Ухвала

від 12.02.2014 по справі 826/1095/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" лютого 2014 р. м. Київ К/800/33618/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Мороза В.Ф., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Відкритого недержавного пенсійного фонду "Впевненість" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування розпорядження, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Відкритого недержавного пенсійного фонду "Впевненість" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року,

у с т а н о в и л а :

У січні 2013 року Відкритий недержавний пенсійний фонд "Впевненість" (далі по тексту - ВНПФ "Впевненість") звернувся до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг в якому просив суд скасувати розпорядження відповідача про скасування реєстрації ВНПФ "Впевненість" №23 від 08 січня 2013 року та зобов'язати відповідача повернути позивачу оригінал свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 20 жовтня 2008 року серії ПФ №111.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем було порушено положення Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1057), Положення про внесення інформації про недержавні пенсійні фонди до Державного реєстру фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №2534 від 12 жовтня 2004 року (надалі - Положення №2534), Методичні рекомендації щодо припинення недержавних пенсійних фондів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 5944 від 27 червня 2006 року (надалі - Методичні рекомендації №5944) під час винесення розпорядження № 23 від 08 січня 2013 року "Про скасування реєстрації Відкритого недержавного пенсійного фонду "Впевненість" (надалі - Розпорядження №23).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 березня 2013 року позовні вимоги Відкритого недержавного пенсійного фонду "Впевненість" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування розпорядження задоволені частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг "Про скасування реєстрації Відкритого недержавного пенсійного фонду "Впевненість" №23 від 08 січня 2013 р.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 березня 2013 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ВНПФ "Впевненість" відмовлено у повному обсязі.

У касаційній скарзі ВНПФ "Впевненість" посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову цього суду та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 березня 2013 року.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги,але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Оскільки з матеріалів скарги вбачається, що ВНПФ "Впевненість" не погоджується з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року оскаржує її лише в частині щодо застосування закону в часі, а саме щодо висновку суду апеляційної інстанції про правомірність застосування відповідачем положень статті 12 Закону України № 1057 (в редакції від 19 липня 2012 року) під час винесення спірного розпорядження, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість цього судового рішення тільки в межах касаційної скарги.

Ознайомившись із матеріалами справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності є Закон №1057.

Відповідно до частини 1 та частини 4 статті 6 Закону №1057 (в редакції чинній на момент державної реєстрації позивача) недержавні пенсійні фонди створюються на підставі рішення засновників та не мають на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками, при цьому пенсійні фонди можуть утворюватися як відкриті пенсійні фонди, корпоративні пенсійні фонди та професійні пенсійні фонди.

Пунктом 1 статті 11 Закону №1057 (в редакції чинній на момент державної реєстрації позивача) державна реєстрація пенсійного фонду та видача йому відповідного свідоцтва проводиться Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Пенсійний фонд набуває статусу юридичної особи та права на провадження діяльності з недержавного пенсійного забезпечення з моменту його реєстрації в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, та отримання відповідного свідоцтва.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ВНПФ "Впевненість" зареєстровано 23 листопада 2007 року в Шевченківській районній у місті Києві державній адміністрації. При цьому, 20 жовтня 2008 року ВНПФ "Впевненість" отримав від Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 20 жовтня 2008 року серії ПФ №111.

21 червня 2011 року між ВНПФ "Впевненість" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Сортіс Ессет Менеджмент" (надалі - ТОВ "Сортіс Ессет Менеджмент") було укладено договір №2-АПФ про адміністрування пенсійного фонду, відповідно до якого фонд доручив, а адміністратор зобов'язався надати професійні послуги з адміністрування фонду та виконувати інші дії згідно з чинним законодавством від імені Фонду та і інтересах його учасників.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" №4225-VI від 22 грудня 2011 року (що набрав чинності з 19 липня 2012 р.) було внесено зміни до статті 12 Закону №1057 та визначено обов'язкові умови початку діяльності недержавних пенсійних фондів, зокрема:

1. Обов'язок засновників пенсійного фонду сформувати склад ради фонду до дня подання до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, документів для включення пенсійного фонду до Державного реєстру фінансових установ.

2. Обов'язок ради фонду (після включення пенсійного фонду до Державного реєстру фінансових установ та реєстрації інвестиційної декларації) повинна укласти договори:

- про адміністрування пенсійного фонду - з адміністратором, який має ліцензію на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів;

- про управління активами пенсійного фонду - з компанією з управління активами або з іншою особою, яка отримала ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами);

- про обслуговування пенсійного фонду зберігачем - із зберігачем.

У разі невиконання вимог частини 1 і частини 2 цієї статті протягом вісімнадцяти місяців з дня реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи та/або у разі ненадходження пенсійних внесків до пенсійного фонду протягом цього строку Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про скасування реєстрації зазначеного пенсійного фонду як фінансової установи та подає позов до суду про ліквідацію такого пенсійного фонду (ч.5 ст.12 Закону №1057).

В зв'язку із набранням чинності нової редакції статті 12 Закону №1057, відповідач звернувся із листом №3477/14-8 від 07 вересня 2012 р. (вх. №12/15/1 від 13.09.2012 р.) до ТОВ "Сортіс Ессет Менеджмент" в якому просив надати в строк до 30 вересня 2012 року інформацію щодо програми формування активів ВНПФ "Впевненість".

27 вересня 2012 року ТОВ "Сортіс Ессет Менеджмент" направило до Нацкомфінпослуг лист №12/52/1, в якому надало інформацію про програму формування активів. Крім того, ТОВ "Сортіс Ессет Менеджмент" додатково направило лист №13/1/1 від 04 січня 2013 р. на адресу Нацкомфінпослуг, в якому повідомлялась інформація про укладення 02 січня 2013 року чотирьох пенсійних контрактів з вкладниками фізичними особами, та оплатою 03 січня 2013 року пенсійних внесків в сумі - 400 грн.

16 січня 2013 р. на адресу позивача відповідачем було направлено лист №302/14-08 (вх. №1/13/1 від 18.01.2013 р.) в якому повідомлялось, що відповідно до частини 5 статті 12 Закону №1057, п.1 р.8 Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг №41 від 28.08.2003 р., п.7.1 р.7 Положення №2534, пп.150 п.5 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України №1070/2011 від 23.11.2011 р. відповідачем 08 січня 2013 року було винесено Розпорядження №23.

При цьому, в розпорядчій частині Розпорядження №23 було постановлено:

скасувати реєстрацію ВНПФ "Впевненість" як фінансової установи (місцезнаходження: 01032, Київ, Саксаганського, буд 119, оф.23, код ЄДРПОУ 35592005);

виключити інформацію про Фонд з Державного реєстру фінансових установ та анулювати свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 20.10.2008 серії ПФ №111;

юридичний департамент було зобов'язано забезпечити разом з департаментом регулювання та нагляду за установами накопичувального пенсійного забезпечення підготовку матеріалів та подання позову до суду про ліквідацію Фонду;

фонду протягом 5 робочих дні з дати отримання зазначеного розпорядження повернути Нацкомфінпослуг оригінал анульованого свідоцтва про реєстрацію фінансової установи.

24 січня 2013 року ВНПФ "Впевненість" листом №01/13-24-01 було направлено на адресу Нацкомфінпослуг оригінал свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 20 жовтня 2008 року серії ПФ №111.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач також посилається на недопущення зворотної сили дії в часі статті 12 Закону № 1057 (в редакції від 19 липня 2012 року) з огляду на наступне.

Відповідно до статті 12 Закону № 1057 (в її редакції чинній на момент державної реєстрації ВНПФ "Впевненість") засновники пенсійного фонду зобов'язані протягом трьох місяців з дня реєстрації пенсійного фонду сформувати склад ради фонду відповідно до цього Закону.

Рада фонду повинна укласти договори:

про адміністрування пенсійного фонду - з адміністратором, який має ліцензію на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів;

про управління активами пенсійного фонду - з компанією з управління активами або з іншою особою, яка отримала ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на провадження діяльності з управління активами;

про обслуговування пенсійного фонду зберігачем - із зберігачем.

Укладення пенсійних контрактів та отримання пенсійних внесків на рахунок пенсійного фонду до виконання вимог цієї статті забороняється.

Порядок подання адміністратором інформації про виконання вимог щодо укладення договорів, зазначених у частині другій цієї статті, визначається Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

У разі невиконання вимог цієї статті Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України протягом одного року з дня реєстрації пенсійного фонду приймає рішення про скасування реєстрації такого пенсійного фонду.

Таким чином, положення статті 12 Закону №1057 (в чинній редакції на момент державної реєстрації ВНПФ "Впевненість") не містило обов'язку пенсійного фонду забезпечити надходження пенсійних внесків до пенсійного фонду протягом вісімнадцяти місяців з дня реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи.

Водночас, в положеннях статті 58 Конституції України закріплений один із основоположних правових принципів, який передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

При цьому, в рішеннях Конституційного суду України №1-зп/1997 від 13.05.1997 р., №1-рп/1999 від 09.02.1999 р., №3-рп/2001 від 05.05.2001 р. зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, із застосуванням положень статті 12 Закон №1057 (в редакції чинній на момент винесення спірного розпорядження) до правовідносин, що виникли до набуття чинності даної статті, зумовило порушення принципу незворотності дії закону, а саме зумовило порушення головної ідеї даного принципу - передбачуваності правового становища особи. При цьому, слід відзначити, що, застосування відповідачем зворотної дії закону в часі зумовило порушення одного з ключових юридичних інструментів - збереження стабільності правового становища особи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність застосування відповідачем положень статті 12 Закону №1057 (в редакції від 19 липня 2012 р.), під час винесення спірного розпорядження.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а постанову суду першої інстанції - залишити в силі.

Керуючись статтями 223, 226, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Відкритого недержавного пенсійного фонду "Впевненість" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у цій справі скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 березня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає

Головуючий М.І. Смокович

Судді В.Ф. Мороз

Т.А. Чумаченко