Постанова

від 29.05.2013 по справі 826/1095/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1095/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б. В.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі: Старової Н. Е. Файдюка В. В., Чаку Є. В. Духно І. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва по справі за адміністративним позовом Відкритого недержавного пенсійного фонду «Впевненість» (далі позивач, ВНПФ «Впевненість») до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі відповідач, Нацкомфінпослуг) про скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Відкритий недержавний пенсійний фонд «Впевненість» з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про про скасування розпорядження відповідача № 23 від 08.01.2013 року про скасування реєстрації ВНПФ «Впевненість» та зобов'язання Нацкомфінпослуг повернути позивачу оригінал свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ПФ №111 від 20.10.2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2013 року позов задоволено частково.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову в частині задоволеної вимоги та прийняти нову про відмову в задоволенні позову повністю, судові витрати покласти на позивача.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та вирішено її з належним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не з'явився до судового засідання, що не заперечує розгляду скарги за його відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, ВНПФ «Впевненість» зареєстровано в Шевченківській районній у м. Києві державній адміністрації. 20.10.2008 року позивач отримав від Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серії ПФ №111 від 20.10.2008 року.

21.06.2011 року між ВНПФ «Впевненість» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Сортіс Ессет Менеджмент» (далі - ТОВ «Сортіс Ессет Менеджмент») було укладено договір № 2-АПФ про адміністрування пенсійного фонду, відповідно до якого, фонд доручив, а адміністратор зобов'язався надавати професійні послуги з адміністрування фонду та виконувати інші дії, згідно з чинним законодавством, від імені Фонду та в інтересах його учасників.

В зв'язку із набранням чинності нової редакції ст. 12 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1057), відповідач звернувся із листом № 3477/14-8 від 07.09.2012 року (а. с. 7) до ТОВ «Сортіс Ессет Менеджмент», в якому просив в строк до 30.09.2012 року, надати інформацію щодо програми формування активів ВНПФ «Впевненість».

27.09.2012 року ТОВ «Сортіс Ессет Менеджмент» направило до Нацкомфінпослуг лист №12/52/1, в якому надало інформацію про програму формування активів, а 04.01.2013 року лист № 13/1/1 з інформацією про укладання пенсійних контрактів з вкладниками- фізичними особами та оплату пенсійних внесків (а. с. 8-11).

16.01.2013 року листом № 302/14-08 «Щодо скасування реєстрації фонду» (а. с. 12), відповідачем було повідомлено про прийняття суб`єктом владних повноважень Розпорядження № 23 від 08.01.2013 року та виключення інформації про Фонд з Державного реєстру фінансових установ та надана копія оскаржуваного Розпорядження. При цьому, в розпорядчій частині Розпорядження № 23 було постановлено: скасувати реєстрацію ВНПФ «Впевненість» як фінансової установи; виключити інформацію про Фонд з Державного реєстру фінансових установ та анулювати свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серії ПФ №111 від 20.10.2008 року; юридичний департамент було зобов'язано забезпечити разом з департаментом регулювання та нагляду за установами накопичувального пенсійного забезпечення підготовку матеріалів та подання позову до суду про ліквідацію Фонду; фонду протягом 5 робочих дні з дати отримання зазначеного розпорядження повернути Нацкомфінпослуг оригінал анульованого свідоцтва про реєстрацію фінансової установи.

Листом № 01/13-24-01 від 24.01.2013 року позивачем було направлено на адресу Нацкомфінпослуг оригінал свідоцтва про реєстрацію фінансової установи.

Водночас, не погоджуючись з оскаржуваним Розпорядженням та, вважаючи, що воно порушує положення чинного законодавства, позивач оскаржив його до суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення невірно застосував норми матеріального та процесуального права та дійшов невірного висновку, з яким суд апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» (далі Закону № 1057), Положенням про внесення інформації про недержавні пенсійні фонди до Державного реєстру фінансових установ, затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 2534 від 12.10.2004 року (далі - Положення № 2534), Методичними рекомендаціями щодо припинення недержавних пенсійних фондів, затвердженими розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 5944 від 27.06.2006 року.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»» № 4225-VI від 22.12.2011 року, що набрав чинності з 19.07.2012 року, було внесено зміни до ст. 12 Закону № 1057, та визначено обов'язкові умови початку діяльності недержавних пенсійних фондів. Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 12 Закону № 1057, у разі невиконання вимог ч. 1, ч. 2 цієї статті протягом вісімнадцяти місяців з дня реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи та/або у разі ненадходження пенсійних внесків до пенсійного фонду протягом цього строку Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про скасування реєстрації зазначеного пенсійного фонду як фінансової установи та подає позов до суду про ліквідацію такого пенсійного фонду.

Як свідчать матеріали справи, на виконання зазначеної вимоги, відповідач звернувся з листом № 3477/14-8 від 07.09.2012 року з зазначенням санкцій, передбачених чинним законодавством за невиконання зазначених вимог.

Однак, як свідчать матеріали справи, в порушення вимог ст. 12 Закону № 1057, яке тягне собою скасування реєстрації недержавного пенсійного фонду, 04.01.2013 року листом № 13/1/1 позивач надав інформацією про укладення 4-х пенсійних контрактів з вкладниками- фізичними особами від 02.01.2013 року та надав докази оплати пенсійних внесків.

В той же час, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції в частині необхідності застосування до спірних правовідносин Закону № 1057 у редакції чинній на момент державної реєстрації ВНПФ «Впевненість», внаслідок недопущення зворотної дії в часі ст. 12 Закону.

Посилаючись на судову практику, зокрема, рішення Конституційного суду України № 1-зп/1997 від 13.05.1997 року, № 1-рп/1999 від 09.02.1999 року, № 3-рп/2001 від 05.05.2001 року, суд першої інстанції не врахував, що з тлумачення Конституційного Суду випливає, що нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність, мають зворотну дію в часі відносно фізичних осіб на підставі загальної вказівки норм Конституції, зокрема ст. 58. Тоді як для юридичних осіб, зворотна дія можлива, до того ж не тільки у випадку скасування чи пом'якшення юридичної відповідальності, а й в усіх інших випадках, але на підставі відповідної норми Закону.

Як вбачається зі змісту Закону № 1057 та інших нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, вони не містять прямої вказівки, що передбачає надання зворотної дії в часі цим нормативно-правовим актам.

Крім того, колегією суддів не приймається посилання позивача на невиконання Нацкомфінпослуг приписів п. 7.4 Положення № 2534 в частині порушення 5-денного строку, протягом якого відповідач повинен повідомити про прийняте рішення пенсійний фонд та державного реєстратора, оскільки воно не має наслідком скасування оскаржуваного Розпорядження.

У відповідності до ч. 1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

На думку колегії суддів, позивачем не доведений факт виконання вимог чинного законодавства, що регулює спірні відносини, в той час як, дії відповідача, що передували прийняттю оскаржуваного Розпорядження були правомірними, а Розпорядження № 23 від 08.01.2013 року прийнято з дотриманням приписів Закону № 1057.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, та дійшов невірного висновку, з яким суд апеляційної інстанції не погоджується.

Доводи апеляційної скарги, спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 04 березня 2013 року, та є підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст. 202 КАС України, апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Керуючись статтями 186, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Відкритого недержавного пенсійного фонду «Впевненість» на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 17,20 (сімнадцять) грн 20 коп., відповідно до платіжного доручення № 198 від 20 березня 2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.