Постанова

від 05.03.2013 по справі 5020-1409/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року Справа № 5020-1409/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сотула В.В.,

суддів Голика В.С.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача, Кузіна Наталя Валеріївна, довіреність № 07/5 від 14.08.12, Севастопольське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

представник відповідача, Бормінцева Тетяна Євгенівна, довіреність № б/н від 07.06.12, комунальний заклад "Севастопольська міська лікарня № 9";

розглянувши апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 21 січня 2013 року у справі № 5020-1409/2012

за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (вул.Дзержинського, 53, м.Севастополь, 99001)

до комунального закладу "Севастопольська міська лікарня № 9" (вул.Міра, 5, м.Севастополь, 99018)

про стягнення 8312,62 грн.

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2012 року Севастопольське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до комунального закладу "Севастопольська міська лікарня № 9" про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 8312,62 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з необґрунтованою видачею та продовженням листків непрацездатності лікарями комунального закладу "Міська лікарня №9" заподіяна матеріальна шкода на суму 8312,62 грн., яку позивач просив стягнути на підставі статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 21 січня 2013 року у справі № 5020-1409/2012 відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у позові місцевий господарський мотивував рішення тим, що комунальний заклад "Севастопольська міська лікарня № 9", як лікувальна установа, видаючи листки непрацездатності, не здійснював безпосередньої виплати коштів Фонду у порядку надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, що не свідчить про завдання шкоди у розумінні статті 1166 Цивільного кодексу України.

Вважаючи, що зазначене рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржений судовий акт та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Зокрема, заявник апеляційної скарги вказував на те, що, оскільки сплата допомоги з тимчасової непрацездатності за листками непрацездатності у розмірі 8312,62 грн. знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з протиправними діями робітників відповідача, потрачені позивачем кошти являються для нього шкодою у розумінні статті 1166 Цивільного кодексу України, яка підлягає відшкодуванню у порядку статті 1172 Цивільного кодексу України.

Крім того, заявник апеляційної скарги зауважував на тому, що довідка, яка була складена за наслідками перевірки відповідача, є належним письмовим доказом у розумінні Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона містить дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У судовому засіданні, 05 березня 2013 року, представник позивача підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та скасування оспорюваного рішення у справі.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, з 17 січня 2011 року по 28 січня 2011 року спеціалістами відділу з питань експертизи тимчасової непрацездатності виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведена перевірка поліклінічного відділення за період з 17 січня 2011 року по 28 січня 2011 року та стаціонарного відділення за період з 21 вересня 2010 року по 08 жовтня 2010 року комунального закладу "Міська лікарня № 9".

В ході перевірки встановлені порушення деякими лікарями положень пунктів 1.1., 1.7, 2.2., 2.9 Інструкції «Про порядок видачі документів, що посвідчують тимчасову непрацездатність громадян», вимог пунктів 3.5. 4.1. Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, пунктів 5.1.4, 5.1.7, 5.2.8 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, що призвели до необґрунтованих виплат по листках непрацездатності за рахунок Фонду.

Зокрема, вказані порушення виявлені при оформленні медичної документації, а саме: листки непрацездатності № №977707, 938930, 741090, 938557, видані та продовжені лікарями поліклінічних відділень комунального закладу "Севастопольська міська лікарня № 9", № №938039, 972952, 741493, 740741, 737541, 976919, 972908, 737505, 972636, 934599, видані та продовжені лікарями стаціонарних відділень комунального закладу "Севастопольська міська лікарня № 9").

На підставі вказаної перевірки складено довідки «Про результати перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності лікарями поліклінічних відділень КЗ «Севастопольська міська лікарня № 9» та «Про результати перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності лікарями стаціонарних відділень КЗ «Севастопольська міська лікарня № 9».

У позовній заяві позивачем зазначено, що згідно з Положенням про експертизу тимчасової непрацездатності, яке затверджене наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 квітня 2008 року № 189, результати перевірки підтверджені комісією п'ятого рівня, тому не потребують додаткової експертизи та є безспірними.

Вказані листки непрацездатності були сплачені за місцем роботи застрахованих осіб за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на загальну суму 8935,42 грн.

Посилаючись на необґрунтованість видачі та продовження лікарями листків непрацездатності вищевказаним особам та оскільки виплати допомоги з тимчасової непрацездатності знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з діями відповідача, витрачені позивачем грошові кошти останній вважає матеріальною шкодою у розумінні статті 1166 Цивільного кодексу України, яку просить стягнути з відповідача.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та доводи, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини першою статті 9 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" встановлено, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Одним з видів матеріального забезпечення яке надається за рахунок коштів Фонду, відповідно до статті 34 вказаного Закону, є допомога з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до статті 41 Основ законодавства про охорону здоров'я на період хвороби з тимчасовою втратою працездатності громадянам надається звільнення від роботи з виплатою, у встановленому законодавством України порядку допомоги по соціальному страхуванню.

Звернувшись до комунального закладу "Севастопольська міська лікарня № 9" особи, відносно яких надані листки непрацездатності, реалізували своє право на отримання необхідної медичної допомоги, що закріплено у статті 49 Конституції України, а саме: кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Так, на підставі звернень осіб за медичною допомогою, лікарями поліклінічних відділень комунального закладу "Севастопольська міська лікарня № 9" були видані листки непрацездатності № №977707, 938930, 741090, 938557, та видані і продовжені листки непрацездатності лікарями стаціонарних відділень комунального закладу "Севастопольська міська лікарня № 9", № №938039, 972952, 741493, 740741, 737541, 976919, 972908, 737505, 972636, 934599.

Частиною 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" передбачено, що страховик, яким виступає Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, має повноваження здійснювати перевірку обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, проте діючим законодавством не передбачено складення будь-яких довідок чи актів внаслідок проведеної перевірки.

Як вбачається з позовної заяви за результатами перевірок поліклінічних та стаціонарних відділень комунального закладу "Севастопольська міська лікарня № 9" складені довідки, на підставі яких комісія для розбору на п'ятому рівні проведення експертизи тимчасової непрацездатності дійшла висновку про порушення в оформленні медичної документації, який оформлений довідкою комісійної розбору обґрунтованості претензій Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності до лікарів комунального закладу "Севастопольська міська лікарня № 9" (а.с. 12).

З матеріалів справи слідує, що листки непрацездатності оформлені відповідно до Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України, Мінпраці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року №532/274/136-ос/1406 за підписом лікарями які проводили лікування та завідувачами відділення з лікувальної роботи. Підписи засвідчені круглою печаткою лікарні.

При цьому посилання позивача на те, що лікарнею порушений пункт 1.7 Інструкції про порядок видачі документів, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України

від 13 листопада 2001 року N 455, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян в зв'язку з тим, що в них мали місце порушення при оформленні діагнозів, періоду на які видавалися листки непрацездатності, не можуть свідчити про безпідставність їх видачі та про відсутності хвороби у осіб, яким вони були видані.

До того ж, таке судження позивача виходить за межі його компетенції та не підтверджено жодними документами, які б свідчили про наявність вини чи перевищення посадових повноважень в діях лікарів при видачі вищевказаних листів тимчасової непрацездатності.

Статтею 27 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" зумовлено, що надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону зобов'язаний страхувальник.

Положеннями статті 50 Закону передбачено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України). Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Так, підставою для призначення допомоги, в тому числі по тимчасовій непрацездатності, є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я за погодженням з Фондом (частина 1 статті 51 Закону).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що лікувальна установа, яка видає листок непрацездатності, не є суб'єктом правовідносин по виплаті коштів Фонду у порядку надання допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Більш того, матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.

Разом з тим, згідно пункту 6.1 розділу 6 Статуту Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, формування коштів Фонду здійснюється зокрема за рахунок страхових внесків страхувальників - роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбаченому Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою страхування" (а.с. 89).

Таким чином, грошові кошти у розмірі 8312,62грн. не є власними грошовими коштами Фонду, а є коштами, які сплачуються застрахованій особі, а відтак відсутні підстави стверджувати про завдання шкоди Фонду, у зв'язку з оплатою матеріального забезпечення по тимчасовій втраті працездатності на вказану суму.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, для застосування деліктної відповідальності, передбаченої зазначеною статтею, необхідна наявність обов'язкових умов, утворюючих склад правопорушення, якими є: протиправна поведінка або бездіяльність; наявність прямої дійсної шкоди; причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду.

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно пункту 6 рекомендацій президії Вищого господарського суду "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 29 грудня 2007 року № 04-5/239 відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Отже, за загальним принципом цивільного права, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Наведене кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України.

Оскільки із встановлених обставин справи не вбачається, що вказана у позові сума перераховувалась безпосередньо самим відповідачем, а також враховуючи те, що Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" на позивача покладено повноваження як щодо здійснення контролю за достовірністю поданих страхувальниками та застрахованими особами відомостей, так і щодо перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності застрахованим особам, між негативними наслідками, на які позивач посилається, і поведінкою відповідача відсутній причинно-наслідковий зв'язок.

За вказаних обставин, покладення на відповідача такого обов'язку як відшкодування майнової шкоди є безпідставним, у зв'язку з чим судове рішення скасуванню не підлягає.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин, місцевим господарським судом правильно з'ясовані права і обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, тому твердження заявника скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 21 січня 2013 року у справі № 5020-1409/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя В.В.Сотула

Судді В.С. Голик

І.В. Черткова

Розсилка:

1. Севастопольське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (вул. Дзержинського, 53,Севастополь,99001)

2. Комунальний заклад "Севастопольська міська лікарня № 9" (вул. Міра, 5,Севастополь,99018)