Рішення

від 18.02.2013 по справі 2-3514/11

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

2-3514/11

2/465/700/13

РІШЕННЯ

Іменем України

18.02.2013 Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді - Мартинишин М.О.

при секретарі - Кметь Г.М.

за участю прокурора - Гончар Б.С.

за участю адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова

до ОСОБА_2, ТОВ «Будівельна компанія «Оптімекс»

третьої особи - Львівської міської ради,

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

встановив:

Військовий прокурор Львівського гарнізону звернувся в суд в інтересах Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова з позовом до громадянки ОСОБА_2, ТОВ «Будівельна компанія «Оптімекс»» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Стверджує, що у ході прокурорської перевірки встановлено факт незаконного зайняття громадянкою ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Вважає, що громадянка ОСОБА_2, розуміючи, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 зайнята (оскільки за вказаною адресою знаходиться один із гуртожитків Національного університету «Львівська політехніка»), порушуючи вимоги чинного законодавства організувала будівництво житлового будинку не на земельній ділянці по АДРЕСА_1, на яку вона має державний акт серії ЛВ №031168 від 03.11.2000 р. на право власності на земельну ділянку на підставі ухвали 10-ї сесії 3-го скликання Львівської міської ради народних депутатів від 04 вересня 2000 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки з аукціону від 22.09.2000р., а самовільно зайняла частину земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 площею 1000 кв.м., що розташована між будинком № АДРЕСА_2 та будинком АДРЕСА_3 і розпочала на самовільно зайнятій земельній ділянці зі складу земель оборони будівельні роботи, залучивши в якості підрядника ТОВ «Будівельну компанію «Оптімекс».

З цих підстав просить суд зобов'язати відповідачів припинити будівельні роботи на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 1000 кв.м., вартістю 1126570 грн. 00 коп., яка входить до складу території військового містечка № НОМЕР_1 (знаходиться у місті Львові по вул. Братів Остроградських), звільнити самовільно зайняту земельну ділянку і привести її у стан, придатний для використання за цільовим призначенням, та покласти на відповідача всі судові витрати.

Представник органу прокуратури в судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення аналогічні, які викладені в позовній заяві.

Представник позивача КЕВ м. Львова в судовому засіданні позов підтримав, додатково пояснивши, що згідно Акту інвентаризації земель Міністерства оборони України на території міста Львова від 1993 року, спірна земельна ділянка, яку незаконно зайняла громадянка ОСОБА_2 і організувала на ній будівництво житлового будинку, входить до складу військового містечка № НОМЕР_1 і перебуває на обліку та у користуванні квартирно-експлуатаційного відділу Львова на підставі рішення виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих № 1519 від 21 грудня 1951 року, за яким така надана у користування для потреб оборони квартирно-експлуатаційному управлінню Прикарпатського військового округу, правонаступником якого на даний момент вважає є квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова, для будівництва житлових будинків та їх благоустрою на вулицях Пожарській (тепер Братів Остроградських) та частини вулиці Гірської (на даний момент вулиця з такою назвою не існує). Просить позов задоволити.

Адвокат - ОСОБА_1, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2, в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначивши, що право ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку, як це і визнається у позовній заяві, належним чином посвідчено державним актом серії ЛВ № 031168 від 03 листопада 2000 року на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, довідкою від 27.05.2008р. про присвоєння кадастрового номера земельної ділянки ЛМВ Львівського регіональної філії центру Державного земельного кадастру, договором купівлі-продажу земельної ділянки від 22.09.2000 року укладеного з Департаментом економічної політики та ресурсів Львівської міської ради, який діяв на підставі ухвали 10-ї сесії 3-го скликання Львівської міської ради народних депутатів від 04 вересня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3

При цьому, вказаний продаж відбувся за результатами відкритого аукціону з продажу, проведеного відповідно до Положення «Про організацію, проведення і оформлення купівлі-продажу земель у власність або права на оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м.Львові», затвердженого Ухвалою №736 від 20.07.2000 року Львівської міської ради.

Будь-які покликання військового прокурора щодо неналежного зайняття ОСОБА_2 будівництвом земельної ділянки, не відведеної для цієї мети, беззаперечно спростовується технічною документацією спірної земельної ділянки, підготовлених за Ухвалою ЛМР №203 від 01.07.1999 року «Про погодження місця розташування та дозволу на збір матеріалів попереднього погодження для земельних ділянок, що пропонуються на продаж», та затверджено Ухвалою ЛМР від 08.09.2000 року №437 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення шляхом аукціону», а також відповідними схемами розташування земельної ділянки.

На умовами аукціону на продаж не могла виставлялась земельна ділянка, зайнята під забудову гуртожитку, який фактично був збудований задовго до вказаного аукціону. Просить у позові відмовити повністю.

Відповідачі - ОСОБА_2 та ТзОВ «Будівельна компанія «Оптімекс» в усі судові засідання, про час та місце яких повідомлялася належно, не з'явилися. Враховуючи приписи ст. 169 ЦПК України, беручи до уваги особисті пояснення представників, участь у процесі повноважного представника відповідачки ОСОБА_2, спір вирішується без даних учасників процесу по наявних матеріалах, достатніх для постановлення рішення.

Третя особа - представник Львівської міської ради, в судовому засіданні позов підтримала. Вважає, що представлені прокурором схеми розміщення спірної земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 вказують на незаконне зайняття її відповідачами, а державний акт серії ЛВ № 031168 від 03.11.2000 року не може посвідчувати право власності громадянки ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, оскільки в ньому зазначена лише адреса АДРЕСА_1, за якою на сьогодні знаходиться будівля гуртожитку. Просить позов задоволити.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши письмові матеріали справи, суд відхиляє позов повністю з наступних підстав.

Як підставу своїх позовних вимог щодо звільнення земельної ділянки та приведення її у попередній стан військовий прокурор послався на приписи ст.212 Земельного Кодексу України, ст.376 Цивільного Кодексу України.

За ст.212 Земельного Кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За змістом ч.ч.1,4 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина перша).

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта).

Судом встановлено, що ухвалою №303 від 01.07.1999 року 5-тої сесії 3-го скликання Львівської міської ради , на виконання ухвали Львівської міської ради від 09.07.1998р. №18 «Про надання в тимчасову оренду або приватну власність земельних ділянок для житлового, громадського та промислового будівництва шляхом продажу або проведення конкурсу у м.Львові», враховуючи висновки постійної комісії землекористування будівництва та архітектури, погоджено місця розташування та надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження для земельних ділянок у м.Львові, що пропонуються на продаж шляхом конкурсу, до складу яких входила спірна земельна ділянка по вул.Гірська,1 (в подальшому перейменовано на Лукаша), орієнтовною площею 1000 кв.м., з функціональним призначенням «житло», за ціною 48,98 грн/кв.м. (а/с 44)

На той час повноваження органів місцевого врядування щодо продажу земельних ділянок та порядок їх реалізації відповідними державними адміністраціями, виконавчими комітетами місцевих Рад шляхом їх продажу у приватну власність визначався Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р., Земельним Кодексом України (1991р.), Указом Президента України № 608/95 від 12.07.1995р. «Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності» тощо.

Згідно з частиною другою пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР до виключної компетенції міських рад (міст з районним поділом) віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За згаданим Указом № 608/95 громадяни та юридичні особи України, у статутному фонді яких відсутня будь-яка частка майна, що перебуває у загальнодержавній власності, мають право на приватизацію земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності (пункт 1).

Приватизацію земельних ділянок несільськогосподарського призначення для заняття підприємницькою діяльністю здійснюють відповідні державні адміністрації, виконавчі комітети місцевих Рад шляхом їх продажу у приватну власність.

Громадяни та юридичні особи України, які бажають придбати у власність земельну ділянку для заняття підприємницькою діяльністю, не пов'язаною з сільськогосподарським виробництвом, подають заяву до відповідної державної адміністрації, виконавчого комітету місцевої Ради за місцем розташування земельної ділянки (пункт 2).

Рішення державної адміністрації, виконавчого комітету Ради разом з проектом відведення земельної ділянки є підставою для укладення договору купівлі-продажу, що посвідчується в нотаріальному порядку і після оплати вартості земельної ділянки реєструється у відповідній Раді.

Зареєстрований договір купівлі-продажу земельної ділянки, до затвердження Верховною Радою України форми відповідного Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, є документом, що посвідчує право приватної власності на придбану земельну ділянку (пункт 3).

У відповідності до означених положень законодавства, у межах своєї компетенції, ухвалою №771 від 04.09.2000р. 10-тої сесії 3-го скликання Львівської міської ради затверджено перелік вільних від забудови ділянок несільськогосподарського призначення, які планується продати у власність в 2000 р. на аукціоні або конкурсі, згідно із додатком №1, до якого під пунктом 14 зазначено ділянку у м.Львові по вул.Лукаша,1, площею 1000 кв.м., а також затверджено їх стартові ціни для продажу (а/с 45).

До того Львівським міським Центром державного земельного кадастру, за технічним завданням №1399 (а/с 46), було розроблено технічний паспорт земельної ділянки (а/с 42) , яка підлягає продажу у АДРЕСА_1 затвердженого начальником Львівського міського управління земельних ресурсів. Вказаний паспорт містить детальний опис зазначеної спірної ділянки та кадастровий план її розміщення, з яких вбачається, що визначена цим паспортом земельна ділянка розташована між будинком № АДРЕСА_2 та будинком АДРЕСА_3. При цьому, на експлікації земельних угідь, які містяться у цьому паспорті та затверджені відповідно Львівським міським управління земельних ресурсів та Головним управлінням архітектури та містобудування, поряд із визначеною цим паспортом земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1, але не перетинаючись із нею, вказано розміщення будівлі гуртожитку, позначеного на плані буквами «кн» (а/с 50-52).

Останнє спростовує доводи позивача про те, що на придбаній відповідачем гр. ОСОБА_2 ділянці пізніше було збудовано будівлю гуртожитку, оскільки така вже існувала до продажу земельної ділянки і знаходилась за її межами.

22 вересня 2000 року між Львівською міською радою та громадянкою ОСОБА_2, як переможницею аукціону, укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з аукціону, який зареєстровано у Львівській міській Раді 04 жовтня 2000 року під № 53 кн. (по реєстру приватного нотаріуса ОСОБА_3 № 913) (а/с 79-83).

Продаж цієї ділянки гр. ОСОБА_2 був здійснений на підставі Положення «Про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу земель у власність або права на оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м.Львові, затвердженого Ухвалою Львівської міської ради №736 від 20.07.2000 р., та на підставі згаданої раніше Ухвали від 04.09.2000 р. «Про затвердження переліку вільних від забудови ділянок несільськогосподарського призначення для продажу через аукціон та їх стартових цін продажу», Протоколу аукціону від 08.09.2000р., угоди про умови участі в аукціоні від 29.08.2000 року.

Згідно п. 1.1., п.1.2 вищевказаного договору, його предметом є придбання переможцем аукціону (ОСОБА_2) у власність для будівництва житла земельної ділянки загальної площею 1000 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно кадастрового плану земельної ділянки, що додається.

Відповідно до п.15.4 цього договору купівлі-продажу від 22.09.2000 року громадянці ОСОБА_2 видано державний акт серії ЛВ № 031168 від 03 листопада 2000 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га (1000 кв.м.) у межах, визначених на плані, яка знаходиться на території м.Львова Львівської міської ради (а/с 37-39).

Згідно із Земельним кодексом України (1991р.), який діяв на той час, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються міськими, районними Радами народних депутатів (ст. 23 ЗК України).

За таких обставин відповідач ОСОБА_2 належним і законним чином набула права власності на вказану земельну ділянку , що не заперечується прокурором та позивачем в даній справі.

Доказів визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу від 22.09.2000 р. чи скасування рішень органів самоврядування з приводу придбання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки позивачем не представлено.

З прийняттям у 2001 році Земельного Кодексу України було врегульовано питання визнання прав на землю за особами, що набули його до набрання чинності означеним Кодексом.

Так, за п.7 Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Крім того, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 02.04.2002 року №449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Отже, набуте право власності на спірну ділянку відповідачкою ОСОБА_2 до набрання чинності нового Земельного Кодексу України за цим актом законодавства зберігається за нею і по цей день.

За таких обставин не можуть бути застосовані до вирішення даного спору приписи ст. 212 Земельного Кодексу України , на які покликається прокурор у позові, оскільки відповідач належним чином набув і оформив своє право власності на спірну ділянку, а доводи прокурора про факт її самовільного захоплення не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Також слід зазначити, що як вбачається з наявної в матеріалах справи декларації про початок виконання будівельних робіт від 20.10.2011 року, така належним чином була зареєстрована в інспекції Державного архітектурного будівельного контролю у Львівській області за № ЛВ 08311061060 20.10.2011р. на будівництво багатоповерхового житлового будинку з підприємствами торгівлі і побутового призначення та стоянками автомобілів по АДРЕСА_1 , об'єкту присвоєні код згідно з державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 та категорію складності - ІІІ (а/с 53-58).

У п.14 Декларації наведена детальна інформація про земельну ділянку замовника - відповідача ОСОБА_2 , у тому числі в якості документу, що посвідчується право замовника на неї зазначено державний акт на право власності на землю від 03.11.2000р. №031168, серії ЛВ, виданого Департаментом землеустрою та планування забудови міста, який як було з'ясовано судом був виданий відповідачці ОСОБА_2 на спірну ділянку.

Згідно інформації Департаменту містобудування Управління архітектури Львівської міської ради, що викладена у листі №2401-144 (а/с 89-90), 07.04.2006 року рішенням виконавчого комітету ЛМР №570 гр. ОСОБА_2 дозволено проектування та будівництво 15-поверхоого житлового будинку з підприємствами торгівлі і побутового призначення та стоянками автомобілів на АДРЕСА_1. Будівництво вказаного багатоповерхового житлового будинку не суперечить вимогам генерального плану забудови міста. Робочий проект цього багатоповерхового житлового будинку, розроблений ліцензованою проектною організацією ТзОВ «Арніка» отримав позитивні висновки служб Львівської обласної санепідемстанції від 11.08.2008 року №139-б/01, Головного управління МНС України в Львівській області від 13.08.2008 року №5406, філією ДП «СДЕО-Центральна служба Української державної будівельної експертизи філії ДП «УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА» надано комплексний висновок від 13.08.2008 року №15 К/2.

Із зазначеного вбачається, що доводи прокурора про факт її самочинного будівництва на спірній ділянці не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, а відтак позовні вимоги щодо звільнення самовільно зайнятої земельну ділянку і приведення її у стан, придатний для використання за цільовим призначенням на підставі ст.376 ЦК України, 212 Земельного Кодексу України підлягають відхиленню

До того суд зазначає, що у відповідності до ч.7 ст. 376 ЦК України право звернення з відповідним позовом до суду з підстав визначених цією статтею, зокрема у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, належить відповідному органу державної влади або органу місцевого самоврядування, до кола яких позивач не належить.

Доводи того, що відповідачі свідомо зайняли земельну ділянку під згадане будівництво, яка не була їм відведена для цієї мети, спростовується також наявним в матеріалах справи актом про передачу і показ меж земельної ділянки від 09.11.2011 року, складеним представником Львівського міського відділу Львівської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» в присутності представника землевласника та суміжних землекористувачів, за яким здійснено винос в натурі межі земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 1000кв.м., визначеною державним актом (серії ЛВ №031168) на право власності на земельну ділянку, з кадастровим номером 4610136900:05:002:0038. Також , за цим актом межі показані землевласнику в натурі , межа закріплена існуючою металевою огорожею та іншими контурами ситуації, межовими знаками в кількості 4-х шт.

При цьому в акті зазначено, що користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено.

Позивач не надав жодних доказів того, що ним використовується спірна земельна ділянка в установленому законом порядку.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені статтями 123, 124 Земельного кодексу України та статтею 16 Закону України "Про оренду землі".

Порядок відведення земельної ділянки регламентовано нормами, які містяться у статтях 123, 124 Земельного кодексу України. З цих правових норм вбачається, що уповноважені органи вирішують питання про надання земельної ділянки в оренду (постійне користування) в два етапи:

- на першому етапі відбувається розгляд клопотання про надання згоди на розробку проекту відводу земельної ділянки з попередніми матеріалами, що додаються (акт вибору земельної ділянки, ескізний проект об'єкту забудови, погодження компетентних державних органів) та принципове вирішення питання про надання або відмову у наданні згоди на розроблення земельної ділянки;

- на другому етапі розглядається та затверджується конкретна землевпорядна документація у вигляді проекту відведення земельної ділянки.

Так, відповідно до статті 16 Закону України "Про оренду землі", рішення щодо передачі в оренду земельної приймається Радою на підставі заяви (клопотання).

Відповідно до частини п'ятої статті 123 Земельного кодексу України, відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Частиною 6 статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Статтями 6, 16 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що право оренди земельної ділянки може буди придбано на конкурсних засадах шляхом проведення аукціону чи конкурсу.

За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази мають бути належними та допустимими у змісті ст.ст. 58,59 ЦПКУ.

Представлені позивачем докази акт інвентаризації земель Міністерства оборони України, матеріали прокурорської перевірки таким вимогам належності і допустимості не відповідають, оскільки права користування на земельну ділянку мають підтверджуватись у спосіб, визначений актами земельного законодавства, зокрема ст. ст. 16, 20, 22 ЗК України (1970 року), ст. ст. 7, 8, 19, 22-24 ЗК України (1990 року), за ст. ст. 116, 124-126 ЗК України (2001 року) тощо.

Позивач не довів свого права користування земельною ділянкою, до складу якої на його думку входить спірна земельна ділянка відповідача площею 0,1000 га в АДРЕСА_1, ані в порядку, встановленому ст. ст. 16, 20, 22 ЗК України (1970 року); ані за ст. ст. 7, 8, 19, 22-24 ЗК України (1990 року) , ані за ст. ст. 116, 124-126 ЗК України (2001 року). Так само, з представленого позивачем Положення квартирно-експлутаційного відділу м. Львова не вбачається правонаступництво позивачем прав і обов'язків квартирно-експлуатаційного управління Прикарпатського військового округу та підстав врахування рішення виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих № 1519 від 21 грудня 1951 року, винесеного на користь останнього. Отже за відсутності доказів відведення спірної земельної ділянки позивачу з встановленням її меж в натурі, отримання правовстановлюючих документів на її користування, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову .

Керуючись ст. ст. 4, 10, 27, 30, 31, 45-66, 88, 114, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

У позові Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова

до ОСОБА_2, ТОВ «Будівельна компанія «Оптімекс»

третьої особи - Львівської міської ради,

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити повністю .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Мартинишин М.О.