Постанова

від 13.07.2006 по справі 9/70-06-2629

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/70-06-2629

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"13" липня 2006 р. Справа № 9/70-06-2629

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Петровій О.С.

за участю представників сторін:

Від Апелянта  (позивача): Калініна С.В., по дов.

Від відповідача: Нестеренко О.М., по дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Ірен-Агронатурпродукт”, с. Великий Дальник, Біляївського району, Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 16 червня 2006 року

по справі № 9/70-06-2629

за позовом Приватного підприємства „Електрика”, с. Чорноморка, Овідопольського району, Одеської області

до Заявника апеляційної скарги

про стягнення 41 376,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Електрика" (далі –ПП „Електрика”) звернулось у місцевий господарський суд з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ірен-Агронатурпродукт" ( далі –Товариство) про стягнення з останнього 40 768,45 грн., у тому числі 35 345,20 грн. основного боргу за поставлену продукцію по накладним № 0518/07 від 03.06.2005р., № 0614/29 від 14.06.2005р. і № Э-00000682 від 30.07.2005р. за довіреностями на представника відповідача Петрусенко В.І. згідно гарантійного листа відповідача від 19.07.2005р., збитки від інфляції; 3 % річних і уплачені штрафи по ПДВ.

У процесі розгляду справи судом ПП „Електрика” уточняло свої позовні вимоги в сторону їх збільшення в частині інфляції з 104,7% до 106,6% і податкових штрафів без документального їх обґрунтування, про що буде зазначено нижче.

В уточнених позовних вимогах від 10.05.2005р. з розрахунком до них ПП „Електрика” просило стягнути з відповідача 41 376,42 грн. (в уточнених позовних вимогах від 12.04.06р. ПП „Електрика” просило стягнути з відповідача значно більшу суму –41 528,37 грн.), збільшивши позовні вимоги щодо інфляційних збитків (без документального підтвердження відповідного органу про інфляцію) і податкових штрафів, надавши при цьому платіжні доручення про перерахування  штрафів по ПДВ, із яких вбачається, що загальна сума сплачених по ним штрафів менша ніж пред'явлена до стягнення в цих уточнених позовних вимогах ( по наданим позивачем платіжним дорученням сума сплаченого штрафу по ПДВ складає 2 823 грн., а до стягнення позивачем пред'явлено –2 991,54 грн. (а.с. 67). У новому розрахунку ця сума вже складає 2 985,20 грн. (а.с. 85).

Рішенням місцевого господарського суду (суддя Бакланова Н.В.) уточнені позовні вимоги задоволені повністю: з відповідача на користь позивача стягнуто: 35 345,20 грн. основного боргу, 706,90 грн. 3 % річних, 2 332,70 грн. індексу інфляції, 2 985,20 грн. сплаченого штрафу по ПДВ і судові витрати з огляду на обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити ПП „Електрика” у позові, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, оскільки, як зазначає відповідач, продукція у позивача була прийнята на комісію, розрахунки по якому повинні здійснюватись з позивачем після реалізації продукції і, крім того, у відношенні до нього порушена справа про банкрутство.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає її необґрунтованою, в зв'язку з чим просить оскаржене рішення суду залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, проаналізувавши юридичну оцінку судом першої інстанції фактичних обставин справи та їх повноту і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

У 2005 році Товариство неодноразово отримувало від ПП „Електрика” продукцію по накладним згідно довіреностям на представника Товариства, яку проплачувало, але за отриману продукцію по накладній № 0518/07 від 03.06.2005р. і по накладній № 0614/29 від 14.06.2005р. на загальну суму 1 775,94 грн. та по накладній № Э-00000682 від 30.07.2005р. за довіреностями на представника відповідача Петрусенко В.І. на суму 36 569,26 грн. Товариство не сплатило.

Після звернення позивача про погашення суми заборгованості відповідач частково сплатив 3 000 грн., а тому заборгованість за отриману продукцію залишилась у сумі 35 345,20 грн. станом на серпень 2005р.

Відповідач на виконання зобов'язання по сплаті заборгованості за отриману продукцію по накладним надав позивачу гарантійний лист від 19.07.2005р. за №281, в якому зобов'язався в строк до 20 серпня 2005р. оплатити вартість отриманої ним кабельної продукції і електроматеріалів (а.с. 19), чого ним зроблено не було, що було підставою для звернення ПП „Електрика” до господарського суду для примусового стягнення суми боргу.

З зазначеного вище випливає, що між сторонами склались правовідносини по договору купівлі-продажу, оскільки після отримання продукції представником відповідача по накладним останній її оплачував, а не сплатив отриману продукцію по вказаним накладним.

Частиною першою і третьою статті 509 Цивільного кодексу (ЦК) України передбачено, що зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання  має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно статті 655 ЦК України за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною першою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у  продавця  на  момент  укладення  договору  або  буде  створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до частини 1, 2 і 3 статті 692 і статті 625 ЦК України Покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару. Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. Боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, сума заборгованості 35 345,20 грн. і 3 % річних в сумі 706,90 грн. за користування коштами позивача підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Що стосується збитків від інфляції, то вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з середньостатистичного розрахунку, вказаного позивачем у декількох розрахунках до уточнених позовних вимог, які тричі                        змінювались і позивач не підтвердив ці розрахунки індексу інфляції документально, а саме: довідкою держстатистики про встановлений індекс інфляції на період, в якому позивач здійснював такі розрахунки, що у відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України зобов'язаний був підтвердити.

В цьому випадку суд апеляційної інстанції застосовував частину  першу статті 101 ГПК України, згідно якої у процесі перегляду справи апеляційний господарський  суд  за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.  Додаткові  докази   приймаються   судом,   якщо   заявник обґрунтував  неможливість  їх  подання  суду  першої  інстанції  з причин, що не залежали від нього.

Середньостатистичний індекс інфляції згідно розрахунків позивача, наданих до суду в декількох екземплярах з різними даними щодо самої суми, складає 100,92 %, що в коштах буде –325,18 грн. (35 345,20 х 100,92 : 100) –35 345,20)

Не підлягають задоволенню позовні вимоги ПП „Електрика” в частині стягнення з відповідача збитків у зв'язку з перерахуванням штрафу по ПДВ в сумі 2 985,20грн. по платіжним дорученням (а.с. 68-78), які позивач надав при черговому уточненні позовних вимог, і в розрахунках до яких позивач неодноразово змінював їх розмір (а.с. 5, 55, 67, 85), оскільки позивач не підтвердив їх документально, що саме по цій заборгованості ним були сплачені штрафи по ПДВ.

ПП „Електрика” документально не підтвердив в суді першої інстанції, а його представник в суді апеляційної інстанції не зміг довести, по якій саме заборгованості відповідача і чи взагалі по заборгованості останнього він сплатив штраф по ПДВ по наданим до суду платіжним дорученням, оскільки із них цього не вбачається (а.с. 68-78).

На зазначені вище обставини не звернув увагу суд першої інстанції, приймаючи оскаржене рішення про задоволення уточнених позовних вимог ПП „Електрика” у повному обсязі.

Згідно частини першої статті 43 ГПК України господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що в судовому засіданні суд першої інстанції в порушення ст. 85 ГПК України проголосив тільки вступну та резолютивну частину рішення при наявності його повного тексту не відповідає дійсності, оскільки, як вбачається із протоколу судового засідання за 07.06.2006р. (а.с. 97) і за 16.06.2006р. (а.с. 99) в зв'язку з тим, що представник відповідача Нестеренко О.М. наполягав на оголошенні повного тексту рішення суду, то у судовому засіданні оголошувалась перерва до 16.06.2006р. для викладення тексту рішення у повному обсязі і 16.06.2006р. у судовому засіданні за участю тих же представників, що і 07.06.2006р., було оголошено повний текст судового рішення, що вбачається із протоколу судового засідання за 16.06.2006р.

Зауваження на протокол судового засідання від 16.06.2006р. відповідно до ст. 811 ГПК України у матеріалах справи відсутні.

Також є безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд не здійснював у судовому засіданні інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а тому, як зазначає відповідач, необґрунтовано стягнув з нього витрати в сумі 118 грн. На це заперечення відповідача слід зауважити, що порушення провадження у справі з призначенням її до розгляду, проведення судового засідання, в яке входить і відкладення розгляду справи, і оголошення перерви в судовому засіданні відповідно до ст.ст. 77, 86 ГПК України, що мало місце в даному випадку, з використанням конвертів по розсиланню кореспонденції і листів паперу для друкування ухвал і рішення суду тощо і включає інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, за що стягується з відповідачів при задоволенні позову повністю або частково сума 118 грн., що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р.  № 411.

Безпідставними є посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що між ним і позивачем був укладений договір комісії, оскільки це не підтверджується матеріалами справи і з підстав, зазначених вище.

Що стосується посилання відповідача в апеляційній скарзі, що у відношенні до нього порушено справу про банкрутство, то суд апеляційної інстанції зазначає, що з відповідача по цій справі не стягуються штраф і пеня, передбачені статтею 230 Господарського кодексу України і аналогічною статтею 549 Цивільного кодексу України за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, на що був накладений мораторій господарським судом в ухвалі від 29.01.2003р. по справі №7/22-03-714 при порушенні провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського ТОВ "Ірен-Агронатурпродукт" –відповідача по цій справі.

Крім того, згідно Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій відповідно до статті 14 цього Закону поширюється виключно на виконавчі документи, що одержані кредиторами за їх позовами або безспірними вимогами зобов'язально-правового характеру. З цього приводу є Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 19.03.2002р. №01-8/307 „Про деякі питання, пов'язані з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно з Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також постанова Судової падати у господарських справах Верховного суду України від 17.01.2006р. у справі №11/690 господарського суду Запорізької області (додаток до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.03.2006р. №01-8/658 „Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 16.05.2003р. №1-08/525 „Про практику Верховного суду України у справах про банкрутство”.

Слід також звернути увагу відповідача, що є необґрунтованими його посилання на порушення судом норм процесуального права, що є, як вважає відповідач, підставою для скасування оскарженого рішення суду, оскільки порушення судом першої інстанції норм процесуального права  не встановлено.

Враховуючи викладене  і керуючись  ст. ст. 99, 101, 103-105  Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ірен-Агронатурпродукт"  задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 16 червня 2006р. по справі №9/70-06-2629 змінити.

Позов приватного підприємства "Електрика" задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ірен-Агронатурпродукт" (67666, Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Б. Хмельницького, 54, код 30818907, р/р 2600931389 в ТОВ КБ ФЕБ м. Одеси МФО 328599) на користь Приватного підприємства "Електрика" (Одеська область, Овідіопольський район, с. Чорноморка, вул. Сьома, 3 кв. 16, код 32839599, р/р 26004054475306 Південне ГРУ ЗАТ КБ „Приватбанк” МФО 328704) 35 345 (тридцять п'ять тисяч триста сорок п'ять) грн. 20 коп. основного боргу; 706 (сімсот шість) грн. 90 коп. 3 % річних, 325 (триста двадцять п'ять) грн. 18 коп. збитків від інфляції; 363 (триста шістдесят три) грн. 77 коп. держмита і 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видачу наказу доручити господарському суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя:                                                            В.М. Тофан

Судді:                                                                               О.О.Журавльов                                                                                                                                  

                                                                                          М.В. Михайлов