Постанова

від 05.03.2013 по справі 34/443

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. Справа№ 34/443

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.,

розглянувши апеляційні скарги Державної виконавчої служби України та Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»

на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.01.2013р. (т. 7, а.с.134)

за скаргою Закритого акціонерного товариства «Софт Сервіс Холдінг» (т. 3, а.с.34)

на дії Державної виконавчої служби України

у справі № 34/443 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»

до 1) Закритого акціонерного товариства «Софт Сервіс Холдінг»

2) Приватного підприємства «Софт Транс»

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Декор Сервіс Холдинг»

про стягнення 16 674 538,56 дол. США, що за курсом НБУ станом на 24.09.2010р. становить 131 998 982,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.11.2010 у справі № 34/443 позов Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" задоволено повністю.

15.12.2010р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2010р. у справі №34/443, яке набрало законної сили 10.12.2010, з урахуванням ухвали господарського суду м. Києва №34/443 від 10.12.2010р., видано наказ.

29.10.2012р. до господарського суду м. Києва від ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг" надійшла скарга на дії Державної виконавчої служби України, в якій скаржник спросив суд:

- визнати незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Маєвської Д.В. по зверненню стягнення на майно ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг" шляхом накладення арешту всього майна боржника ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг" та оголошення заборони на його відчуження та винесення відповідної постанови від 15.11.2011р. по виконавчому провадженню №28285989;

- визнати незаконною постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.11.2011р. по виконавчому провадженню №28285989 в частині звернення стягнення шляхом арешту на майно ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг", винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Маєвської Д.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.01.2013р.у справі № 34/443 скаргу ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг" на дії Державної виконавчої служби України задоволено. Визнано незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Маєвської Д.В. по зверненню стягнення на майно ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг" шляхом накладення арешту все майно боржника ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг" та оголошення заборони на його відчуження та винесення відповідної постанови від 15.11.2011р. по виконавчому провадженню №28285989. Визнано незаконною постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.11.2011р. по виконавчому провадженню №28285989 в частині звернення стягнення шляхом арешту на майно ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг", винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Маєвською Д.В.

Зазначену ухвалу вмотивовано тим, що дії, вчинені державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Маєвською Д.В. з накладення арешту все майно боржника ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг" та оголошення заборони на його відчуження та винесення відповідної постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.11.2011р. у виконавчому провадженні №28285989 є незаконними, оскільки вчинені під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду Донецької області від 19.10.2011р. в рамках порушеної справи про банкрутство ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг".

Не погодившись із зазначеною ухвалою Державна виконавча служба України та ПАТ "ОТП Банк" подали апеляційні скарги, в яких просять оскаржувану ухвалу скасувати, відмовивши в задоволенні скарги повністю. В обґрунтування апеляційної скарги скаржники посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, незаконність та необґрунтованість винесеної ухвали. Зокрема, скаржники посилаються на те, що дії органів ДВС вчинено у повній відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», дії державних виконавців жодним чином не порушували заборон у зв'язку із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, в тому числі не здійснювалися стягнення та реалізація майна боржника. Також, скаржники зазначають, що про відкриття виконавчого провадження боржник повідомлявся належним чином, тоді як державний виконавець, здійснюючи виконавчі дії не був повідомлений про порушення справи про банкрутство, зокрема, з огляду на те, що про даний факт його не повідомив боржник щодо якого порушено справу про банкрутство, що, на думку скаржників, вірно було встановлено судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

Відзиву на апеляційні скарги відповідачами не подано.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2013р. апеляційні скарги Державної виконавчої служби України та Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" прийнято до провадження та об'єднано в єдине апеляційне провадження. Розгляд скарг призначено у судовому засіданні на 05.03.2013р.

У судовому засіданні 05.03.2013р. представники позивача та ДВС України апеляційні скарги підтримали, представники відповідача 1 проти задоволення скарг заперечили. Представниками відповідача 1 заявлено усне клопотання про відкладення розгляду у зв'язку з тим, що відсутній представник, який готував решту скарг на дії ДВС, щодо якого представник позивача та ДВС України заперечили, посилаючись на затягування судового процесу. Колегія суддів, вважає, що вказане клопотання слід відхилити, оскільки закон, а саме ст. 77 ГПК України не пов'язує обов'язок суду відкласти розгляд справи з неможливістю інших представників представляти інтереси свого довірителя за іншими скаргами, поданими від імені довірителя. Крім того, у представників відповідача 1, що з'явилися у судове засідання було достатньо часу на підготовку до судового засідання. До того ж, доказів на підтвердження викладених в усному клопотанні обставин представниками відповідача 1 суду не надано.

Представники відповідачів 2 та 3 у судове засідання 05.03.2013р. не з'явилися. 05.03.2013р. від представника відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення у зв'язку з тим, що представник ПП «Софт Транс» не може бути присутнім на розгляді скарг у зв'язку з участю у розгляді іншої справи та відсутності інших представників на підприємстві. На думку колегії суддів, клопотання представника відповідача 2 слід відхили, оскільки, по-перше, ним не надано суду жодного доказу участі у розгляді іншої справи (судова повістка, ухвала суду тощо), по-друге, суду не надано доказів того, що зазначений представник є єдиним на підприємстві представником, який уповноважений представляти права та інтереси відповідача 2, а також доказів неможливості уповноважити та направити у судове засідання іншу особу.

05.03.2013р. до апеляційного суду від представника відповідача 3 також надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що відповідач 3 апеляційної скарги та ухвали суду не отримував, а про дату та місце розгляду скарги дізнався 05.03.2013р. з ЄДР судових рішень.

Проте, вказане клопотання не може бути задоволено з огляду на таке.

Колегія суддів вважає, що хоча представник й посилається на те, що відповідач 3 дізнався про дату та місце розгляду скарг 05.03.2013р., проте ухвалу про прийняття апеляційної скарги відповідачу 3 надіслано своєчасно 20.02.2013р. в межах триденного строку, передбаченого ГПК України для надіслання та за належною адресою, що підтверджується копією списку № 2264 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів суду від 20.02.2013р. та витягом з ЄДР (в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149 (зі змінами і доповненнями, далі - Нормативи) поштові відправлення, які відповідно до законодавства підлягають доставці, доставляють одержувачам у день їх надходження, якщо вони надійшли до сортувальних вузлів у м. Києві - до 8-ї години.

Згідно з п. 3.3 Нормативів повідомлення на вхідні поштові відправлення, які підлягають видачі безпосередньо в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку, повинні бути доставлені одержувачам не пізніше наступного робочого дня об'єкта поштового зв'язку.

За змістом пунктів 4.1, 4.2 Нормативів визначено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку в межах м. Києва становлять 4 дні (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку).

При цьому, колегія суддів сприймає завчасне подання відповідачем 3 клопотання про відкладення - 05.03.2013р. о 14-49 год., як доказ його обізнаності та належного повідомлення про місце та час розгляду. Також, колегія суддів враховує, що скарга на дії ДВС та апеляційна скарга стосуються правомірності вчинення виконавчих дій виключно стосовно майна відповідача 1.

Стосовно твердження відповідача 3 про необхідність надання часу для підготовки відзиву та до судового засідання, колегія суддів враховує, що в матеріалах апеляційних скарг наявні докази того, що копії апеляційних скарг надіслано відповідачу 3 - 28.01.2013р., а отже про доводи, викладені в апеляційних скаргах, відповідачу 3 було заздалегідь відомо.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 77 ГПК України, а тому вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість ухвалу місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши матеріали апеляційних скарг, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників позивача, ДВС України та відповідача 1, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

17.08.2011р. стягувачем - ПАТ «ОТП Банк» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністрества юстиції України подано заяву про відкриття виконавчого провадження та примусове виконання рішення господарського суду

м. Києва від 29.11.2010р. у справі № 34/443 (т.5, а.с.64-68).

19.08.2011р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжовим М.В. відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду м. Києва №34/443 від 15.12.2010р., боржникам надано 7-денний строк для самостійного виконання рішення (т.5, а.с.69). Копію постанови надіслано боржникам супровідним листом за адресами, зазначеними у виконавчому документі (т.5, а.с.71-78).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.10.2011р. порушена справа № 27/155б про банкрутство ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (т.3, а.с.64, 65).

15.11.2011р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області Маєвською Д.В. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржникам у межах суми звернення стягнення: 145 227 189,97 грн. (т.3, а.с.60).

29.10.2012р. до господарського суду м. Києва від ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг" надійшла скарга на дії Державної виконавчої служби України, в якій скаржник спросив суд:

- визнати незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Маєвської Д.В. по зверненню стягнення на майно ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг" шляхом накладення арешту всього майна боржника ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг" та оголошення заборони на його відчуження та винесення відповідної постанови від 15.11.2011р. по виконавчому провадженню №28285989;

- визнати незаконною постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.11.2011р. по виконавчому провадженню №28285989 в частині звернення стягнення шляхом арешту на майно ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг", винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Маєвської Д.В.

В обґрунтування зазначеної скарги заявник стверджує, що дії старшого державного виконавця щодо опису й арешту вказаного майна є незаконними, оскільки суперечать п.8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також положенням «Інструкції про проведення виконавчих дій», оскільки жодного документу від державної виконавчої служби заявнику не надходило, державний виконавець зобов'язаний був зупинити виконавче провадження у зв'язку з порушенням справи про банкрутство підприємства ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг", а також, що державний виконавець не мав права здійснювати зазначені виконавчі дії щодо опису та арешту майна у зв'язку з введенням господарським судом Донецької області ухвалою від 19.10.2011р. мораторію на задоволення вимог кредиторів (т.3, а.с.64, 65).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.01.2013р. у справі № 34/443 скаргу ЗАТ "Софт сервіс Холдінг" на дії Державної виконавчої служби України задоволено повністю.

Мотивуючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що дії головного державного виконавця Маєвської Д.В. зі звернення стягнення на майно боржника шляхом накладення арешту на все майно, що належить боржникам та винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.11.2011р. у виконавчому провадженні №28285989, вчинені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки на час вказаних дій діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою господарського суду Донецької області від 19.10.2011р. у справі про банкрутство ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг" - боржник у виконавчому провадженні.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин та доказів, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Згідно зі статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема судових наказів (ст. 17 Закону). Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону).

Як раніше вже встановлено судом, відповідну заяву стягувачем подано 17.08.2011р., за результатами її розгляду, 19.08.2011р. ДВС відкрито виконавче провадження.

Згідно з п.1, 2, 5 ст. 25 Закону (в редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження), державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що документи, доведення яких є необхідним згідно із Законом до сторін виконавчого провадження, надсилались боржникам належним чином та в установленому Законом порядку за адресами, зазначеними у виконавчому документі - наказі господарського суду, зокрема й постанову про відкриття виконавчого провадження було надіслано заявнику скарги (боржник) - ЗАТ «Софт Сервіс Холдінг» відповідно до вимог Закону (т.5, а.с.71-78; т.6, а.с.129).

Зазначене, на думку колегії суддів, свідчить про необґрунтованість доводів скарги щодо ненадіслання боржнику (відповідач 1) копії постанови та необізнаності відповідача 1 (скаржника) щодо відкриття та проведення виконавчих дій органами ДВС.

Стосовно дій виконавця щодо незупинення виконавчого провадження та незаконності звернення стягнення на майно боржника шляхом накладення арешту на це майно та заборони його відчуження, колегія суддів зазначає таке.

Дійсно, як вірно встановлено судом першої інстанції, ухвалою господарського суду Донецької області від 19.10.2011р. порушено справу № 27/155б про банкрутство ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець виносить мотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав передбачених ст.ст. 37, 38 Закону, коли йому стало відомо про такі обставини.

Колегія суддів погоджується з доводами представників ПАТ «ОТП банк» та ДВС України, викладеними у їх запереченнях на скаргу та апеляційних скаргах щодо того, що відповідно до норм чинного законодавства України, зокрема відповідно до статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 до обов'язків державного виконавця не входить обов'язок перевірки стану юридичної особи-боржника на момент вчинення тієї чи іншої виконавчої дії в рамах відкритого виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Враховуючи зазначену норму, Закон покладає обов'язок на сторони виконавчого провадження повідомляти державного виконавця про підстави для зупинення виконавчого провадження.

Водночас, колегія суддів враховує, що судом першої інстанції було вірно встановлено, і це підтверджується матеріалами справи і матеріалами виконавчого провадження та не спростовано відповідачем 1, що державний виконавець не був повідомлений про порушення справи про банкрутство. Доказів того, що будь-яка з сторін виконавчого провадження зверталася із відповідною заявою до державного виконавця щодо порушення справи про банкрутство відповідачем 1 суду не надано. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що в будь-якому офіційному виданні було опубліковане оголошення про порушення справи про банкрутство, і таких доказів сторонами також суду не надано.

Крім того, відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

За таких обставин, слід дійти висновку, що у державного виконавця на момент вчинення спірних виконавчих дій щодо винесення постанови про накладення арешту на майно боржника та заборони на його відчуження від 15.11.2011р. були відсутні передбачені Законом підстави для зупинення виконавчого провадження, а відтак, за відсутності підстав для зупинення, державний виконавець був зобов'язаний відповідно до Закону вчиняти передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й накладення арешту на майно та заборони його відчуження.

Посилання заявника скарги з яким погодився суд першої інстанції на те, що в

пп. д) пункту 6 ухвали про банкрутство від 19.10.2011р. зазначено про надсилання цієї ухвали Державній виконавчій службі за місцезнаходженням боржника слід відхилити, як необґрунтоване, оскільки саме по собі зазначення в ухвалі про необхідність надіслання органу ДВС копії ухвали, за відсутності належних та допустимих доказів такого надіслання, які, у даному випадку у матеріалах справи відсутні та відповідачем 1 не надані, не свідчить про виконання вказаної ухвали у зазначеній частині та обізнаність Державної виконавчої служби про порушення справи про банкрутство.

Колегія суддів також враховує, що незупинення виконавчого провадження може бути предметом скарги на бездіяльність державного виконавця, тоді як у даній справі ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг" подано скаргу саме на дії Державної виконавчої служби, поняття дії та бездіяльності державного виконавця, які можуть бути оскаржені до суду, не є тотожними за змістом і законодавчо виділені у два різні об'єкти оскарження. Клопотань про вихід за межі вимог даної скарги заявником не заявлялося, а тому у суду були відсутні підстави розглядати скаргу на дії ДВС, як скаргу на бездіяльність у зв'язку з незупиненням виконавчого провадження або нездійсненням державним виконавцем певних дій, вчинення яких вимагається від нього згідно із законом, що суперечило б нормам процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що дії державного виконавця здійснені у відповідності до норм чинного законодавства, у порядку та у спосіб, встановлені Законом, а тому такі дії не можна визнати незаконними.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 02.04.2008р. у справі № 42/454.

Стосовно посилань ЗАТ «Софт Сервіс Холдінг» на незаконність дій державного виконавця щодо накладення арешту на все майно боржника та заборони його відчуження згідно з постановою від 15.11.2011р. у зв'язку з існуванням на час вчинення цих дій мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного згідно з ухвалою у справі про банкрутство відповідача 1 19.10.2011р., колегія суддів зазначає таке.

Процедура примусового виконання рішень, як і судова процедура банкрутства регулюється спеціальними законами.

Отже, положення пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", про порушення якого стверджує заявник скарги, слід застосовувати у нормативному поєднанні з положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема зі статтею 12 цього закону.

За визначенням термінів, встановлених у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з п. 3 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваних дій), заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або з дня винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до пункту 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваних дій) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Передовсім, колегія суддів враховує, що заходи примусового виконання рішення, якими, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, за своєю правовою природою в розумінні ст. ст. 5, 57 та ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не є заходами забезпечення вимог кредиторів, оскільки вчиняються державним виконавцем з метою примусового виконання рішення, прийнято судом по суті заявлених позовних вимог, яке набрало законної сили і підлягає обов'язковому виконанню. До того ж, вказана постанова від 15.11.2011р. не є заходом звернення стягнення на майно боржника, як помилково вважає заявник скарги, і автоматично не створює такого наслідку як стягнення за виконавчим документом, яке не допускається згідно з п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За результатами аналізу положень Законів України «Про виконавче провадження» та «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», слід дійти висновку, що норми вказаних нормативно-правових актів не містять заборони щодо проведення виконавчих дій щодо накладення арешту на майно боржника стосовно якого порушено справу про банкрутство та внесення заборони його відчуження, оскільки правова норма пункту п. 4 ст. 12 спеціального закону, передбачає саме заборону стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства. У даному ж випадку, стягнення з боржника у розумінні ст. 12 Закону державним виконавцем не проводилося.

У цьому контексті, колегія суддів враховує, що як вже було встановлено раніше, державний виконавець не був повідомлений про порушення справи про банкрутство підприємства відповідача 1, і у нього були відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження, а відтак були відсутні й підстави не проводити виконавчі дії, в тому числі щодо накладення арешту на майно відповідача 1 та заборони його відчуження з винесенням відповідної постанови 15.11.2011р. При цьому, сам боржник про зазначені обставини державного виконавця не повідомив.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що державний виконавець здійснюючи свій обов'язок з примусового виконання рішення, вжив передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішення шляхом винесення постанови від 15.11.2011р. про накладення арешту на майно боржника та заборони на його відчуження, проте вжиття вказаних заходів ні прямо, ні опосередковано не суперечить вимогам ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та не створює жодних правових колізій.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, скарга ЗАТ «Софт Сервіс Холдінг» на дії Державної виконавчої служби України (т. 3, а.с.34), а саме на незаконність дій головного державного виконавця Маєвської Д.В. шляхом накладення арешту все майно боржника ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг" та оголошення заборони на його відчуження, а також винесення державним виконавцем відповідної постанови від 15.11.2011р., не є обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції наведеного вище не врахував, а висновки про незаконність дій ДВС України, викладені в оскаржуваній ухвалі місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи. Крім того, суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального права у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення скарги на дії Державної виконавчої служби, поданої ЗАТ «Софт Сервіс Холдінг». Зазначені обставини, відповідно до ст. 104 ГПК України, є підставою для скасування ухвали господарського суду м. Києва від 21.01.2013р. у справі № 34/443, та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні скарги. У зв'язку з викладеним, апеляційні скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати за подання апеляційних скарг відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача 1.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 49, 99, 101, 103- 106 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Державної виконавчої служби України та Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.01.2013р. (т. 7, а.с.134) у справі № 34/443 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 21.01.2013р. (т. 7, а.с.134) у справі № 34/443 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні скарги Закритого акціонерного товариства «Софт Сервіс Холдінг» на дії Державної виконавчої служби України шляхом накладення арешту на майно боржника та заборони його відчуження та винесення постанови від 15.11.2011р. про накладення арешту на майно боржника та заборони на його відчуження (т.3, а.с.34) відмовити повністю.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Софт Сервіс Холдінг» (код 25398110) на користь Державної виконавчої служби України (код 37471975) 573,50 грн. судових витрат зі плати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Софт Сервіс Холдінг» (код 25398110) на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (код 21685166) 573,50 грн. судових витрат зі плати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

6. Матеріали справи № 34/443 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Жук Г.А.

Чорногуз М.Г.

Повний текст постанови складено та підписано 11.03.2013р.