Рішення

від 06.07.2006 по справі 20-2/120

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-2/120

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"06" липня 2006 р. справа № 20-2/120

За позовом відкритого акціонерного товариства „Акціонерний банк „Столичний”

                          (40024, м. Суми, вул. Харківська, 1)

до відповідача приватного підприємства „Севагротранссервіс”

                          (99001, м. Севастополь, вул. Л. Толстого, 12-а, кв. 53)

про стягнення заборгованості у сумі 599821,76 грн.

Суддя Шевчук Н.Г.

Представники:

від позивача – Іващенко І. А., довіреність №  8-06   від 25.05.2006 ;

від відповідача – Антонов О. В., довіреність № 3/8 від 18.01.06.

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство „Акціонерний банк „Столичний” (далі –ВАТ “АБ “Столичний”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до приватного підприємства „Севагротранссервіс” (далі –ПП „Севагротранссервіс”) про стягнення заборгованості у сумі 599821,76 грн.

При розгляді справи по суті заявлених позовних вимог позивач, у відповідності із статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, декілька разів уточнював позовні вимоги, остаточно просить суд стягнути з відповідача на свою користь 468000,00 грн. –основного боргу, 86471,01 грн. –відсотків за користування кредитом, 43850,95 грн. –пені за прострочення сплати суми основного боргу, 8102,22 грн. –пені за прострочення сплати відсотків за кредитом.

Відповідач  позовні вимоги не визнає, у відзиві на позов вказує, що договір є неукладеним, так як сторони не дійшли згоди з усіх суттєвих умов договору, а саме не встановили чітку дату дії договору. Детальне обґрунтування заперечень викладене у відзиві на позов (а. с. 89-92).

Згідно із ст. ст.  20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України  представникам сторін роз'яснені їх  процесуальні  права та обов'язки.  

За клопотанням сторін відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”  пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

В судовому засіданні було оголошено перерву з 05 липня 2006 року по 06 липня 2005 року. Представник позивача після перерви у судове засідання не з'явився.

Розглянувши  матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснения сторін  суд   встановив:

03.12.2002 між –ВАТ “АБ “Столичний” (Банк) та ПП „Севагротранссервіс” (Позичальник) був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 0212-01-69 (далі –Договір).

Відповідно до умов Договору Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію, яка повертається, на строк до 02.12.2005 та на власний розсуд по попередній заяві надає йому кредити, в межах наявних вільних грошових коштів на час подання заяви, які в сумі не перевищують 1000000,00 (один мільйон) гривень. Позичальник виконує свої зобов'язання по поверненню  отриманих кредитів та відсотків за їх користування  в строк до 02.12.2005  (п. 1.1 Договору).

Термін, суми та процентні ставки по кредитах обумовлюються в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного кредитного договору  (пункт 1.3 Договору).

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що договір вважається виконаним позичальником після повернення Позичальником  Банку всіх належних сум.

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що у разі  несвоєчасного повернення Позичальником кредиту чи відсотків за  його користування останній сплачує Банку пеню за кожен день прострочення  платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Строк дії договору, відповідно до пункту 4.1, з часу його підписання та до повного виконання зобов'язань сторонами по даному договору та  додаткових угодах до нього.

03.12.2002, 04.12.2002, 05.12.2002, 31.12.2002, 01.01.2003, 13.08.2003,  16.09.2003, 24.09.2003, 25.09.2003, 30.09.2003, 01.10.2003, 07.10.2003, 05.11.2003 між сторонами Договору були укладені Додаткові угоди до Договору на відкриття кредитної лінії № 0212-01-96 від 03.12.2002, якими сторони обумовили строки повернення, суми кредиту та процентні ставки по кредитах.

На забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за вказаним Договором між позивачем та відповідачем 03.12.2002 був укладений  договір застави № 0212-01-з51, відповідно до якого відповідачем у заставу було передано товари в обігу згідно додатку № 1 до договору загальною вартістю 1850000,00 грн.

Позивач зобов'язаня за договором на відкриття кредитної лінії № 0212-01-96 від 03.12.2002 виконав належним чином, надавши  ПП „Севагротранссервіс”  кредит на загальну суму 1627500,00 грн.

У порушення умов договору відповідач  зобов'язання виконав неналежним чином, повернувши позивачу тільки 1159500,00 грн.

  Таким чином, заборгованість відповідача  за договором на відкриття кредитної лінії № 0212-01-96 від 03.12.2002 складає 468000,00 грн., яка на час звернення позивача з позовом до суду в добровільному порядку не сплачена.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом на які нарахував пеню.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності  п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.03,  Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.04. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правовідносини між сторонами виникли до 01.01.04, проте не припинені в порядку, встановленому ст. ст. 216-223 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року і продовжують існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України, тому судом при розгляді спору застосовуються положення Цивільного кодексу України  в редакції від 16.01.03.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України   за  кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до  умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до  звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Заборгованість ПП „Севагротранссервіс”  перед ВАТ “АБ “Столичний”  по кредиту та сплаті процентів за користування ним складає 554471,01 грн., з них 468000,00 грн. –основна заборгованість – кредит, 86471,01 грн. –відсотки за користування кредитом.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача  заборгованості по кредиту та процентів за користування кредитом підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 230, ч. 4 ст. 231, ст. 343 Господарського кодексу  України, ч. 1 ст. 546,  ч. 1, 3 ст. 549  Цивільного кодексу України виконання зобов'язань  може забезпечуватися пенею.

          Згідно з п. 3.6 Договору  у разі  несвоєчасного повернення Позичальником кредиту чи відсотків за  його користування останній сплачує Банку пеню за кожен день прострочення  платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

 Загальна сума пені за прострочення платежу за  основним боргом та відсотками за користування кредитними коштами складає 51953,17 грн.

Перевіривши  розрахунок пені, керуючись вищевикладеними нормами права, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ВАТ “АБ “Столичний”  в частині стягнення  з  ПП „Севагротранссервіс”  пені за прострочення платежу за  основним боргом та відсотками підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, з ПП „Севагротранссервіс”  на користь ВАТ “АБ “Столичний”   підлягає стягненню 606424,18 грн., з яких: 468000,00 грн. –основний борг, 86471,01 грн. –відсотки за користування кредитом, 43850,95 грн. –пеня за прострочення сплати суми основного боргу, 8102,22 грн. –пеня за прострочення сплати відсотків за кредитом.

Суд не приймає довід відповідача, що договір є неукладеним, оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, а саме:  не досягли згоди відносно істотної умови –строк дії договору, з наступних підстав.

Статтею 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.  Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Пунктом 4.1 Договору сторони передбачили, що договір вступає в дію з моменту його підписання і дії до повного виконання зобов'язань сторонами по даному договору та додаткових угодах до нього.

Крім того, пунктом 1.1 Договору та Додатковими угодами до нього сторони передбачили, що Позичальник виконує свої зобов'язання по поверненню  отриманих кредитів та відсотків за їх користування  в строк до 02.12.2005.

Таким чином, сторони обумовили час повернення суми кредиту –строком –до 02.12.2005, а час його дії - терміном, який пов'язали з моментом у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення - дії до повного виконання зобов'язань сторонами по даному договору та додаткових угодах до нього.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 6064,24 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Статтею 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

Позивачем в порядку передбаченому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи позовних вимог була збільшена сума  вимог заявлених до стягнення до 606424,18 грн., 1 %  ціни позову складає 6064,24 грн., сума державного мита сплаченого позивачем при подачі позову склала 5998,22 грн.

На підставі викладеного, суд стягує  з позивача в дохід державного бюджету державне мито в розмірі 66,02 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 46, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                          В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити  в повному обсязі

2. Стягнути з приватного підприємства „Севагротранссервіс”  (99003, м. Севастополь, вул. Л. Толстого, 12-А, кв. 53, р/р 26006255266001 в СФ КБ “ПриватБанк”, МФО 324935, код  ЄДРПОУ 30120997) на користь Відкритого акціонерного товариства „Акціонерний банк „Столичний”  (40024, м. Суми, вул. Харківська, буд. 1, р/р 37399001 в ВАТ АБ “Столичний” м. суми, МФО 397133, код ЄДРПОУ 20028816) 612606,42 грн., у тому числі 468000,00 грн. –основний борг, 86471,01 грн. –відсотки за користування кредитом, 43850,95 грн. –пеня за прострочення сплати суми основного боргу, 8102,22 грн. –пеня за прострочення сплати відсотків за кредитом  6064,24 грн. –витрати по сплаті державного мита, 118,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Акціонерний банк „Столичний”  (40024, м. Суми, вул. Харківська, буд. 1, р/р 37399001 в ВАТ АБ “Столичний” м. суми, МФО 397133, код ЄДРПОУ 20028816) в доход Державного  бюджету України  державне мито в сумі 66,02 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копії  рішення направити сторонам.

Суддя                                                                                                                 Н. Г. Шевчук

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 11.07.06