Постанова

від 04.03.2013 по справі 826/1095/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  04 березня 2013 року           08:10           № 826/1095/13-а Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Мацюк І. В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомВідкритого недержавного пенсійного фонду «Впевненість» доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг провизнання протиправним та скасування розпорядження №23 від 08.01.2013 р.                                                                  ВСТАНОВИВ: 30.01.2013 р. до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Відкритого недержавного пенсійного фонду «Впевненість» (надалі – ВНПФ «Впевненість») до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (надалі – Нацкомфінпослуг), в якому просить суд скасувати розпорядження відповідача про скасування реєстрації ВНПФ «Впевненість» №23 від 08.01.2013 р. та зобов'язати відповідача повернути позивачу оригінал свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 20.10.2008 р. серії ПФ №111. На виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2013 р. про залишення позовної заяви без руху, від позивача надійшли додаткові документи. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2013 р. було відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду. В судове засідання з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позов задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає що відповідачем було порушено положення Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» (надалі – Закон №1057), Положення про внесення інформації про недержавні пенсійні фонди до Державного реєстру фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №2534 від 12.10.2004 р. (надалі – Положення №2534), Методичні рекомендації щодо припинення недержавних пенсійних фондів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №5944 від 27.06.2006 р. (надалі – Методичні рекомендації №5944) під час  винесення розпорядження №23 від 08.01.2013 р. «Про скасування реєстрації Відкритого недержавного пенсійного фонду «Впевненість» (надалі – Розпорядження №23). Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений в порядку передбаченому положеннями ст.33 та ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), клопотання про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило. Зважаючи на неявку відповідача в судове засідання, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи  доказами. Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розглянувши наявні в матеріалах докази,  всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне. Нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності є Закон №1057. Відповідно до ч.1 та ч.4 ст.6 Закону №1057 (в редакції чинній на момент державної реєстрації позивача) недержавні пенсійні фонди створюються на підставі рішення засновників та не мають на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками, при цьому пенсійні фонди можуть утворюватися як відкриті пенсійні фонди, корпоративні пенсійні фонди та професійні пенсійні фонди. Пунктом 1 ст.11 Закону №1057 (в редакції чинній на момент державної реєстрації позивача) державна реєстрація пенсійного фонду та видача йому відповідного свідоцтва проводиться Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Пенсійний фонд набуває статусу юридичної особи та права на провадження діяльності з недержавного пенсійного забезпечення з моменту його реєстрації в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, та отримання відповідного свідоцтва. ВНПФ «Впевненість» зареєстровано 23.11.2007 р. в Шевченківській районній у м. Києві державній адміністрації. При цьому, 20.10.2008 р. ВНПФ «Впевненість» отримав від Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 20.10.2008 серії ПФ №111. 21.06.2011 р. між ВНПФ «Впевненість» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Сортіс Ессет Менеджмент» (надалі – ТОВ «Сортіс Ессет Менеджмент») було укладено договір №2-АПФ про адміністрування пенсійного фонду, відповідно до якого фонд доручив, а адміністратор зобов'язався надати професійні послуги з адміністрування фонду та виконувати інші дії згідно з чинним законодавством від імені Фонду та і інтересах його учасників. В зв'язку із набранням чинності нової редакції ст.12 Закону №1057, відповідач звернувся із листом №3477/14-8 від 07.09.2012 р. (вх. №12/15/1 від 13.09.2012 р.) до ТОВ «Сортіс Ессет Менеджмент» в якому просив надати в строк до 30.09.2012  р. інформацію щодо програми формування активів ВНПФ «Впевненість». 27.09.2012 р. ТОВ «Сортіс Ессет Менеджмент» направило до Нацкомфінпослуг лист №12/52/1, в якому надало інформацію про програму формування активів. Крім того, ТОВ «Сортіс Ессет Менеджмент» додатково направило лист №13/1/1 від 04.01.2013 р. на адресу Нацкомфінпослуг, в якому повідомлялась інформація про укладення 02.01.2013  р. чотирьох пенсійних контрактів з вкладниками фізичними особами, та оплатою 03.01.2013 р. пенсійних внесків в сумі – 400 грн. 16.01.2013 р. на адресу позивача відповідачем було направлено лист №302/14-08 (вх. №1/13/1 від 18.01.2013 р.) в якому повідомлялось, що відповідно до ч.5 ст.12 Закону №1057, п.1 р.8 Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг №41 від 28.08.2003 р., п.7.1 р.7 Положення №2534, пп.150 п.5 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого указом Президента України №1070/2011 від 23.11.2011 р. відповідачем 08.01.2013 р. було винесено Розпорядження №23. При цьому, в розпорядчій частині Розпорядження №23 було постановлено: скасувати реєстрацію ВНПФ «Впевненість» як фінансової установи (місцезнаходження: 01032, Київ, Саксаганського, буд 119, оф.23, код ЄДРПОУ 35592005); виключити інформацію про Фонд з Державного реєстру фінансових установ та анулювати свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 20.10.2008 серії ПФ №111; юридичний департамент було зобов'язано забезпечити разом з департаментом регулювання та нагляду за установами накопичувального пенсійного забезпечення підготовку матеріалів та подання позову до суду про ліквідацію Фонду; фонду протягом 5 робочих дні з дати отримання зазначеного розпорядження повернути Нацкомфінпослуг оригінал анульованого свідоцтва про реєстрацію фінансової установи. 24.01.2013 р. ВНПФ «Впевненість» листом №01/13-24-01 було направлено на адресу Нацкомфінпослуг оригінал свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 20.10.2008 р. серії ПФ №111. Водночас, позивач не погоджуючись із Розпорядженням №23 відповідача та вважаючи що воно порушує положення чинного законодавства, оскаржив його до суду. Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»»  №4225-VI від 22.12.2011 р. (що набрав чинності  з 19.07.2012  р.) було внесено зміни до ст.12 Закону №1057, та визначено обов'язкові умови початку діяльності недержавних пенсійних фондів, зокрема: 1.          обов'язок засновників пенсійного фонду сформувати склад ради фонду до дня подання до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, документів для включення пенсійного фонду до Державного реєстру фінансових установ. 2.          обов'язок ради фонду (після включення пенсійного фонду до Державного реєстру фінансових установ та реєстрації інвестиційної декларації) повинна укласти договори: ь          про адміністрування пенсійного фонду - з адміністратором, який має ліцензію на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів; ь          про управління активами пенсійного фонду - з компанією з управління активами або з іншою особою, яка отримала ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами); ь          про обслуговування пенсійного фонду зберігачем - із зберігачем. У разі невиконання вимог ч.1 і ч.2 цієї статті протягом вісімнадцяти місяців з дня реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи та/або у разі ненадходження пенсійних внесків до пенсійного фонду протягом цього строку Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про скасування реєстрації зазначеного пенсійного фонду як фінансової установи та подає позов до суду про ліквідацію такого пенсійного фонду (ч.5 ст.12 Закону №1057). Відповідно до ч.12 ст.6 Закону №1057, пенсійний фонд не може бути проголошений банкрутом та ліквідований за законодавством про банкрутство. Порядок створення, функціонування та ліквідації пенсійних фондів, а також особливості їх реєстрації як фінансової установи визначаються цим Законом. Пунктом 1.3 Методичних рекомендацій №5944 визначено, що ліквідація пенсійного фонду - це припинення пенсійного фонду, внаслідок якого відбувається припинення пенсійного фонду як юридичної особи та передача пенсійних коштів учасників фонду іншим пенсійним фондам, страховим організаціям або на пенсійні депозитні рахунки у банках на умовах та в порядку, встановлених Держфінпослуг. При цьому, в ч.1 ст.20 Закону №1057 передбачено, що ліквідація пенсійного фонду здійснюється на підставі рішення: засновників пенсійного фонду; правонаступників засновників фонду у випадках, передбачених ч.9 ст.20 цього Закону; суду. Аналогічні за змістом положення зазначені в п.4.1 Методичних рекомендацій №5944. Таким чином, провівши системно-логічний аналіз норм Закону №1057, Методичних рекомендацій №5944 суд дійшов висновку, що відповідач, в разі невиконання недержавним пенсійним фондом положень ч.1 та ч.2 ст.12 Закону №1057, самостійно не приймає рішення про ліквідацію недержавного пенсійного фонду, а лише звертається із відповідним позовом до суду. В той же час, відповідач наділений правом скасувати реєстрацію недержаного пенсійного фонду, що відповідно до положень Закону №1057 та Методичних рекомендацій №5944 не є ліквідацією пенсійного фонду. Як наслідок, суд критично ставиться до посилання позивача на обов'язок Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг під час винесення рішення про скасування реєстрації недержавного пенсійного фонду призначати ліквідаційну комісію, оскільки рішення про ліквідацію відповідачем не приймалось. Крім того, ні положеннями Закону №1057, ні положеннями Методичних рекомендацій №5944 обов'язку щодо призначення ліквідаційної комісії недержавного пенсійного фонду під час прийняття рішення про скасування реєстрації не передбачено. Крім того, суд критично сприймає посилання позивача на положення ч.3 ст.7, ст.48 та ст.49 Закону №1057, з огляду на наступне. Так, як вбачається із положень ч.3 ст.7 Закону №1057 пенсійні кошти, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, є власністю такого учасника та використовуються на цілі, визначені цим Законом. Крім того, в ст.48 Закону №1057 визначено порядок використання пенсійних активів, а в ст.49 Закону №1057 врегульовано загальні обмеження інвестиційної діяльності з пенсійними активами пенсійного фонду. Однак, вказані статті поширюють свою діяльність виключно на ті недержавні пенсійні фонди, які мають право провадити діяльність з недержавного пенсійного забезпечення. Недержавні пенсійні фонди, реєстрація яких скасована, не мають права здійснювати діяльність, яка визначена положеннями ст.7, ст.48 та ст.49 Закону №1057. При цьому, суд приймає до уваги, що не спростовано відповідачем, що ні положення Методичних рекомендацій №5844, ні положення Закону №1057 не містять заборони Нацкомфінпослуг приймати рішення про скасування реєстрації недержаних пенсійних фондів, в разі наявності на рахунках таких недержавних пенсійних фондів внесків учасників фонду. Більше того, відповідно до п.3 ст.17 Закону №1057, на підставі рішення про ліквідацію пенсійного фонду рада фонду приймає рішення про визначення єдиного поточного рахунку пенсійного фонду та відкриття у зберігача фонду спеціального ліквідаційного депозитного рахунку, на який зараховуються всі грошові кошти з інших рахунків фонду та всі надходження грошових коштів від продажу активів пенсійного фонду. Всі інші рахунки пенсійного фонду підлягають закриттю. Аналогічне за змістом положення зафіксоване в п.4.8 Методичних рекомендацій №5844. Водночас, як вбачається із положень п.4.13 Методичних рекомендацій №5844, визначений порядок дій учасників недержавних пенсійних фондів, що ліквідуються, для повернення власних коштів. Зокрема, в даному пункті передбачено, що після отримання повідомлення про ліквідацію пенсійного фонду кожен його учасник у строки, передбачені планом ліквідації, надсилає до ліквідаційної комісії письмову заяву із зазначенням іншого пенсійного фонду, страхової організації або пенсійного депозитного рахунку, куди повинні бути передані належні йому пенсійні кошти. Разом з письмовою заявою, складеною за формою, передбаченою додатком 6 до цих Рекомендацій, учасник фонду надсилає копію пенсійного контракту, укладеного ним з іншим пенсійним фондом, договору страхування з обраною страховою організацією або договору про відкриття пенсійного депозитного рахунку. В п.4.19 та п.4.20 Методичних рекомендацій №5844 зафіксовано, що визначення суми пенсійних коштів, належної кожному учаснику фонду, здійснюється пропорційно сумам, що обліковуються на їх індивідуальних пенсійних рахунках на дату повного продажу активів пенсійного фонду. Передача пенсійних коштів здійснюється відповідно до заяви учасника фонду, зазначеної в ч.1 ст.18 Закону №1057, після затвердження Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України ліквідаційного балансу пенсійного фонду і має бути проведена в строк, передбачений планом ліквідації з урахуванням вимог законодавства. Як наслідок, суд дійшов висновку, що посилання позивача на протиправність дій відповідача про ліквідацію ВНПФ «Впевненість» в зв'язку із неможливістю розпоряджатись коштами вкладників, є необґрунтованими. При цьому, судом встановлено, що не спростовано позивачем, що в разі наявності у недержавного пенсійного фонду (який ліквідовується) на рахунках коштів членів, чинне законодавство чітко визначає механізм та порядок їх повернення членам недержавних пенсійних фондів. Водночас, суд приймає до уваги посилання позивача щодо недопущення зворотної дії в часі ст.12 Закону №1057 (в редакції від 19.07.2012 р.), з огляду на наступне. Як було встановлено вище, ВНПФ «Впевненість» зареєстровано 23.11.2007 р. в Шевченківській районній у м. Києві державній адміністрації, та 20.10.2008 р. отримав від Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи. Як вбачається із тексту ст.12 Закону №1057 (в чинній редакції на момент державної реєстрації ВНПФ «Впевненість»), засновники пенсійного фонду зобов'язані протягом трьох місяців з дня реєстрації пенсійного фонду сформувати склад ради фонду відповідно до цього Закону. При цьому, рада фонду повинна укласти договори: ь          про адміністрування пенсійного фонду - з адміністратором, який має ліцензію на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів; ь          про управління активами пенсійного фонду - з компанією з управління активами або з іншою особою, яка отримала ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на провадження діяльності з управління активами; ь          про обслуговування пенсійного фонду зберігачем - із зберігачем. Відповідно до ч.4 ст.12 Закону №1057, у разі невиконання вимог цієї статті Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, протягом одного року з дня реєстрації пенсійного фонду приймає рішення про скасування реєстрації такого пенсійного фонду. Таким чином, положення ст.12 Закону №1057 (в чинній редакції на момент державної реєстрації ВНПФ «Впевненість») не містило обов'язку пенсійного фонду забезпечити надходження пенсійних внесків до пенсійного фонду протягом вісімнадцяти місяців з дня реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи. Водночас, в положеннях ст.58 Конституції України закріплений один із основоположних правових принципів, який передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не ма ють зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. При цьому, в рішеннях Конституційного суду України №1-зп/1997 від 13.05.1997 р., №1-рп/1999 від 09.02.1999  р., №3-рп/2001 від 05.05.2001 р. зафіксовано, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Таким чином, із застосуванням положень ст.12 Закон №1057 (в редакції чинній на момент винесення спірного розпорядження) до правовідносин, що виникли до набуття чинності даної статті, зумовило порушення принципу незворотності дії закону, а саме зумовило порушення головної ідеї даного принципу - передбачуваності правового становища особи. При цьому, слід відзначити, що, застосування відповідачем зворотної дії закону в часі зумовило порушення одного з ключових юридичних інструментів - збереження стабільності правового становища особи. Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність застосування відповідачем положень ст.12 Закону №1057 (в редакції від 19.07.2012 р.), під час винесення спірного розпорядження. Щодо заявленої позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути позивачу оригінал свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 20.10.2008 р. серії ПФ №111, суд зазначає наступне. Так, за умови скасування Розпорядження №23, яким було скасовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 20.10.2008 р. серії ПФ №111, у відповідача відсутні правові підстави для утримання вищевказаного свідоцтва. Як наслідок, відповідач самостійно має повернути свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 20.10.2008 р. серії ПФ №111 позивачу. Відповідно до положень ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Водночас, позивачем не надано жодних доказів, що відповідач не поверне або буде відмовлятись від повернення свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 20.10.2008 р. серії ПФ №111 позивачу. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідно до ст.4 Закону №1057 недержавне пенсійне забезпечення здійснюється на принципах, серед яких визначені наступні: законодавчого визначення умов недержавного пенсійного забезпечення; гарантування фізичним особам реалізації прав, наданих їм цим Законом; відповідальності суб'єктів системи недержавного пенсійного забезпечення за порушення норм, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами; державного регулювання діяльності з недержавного пенсійного забезпечення та нагляду за його здійсненням. Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір відшкодовується частково. Керуючись положеннями ст.ст.  2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 181, 254 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: 1.          Позовні вимоги Відкритого недержавного пенсійного фонду «Впевненість» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг задовольнити в частково. 2.          Визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг «Про скасування реєстрації Відкритого недержавного пенсійного фонду «Впевненість» №23 від 08.01.2013 р. 3.          В іншій частині позовних вимог відмовити. 4.          Присудити Відкритого недержавного пенсійного фонду «Впевненість» понесені судові витрати в розмірі 4 (чотири) грн. 41 коп. із видатків Державного бюджету направлених на асигнування діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.           Суддя                                                                                                     Б. В. Санін