Постанова

від 12.02.2013 по справі 2а-1670/5179/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 р. Справа № 2а-1670/5179/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2012р. по справі № 2а-1670/5179/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив про скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2012 №0000941703 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 30 195,00 грн.

30 жовтня 2012 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду в задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.04.1998 року ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Полтавської міської ради, є фізичною особою підприємцем (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), та платником податку на додану вартість відповідно, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 76683461, виданого ДПІ у м. Полтаві 03.09.1999, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1.

З 10.02.2012 по 01.03.2012 відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 року.

07.03.2012 за результатами перевірки складено акт № 111/1703/НОМЕР_1, яким встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 198.3, пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого платником завищено податковий кредит всього на суму 34 648 грн., а саме за жовтень 2010 року в сумі 7 525 грн., за травень 2011 року в сумі 22 670 грн. та грудень 2011 року в сумі 4 453 грн.

До висновку про порушення вищезазначених вимог податкового законодавства відповідач дійшов у зв'язку з тим, що в декларації за жовтень 2010 року перевіряючими встановлена розбіжність в сумі 7525 грн. 24 коп. у зв'язку з включенням до податкового кредиту податкової накладної №25 від 01.10.2010 на суму 45 151 грн. 44 коп., сума ПДВ -7525 грн. 24 коп., виписаної ТОВ "Кім" (код 20171844), яка включена до реєстру отриманих податкових накладних за жовтень 2010 року та яка на перевірку не надана.

В декларації за травень 2011 року встановлена розбіжність в сумі 22670 грн. 32 коп. у зв'язку з включенням до податкового кредиту податкової накладної № 2 від 13.05.2011 на суму 136021 грн. 94 коп., сума ПДВ -22670 грн. 32 коп., виписаної ФО-П ОСОБА_2 (код НОМЕР_2), яка включена до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2011 року та яка на перевірку не надана.

28.03.2012 на підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення рішення форми "Р" №0000941703, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 37 640 грн. 50 коп., з них за основним платежем - 34 648 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 2 995 грн. 50 коп.

Позивач не погодився із винесеним податковим повідомленням - рішенням в частині визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 30 195 грн. та оскаржив його в адміністративному порядку. За наслідками розгляду в адміністративному порядку рішенням ДПС у Полтавській області від 08.06.2012 №149/С/10-215 та рішенням ДПС України від 06.07.2012 №15677/С/10-2315 скарги платника податку були залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи не підтверджено реальність господарських операцій та фактичність поставок нафтопродуктів між позивачем та контрагентами.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Підпунктом 7.2.4. пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено , що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковим органами.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Згідно із п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, законодавством встановлено правило першої події. Підприємство має право отримати податковий кредит або у разі сплати коштів, або отримання податкової накладної. Такому правилу кореспондується правило визначення податкового зобов'язання, згідно з яким датою виникнення податкового зобов'язання вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2010 між позивачем та ТОВ "Кім" укладено договір поставки дизельного палива № 24.

Виконання даного договору оформлено видатковою накладною від 29.10.2010 № РН-0000024, податковою накладною від 29.10.2010 № 25, згідно яких останнім відвантажено на адресу позивача 7022 л дизельного палива (а.с. 40-42).

Позивачем в підтвердження транспортування вказаного палива позивачем надано копію товарно - транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №12 від 29.10.2010 форми № 1-ТТН (нафтопродукт) (а.с. 44).

Як було з'ясовано судом першої інстанції під час розгляду справи, ДПІ у м. Полтаві, як на підставу завищення позивачем податкового кредиту в жовтні 2010 року та в травні 2011 року на загальну суму 30 195 грн., посилалася на те, що податкову накладну №25 від 01.10.2010, виписану ТОВ "Кім" та включену позивачем до податкового кредиту у жовтні 2010 року.

Відповідно до листа № 6284/С/07-31 від 25.09.2012 Головного відділу податкової міліції ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС позивачу було видано копію податкової накладної №25 від 01.10.2010, оригінал якої було вилучено згідно протоколу обшуку від 18.01.2012 року.(а.с.150).

Копію зазначеного листа та податкової накладної було додано позивачем до матеріалів справи в суді першої інстнції. (а.с. 150-152).

Крім того, до суду апеляційної інстанції позивачем було надано первинні документи, що підтверджують господарських операцій та фактичність поставок нафтопродуктів між позивачем та контрагентами, які не були надані позивачем до суду першої інстанції у зв'язку з тим, що були вилучені органами податкової міліції під час обшуку 18.01.2012 року.

Серед них, зокрема, копія п/д №57167 від 13.05.2011 на 136021,95 грн., копія рахунку - фактури №02 від 13.05.2011 на 136021,95 грн., копія видаткової накладної №02 від 13.05.2011 на 136021,95 грн., копія свідоцтва про повірку автоцистерни №073 днз НОМЕР_5, копія свідоцтва про повірку автоцистерни №047 днз НОМЕР_4,копія ліцензійної картки на МАЗ днз НОМЕР_4 , копія договору страхування ОСОБА_3 , оригінал банківського звіту за 17.05.2011 року, копія ТТН за 13.05.2011 р., копія видаткової накладної № РН - 0000074 від 13 травня 2011 р. на 144708,26 грн., копія податкової накладної №8 від 13.05.2011 р., копію специфікації, копію договору з ТОВ «УркРосАгроІнвест», копію договору з ФО-П ОСОБА_2 від 13.05.2011 року, копію свідоцтва про допущення ТЗ до перевезення небезпечних вантажів МАЗ днз НОМЕР_4, копію свідоцтва про допущення ТЗ до перевезення небезпечних вантажів днз НОМЕР_5, копію супровідного від 19.09.2012 року, копію супровідного від 20.09.2012 року, копію договору з СУШП ТОВ «Умак», копію листа від СУШП ТОВ «Умак», копію рішення від 07.12.2010, копію ухвали від 04.10.2010, копію видаткової накладної від 9.11.2010, копію видаткової накладної від 8.11.2010, копію видаткової накладної від 31.10.2010

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що позивачем до податкового кредиту була віднесена сума ПДВ 7525, 34 грн. не підтверджена податковою накладною № 25 від 01.10.2010 року на суму 45151, 44 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з ФО-П ОСОБА_2, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Між позивачем та ФО-П ОСОБА_2 укладено договір поставки №40/1 від 04.05.2011 року. ФОп ОСОБА_2 було виконано умови зазначено договору та поставлено позивачу дизельне пальне відповідно до видаткової накладної та податкової накладної №02 від 13.05.2011 (а.с. 46-52, 54).

Реальність перевезення даного товару позивач підтверджує наданою товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) форми № 1-ТТН (нафтопродукт) (а.с. 53), де зазначено перевізником (автопідприємство) ФО-П ОСОБА_1, а в графі автомобіль вказано державний MAЗ НОМЕР_4 причеп державний НОМЕР_5.

Перевезення товару від контрагента здійснювалося позивачем за власний рахунок. На підтвердження наявності у його власних ресурсів суду надано копію договору оренди від 01.01.2010 із ФО-П ОСОБА_5, згідно якого Орендодавець передає Орендарю (ФО-П ОСОБА_1) в строкове користування МАЗ - 5337, реєстраційний номер НОМЕР_4.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не було надано доказів використання в своїй господарській діяльності придбаного дизельного палива у ФО-П ОСОБА_2, оскільки вказане твердження спростовується матеріалами адміністративної справи.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової про задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2012р. по справі № 2а-1670/5179/12 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Потаві Полтавської області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2012 №0000941703 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 30 195,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.

Повний текст постанови виготовлений 18.02.2013 р.