Постанова

від 07.12.2006 по справі 20-2/120

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-2/120

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

06 грудня 2006 року  

Справа № 20-2/120

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Прокопанич Г.К.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Бушкіної Ю. В., довіреність №  58/50 від 18.09.06;

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Севагротранссервіс" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Шевчук Н.Г.) від 06.07.2006 у справі №20-2/120

за позовом           відкритого акціонерного товариства "Акціонерний банк "Столичний" (вул. Харківська, 1, м.Суми, 40024)

до           приватного підприємства "Севагротранссервіс" (вул. Л. Толстого, 12-а, кв.53, Севастополь, 99003)

про стягнення заборгованості у сумі 599821,76 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Н.Г. Шевчук) від 06.07.2006 у справі № 20-2/120 задоволено позов відкритого акціонерного товариства "Акціонерний банк "Столичний" до приватного підприємства "Севагротранссервіс" про стягнення заборгованості в сумі 599821,76 грн. З приватного підприємства "Севагротранссервіс" на користь відкритого акціонерного товариства "Акціонерний банк "Столичний" стягнуто 612606,42 грн., у тому числі 468000,00 грн. –основного боргу, 86471,01 грн. –відсотків за користування кредитом, 43850,95 грн. –пені за прострочення сплати суми основного боргу, 8102,22 грн. –пені за прострочення сплати відсотків за кредитом.  

Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, у позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач вважає рішення таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Судове засідання 02.08.2006 відкладено на 18.09.2006.

У зв'язку з відпусткою судді Щепанської О.А. 18.09.2006 за розпорядженням виконуючого обов'язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду Н.М. Шевченко у складі судової колегії була проведена заміна судді Щепанської О.А. на суддю Плута В.М.

У судовому засіданні 18.09.2006 оголошено перерву до 20.09.2006.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.09.2006 зупинено провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 17/619-06 за позовом приватного підприємства "Севагротранссервіс" до відкритого акціонерного товариства "Акціонерний банк "Столичний"  про визнання недійсним договору на відкриття кредитної лінії № 0212-01-69 від 03.12.2002.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.11.2006 провадження у справі поновлено.

У судове засідання 06.12.2006 позивач не з'явився, надіслав телеграму про відкладення слухання справи у зв'язку з тим, що ним пізно отримана ухвала про призначення справи до розгляду.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

      За клопотанням представника відповідача судочинство здійснювалось російською мовою.

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

У травні  2006 року відкрите акціонерне товариство "Акціонерний банк "Столичний" звернулось до господарського суду з позовом до  приватного підприємства "Севагротранссервіс" про стягнення суми 599 821,76 грн., мотивуючи тим, що відповідач не виконує зобов'язання за договором на відкриття кредитної лінії від 03.12.2002 № 0212-01-69. Позивач просив стягнути на його користь 468000,00 грн. –основного боргу, 29233,97 грн. –пені за прострочення сплати суми основного боргу, 86471,01 грн. - відсотків за користування кредитними коштами, 16116,78 грн. –пені за прострочення сплати відсотків за кредитом.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вважає договір неукладеним з огляду на відсутність у ньому певних суттєвих умов.

Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на загальні принципи виконання зобов'язань та норми про відповідальність за порушення умов договору.  

          У судовому засіданні 06.12.2006 відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до отримання результатів перегляду  касаційною інстанцію справи № 17/619-2006 за позовом приватного підприємства "Севагротранссервіс" до відкритого акціонерного товариства "Акціонерний банк "Столичний"  про визнання недійсним договору № 0212-01-69 від 03.12.2002.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.            

          Оскільки зазначена норма процесуального закону не містить обов'язкового припису щодо зупинення провадження у справі до касаційного перегляду набравшого чинності рішення, судова колегія визнає клопотання таким, що не підлягає задоволенню.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин,  які виникли  до  набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що  виникли  або  продовжують  існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини сторін виникли до 01.01.2004 та продовжуються після зазначеної дати, спір підлягає вирішенню на підставі норм діючого Цивільного кодексу України та спеціального законодавства, яким є Господарський кодекс України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається,  якщо  інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що  звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним  договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується  надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,  встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що 03.12.2002 між відкритим акціонерним товариством "Акціонерний банк "Столичний" та приватним підприємством "Севагротранссервіс" було укладено договір на відкриття кредитної лінії № 0212-01-69, відповідно до умов якого відкрите акціонерне товариство "Акціонерний банк "Столичний" зобов'язався відкрити приватному підприємству "Севагротранссервіс" кредитну лінію в межах наявних вільних грошових коштів на час подання заяви, які в сумі не перевищують 1 000 000, грн. строком до 02.12.2005.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що терміни, суми та процентні ставки по кредитах обумовлюються у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною договору.

03.12.2002, 04.12.2002, 05.12.2002, 31.12.2002, 01.01.2003, 13.08.2003, 16.09.2003, 24.09.2003, 25.09.2003, 30.09.2003, 01.10.2003, 07.10.2003, 05.11.2003 між сторонами були укладені додаткові угоди до договору на відкриття кредитної лінії № 0212-01-96 від 03.12.2002, якими сторони обумовили строки повернення, суми кредиту та процентні ставки по кредитах.

Пунктом 4.1 договору встановлений строк його дії з часу підписання до повного виконання зобов'язань сторонами.

Факт виконання позивачем зобов'язань за договором, а саме –відкриття кредитної лінії та надання відповідачеві кредиту у сумі 1 627 500, 00 грн. приватним підприємством "Севагротранссервіс" не заперечується.

Судом встановлено, що відповідач у погашення отриманого кредиту вніс 1 159 500,00 грн.

За таких обставин висновок суду про стягнення на користь позивача суми заборгованості за кредитом 468 000,00 грн. відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Відповідно до частини 1 статті 230, частини 4 статті 231, статті 343 Господарського кодексу України, частини 1 статті 546, частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.   

Пунктом 3.6 договору встановлено, що у разі несвоєчасного повернення Позичальником кредиту чи відсотків за його користування останній сплачує банку пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Розрахунок пені, здійснений позивачем, не суперечить Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та  нормам статті 232 Господарського кодексу України, з огляду на що судове рішення у зазначеній частині також є законним і обґрунтованим.

Не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги щодо  відсутності між сторонами договірних відносин, оскільки, на думку відповідача, договір № 0212-01-96 від 03.12.2002 є неукладеним.

Як було зазначено вище, у договорі сторони встановили строк його дії з часу підписання до повного виконання зобов'язань сторонами.

Пунктом 1.1 договору та додатковими угодами до нього передбачено, що Позичальник виконує свої зобов'язання по поверненню отриманих кредитів та відсотків за їх користування в строк до 02.12.2005.   

Згідно зі статтею 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з  настанням  якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Таким чином, сторони обумовили час повернення суми кредиту –строком до 02.12.2005, а час його дії –терміном, який пов'язали з моментом у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення –дії до повного виконання зобов'язань сторонами за даним договором та додатковими угодами.

Крім того, рішенням господарського суду Сумської області у справі № 17/619-2006 у задоволенні позову приватного підприємства "Севагротранссервіс" до відкритого акціонерного товариства "Акціонерний банк "Столичний" про визнання недійсним договору на відкриття кредитної лінії № 0212-01-69 від 03.12.2002 відмовлено.

Зазначене рішення залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2006, у мотивувальній частині якої проаналізовані положення договору № 0212-01-69 від 03.12.2002 та встановлено, що договір містить всі істотні умови, відповідно до яких здійснюються кредитні відносини.

Також безпідставними судова колегія вважає посилання приватного підприємства "Севагротранссервіс" на неврегульованість між сторонами питання щодо розміру процентів за користування кредитом, оскільки, як  правильно встановлено судом першої інстанції, після укладення договору  сторони неодноразово додатковими угодами змінювали розмір процентної ставки, як збільшуючи, так і зменшуючи її. Нарахування відсотків за користування кредитом за період з 01.01.2004 по березень 2006 року здійснено позивачем за найменшою 8% ставкою, тому вважати, що таким розрахунком порушуються права боржника, некоректно.

З врахуванням вищенаведеного висновок господарського суду є законним, обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної  скарги його не спростовують.

          Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

         1.Апеляційну скаргу приватного підприємства "Севагротранссервіс" залишити без задоволення.

            2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 06.07.2006 у справі № 20-2/120 залишити без змін.          

Головуючий суддя                                                  Г.К. Прокопанич

Судді                                                                                В.І. Гонтар

                                                                                В.М. Плут