Постанова

від 02.11.2006 по справі 9/70-06-2629

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/70-06-2629

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

02 листопада 2006 р.                                                                                   № 9/70-06-2629  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючий),

Харченка В.М., Борденюк Є.М.

розглянувши  у відкритомуза участю представника позивача:касаційні скаргисудовому засіданні у м. КиєвіКалініної С.В.Приватного підприємства “Електрика” та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Ірен-Агронатурпродукт”

 на постанову  від 13.07.2006

 Одеського апеляційного  господарського суду

 у справі№ 9/70-06-2629

 господарського судуОдеської області

 за позовомПриватного підприємства “Електрика”

 доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Ірен-Агронатурпродукт”

 простягнення 41376,42 грн.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2006 року приватне підприємство “Електрика” звернулося з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Ірен-Агронатурпродукт”, згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої позовні вимоги, просило стягнути з відповідача 35345,20 грн. основного боргу, 706,90 грн. річних, 2332,70 грн. інфляційних та 2985,20 грн. на відшкодування завданих збитків.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.06.2006 у справі № 9/70-06-2629 позов задоволено. Стягнено з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Ірен-Агронатурпродукт” на користь ПП “Електрика” 35345,20 грн. основного боргу, 706,90 грн. річних, 2332,70 грн. інфляційних та 2985,20 грн. на відшкодування збитків.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2006, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення змінено. Позов задоволено частково. Стягнено з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Ірен-Агронатурпродукт” на користь ПП “Електрика” 35345,20 грн. основного боргу, 706,90 грн. річних та 325,18 грн. інфляційних. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 13.07.2006, рішення суду першої інстанції від 16.06.2006 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 85 ГПК України, ст.ст. 638, 1011 ЦК України, ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 13.07.2006, а рішення суду першої інстанції від 16.06.2006 залишити без змін. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 22, 35 ГПК України, ст.ст. 610, 611 ЦК України, ст.ст. 224, 229 ГК України, ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами”.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу Приватного підприємства “Електрика” такою, що підлягає задоволенню частково, а касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Ірен-Агронатурпродукт” такою, що задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено апеляційним судом, відповідач у 2005 році неодноразово отримував від позивача продукцію, яку оплачував, однак за отриману продукцію по накладним від 03.06.2005 та від 14.06.2005 на загальну суму 1775,94 грн. та по накладній від 30.07.2005 на суму 36569,26 грн. відповідач не розплатився.

Апеляційним судом також було встановлено, що після звернення позивача про погашення суми заборгованості відповідач частково оплатив суму боргу в сумі 3000,00 грн., у зв`язку з чим заборгованість відповідача за отриману продукцію залишилась в сумі 35345,20 грн. При цьому, відповідач надав позивачу гарантійний лист від 19.07.2005, в якому зобов`язався в строк до 20.08.2005 оплатити вартість отриманої продукції, чого ним зроблено не було. У цьому ж зв`язку позивач звернувся до господарського суду з цим позовом.

Вищенаведеним обставинам, які відповідають матеріалам справи, суди дали належну оцінку і з урахуванням вимог ст.ст. 625, 655, 656, 692 ЦК України, дійшли до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 35345,20 грн. основного боргу та 706,90 грн. річних.

Крім того, апеляційний суд обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні заявлених ним вимог в частині стягнення з відповідача збитків у зв`язку з перерахуванням останнім штрафу по ПДВ в сумі 2985,20 грн., оскільки з наявних у справі документів не вбачається, що такі витрати позивач поніс у зв`язку з тією заборгованістю відповідача, яка досліджувалась судом за обставинами справи.

В цій частині оскаржувані судові рішення відповідають фактичним обставинам справи, не суперечать вимогам діючого законодавства, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

Разом з тим, відмовляючи позивачу в певній частині заявлених ним вимог, пов`язаних із стягненням відповідних грошових сум, втрачених внаслідок інфляції, апеляційний суд виходив з того, що позивач, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не підтвердив свої розрахунки документальними даними про індекс інфляції за відповідний період часу. У цьому зв`язку, стягуючи на користь позивача 325,18 грн. у компенсацію понесених ним втрат від інфляції, апеляційний суд, як це випливає із змісту оскаржуваної постанови, виходив з середньостатистичного розрахунку, що був наданий тим же позивачем.

          З таким вирішенням зазначеної частини заявлених по справі вимог погодитись не можна, оскільки дані про рівень інфляційних процесів в Україні являють собою офіційну інформацію, яка відповідним чином систематично оприлюднюється, а отже про яку в Україні відомо необмеженому колу осіб.

          Таким чином відомості про індекс інфляції в Україні, що встановлювався на відповідні періоди часу, відносяться до тієї категорії обставин, які є загальновідомими, а отже, відповідно до ст. 35 ГПК України, вони не потребували доказування.

          У цьому зв`язку у апеляційного суду не було правових підстав для залишення вищезазначеної частини вимог позивача без належної перевірки, а тому не було і правових підстав для відмови у задоволенні цієї ж частини позову.

          За таких обставин постановлене ним рішення в частині, що стосується заявленої до стягнення грошової суми втрат від інфляції в розмірі 2332,70 грн., підлягає скасуванню.

          Оскільки при вирішенні цієї ж частини позову, суд першої інстанції, який дійшов до інших висновків щодо її обґрунтованості, в свою чергу надані позивачем розрахунки належним чином не перевірив, скасуванню підлягає і постановлене ним рішення, у його наведеній частині, з передачею справи на новий розгляд.

В ході такого суду належить врахувати вищенаведені недоліки, на підставі наданих, а при необхідності і додатково витребуваних доказів, встановити фактичні обставини справи, які стосуються зазначеної частини позовних вимог, та, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно з вимогами процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Ірен-Агронатурпродукт” залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Приватного підприємства “Електрика” задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 та рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2006 у справі № 9/70-06-2629 скасувати в частині, що стосується заявленої до стягнення грошової суми в розмірі 2332,70 грн., втраченої позивачем внаслідок інфляції та визначеної ним як збитки, а справу в цій же частині направити на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду в іншому складі суддів.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 залишити без змін.

Головуючий                                                                             Остапенко М.І.

Суддя                                                                                         Харченко В.М.

Суддя                                                                                         Борденюк Є.М.