППР від 18.01.2013р. №060191700 було допущено порушення вимоги Кодексу №2755-VI та Закону №334/94-ВР, а тому рішення є частково такими, що порушують права та інтереси позивача. Щодо законності податкового повідомлення-рішення від 24.10.2012р. №0002372303, то суд вважає, що відповідачем правомірно визначено податкові зобов'язання позивача з огляду на доведеність обставин використання в податковому обліку позивача недостовірної інформації, невідповідність здійснених і оформлених операцій та фактів порушень, відображених в акті перевірки, отже суд вважає зменшення розміру від'ємного значення ПДВ за декларацією від 20.04.2012р. правомірним і не знаходить підстав для скасування ППР від 24.10.2012р. №0002372303 у сумі 43 304 грн.

Згідно п. 44.6 ст. 44 Кодексу №2755-VI у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Вирішуючи спір, суд також зважає, що у силу вимог ч. 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст. 8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч. 1 ст. 71 КАС України означає обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості . Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. З огляду на викладене, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені норми права із застосуванням системного аналізу, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Оскільки адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, сплачений судовий збір згідно ст.94 КАС України підлягає поверненню з бюджету у сумі 1 002 грн. 56 коп.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 160, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області державної податкової служби від 14.08.2012р. №0000122303 у частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств на загальну суму 29 633 грн. з яких: за основним платежем 24 752 грн. та 4 881 грн. за штрафними санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області державної податкової служби від 18.01.2013р. №060191700 у частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 70 284 грн. 30 коп. з яких: за основним платежем 56 227 грн. 44 коп. та 14 056 грн. 86 коп. за штрафними санкціями.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агропостачальна компанія Бєлагросервіс (19401, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Костомарова, 53А, ідентифікаційний код 33003857) судові витрати із сплати судового збору у сумі 1 002 (одна тисяча дві) грн. 56 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 5 березня 2013р.

Суддя Л.В.Трофімова