Постанова

від 25.02.2013 по справі 2а-14419/10/2/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-14419/10/2/0170

25.02.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" - Облетова Галина Василівна, довіреність № 001/7 від 10.01.13

представник відповідача, Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" - Чернишова Наталія Анатоліївна, довіреність № 001/15 від 14.09.12

розглянувши апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" та Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 15.11.2012 у справі № 2а-14419/10/2/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" (вул. Десантників, 1, селище Приморський, Феодосія, Автономна Республіка Крим,98176)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Кримська, 82 В, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим,98112)

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2012 з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2012 адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0000102304/0 від 26.10.2010 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 470184,49грн., стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку коштів, призначених на утримання Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на користь Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (місто Феодосія, вул. Десантників 1,код ЄДРПОУ 14309008) 7500,00грн.- витрат на проведення експертизи, 1,70грн.- судового збору, в іншій частині позовних вимог- відмовлено.

На зазначене судове рішення від Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2012 у справі №2а-14419/10/0170/2 в частині відмови у визнання протиправним повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 26.10.2010 №0000102304/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 470184,49грн. та прийняти нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 26.10.2010 №0000102304/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 470184,49грн. та стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку коштів, призначених на утримання Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на користь Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (місто Феодосія, вул. Десантників 1,код ЄДРПОУ 14309008) 15000,00грн.- витрати на проведення експертизи, 3,40грн.-судового збору.

11.02.2013 на адресу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» надійшла заява про зміну апеляційної скарги, згідно якої позивач просив змінити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2012 у справі №2а-14419/10/0170/2, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 26.10.2010 №0000102304/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 470184,49грн. та стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку коштів, призначених на утримання Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на користь Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (місто Феодосія, вул. Десантників 1,код ЄДРПОУ 14309008) 14986,79грн.- витрати на проведення експертизи, 3,40грн.-судового збору, а також стягнути судовий збір у розмірі 1073,00грн. за подання апеляційної скарги.

На зазначене судове рішення також від Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права.

Перевіривши і обговоривши доводи апеляційних скарг, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи Відкрите акціонерне товариство «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень) до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000102304/00 від 26.10.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 470599,00грн. за звітний період - липень 2010 року.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення рішення від 26.10.2010 №0000102304/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 470184,49грн., оскільки позивач не тільки отримав товар (йому надані послуги) на суму 2821106,93 грн., у тому числі 470184,49грн. податку на додану вартість, але і використав їх для ведення своєї господарської діяльності.

Із такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 26.10.2010 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000102304/0, згідно якому позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року на 470599,00 грн.

Передумовою зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року став акт 15.10.2010 № 989/23-4/14309008 позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2010року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість,що декларувалось у липні 2010року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.5. пункту7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»: завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року на 470599,00 грн.

На час визначення позивачем суми бюджетного відшкодування та проведення перевірки платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На час проведення розгляду справи набрав чинності Податковий Кодекс України, розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Слід зазначити, що згідно з Законом України "Про податок на додану вартість", який діяв на час прийняття відповідачем рішення щодо отримання бюджетного відшкодування, проведення перевірки відповідачем та прийняття податкового повідомлення-рішення та Податкового кодексу України сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку у разі сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). При цьому необхідною умовою є фактичне отримання товару (послуги) для його використання в господарській діяльності платника податків.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення позивачем приписів Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки позивачем до розрахунку бюджетного відшкодування за липень 2010року включені суми податку на додану вартість, сплачені постачальником товарів (послуг) при перерахуванні авансів, в умовах неотримання цих товарів ( послуг).

Відповідно до 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першої цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

По справі було призначено судово-економічну експертизу, якою встановлено, що в акті перевірки вказано на завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого позивачем за липень 2010 року на 470 599,20 грн. у зв'язку із включенням до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених постачальникам товарів (послуг) авансом. Вказані товари (послуги), були у повному обсязі оплачені позивачем в липні 2010 року у сумі 2 823 595,17 грн., у тому числі-470599,20 рн. податку на додану вартість, що підтверджується належним чином оформленими платіжними дорученнями з відміткою банку.

Судова колегія, дослідивши висновок експерту, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що господарська операція з оплати товарів (послуг) вартістю 2823595,17 грн., у тому числі 470 599,20грн. податку на додану вартість, у повному обсязі відображена у регістрах бухгалтерського обліку платника податків за липень 2010 року за дебетом субрахунку №371 «Розрахунки за виданими авансами» в кореспонденції з кредитом субрахунку №311 «Поточні рахунки в національній валюті» з подальшим списанням заборгованості протягом періоду липень 2010 року-липень 2012 року за кредитом субрахунку №371 «Розрахунки за виданими авансами» в кореспонденції з дебетом субрахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Товари (послуги) вартістю 2 823595,17грн., у тому числі 470599,20 грн.податку на додану вартість, що оплачені позивачем авансом в липні 2010 року, були в подальшому фактично отримані позивачем від постачальників за період липень 2010 року-липень 2012 року на суму 2 822818,93 грн., у тому числі 470469,82 грн. податку на додану вартість, відкориговані в податковому обліку на суму 776,25 грн., у тому числі-129,38 грн. податку на додану вартість.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився факт отримання позивачем від постачальників товарів (послуг) вартістю 2 822 818,93 грн., у тому числі 470 469,82 грн. податку на додану вартість, за період липень 2010 року- липень 2012року, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме,отримання товарів вартістю 2 436 075,81 грн., у тому числі 406012,63 грн. податок на додану вартість підтверджується прибутковими накладними та ТТН; отримання послуг (робіт) вартістю 386 743,12 грн., у тому числі 64 457,19 грн. податку на додану вартість підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг).

Заявником апеляційної скарги не враховано, що вказані товари (послуги), що отримані позивачем від постачальників на суму 2 822 818,93 грн. у тому числі 470 469,82 грн. податку на додану вартість, були в сумі 2 821106,93 грн. з податком на додану вартість використані у господарській діяльності позивача, у тому числі товари на суму 2 436 075,81 грн. з податком на додану вартість; послуги на суму 385 031,12 грн. з податком на додану вартість.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції з урахуванням висновку експерта безперечно встановлено,що послуги вартістю 385 031,12 грн. з податком на додану вартість були придбані позивачем на виконання договору підряду №24-е-2010-08-04 від 21.06.2010, укладеного з ДП «Електро» ТОВ «Налагоджувально-монтажне підприємство» (вартість послуг 149269,08 грн. з податком на додану вартість), договору №ССф-0761 від 25.03.2010, укладеному з ЗАТ «Інком»ВАТ (вартість послуг 119597,00грн. з податокм на додану вартість), договору підряду №218 від 25.05.2010, укладеному з з МПП «Автоматизовані системи» (вартість послуг 13238,00грн.з податком на додану вартість), по договору на транспортно- експедиторські послуги №Д-331 від 18.05.2010, укладеному з ТОВ «Делівері» (вартість послуг 33,50 грн. з податком на додану вартість), договору будівельного підряду №613/10-012 від 02.07.2010, укладеному з ТОВ «Кримбудреконструкція» (вартість послуг 102892,82 грн.).

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивач при формуванні суми бюджетного відшкодування, вказаного в додатку до податкової декларації по податку на додану вартість за липень 2010року, визначив суми податку на додану вартість по авансовим платежам, здійсненим на адресу своїх контрагентів, у розмірі 470469,82 грн. (вартість товарів (послуг) була 2 822818,93 грн.), факт придбання яких встановлений судовою експертизою підтверджується документами бухгалтерського обліку позивача на суму 2821106,93 грн., у тому числі податок на додану вартість-470 184,49грн.

Згідно пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права- це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

У своєму Рішенні Конституційний Суд України від 02.11.2004 N15-рп/2004 зазначив, що справедливість- одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Елементи права, зокрема, розмірність, рівність, мораль, об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У Справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" (1986року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що має бути обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, яку намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що у спірних правовідносинах стосовно визначення противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення підлягає застосуванню принцип пропорційності між застосованими до позивача заходами та переслідуваною метою.

Судова колегія зазначає, що принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

З огляду на вказані положення закону, суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги та визнав противоправним та скасував податкове повідомлення-рішення, оскільки відсутня шкода чи загроза її завдання державі або якій-небудь конкретній особі.

Використання у господарській діяльності (утримання з метою використання) позивача товарів (послуг) вартістю 2 822 818,93 грн., у тому числі 470469,82 грн. податку на додану вартість, факт придбання яких встановлений судовою експертизою підтверджується документами бухгалтерського обліку позивача на суму 2 821106,93 грн., у тому числі 470 184,49грн.

Слід зазначити, що в подальшому позивач не тільки отримав товар (йому надані послуги) на суму 2 821106,93 грн., у тому числі 470184,49 грн. податку на додану вартість, але і використав їх для ведення своєї господарської діяльності. В подальшому, у наступних податкових періодах у позивача не виникала позитивна різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту , що призвело до виникнення у позивача зобов'язання по сплаті податку на додану вартість.

Отже прийняття відповідачем податкового повідомлення- рішення №0000102304/0 від 26.10.2010 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на 470184,49 грн. в умовах встановлення під час розгляду справи факту отримання товарів (послуг) на суму 2821106,93грн., їх використання в господарської діяльності платника податків призведе до необґрунтованого виникнення у нього негативних наслідків, що порушує принцип пропорційності.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Відтак, станом на час розгляду та вирішення даної адміністративної справи судом встановлено наявності порушеного права позивача у публічно-правових відносинах, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, судова колегія дійшла висновку про те, що в даній адміністративній справі позивачем частково доведено існування станом на момент розгляду справи факту порушення законних прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для часткового задоволення позову стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000102304/0 від 26.10.2010 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на 470184,49 грн.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції (з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2012) про існування підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000102304/0 від 26.10.2010 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на 470184,49 грн., враховуючи встановлений у статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України принцип верховенства права, згідно з яким людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та 5визначають зміст і спрямованість діяльності держави, керуючись тим,що відповідно до Рішення Конституційного суду України № 15-рп/2004 від 02.11.2004 справедливість є вирішальним регулятором суспільних відносин, одним із вимірів права.

Проте, судом першої інстанції при винесенні рішення не враховані приписи частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої при задоволенні позову частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, тобто, витрати на проведення експертизи підлягають задоволенню у розмірі 14982,68грн., а ні в розмірі 7500,00грн., як помилково зазначив суд першої інстанції.

У даному випадку, приймаючи до уваги, що пропорційність стягнення судових витрат поширюється на правовідносини, пов'язані із майновими вимогами, адміністративний позов підлягає задоволенню з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2012 щодо внесення виправлення до пункту 2 резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим у справі №2а-14419/10/0170/2 від 15.11.2012 та підлягає стягненню з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку коштів, призначених на утримання Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на користь Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (місто Феодосія, вул. Десантників 1,код ЄДРПОУ 14309008): витрати на проведення експертизи в розмірі 14982,68грн. та 1,70грн. -судового збору.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про зміну судового рішення в частині стягнення витрат на проведення експертизи, що є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги позивача.

Відповідно до статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги позивача частково спростовують висновки суду першої інстанції і дають підстави для висновку про зміну судового рішення.

Враховуючи обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, відмови у задоволенні апеляційної скарги відповідача та зміни судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 3, 4 частини першої статті 202, пунктом й частини першої статті 201, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2012 у справі №2а-14419/10/2/0170 змінити, виклавши пункт 3 резолютивної частини в наступній редакції:

"Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку коштів, призначених на утримання Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на користь Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (місто Феодосія, вул. Десантників 1,код ЄДРПОУ 14309008): 14982,68грн.-витрати на проведення експертизи, 1,70грн.-судового збору."

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко