Ухвала

від 26.02.2013 по справі 2а-23750/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/13514/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Донагроімпекс» на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 року по справі № 2а-23750/10/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства «Донагроімпекс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

14.10.2010 року Закрите акціонерне товариство «Донагроімпекс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 05.10.2010 року №0003972340/0, стягнення бюджетної заборгованості у розмірі 369191,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.12.2010 року у справі № 2а-23750/10/0570 позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 05.10.2010 №0003972340/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальній сумі 369191,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову апеляційного суду було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем-1 була здійснена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень, квітень, травень, червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість.

За висновками перевірки відповідачем-1 прийнято спірне податкове повідомлення-рішення згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181) № 0003972340/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 369191,00 грн., в тому числі за березень 2010 року в розмірі 128351,00 грн., за квітень 2010 року в розмірі 224696,00 грн., за травень 2010 року в розмірі 16144,00 грн.

Правовою підставою зменшення суми бюджетного відшкодування спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми пунктів 1.4, 1.7 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.4., підпункту 7.7.1, абзацу «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168).

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону № 168/97-ВР суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів /робіт, послуг/ протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у позивача відсутні необхідні первинні документи, що підтверджують право останнього на податковий кредит у відповідний період та бюджетне відшкодування. Будь-які документи, що свідчать про фактичне здійснення господарських операцій у межах спірних правовідносин на вимогу суду не надані, що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень апеляційним судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Донагроімпекс»відхилити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 року по справі № 2а-23750/10/0570 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 -239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий Голубєва Г.К. Судді Карась О.В. Рибченко А.О.