Постанова

від 19.02.2013 по справі 820/360/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 лютого 2013 р. № 820/360/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Терехова А.С.

представника відповідача - Воловельської Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мєгастар" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мєгастар", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд визнати незаконним, протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2012 року № 0005740153 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 42 896 (сорок дві тисячі вісімсот дев'яносто шість) гривень 00 копійок, складене Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова на підставі Акту про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 22.11.2012 р. за № 4091/15-312/34329672.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки, наведені в акті перевірки є безпідставними та необґрунтованими, а отже й податкове повідомлення-рішення, яке було прийнято на підставі вказаного акту є незаконними, та таким, що винесене з явним порушенням норм діючого законодавства України а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мєгастар" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради як юридична особа що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, перебуває на обліку в Основ'янській міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість (а.с.11-13).

Фахівцями Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

Результати перевірки оформлені актом від 22.11.2012 року №4091/15-312/3429672 (а.с. 14-17).

У вказаному акті перевірки контролюючим органом відображено порушення ТОВ "Мєгастар" приписів: п.п.15.3.1., п.15.3., ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», п 102.5 ст.102 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення підприємством залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду (р.22) по декларації з ПДВ за жовтень 2012 року на суму 42 896 грн. (а.с.14-17).

На підставі вищевказаних висновків, податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 19.12.2012 року №0005740153 (а.с.7).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення - рішення від 19.12.2012 року №0005740153, слугував висновок про те, що позивач по декларації з ПДВ за жовтень 2012 року включено до графи 24 від'ємне значення попередніх податкових періодів, які виникли понад 1095 днів, а саме: за січень - вересень 2009 року.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ "Мєгастар" подав декларацію з ПДВ за жовтень 2012 р., Додаток №1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість» Додаток 2 "Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів", Додаток 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", Реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Суд зазначає, що відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Слід також відзначити, що згідно п.200.1, 200.2, 200.3 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З врахуванням приписів ч.3 ст.72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доводитися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що згідно наданої декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012р. та додатку 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», періоди виникнення від'ємного значення 2009 рік.

Як свідчать матеріали справи, позивач своєчасно та правомірно задекларував вказані суми податкового кредиту та проводив декларування сум від'ємного значення з ПДВ, яке у свою чергу, позивач відобразив у рядку 24 декларації з податку на додану вартість.

Даних про те, що позивач подавав заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування до суду не надано.

Представниками сторін також підтверджується факт відсутності поданих заяв.

Відповідачем помилково застосовано до позивача приписи п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України стосовно того, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Суд вважає за необхідне відмітити, що вказана норма передбачає, що подання вищеназваної заяви є правом позивача, яким він може скористатися протягом встановленого у п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України періоду, а не його обов'язком.

Крім того, суд зазначає, що жодними нормативними актами не передбачено відповідальність за невикористане право щодо подання зазначених заяв, а також не передбачено зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість і виключення їх з декларації.

Таким чином, позивач правомірно задекларував у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таке декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, позивач має право проводити поза межами строку, встановленого приписами п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення від 19 грудня 2012 року № 0005740153, підлягає скасуванню, як таке що прийнято з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мєгастар" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 19.12.2012 року №0005740153.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мєгастар" (код ЄДРПОУ 34329672) сплачений судовий збір у розмірі 429.00 грн., (чотириста двадцять дев'ять грн.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 25 лютого 2013 року.

Суддя Єгупенко В.В.