Постанова

від 05.03.2013 по справі 820/710/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 березня 2013 р. № 820/710/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Чернякова С.М.

представника відповідача - Онищенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 01.10.2012 року №0000670040, №0000680040, №0000690040.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що не погоджується із податковими повідомленнями-рішеннями від 01.10.2012р. №000067040, від 01.10.2012р. № 0000680040 та від 01.10.2012р. № 0000690040 та вважає, що вони підлягають скасуванню, як такі що суперечать чинному законодавству.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Український Державний Центр «Укрспецвагон» створений наказом Міністерства транспорту України № 335 від 09.10.95р., на базі Панютінського вагоноремонтного заводу, як державне підприємство залізничного транспорту України.

Підприємство зареєстроване виконавчим комітетом Лозівської міської Ради народних депутатів Харківській області.

До 12.03.2011 року підприємство знаходилось на обліку в Лозівської МДПІ. З 12.03.2011 року взято на податковій облік у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові за № 165.

ДП «Укрспецвагон» зареєстровано в Лозівській ОДПІ Харківській області як платник податку на додану вартість, отримало свідоцтво №28145354 від 18.03.2005, яке видано у зв'язку з перереєстрацією пов'язаною зі зміною назви підприємства, замість свідоцтва №28142525 від 30.07.1997 р. Індивідуальний податковий номер платника ПДВ 010563620277. У зв'язку з переходом на податковий облік до СДПІ ВПП у м. Харкові отримало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ за №100015605 від 26.04.2011, яке видано замість свідоцтва №28145354 від 18.03.2005. У зв'язку зв'язку із зміною посадової особи ДП «Укрспецвагон» СДПІ ВПП у м. Харкові видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ за №100342953 від 04.07.2011, яке видано замість свідоцтва №100015605 від 26.04.2011.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

На підставі п.п.78Л.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями, відповідно до наказу від 05.09.2012р. № 434, виданого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС (далі по тексту СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС), головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств машинобудування, інспектором податкової служби І рангу Семеряк Ольгою Владиславівною проведено документальну невиїзну перевірку державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» код ЄДРПОУ 01056362, з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за 2011 рік та податку на додану вартість за період січень - грудень 2011 року при правових відносинах з ТОВ ««Дніпровагонсервіс» (код 36981159), ТОВ «Світенергонром» (код 33203536), ТОВ «Ольвія» (код 32583511).

На підставі вищевказаної перевірки податковим органом складено акт №382/40-028/01056362 від 17.09.2012 року, відповідно до висновків якого перевіркою встановлені порушення вимог:

1. п. 198.6 ст. 198. п.п.200.1 та п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, до завищення від'ємоного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за січень 2011 року на 256822 грн., по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпровагонсервіс», та до завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі за січень 2011 року - 256822,00 грн.

2. п.198.6 ст. 198, п. 200.1, та абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодунксу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із урахуванням змін та доповнень, ДП «Укрспецвагон» занижено позитивне значення на суму 6660,00 грн.. по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпровагонсервіс» (код 36981159), ТОВ «Світенергопром» (код 33203536), ТОВ «Ольвія» (код 32583511), що призвело на заниження грошового зобов'язання до сплати на суму 806 733 грн. по податковим деклараціям з ПДВ за період серпень- грудень 2011 року.

3. п.3.1 ст.3, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р., із змінами і доповненнями, завищено валові витрати за 2011 рік на 5317775 грн., по операціям з ТОВ «Дніпровагонсервіс», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1236419 грн., у т.ч. по періодам: - у 1 кварталі 2011 року у розмірі 1 236 419 грн.

4. В порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із урахуванням змін та доповнень ДП «Укрспецвагон» занижено нараховану суму податку на прибуток: по операціям з ТОВ «Ольвія» та ТОВ «Світенергопром» за 3-4 квартали 2011 року - 85 584 грн., у т.ч.: - ТОВ«Ольвія»- 58 904грн. ТОВ «Світенергопром» - 26 680 грн. (а.с.10-59, т.1).

Позивач не погодився з вищезазначеними висновками податкового органу та подав начальнику СДПІ по ВВП у м. Харкові заперечення на акт від 17.09.2012 р. № 382/40-028/01056362 документальної невиїзної перевірки позивача (а.с.60-64, т.1).

Заперечення Державного підприємства «Український державний центр експлуатації спеціальних вагонів» від 24.09.2012р. № 1/7997 залишено без розгляду у зв'язку з порушеннями термінів подання заперечення (а.с.65,т1).

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення №0000670040 від 01.10.2012 року, №0000680040 від 01.10.2012 року, №0000690040 від 01.10.2012 року.

Позивач не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 01.10.2012р. №000067040, від 01.10.2012р. № 0000680040 та від 01.10.2012р. № 0000690040, 03.10.2012 року звернувся до Центрального офісу з обслуговування ВПП ДПС зі скаргою вих.№1/8274 від 03.10.2012 року про скасування податкових повідомлень-рішень в повному обсязі, на яку отримав відповідь вих. № 15247/10/10-233 від 29.11.2012р., у якій залишає скаргу без розгляду.

05.12.2012 року позивач листом вих.№1/10011 звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.10.2012р. №000067040, від 01.10.2012р. № 0000680040 та від 01.10.2012р. № 0000690040, позивач 18.01.2013 року отримав рішення Державної податкова служби України вих. №561/6/10-2115 від 15.01.2013р. про результати розгляду скарги, яке залишило без змін податкові повідомлення-рішення від 01.10.2012р. №000067040, від 01.10.2012р. № 0000680040 та від 01.10.2012р. № 0000690040, а скаргу - без задоволення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольвія» виникли правовідносини стосовно поставки товарів. Письмовий договір між ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" і ТОВ «Ольвія» не укладався, розрахунки проводились згідно рахунків-фактур які містяться в матеріалах справи.

Слід відзначити, що факт отримання товару підтверджується видатковими накладними з огляду на ст. 664 Цивільного кодексу України, відповідно до якої обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне підтвердження забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфін України №88 від 24.05.1995р., до первинних документів відносять видаткові накладні.

Факт передачі товарно - матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними які підписаними сторонами та які містяться в матеріалах справи.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ «Ольвія» на адресу позивача.

Облік товарно-матеріальних цінностей по складу підтверджується приходними ордерами, в яких перелік ТМЦ відповідає переліку визначеному сторонами в рахунках фактурах та відповідає даним в податкових накладних.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) визначено, що товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля (а.с.126-188, т.2).

Необхідність придбання товарно-матеріальних цінностей підтверджується письмовими рапортами та заявками адресованими директору ДП «Укрспецвагон» (а.с.189-218, т.2).

Надані позивачем платіжні доручення (а.с. 219-250, т.1, а.с.1-32, т.3), засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Щодо використання товарно-матеріальних цінностей отриманих від ТОВ «Ольвія» позивачем надано суду копії вимог на підставі яких цеха отримували матеріали (а.с.35-69, т.3).

Також позивачем надано суду копії свідоцтв на реєстрацію транспортних засобів, які здійснювали доставку товару, а саме на автомобіль ЗИЛ дер.номер 32240 ХА, МАЗ дер.номер 32246ХА, ГАЗ дер.номер 02950ХВ, SKODA дер.номер АХ7575АС, МАЗ дер.номер 29568ХА, IVECO дер.номер 34878ХА, КАМАЗ 5320 дер.номер 34814ХА, ГАЗ 2705 дер.номер 24160ХА, МАЗ дер.номер 32243ХА, ЗИЛ 5301 дер.номер 07095ХА, КАМАЗ дер.номер АХ8403ВВ, IVECO дер.номер АХ4685ВО, ГАЗ 2705 дер.номер 32244ХА, МАЗ дер.номер 29569ХА (а.с.70-77, т.3).

В підтвердження того, що позивач має площу для збереження товару,суду надано копію державного акту на право постійного користування земельної ділянки, в якій зазначено, ДП «Укрспецвагон» є постійним користувачем земельної ділянки площею 40,6 га, та надаю копію технічного паспорту на одне з нежилих приміщеннь склад розміром 12,16х39,95 м , з загальною площею 483,9кв.м., що підтверджує наявність у позивача місця для зберігання товарів.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Дніпровагонсервіс» (постачальник) було укладено договір №308П-ЦВСВ(ВМТЗ-10.299)ю від 25.08.2010р. на закупівлю кабельно-провідникової продукції, згідно якого отримано товар (а.с.94-98, т.3).

Факт передачі товарно - матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними які підписаними сторонами та які містяться в матеріалах справи.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ «Дніпровагонсервіс» на адресу позивача.

Надані позивачем платіжні доручення (а.с. 219-250, т.1, а.с.1-32, т.3), засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Дніпровагонсервіс» (постачальник) укладено договір №220П-ЦВСВ(ВМТЗ-10.218)ю від 30.06.2010р. (а.с.135-139, т.3) на закупівлю інструменту, згідно якого отримано товар, що підтверджується бухгалтерськими документами, а саме видатковими накладними, рахунками фактурами, приходними ордерами, податковими накладними та платіжними дорученнями які позивачем надано до суду.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Дніпровагонсервіс» (постачальник) укладено договір №227П-ЦВСВ(ВМТЗ-10.224)ю від 30.06.2010р. (а.с.199-203, т.3) на закупівлю інструменту, згідно якого отримано товар, що підтверджується бухгалтерськими документами, а саме видатковими накладними, рахунками фактурами, приходними ордерами, податковими накладними та платіжними дорученнями які позивачем надано до суду.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Дніпровагонсервіс» (постачальник) укладено договір №371П-ЦВСВ(ВЗК-10.351)ю від 17.09.2010р. (а.с.2-7, т.4) на закупівлю інструменту, згідно якого отримано товар, що підтверджується бухгалтерськими документами, а саме видатковими накладними, рахунками фактурами, приходними ордерами, податковими накладними та платіжними дорученнями які позивачем надано до суду.

За отриманий товар сплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, які надаю, а саме №289 від 18.01.2011р., №638 від 04.02.2011р., №637 від 04.02.2011р., №1042 від 16.02.2011р., №1111 від 18.02.2011р., №1110 від 18.02.2011р.

Придбання товарів здійснювалось на підставі потреб матеріалів на рік, заявок та рапортів цехів, копії яких надано до суду, а також норм витрат матеріалів та запасних части на виготовлення на піввагона та обкатишовоза.

В підтвердження транспортування товару надано подорожні листи №133467, 133466, 133515, 133516, 133542, 133545, 133557, 133575, 133604, 133624, а також витяг з «Журналу реєстрації в'їзду - виїзду стороннього автотранспорту», в якому зафіксовано, що на територію ДП «Укрспецвагон» в'їжджав та виїжджав транспорт від ТОВ «Дніпровагонсервіс», який привозив «упори» за вищевказаними накладними. Свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів надано в поясненні до взаємовідносин з тов. «Ольвія».

Щодо використання товару отриманого від ТОВ «Дніпровагонсервіс» суду надано копії вимог на підставі яких цеха отримували матеріали а також «Виконання плану ремонту та виготовлення нових вантажних вагонів за 1,2, 3 та 4 квартал 2011 року по ДП «Укрспецвагон» (а.с.113-174, т.4).

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Світенергопром» (постачальник) було укладено договір №538П-ЦВСВ(ВМТП-11.532)ю від 18.10.2011р. (а.с.177-182, т. 4), на закупівлю діоксину вуглецю та кисню технічного, згідно якого отримано товар.

Факт передачі товарно - матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними які підписаними сторонами та які містяться в матеріалах справи.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ «Світенергопром» на адресу позивача.

Облік товарно-матеріальних цінностей по складу підтверджується приходними ордерами, в яких перелік ТМЦ відповідає переліку визначеному сторонами в рахунках фактурах та відповідає даним в податкових накладних.

Надані позивачем платіжні доручення (а.с. 214-220, т.4), засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Без укладання письмового договору був придбаний випрямляч дуговий інвертований ВДИ 250 у кількості 1шт. що підтверджується видатковою накладною №03/11 від 03.11.2011р., приходним ордером №7655 від 03.11.2011р., податковою накладною №45 від 01.11.2011р., вимогою №25904.

Щодо підтвердження транспортування/доставки діоксину вуглецю(вуглекислоти), згідно п. п.5.2 та 5.3 договору №538П-ЦВСВ(ВМТП-11.532)ю від 18.10.2011р. Постачальник, тобто ТОВ «Світенергопром», здійснює поставку товару власним транспортом та за свій рахунок, а місцем поставки є адреса ДП «Укрспецвагон». На підтвердження того, що ТОВ «Світенергопром» поставило позивачу товар, згідно вищевказаних договорів, відповідно до витягу з «Журналу реєстрації в'їзду-виїзду стороннього автотранспорту», в якому зафіксовано, що на територію ДП «Укрспецвагон» в'їжджав та виїжджав транспорт від ТОВ «Світенергопром», який привозив «вуглекислоту» за вищевказаними накладними.

За отриманий товар позивачем у повному обсязі сплачено грошову суму, що підтверджується платіжними дорученнями, які надаю суду, а саме №9106 від 28.10.2011р., №9265 від 02.11.2011р., №9320 від 03.11.2011р., №9558 від 08.11.2011р., №9736 від 14.11.2011р., №9974 від 21.11.2011р., №10272 від 30.11.2011р.

Щодо використання товару отриманого від ТОВ «Світенергопром», суду надано копію вимоги №28729 та 25904 на підставі якої цех отримав діоксину вуглецю «вуглекислоту».

Оцінивши перелічені первинні документи по господарських відносинах позивача з ТОВ «Дніпровагонсервіс», ТОВ «Світенергопром», ТОВ «Ольвія» за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Таким чином, згадані договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжне доручення засвідчує факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Відповідно з п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду..

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3. ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Абзацом 1 п. 201.6. ст.201 Податкового кодексу України, передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Первинні документи, що були надані представником позивача до суду, повністю підтверджують виконання зобов'язань між сторонами за укладеним між ним правочином.

Здійснивши аналіз зазначених положень законодавчого акту, а також наведених фактів господарської операції між позивачем та ТОВ «Дніпровагонсервіс», ТОВ «Світенергопром», ТОВ «Ольвія», суд дійшов висновку про наявність у позивача права на податковий кредит за операцією з вказаними контрагентами за договорами поставки товару, а тому податкові повідомлення -рішення, які прийняті на підставі висновків акту податкового органу щодо перевірки господарських відносин позивача з ТОВ «Дніпровагонсервіс», ТОВ «Світенергопром», ТОВ «Ольвія» є таким, що підлягає скасуванню.

Щодо висновків податкового органу порушення позивачем п.3.1 ст.3, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р., із змінами і доповненнями, завищено валові витрати за 2011 рік на 5317775 грн., по операціям з ТОВ «Дніпровагонсервіс», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1236419 грн., у т.ч. по періодам: - у 1 кварталі 2011 року у розмірі 1 236 419 грн. п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із урахуванням змін та доповнень ДП «Укрспецвагон» занижено нараховану суму податку на прибуток: по операціям з ТОВ «Ольвія» та ТОВ «Світенергопром» за 3-4 квартали 2011 року - 85 584 грн., у т.ч.: - ТОВ«Ольвія»- 58 904грн. ТОВ «Світенергопром» - 26 680 грн. (а.с.10-59, т.1). які викладені в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Приписом п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», надаються визначення валових витрат, і відповідно до положень яких, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Поняття господарської діяльності визначено п.1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.п.5.2.1 п.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є об'єктивно необхідним.

Згідно із приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, виходячи з положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження здійснення господарських операцій позивача із ТОВ «Дніпровагонсервіс», ТОВ «Світенергопром», ТОВ «Ольвія» позивачем надано належним чином завірені копії бухгалтерських документів а саме: видаткові накладні, рахунки фактури, приходні ордери, податкові накладні, подорожні листи та платідні доручення. Отже позивач правомірно включив до складу валових витрат, витрати по господарським відносинам з контрагентами, оскільки це підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення №0000670040 від 01.10.2012 року, №0000680040 від 01.10.2012 року, №0000690040 від 01.10.2012 року прийнятті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на підставі акту №382/40-028/01056362 від 17.09.2012 року підлягають скасуванню, як такі що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби №0000670040 від 01.10.2012 року, №0000680040 від 01.10.2012 року, №0000690040 від 01.10.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (ідентифікаційний код 01056362) сплачений судовий збір у розмірі 2294.00 грн.. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 11 березня 2013 року.

Суддя Єгупенко В.В.