Постанова

від 16.04.2013 по справі 5020-1409/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Справа № 5020-1409/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Овечкіна В.Е., суддів :Чернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача -не з'явились, відповідача -не з'явились, розглянувши матеріали касаційної скарги Севастопольського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 у справі№5020-1409/2012 за позовомСевастопольського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності докомунального закладу "Севастопольська міська лікарня №9" про відшкодування шкоди В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду м.Севастополя від 21.01.2013 (суддя Харченко І.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 (судді: Сотула В.В., Голик В.С., Черткова І.В.), в позові відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

Севастопольське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме ст.ст.1166,1172 ЦК України, ст.50 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням". Зокрема, на думку скаржника, між позивачем та відповідачем відсутні публічно-правові відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, проте, між сторонами у справі існують спірні правовідносини щодо відшкодування шкоди юридичною особою, завданої її працівником. Крім того, заявник вважає, що всі отримані ним надходження, в тому числі і страхові внески страхувальників, є грошовими коштами Фонду. Таким чином, внаслідок здійснення оплати матеріального забезпечення по тимчасовій втраті працездатності у зв'язку з необґрунтованою видачею та продовженням відповідачем листків непрацездатності позивачу було завдано шкоди в розмірі 8935,42 грн.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

З 17.01.2011р. по 28.01.2011р. спеціалістами відділу з питань експертизи тимчасової непрацездатності виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведена перевірка поліклінічного відділення комунального закладу "Міська лікарня №9" за період з 17.01.2011р. по 28.01.2011р. та стаціонарного відділення комунального закладу "Міська лікарня №9" за період з 21.09.2010р. по 08.10.2010р.

В ході перевірки встановлені порушення деякими лікарями положень п.п.1.1.,1.7,2.2.,2.9 Інструкції про порядок видачі документів, що посвідчують тимчасову непрацездатність громадян", вимог п.п.3.5.4.1. Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, п.п.5.1.4,5.1.7,5.2.8 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, що призвели до необґрунтованих виплат по листках непрацездатності за рахунок Фонду. Зокрема, вказані порушення виявлені при оформленні медичної документації, а саме: листки непрацездатності №№977707, 938930, 741090, 938557 (видані та продовжені лікарями поліклінічних відділень комунального закладу "Севастопольська міська лікарня №9") та №№938039, 972952, 741493, 740741, 737541, 976919, 972908, 737505, 972636, 934599 (видані та продовжені лікарями стаціонарних відділень комунального закладу "Севастопольська міська лікарня №9).

На підставі вказаної перевірки складено довідки "Про результати перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності лікарями поліклінічних відділень КЗ "Севастопольська міська лікарня №9" та "Про результати перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності лікарями стаціонарних відділень КЗ "Севастопольська міська лікарня №9".

Вказані листки непрацездатності були сплачені за місцем роботи застрахованих осіб за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на загальну суму 8935,42 грн.

Посилаючись на необґрунтованість видачі та продовження лікарями листків непрацездатності вищевказаним особам та оскільки виплати допомоги з тимчасової непрацездатності знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з діями відповідача, витрачені позивачем грошові кошти останній вважає матеріальною шкодою у розумінні ст.1166 ЦК України, яку просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши норми ст.ст.9,27,28,34,50,51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що лікувальна установа, яка видає листки непрацездатності, не є суб'єктом правовідносин по виплаті коштів Фонду в порядку надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, у зв'язку з чим, вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що оплата матеріального забезпечення по тимчасовій втраті працездатності, зроблена позивачем за листками непрацездатності, не свідчить про завдання останньому шкоди, оскільки грошові кошти, виплачені позивачем в якості допомоги, не є його власними грошовими коштами, а є коштами, що сплачуються до Фонду застрахованими особами в якості страхових внесків.

Разом з тим, апеляційна інстанція відхилила посилання позивача на те, що лікарнею порушений п.1.7 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян (затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 №455) в зв'язку з тим, що в них мали місце порушення при оформленні діагнозів, періоду на які видавалися листки непрацездатності, оскільки вказані обставини не можуть свідчити про безпідставність їх видачі та про відсутність хвороби у осіб, яким вони були видані. Адже, таке судження позивача виходить за межі його компетенції та не підтверджено жодними документами, які б свідчили про наявність вини чи перевищення посадових повноважень в діях лікарів при встановленні діагнозу хвороби та видачі вищевказаних листів тимчасової непрацездатності.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно з п.3 ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (в редакції, чинній на момент оформлення листків непрацездатності за 2009-2010рр.) страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

З системного аналізу норм пп.пп."а","б" п.3 ч.1 ст.2 та ч.ч.2,3 ст.6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (в редакції чинній на момент оформлення листків непрацездатності за 2009-2010рр.) випливає, що страхувальник - це роботодавець ; громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства.

Відтак, колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що лікувальна установа, яка видає листки непрацездатності, не є суб'єктом правовідносин по виплаті коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у порядку надання допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом (в редакції чинній на момент оформлення листків непрацездатності за 2009-2010рр.).

Відповідно до ст.19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, зокрема, є страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб , що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст.50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (в редакції від 24.11.2004р., чинній на момент оформлення листків непрацездатності за 2009-2010рр.) матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків (крім видів матеріального забезпечення, передбачених п.п.1,2 ст.34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).

Таким чином, виходячи зі змісту викладених норм, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що оплата матеріального забезпечення по тимчасовій втраті працездатності, зроблена позивачем за листками непрацездатності, не свідчить про завдання останньому шкоди, оскільки грошові кошти, виплачені позивачем в якості допомоги , не є його власними грошовими коштами, а є коштами, що сплачувалися до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності застрахованими особами в якості страхових внесків .

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди та її розміру;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Однак, зважаючи на те, що грошові кошти, виплачені позивачем в якості допомоги, не є власними коштами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його право не було порушене та позадоговірної шкоди не було завдано. Таким чином, дії відповідача щодо оформлення листків непрацездатності з певними порушеннями в даному випадку не можуть розцінюватися як підстава виникнення між сторонами деліктних зобов'язань, що, в свою чергу, унеможливлює стягнення з відповідача спірної суми коштів в якості відшкодування шкоди.

Крім того, відповідно до ст.ст.6,20 Основ законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страховиками є цільові страхові фонди, які беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків, основними джерелами коштів яких є внески роботодавців та застрахованих осіб.

Таким чином, здійснювані й відшкодовані Фондом соціальні виплати є його обов'язком у разі настання страхового випадку, а тому здійснення ним таких виплат застрахованій особі не є заподіяною Фонду шкодою в розумінні ст.1166 та ч.1 ст.1172 ЦК України.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів про відшкодування шкоди (постанова ВСУ від 06.11.2012 у справі №5028/18/110/2011).

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 у справі №5020-1409/2012 залишити без змін, а касаційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін Судді :Є.Чернов В.Цвігун