Ухвала

від 23.04.2013 по справі 820/710/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 р.Справа № 820/710/13-а

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Макаренко Я.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2013р. по справі № 820/710/13-а

за позовом Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС від 01.10.12 р. № 0000670040, № 0000680040 та № 0000690040.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.13 р. по справі № 820/710/13-а позов задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.13 р. по справі № 820/710/13-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що Український Державний Центр «Укрспецвагон» створений наказом Міністерства транспорту України № 335 від 09.10.95 р. на базі Панютінського вагоноремонтного заводу як Державне підприємство залізничного транспорту України та зареєстрований виконавчим комітетом Лозівської міської Ради народних депутатів Харківській області. З 12.03.11 р. взято на податковій облік у СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 165. Також суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що ДП «Укрспецвагон» зареєстроване в Лозівській ОДПІ Харківській області, як платник ПДВ, отримало свідоцтво № 28145354 від 18.03.05 р., яке видано у зв'язку з перереєстрацією, пов'язаною зі зміною назви підприємства, замість свідоцтва № 28142525 від 30.07.97 р. (ІПН 010563620277). У зв'язку з переходом на податковий облік до СДПІ ВПП у м. Харкові було отримано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100015605 від 26.04.11 р., яке видано замість свідоцтва № 28145354 від 18.03.05 р. У зв'язку із зміною посадової особи ДП «Укрспецвагон» СДПІ ВПП у м. Харкові видало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100342953 від 04.07.11 р. замість свідоцтва № 100015605 від 26.04.11 р.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт № 382/40-028/01056362 від 17.09.12 р. документальної невиїзної перевірки Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» (код ЄДРПОУ 01056362) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за 2011 р. та ПДВ за січень-грудень 2011 р. по відносинах з ТОВ «Дніпровагонсервіс» (код 36981159), ТОВ «Світенергонром» (код 33203536), ТОВ «Ольвія» (код 32583511), в якому були зафіксовані порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.3 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за січень 2011 р. на 256822,0 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпровагонсервіс» та до завищення суми бюджетного відшкодування за січень 2011 р. - 256822,0 грн.; п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та абз. «а» п. 200.4 ст. 200 ПК України у зв'язку із заниженням позитивного значення на суму 6660,0 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпровагонсервіс» (код 36981159), ТОВ «Світенергопром» (код 33203536), ТОВ «Ольвія» (код 32583511), що призвело на заниження грошового зобов'язання на суму 806733,0 грн. за серпень-грудень 2011 р.; п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат за 2011 р. на 5317775,0 грн. по операціям з ТОВ «Дніпровагонсервіс» та заниження податку на прибуток на суму 1236419,0 грн., у т.ч. у 1 кварталі 2011 р. у розмірі 1236419,0 грн.; п. 134.1.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.8 ст. 138 ПК України, що призвело до заниження нарахованої суми податку на прибуток по операціям з ТОВ «Ольвія» та ТОВ «Світенергопром» за 3-4 квартали 2011 р. на 85584,0 грн.

Позивач скористався процедурою адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень та звернувся до Центрального офісу з обслуговування ВПП ДПС зі скаргою вих. № 1/8274 від 03.10.12 р. про скасування податкових повідомлень-рішень в повному обсязі, але листом вих. № 15247/10/10-233 від 29.11.12 р. скарга позивача залишена без розгляду. Крім того, позивач листом вих. №1/10011 від 05.12.12 р. звернувся до ДПС України зі скаргою про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.10.12 р. № 000067040, № 0000680040 та № 0000690040, але рішенням вих. № 561/6/10-2115 від 15.01.13 р. ДПС України залишила без змін оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

Виявлені в ході проведення перевірки порушення вимог податкового законодавства відповідач пов'язує з тим, що у періоді, який перевірявся, ДП «Укрспецвагон» придбавав ТМЦ у TOB «Дніпровагонсервіс» по договорам згідно тендерних процедур. До перевірки підприємством надані лише договори, податкові накладні, реєстри платіжних доручень. Протокол оцінки тендерних (цінових) пропозицій та протокол розкриття тендерних пропозицій до перевірки не надані. Відповідач зазначає, що до перевірки не були надані товаросупроводжувальні документи, що підтверджують доставку отриманих матеріалів з відміткою про ввезення на підприємство, оприбуткування його на склади підприємства, документи, що підтверджують рух товарів із складів, списання матеріалів у виробництво.

Що стосується взаємовідносин з TOB «Світенергопром», в ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що ДП «Укрспецвагон» придбавав вуглекислоту згідно договорів, укладених за наслідками тендерних процедур. До перевірки були надані лише договори, податкові, видаткові накладні, докази оплати. Документи, які підтверджують транспортування товару від постачальника, його оприбуткування на склади ДП «Укрспецвагон», переміщення товарів зі складів та їх використання у виробничому процесі, довіреності, для проведення перевірки не надано. Товаросупроводжувальні документи, подорожні листи з відміткою щодо ввезення товарів на територію підприємства, сертифікати якості товару для перевірки не надані, на підставі чого перевіряючі дійшли до висновку, що не має можливості підтвердити факт отримання комплектуючих від постачальника.

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді ДП «Укрспецвагон» придбавав комплектуючі у TOB «Ольвія». До перевірки надавались лише податкові та видаткові накладні, докази оплати. Між тим, до перевірки не надані довіреності, що підтверджують факт отримання товару, товаросупроводжувальні документи та документи, які підтверджують транспортування товару від постачальника, його оприбуткування на склади ДП «Укрспецвагон», переміщення товарів зі складів та їх використання у виробничому процесі та товаросупроводжувальні документи, подорожні листи з відміткою щодо ввезення товарів на територію підприємства і сертифікати якості товару, що на думку перевіряючи свідчить про те, що з наданих первинних документів не можливо встановити, яким чином здійснений рух товару від продавця (постачальника) до покупця.

Крім того, порушення вимог податкового законодавства з боку позивача перевіряючі пов'язують з тим, що ДП «Укрспецвагон» надані подорожні листи на підтвердження транспортування ТМЦ власним транспортом від контрагентів TOB «Дніпровагонсервіс» та TOB «Ольвія», які за твердженям відповідача заповнені з порушеннями, оскільки в них взагалі відсутні відомості, за якою саме адресою відбувалось навантаження ТМЦ, відсутнє найменування товару, його кількість та обсяги поставки. При цьому, відповідно до податкової інформації, отриманої СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС від ДПІ, на обліку в яких перебувають контрагенти позивача, у підприємств-контрагентів відсутні складські приміщення, а самі підприємства не знаходяться за юридичною адресою.

Також відповідач зазначає, що контрагент позивача TOB «Світенергором» здійснював поставку кисню та вуглекислоти власним транспортом відповідно до умов договору, але відповідно до податкової інформації по TOB «Світенергопром» вказане підприємство не володіє транспортними засобами, а ні на праві власності, а ні по договорам оренди, в тому числі технічно придатними для перевезення кисню чи вуглекислоти. Крім того, перевіряючими встановлено, що TOB «Світенергопром» не є виробником ТМЦ (кисень та вуглекислота), а придбавало останні у TOB «Дніпропетровський завод промислової оснастки», яке відповідно довідки № 1677/22-104/33203536 від 11.06.12 р. про результати зустрічної звірки TOB «Світенергопром» щодо документального підтвердження господарських відносин з TOB «Дніпропетровський завод промислової оснастки», їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень 2011 р., TOB «Дніпропетровський завод промислової оснастки» не має необхідних умов для здійснення господарської діяльності, в тому числі і для здійснення поставки кисню та вуглекислоти.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції навів зміст п. 139.1.9 ст. 139; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198; п. 200.1, п. 200.3 ст. 200; абз. 1 п. 201.6 ст. 201 ПК України та п. 5.1 ст. 5, п. 5.2.1 ст. 5, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому, суд першої інстанції, посилаючись на положення ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зазначив, що на підтвердження здійснення господарських операцій позивача із ТОВ «Дніпровагонсервіс», ТОВ «Світенергопром», ТОВ «Ольвія» позивачем надані належним чином завірені копії бухгалтерських документів: видаткових накладних, рахунків фактур, приходних ордерів, податкових накладних, подорожніх листів та платіжних доручень, що за висновками суду першої інстанції свідчить про те, що позивач правомірно включив до складу валових витрат витрати по господарським відносинам з контрагентами, оскільки це підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що між ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» та ТОВ «Ольвія» виникли правовідносини стосовно поставки товарів, але письмовий договір між сторонами не укладався, а розрахунки проводились згідно рахунків-фактур, які містяться в матеріалах справи. Факт передачі ТМЦ підтверджується видатковими накладними, які підписаними сторонами та які містяться в матеріалах справи, та податковими накладними, що виписані ТОВ «Ольвія» на адресу позивача. Облік ТМЦ по складу підтверджується приходними ордерами, в яких перелік ТМЦ відповідає переліку, визначеному сторонами в рахунках фактурах та відповідає даним податкових накладних, а факт перевезення товару, підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля (а.с. 126-188, т.2).

Транспортування придбаних ТМЦ здійснювалося транспортом позивача, який перебуває у його власності, що підтверджується копіями свідоцтв на реєстрацію транспортних засобів. Необхідність придбання ТМЦ підтверджується письмовими рапортами та заявками, адресованими директору ДП «Укрспецвагон», що містяться в матеріалах справи. Факт оплати за придбані ТМЦ підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями (а.с. 219-250, т.1, а.с.1-32, т.3), а факт використання ТМЦ, придбаних у ТОВ «Ольвія», підтверджується копіями вимог, на підставі яких цехи підприємства позивача отримували придбані матеріали (а.с. 35-69, т.3). Також позивачем по справі до суду першої інстанції надана копія державного акту на право постійного користування земельної ділянки, в якому зазначено, що ДП «Укрспецвагон» є постійним користувачем земельної ділянки площею 40,6 га, та надана копія технічного паспорту на одне з нежилих приміщень: склад розміром 12,16х39,95 м, загальною площею 483,9 кв.м., що підтверджує наявність у позивача місця для зберігання товарів.

Судом першої інстанції був досліджений договір № 308П-ЦВСВ(ВМТЗ-10.299)ю від 25.08.10 р., укладений позивачем (покупець) з ТОВ «Дніпровагонсервіс» (постачальник) на закупівлю кабельно-провідникової продукції, згідно якого отримано товар (а.с.94-98, т.3). На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем по справі надані видаткові та податкові накладні, виписані ТОВ «Дніпровагонсервіс» на адресу позивача. Факт оплати за придбаний товар підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 219-250, т.1, а.с.1-32, т.3).

Крім того, судом першої інстанції були дослідженні договори № 220П-ЦВСВ(ВМТЗ-10.218)ю, № 227П-ЦВСВ(ВМТЗ-10.224)ю від 30.06.10 р. та № 371П-ЦВСВ(ВЗК-10.351)ю від 17.09.10 р., укладені між позивачем (покупець) та ТОВ «Дніпровагонсервіс» (постачальник), предметом якого є закупівля інструменту (а.с.135-139, 199-203 т. 3, а.с. 2-7, т. 4). Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними, рахунками фактурами, приходними ордерами, податковими накладними та платіжними дорученнями. За придбаний по наведеним договорам товар позивачем були сплачені грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями № 289 від 18.01.11 р., № 638 від 04.02.11 р., № 637 від 04.02.11 р., № 1042 від 16.02.11 р., № 1111 від 18.02.11 р., № 1110 від 18.02.11 р. Придбання товарів здійснювалось на підставі потреб матеріалів на рік, заявок та рапортів цехів, копії яких надано до суду першої інстанції, а також норм витрат матеріалів та запасних частин на виготовлення напіввагона та обкатишовоза. Транспортування товару підтверджується подорожніми листами № 133467, № 133466, № 133515, № 133516, № 133542, № 133545, № 133557, № 133575, № 133604, № 133624, а також витягом з «Журналу реєстрації в'їзду - виїзду стороннього автотранспорту», в якому зафіксовано, що на територію ДП «Укрспецвагон» в'їжджав та виїжджав транспорт від ТОВ «Дніпровагонсервіс». На підтвердження факту використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем по справі надані до суду першої інстанції копії вимог, на підставі яких цехи отримували матеріали, а також «Виконання плану ремонту та виготовлення нових вантажних вагонів за 1, 2, 3 та 4 квартал 2011 р. по ДП «Укрспецвагон» (а.с. 113-174, т. 4).

Також судом першої інстанції був досліджений договір № 538П-ЦВСВ(ВМТП-11.532)ю від 18.10.11 р., укладений позивачем (покупець) та ТОВ «Світенергопром» (постачальник) на закупівлю діоксину вуглецю та кисню технічного (а.с. 177-182, т. 4). На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до суду надані видаткові та податкові накладні, виписані ТОВ «Світенергопром» на адресу позивача. Облік ТМЦ по складу підтверджується приходними ордерами, в яких перелік ТМЦ відповідає переліку, визначеному сторонами в рахунках фактурах та відповідає даним податкових накладних, а факт оплати за придбаний товар підтверджується платіжними дорученнями, які долучені до матеріалів справи (а.с. 214-220, т. 4). Крім того, судом першої інстанції встановлено, що без укладання письмового договору позивачем придбаний випрямляч дуговий інвертований ВДИ 250 у кількості 1шт., що підтверджується видатковою накладною № 03/11 від 03.11.11 р., приходним ордером № 7655 від 03.11.11 р., податковою накладною № 45 від 01.11.11 р. та вимогою № 25904. Транспортування товару здійснювалося власним транспортом ТОВ «Світенергопром», а місцем поставки є адреса ДП «Укрспецвагон». Відповідно витягу з «Журналу реєстрації в'їзду-виїзду стороннього автотранспорту», на територію ДП «Укрспецвагон» в'їжджав та виїжджав транспорт від ТОВ «Світенергопром», який привозив вуглекислоту за вищевказаними накладними. Факт оплати за придбаний товар підтверджується платіжними дорученнями № 9106 від 28.10.11 р., № 9265 від 02.11.11 р., № 9320 від 03.11.11 р., № 9558 від 08.11.11 р., № 9736 від 14.11.11 р., № 9974 від 21.11.11 р., № 10272 від 30.11.11 р., а факт використання вуглекислоти у власній господарській діяльності підтверджується наданими до матеріалів справи копіями вимог № 28729 та № 25904, на підставі яких цех підприємства позивача отримав діоксин вуглецю «вуглекислоту».

Колегія суддів зазначає, що порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України, які не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З вищевказаного слід зробити висновок про те, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, а тому повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених суб'єктом господарювання за тими критеріями ознак, що містяться в акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем з контрагентом, кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, СДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених правочинів. Проте відповідач по даній справі розцінив як доведений факт нікчемності правочинів і на цій підставі виключив з податкового кредиту позивача відповідні суми ПДВ.

Зважаючи на те, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками в діяльності його контрагентів, порушенням останніми порядку звітування по податкам та зборам, колегія суддів вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Що стосується висновку контролюючого органу про порушення позивачем п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд першої інстанції дійшов правомірного висновку стосовно того, що видаткові накладні, рахунки фактури, приходні ордери, податкові накладні, подорожні листи та платіжні доручення є належними доказами проведених господарських операцій. Отже позивач правомірно включив до складу валових витрат, витрати по господарським відносинам з контрагентами, оскільки це підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача із ТОВ «Дніпровагонсервіс», ТОВ «Світенергопром», ТОВ «Ольвія».

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.13 р. по справі № 820/710/13-а прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2013р. по справі № 820/710/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2013р. по справі № 820/710/13-а за позовом Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Я.М. Макаренко

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська