Постанова

від 29.06.2006 по справі 3/132

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/132

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "29" червня 2006 р.                                                                                Справа №  3/132

Господарський  суд  Рівненської області у складі головуючого судді ШАНДАЛЮКА М.П. при секретарі судового засідання Садовській Л.О.., розглянувши справу

за позовом :  Сільськогосподарський виробничий кооператив «Варковицький»

до відповідача :  Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції

       про                     визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Представники сторін:

від позивача :        Сидорчук О.В. –голова СВК

                               Полоцька Н.О. –представник по довіреності

від відповідача  :  Чорномаз Ю.П. –представник по довіреності

Сторони ознайомлені з правами і обов'язками, передбаченими статтями 27, 49, 51 КАС України

Клопотань про  здійснення  фіксації судового процесу технічними засобами не надходило.

В судовому засіданні оголошувалися перерви з 08 по 29 червня 2006 року.                                                  

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Дубенської ОДПІ від 17.03.2006 р. № 0000102350/2  та від 28.04.2006 р. № 0000102350/3, якими СВК “Варковицький” визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій на суму 13570 грн. В обгрунтування позовних вимог посилається на порушення контролюючим органом 10-и денного строку для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій та неправомірно визначене податкове зобов'язання на суму 8077 грн. з  податку на додану вартість.

Позивач зазначає, що в акті перевірки при обгрунтуванні суми ПДВ за пільговим режимом оподаткування по спеціальних деклараціях № 1 та № 2 Контролюючим органом неправомірно взято до уваги лише податкові зобов'язання з ПДВ із позитивним значенням та не взяті до уваги суми ПДВ із від'ємним значенням (податковий кредит), що суперечить методу обчислення податкового зобов'язання з ПДВ наростаючим підсумком  по податкових періодах із врахуванням сум податкових зобов'язань та податкового кредиту відповідно до пп.7.7.1 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Також позивач посилається на невірне визначення перевіркою заниження зобов'язань з нарахування та сплати ПДВ, коли в розрахунок взяті зобов'язання по всіх трьох деклараціях (загальній і спецдеклараціях № 1 та № 2), а висновок про відхилення у визначенні податкових зобов'язань зроблено лише по спецдеклараціях на суму 8077 грн. Позивач надав суду копії платіжних документів про перерахування СВК “Варковицький” в 2004 році коштів з ПДВ із поточного рахунку на спецрахунок і акумулювання їх відповідно до постанови КМУ № 271 від 26.02.99 р., чим спростовуються висновки перевірки про ненадходження коштів на спецрахунок в 2004 році.

Наводить позивач і інші докази в обгрунтування позовних вимог. З підстав, викладених у позовній заяві, доповненнях до неї та наведених представниками позивача в судовому засіданні, просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову. Заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що проведеною документальною перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги абз. 2. п.4 Постанови КМУ № 271 від 26.02.99 р.  щодо  перерахування сум ПДВ з реалізованої продукції власного виробництва з поточного рахунку на окремий рахунок.

Відповідач вважає, що оскільки позивачем не перераховані кошти в сумі 8074 грн. з ПДВ на окремий рахунок, то зазначені кошти  вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету. З підстав,  викладених у запереченнях на позов та наведених представником відповідача в судовому засіданні, вважає визначене податкове зобов'язання з ПДВ на суму 13570 грн. правомірним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та давши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Дубенською ОДПІ проведено планову документальну  виїзну перевірку  СВК “Варковицький” з дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2003 р. по 30.06.2005 р., про що складено акт перевірки від 09.12.2005 р. № 93/23/30626390.

На підставі акта перевірки від 09.12.2005 р. та за результатами адміністративного оскарження позивачем визначених податкових зобов'язань, згідно податкового повідомлення-рішення від 16.12.2005 р. № 0001042342/0 до податкових органів вищого рівня, Дубенською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.03.2006 р. № 000102350/2 та від 28.04.2006 р. № 00001022350/3, згідно яких СВК “Варковицький” визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 13570 грн., в тому числі 11739 грн. основного платежу і 1831 грн.штрафних санкцій. Дані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в судовому порядку.

При прийнятті судового рішення за результатами дослідження та оцінки зібраних у справі доказів суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіркою (акт перевірки від 9 грудня 2005 року) встановлено, що сільськогосподарський виробничий кооператив “Варковицький” в перевіряємому періоді (липень 2003 року – червень 2005 року) відповідно до пунктів 11.21 та 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” використовував спеціальний режим оподаткування з податку на додану вартість та відповідно до вимог постанов Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року № 805 “Про порядок нарахування виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі” і від 26 лютого 1999 року № 271 “Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками –платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини” надавав до податкового органу спеціальну декларацію з податку на додану вартість сільськогосподарського підприємства (реалізація молока, худоби, птиці, вовни крім реалізації молока та м'яса живою вагою), спеціальну декларацію з податку на додану вартість сільськогосподарського товаровиробника (операції з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію ( крім підакцизних товарів) виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини), а також загальну декларацію з податку на додану вартість.

В акті перевірки зазначено, що в порушення вимог пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” та постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 СВК “Варковицький” занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по операціям з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сировини на загальну суму 8077 грн. (в тому числі за листопад 2003 року – 4535 грн. 77 коп., грудень 2003 року –337 грн. 01 коп., лютий 2004 року –301 грн. 95 коп., червень 2004 року –1332 грн. 24 коп., грудень 2004 року –1569 грн. 65 коп.) та не перераховано на спеціальний рахунок, який відкритий кооперативом 12 березня 2001 року в КБ “Приватбанк”.

Відповідно до п.11.21 ст. 11 Закону України “Про ПДВ” сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності  за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій с/г  товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затверджений постановою КМУ від 12.05.99 р. № 805.

Відповідно до п.15 вказаного Порядку сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість із реалізованої зазначеної продукції, тобто різниця між податком на додану вартість, отриманим від покупців, та податком на додану вартість, сплаченим постачальникам, перераховується підприємством з поточного на окремий рахунок. Залишок податкового кредиту покривається податковими зобов'язаннями наступних податкових періодів.

Кошти, перераховані с/г підприємствами на окремий рахунок, використовуються ними на підтримку власного виробництва продукції тваринництва та птахівництва. У разі нецільового використання цих коштів, вони стягуються до державного бюджету відповідно до законодавства.

Залишок коштів на окремому рахунку в кінці року вилученню до бюджету не підлягає і використовується підприємством на зазначені цілі в наступному році.

Відповідно до п.11.29 ст.11 Закону України “Про ПДВ” с/г товаровиробники при визначені суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету з операцій продажу товарів власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини проводять акумуляцію коштів, які залишаються в розпорядженні с/г товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками –платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271 із змінами, внесеними постановою КМУ від 23.04.2001 року № 374.

Відповідно  до п.4 вказаного Порядку  залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість із реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ним постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного  рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Залишок податкового кредиту відповідно до декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною с/г товаровиробниками від покупців та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується с/г товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону “Про ПДВ” визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

В порушення вищенаведених норм законодавства податковим органом при перевірці встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з нарахування і сплати ПДВ на суму 8077 грн. шляхом вибіркової звірки за певні періоди даних податкової та бухгалтерської звітності платника.

Однак, при вибірковій перевірці неможливо встановити об'єктивне значення ПДВ у кожному конкретному податковому періоді, оскільки при цьому не враховується зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів, що виникають при від'ємній різниці сум ПДВ, одержаних від покупців та сплачених постачальникам.

Від'ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільгосптоваровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, по операціях, що підпадають під дію норм п.11,29 ст.11 Закону “Про ПДВ”, зараховується сільгосптоваровиробником на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів із зазначеного виду діяльності.

Отже, при встановлені перевіркою зобов'язання з ПДВ по вибіркових податкових періодах, не враховані зменшення за рахунок від'ємної різниці, які могли виникнути у попередніх місяцях.

Податкове зобов'язання в сумі 8077 грн., розрахунок якого наведено в таблиці на сторінці 5 акту перевірки, визначено з порушенням формально-логічного методу обрахування, оскільки в обох колонках таблиці (дані СВК і дані перевірки) підсумовані суми ПДВ по всіх трьох деклараціях (по спецдеклараціях № 1 та № 2 та по загальній декларації з ПДВ), а з різниці сум цих колонок виведена сума заниження ПДВ виключно по спецдеклараціях, що є невірним.

Абзацом “б” пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

В даному випадку, Дубенська ОДПІ зазначену вимогу закону не виконала, не визначила суми заниження ПДВ по спецдеклараціях. Внесені перевіркою суми ПДВ в рядку таблиці “податкові зобов'язання за даними СВК” не відповідають даним декларацій з ПДВ позивача, які знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, не відповідають дійсності дані акта перевірки про те, що в 2004 році позивачем не перераховано кошти в сумі 8077 грн. на спеціальний рахунок, що перевіркою кваліфікується як використання цих коштів не за цільовим призначенням і вони підлягають стягненню до державного бюджету.

Фактичними обставинами справи, підтвердженими належними доказами, представленими кооперативом суду, а саме, копіями платіжних доручень за 2004 рік: № 18 від 28.01.04 р. на суму 2266,71 грн.,  27.02.04 р. № 46 на суму 4528,54 грн.,  № 53 від 05.03.04 р. на суму 8580 грн., № 55 від 11.03.04 р. на суму 3000 грн., № 112 від 29.04.04 р. на суму 3060,71 грн., № 283 від 05.11.04 р. на суму 9282,70 грн. підтверджується перерахування позивачем з поточного рахунку в “Приватбанку” на спеціальний рахунок 260041248127055 в тому ж банку коштів ПДВ згідно постанови КМУ № 271 від 26.02.99 р.

Наведені докази спростовують дані перевірки про те, що за 2004 рік перерахування СВК “Варковицький” на спецрахунок по акумуляції сум ПДВ становлять –“0,00грн”.

Враховуючи викладене, суд вважає, що податковим органом не доведено заниження позивачем  зобов'язання з нарахування та сплати ПДВ по спецдеклараціях на загальну суму 8077 грн., та неперерахування коштів на спецрахунок.

Отже, визначене податковим органом податкове зобов'язання з ПДВ на суму 8077 грн. у зв'язку з використанням цих коштів не за цільовим призначенням,- є неправомірним.

В решті заявлених позовних вимог щодо визначеного податкового зобов'язання з ПДВ на суму 3662 грн. та застосованої штрафної санкції на суму 1831 грн. по оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях, суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки позивачем не спростовано висновків перевірки і не надано доказів на їх спростування.

Документальною перевіркою встановлено, що СВК “Варковицький” в загальній податковій декларації з ПДВ за грудень 2003 року не відображено податкове зобов'язання по операціях з реалізації покупної продукції (цукру) на загальну суму 22065 грн. (в тому числі ПДВ –3677,52 грн.), чим порушено вимоги пп.3.1.1 пп.3.1 ст.3 та пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону “Про ПДВ”. За результатами перевірки встановлено заниження ПДВ за грудень 2003 р. на суму 3662 грн., яка підлягає сплаті до бюджету і включена до податкових зобов'язань платника. На підставі пп.17.1.3 ст.17 Закону № 2181-ІІІ до позивача застосована штрафна санкція в сумі 1831 грн. (3662х50%).

Відповідно до статтей 87,94 та пп.3 п.3 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України позивачу відшкодовується з Державного бюджету державне мито в сумі 85 грн. сплачене при пред'явленні позову.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 158, 160,  162, 163  КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити частково.

Податкові повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ від 17.03.2006 р. № 0000102350/2 та від 28.04.2006 р. № 0000102350/3 в частині визначеного податкового зобов'язання для СВК “Варковицький” з податку на додану вартість на суму 8077 грн. основного платежу,- визнати нечинним.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу “Варковицький” (Рівненська область, Дубенський район, с.Варковичі, код ЄДРПОУ 30626390)  державне мито в сумі 85 грн.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив дану постанову, в порядку і строки, визначені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

     Суддя                                                           Шандалюк М.П.

Постанова підписана  "07" липня 2006 р.