Ухвала

від 06.06.2013 по справі 826/925/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/925/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., при секретарі Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Інтерклас» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Інтерклас» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00066022-7 від 10 грудня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Інтерклас» з питань взаємовідносин позивача з ПП «Ді-Трейд», ТОВ «Київконтракт ЛТД», ТОВ «Уніторгсервіс», ПП «Парвус».

За результатами перевірки складено акт № 6977/22-7/2150036 від 24 жовтня 2012 року, в якому встановлено, що первинні документи за відносинами із зазначеними підприємствами складені всупереч вимогам законодавства, у зв'язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та не має підстав для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за відносинами із зазначеними контрагентами.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00066022-7 від 10 грудня 2012 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 1 008 948,00 грн. за основним платежем та на 252 237,00 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що між Приватним підприємством «Інтерклас» та ТОВ «Київконтракт ЛТД» укладено договір № 12/2010 від 01 березня 2010 року на поставку комплектуючих до світильників.

На підставі укладеного договору в період з 01 березня 2010 року по 01 липня 2010 року видані видаткові накладні та податкові накладні на загальну суму 6 004 187,11 грн. з ПДВ - 1 000 697,85 грн., які наявні в матеріалах справи.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Уніторгсервіс» укладено договір № 28 від 01 червня 2009 року на поставку позивачу комплектуючих до електросвітильників.

На підставі укладеного договору 30 червня 2009 року, 30 серпня 2009 року та 30 грудня 2009 року видано видаткові та податкові накладні на загальну суму поставки 108 000,00 грн. з ПДВ - 18 000,00 грн., складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), які наявні в матеріалах справи.

Між ПП «Інтерклас» та ПП «Парвус» укладено договір № 18 від 01 березня 2009 року на поставку позивачу комплектуючих до електросвітильників. На виконання договору між сторонами оформлено акт та податкову накладну на суму 42 000,00 грн. з ПДВ - 7 000,00 грн.

Згідно з протоколом допиту директора ТОВ «Київконтракт ЛТД» ОСОБА_5 від 19 квітня 2011 року, ОСОБА_5 брала участь у реєстрації підприємства, але документів по діяльності підприємства не складала та не підписувала.

Окрім того, згідно з протоколом допиту директора ТОВ «Уніторгсервіс» ОСОБА_6 від 16 лютого 2011 року, вона брала участь у реєстрації підприємства, документи та печатку передала іншій особі. Підписуючи документи з фінансово-господарської діяльності підприємства, вона не мала наміру на здійснення та прикриття незаконної діяльності.

Крім того, згідно з протоколом допиту директора ПП «Парвус» ОСОБА_7 від 25 квітня 2012 року, повідомлено, що підприємство зареєстровано за винагороду без мети здійснення підприємницької діяльності.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв у період, за який виявлено порушення податкового законодавства позивачем, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1. ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За приписом пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Відповідно до вимог пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем у повній мірі дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а, отже, і правомірності відображення їх у податковій звітності.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на протоколи допиту директора ТОВ «Київконтракт ЛТД» ОСОБА_5 від 19 квітня 2011 року, директора ТОВ «Уніторгсервіс» ОСОБА_6 від 16 лютого 2011 року, директора ПП «Парвус» ОСОБА_7 від 25 квітня 2012 року, є необґрунтованими, оскільки жодним чином не доводять факт порушення позивачем норм податкового законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, апелянтом не надані суду належні та допустимі докази в розумінні КАС України, а тому наведені обставини не беруться до уваги колегією суддів, як доказ порушення позивачем податкового законодавства.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 00066022-7 від 10 грудня 2012 року, та про обґрунтованість позовних вимог Приватного підприємства «Інтерклас» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності прийнятого ним рішення за результатами проведеної перевірки дотримання вимог податкового законодавства, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2013 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 11 червня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.