Постанова

від 04.03.2013 по справі 826/925/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 березня 2013 року 09:10 № 826/925/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гаспарова Л.В. (довіреність від 02.01.2013 р.)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Інтерклас» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 00066022-7 від 10.12.2012,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Інтерклас» з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 00066022-7 від 10.12.2012, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 1008948 грн. за основним платежем та на 252237 грн. за штрафними санкціями, які ухвалені за результатами перевірки взаємовідносин позивача з низкою підприємств.

Позивач зазначає, що перевірка проведена на підставі п/п. 78.1.11 ПК України у зв'язку з надходженням постанови слідчого про призначення податкової перевірки.

У той же час, як зазначає позивач, відповідно до приписів п. 86.9. ПК України у випадку проведення податкової перевірки на підставі постанови слідчого податкове повідомлення-рішення не приймається до набрання законної сили відповідним рішенням суду. При цьому, як зазначає позивач, матеріали перевірки в даному випадку направляються правоохоронному органу, що призначив перевірку та залучаються до відповідних матеріалів кримінальної справи. Позивач зазначає, що оскільки в даному випадку будь-якого рішення у кримінальній справі на час прийняття спірного рішення не було ухвалено, оскаржуване рішення є таким, що прийнято передчасно та є протиправним, оскільки ухвалено всупереч вимогам закону.

При цьому, позивач зазначає, що по суті спірне рішення ґрунтується на протоколах допитів директорів контрагентів та на недійсності правочинів, укладених з цими контрагентами. Втім, як зазначає позивач, немає жодних судових рішень про визнання недійсними/фіктивними правочинів або ж визнання підприємств-контрагентів фіктивними, такими, що зареєстровані на підставних осіб. При цьому, як зазначає позивач, під час перевірки ДПІ було надано всі первинні документи за операціями із контрагентами, які не дають підстав для сумніву щодо реальності спірних операцій, а отже спірні суми податкового кредиту сформовані на законних підставах..

З урахуванням наведеного, позивач просить скасувати спірне рішення.

Ухвалою судді від 25.01.2013 р. відкрито провадження у справі та розгляд справи по суті призначено на 19.02.2013 р. В судове засідання сторони не з'явилися, у той же час подали клопотання про відкладення розгляду справи, яке з боку позивача було мотивовано наявністю поважних причин неможливості прибуття представника у судове засідання, з боку ДПІ - необхідністю підготовки матеріалів для розгляду справи. З огляду на наведене розгляд справи було відкладено на 04.03.2012 р. При цьому, повістку про виклик представника ДПІ у судове засідання 04.03.2013 р. отримав після судового засідання 19.02.2013 р. представник ДПІ.

У той же час, представник ДПІ у судове засідання 04.03.2013 р. в судове засідання не з'явився, заперечень проти позову не надав, як і доказів поважності неприбуття у судове засідання. З огляду на наведене та виходячи з положень ч. 4 ст. 128 КАС України судом ухвалено розглядати справу за відсутності представника ДПІ на підставі наявних матеріалів справи.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.03.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Інтерклас» (код з ЄДР 21590036; адреса: 03067, м. Київ, Солом'янський район, вул. Гарматна, 28/1) з питань взаємовідносин позивача з ПП «Ді-Трейд» (код з ЄДР 36158663; адреса: 03049, м. Київ, Солом'янський район, вул. Тополева, 6), ТОВ «Київконтракт Лтд (код з ЄДР 36510185; адреса: 03049, м. Київ, Солом'янський район, вул. Фучіка, 5), ТОВ «Уніторгсервіс» (код з ЄДР 35919210; адреса: 01042, м. Київ, Печерський район, вул.. Академіка Філатова, 10-А), ПП «Парвус» (код з ЄДР 35919226; 08702, Київська обл., місто Обухів, вул. Київська, 107).

За результатами перевірки складено акт від 24.10.2012 р. № 6977/22-7/2150036 (далі - Акт перевірки).

З Акту перевірки вбачається, що перевірка проведена на підставі п/п. 78.1.11. ПК України відповідно до наказу від 13.07.2012 р. № 1048 та у зв'язку з надходженням постанови слідчого про призначення документальної позапланової перевірки ПП «Інтерклас» від 27.02.2012 р.

З Акту перевірки вбачається, що ДПІ було надано податкову звітність, договори, видаткові та податкові накладні за відносинами із зазначеними підприємствами. Крім того, під час перевірки використано прокололи допитів директорів ТОВ «Уніторгсервіс», ТОВ «Київконтракт Лтд», ПП «Парвус».

В Акті зазначено про укладання позивачем договору № 12/2010 від 01.03.2010 р. з ТОВ «Київконтракт» на поставку позивачу комплектуючих до світильників. На підставі договору в період з 01.03.2010 р. по 01.07.2010 року видані видаткові накладні та податкові накладні на загальну суму 6004187,11 грн. з ПДВ - 1000697,85 грн., перелік яких зазначений на стор. 5 - 6 Акту перевірки. Заборгованість по взаєморозрахункам відсутня.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Уніторгсервіс» укладено договір № 28 від 01.06.2009 р. на поставку позивачу комплектуючих до електросвітильників. За договором 30.06.2009 р., 30.08.2009 р. та 30.12.2009 року видано видаткові та податкові накладні на загальну суму поставки108 000 грн. з ПДВ - 18 000 грн. Заборгованість між сторонами відсутня.

Між позивачем та ПП «Парвус» також укладено договір від 01.03.2009 р. № 18 також на поставку позивачу комплектуючих до електросвітильників. На виконання договору між сторонами оформлено акт та податкову накладну на суму 42 000 грн. з ПДВ - 7 000 грн.

В Акті перевірки зазначається, що згідно з протоколом допиту директора ТОВ «Київконтракт Лтд» Семенової І.І. від 19.04.2011 р. остання приймала участь у реєстрації підприємства, але документів по діяльності підприємства, як вважає ДПІ, не складала та не підписувала. Окрім того, згідно з протоколом допиту директора ТОВ «Уніторгсервіс» Подушкіной Л.В. від 16.02.2011 р. вона приймала участь у реєстрації підприємства, документи та печатку передала іншій особі. Підписуючи документи по фінансово-господарській діяльності в їх суть не вникала, при підписанні документів вона не мала наміру на здійснення та прикриття незаконної діяльності. Крім того, згідно з протоколом допиту директора ПП «Парвус» Козолій Л.О. від квітня 2012 року підприємство діяльністю не займалося, товари не поставлялися.

Виходячи з наведеного, ДПІ прийшла до висновку, що первинні документи за відносинами із зазначеними підприємствами складені всупереч вимогам законодавства у зв'язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та не має підстав для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за відносинами із зазначеними контрагентами.

Враховуючи наведене, як зазначає ДПІ, позивачем порушено п/п. 7.2.3., 7.2.6., 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого на думку ДПІ позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 1025698 грн.

На підставі зазначених висновків Акті перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 78.1.11 ПК України (в редакції на час прийняття наказу про проведення перевірки ), на підставі якої в даному випадку проведена перевірка, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого , прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно з п. 86.9 ПК України (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення ), у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки , призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу , що призначив перевірку . Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінальним процесуальним законодавством або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Виходячи із змісту, суті і призначення цієї норми, умови її застосування щодо не надіслання податкових повідомлень застосовуються у разі, якщо перевірка призначена відповідно до вимог КПК України або закону про оперативно-розшукову діяльність.

Ця норма (в редакції на час прийняття спірних рішень) для цілей її застосування не містила приписів, що призначення та проведення такої перевірки повинно бути пов'язано із здійсненням кримінального провадження стосовно посадових осіб платника податків, що перевіряється, або з конкретно визначеним предметом кримінального правопорушення.

В даному випадку, при застосуванні цієї норми має значення факт призначення слідчим перевірки стосовно конкретного платника податків, за результатами якої платнику може бути розраховано грошове зобов'язання.

В силу положень ч. 2 ст. 19 Конституції України дана норма не підлягає розширеному тлумаченню .

В даному випадку зазначена норма є спеціальною щодо обставин, з якими пов'язано її застосування, та дій податкового органу, що вчиняються за наявності таких обставин у зв'язку з проведенням перевірки, а отже наведена норма підлягає застосуванню за правилом «так як є».

При цьому, суд зазначає, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п. 56.21 ПК України, п/п. 4.1.4. ПК України).

В даному випадку, як встановлено судом, перевірка проводилась на підставі рішення слідчого про проведення перевірки конкретного платника податків - позивача.

Відтак, враховуючи, що обставини, пов'язані із призначенням та проведенням перевірки, відповідають умовам застосування п. 86.9 ПК України (в редакції на час прийняття спірного рішення ) та ДПІ не надано доказів ухвалення (прийняття) відповідного судового рішення (обвинувального вироку, ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), яке б набрало законної сили, матеріали перевірки позивача не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошових зобов'язань, розрахованих за результатами такої перевірки.

Виходячи з наведеного, ДПІ не мала правових підстав для прийняття оскаржуваних рішень, а відтак спірні рішення є протиправними, як такі, що прийняті передчасно .

Зазначена вище правова позиція щодо застосування приписів п.86.9. ПК України у взаємозв'язку з положеннями п/п. 78.1.11. ПК України відповідає правовій позиції, визначеній у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.12.2012 р. (К/9991/64526/12; номер рішення в ЄДРСР - 28102570) та в ухвалах ВАСУ від 28.11.2012 р. (К/9991/48335/12; номер рішення в ЄДРСР - 27750062), від 01.10.2012 р. (К/9991/42373/12; номер рішення в ЄДРСР 26353557), від 28.08.2012 (К/9991/96613/11, номер рішення в ЄДРСР 25915784).

Такої ж правової позиції по суті притримується і Державна податкова служба України у листі від 31.07.2012 р. № 20727/7/10-0217/2986.

При цьому, суд також зазначає, що наведені вище покази посадових осіб контрагентів позивача не надані під час розгляду справи, та ДПІ не доведено наявності непереборних обставин, які б перешкоджали наданню цих документів упродовж розгляду справи у суді, які при цьому витребовувались судом у складі матеріалів, на підставі яких ухвалено спірне рішення.

Щодо посилання ДПІ в Акті перевірки на наявність пояснень зазначених осіб, слід зазначити, що за відсутності висновків експертизи, проведеної, зокрема, за ініціативою ДПІ в порядку ст. 84 ПК України, щодо можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями, самі по собі, за відсутності вироку у кримінальній справі та без відповідної оцінки відповідних показів зазначеної особи судом у кримінальній справі за правилами КПК України, наведені в акті перевірки відомості щодо наявності пояснень цих осіб, які до того ж не надані до матеріалів справи, як власне і неможливість зустрічної звірки по контрагенту, не є достатніми та допустимими доказами юридичної дефектності первинних документів та податкових накладних, нездійснення спірних операцій, та підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

В контексті наведеного відповідачем під час розгляду справи не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємств - контрагента позивача на підставних осіб.

Окрім того, ДПІ під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання») , яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагентів позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені , втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/перереєстрації цих підприємств на підставних осіб, на чому фактично ґрунтуються доводи ДПІ в Акті перевірки.

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, на чому також ґрунтуються в даному випадку доводи ДПІ.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, на можливість зверненням ДПІ до суду з окремим позовом щодо чого звертає свою увагу ВАС України у роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом.

Сукупність досліджених під час розгляду справи вищезгаданих первинних, платіжних, податкових документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, також не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій та висновку про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Слід додати, що під час розгляду справи з боку ДПІ в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено кількості працівників та обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагентам для виконання спірних операцій, але були відсутні. З боку ДПІ не було також надано податкової звітності контрагентів, з аналізу якої б вбачалось відсутність таких ресурсів у контрагентів позивача.

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід зазначити, що під час розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки послуг, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного, наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Відтак , в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, а отже, беручи до уваги положення п. 86.9. ПК України (в редакції на час прийняття спірного рішення ), які визначають порядок дій податкового органу за наведених вище обставин, положення ч. 2 ст. 11, п/п. 1 п. 1 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення, як такого, що прийнято передчасно. На поверненні судового збору представник позивача у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Інтерклас» (код з ЄДР 21590036; адреса: 03067, м. Київ, Солом'янський район, вул. Гарматна, 28/1) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС № 00066022-7 від 10.12.2012 р.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 07.03.2013 р.