Постанова

від 07.03.2013 по справі 821/348/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2013 р. Справа № 821/348/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представників позивача - Оніщенко В.І., Дадашева Р.Ю.,

представника відповідача-1 - Зеленіної С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "Маркет" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, Державної податкової служби у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватна виробничо-комерційна фірма "Маркет" (далі - позивач, ПВКФ "Маркет") звернулася з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач-1, ДПІ у м.Херсоні), Державної податкової служби у Херсонській області (далі - відповідач-2, ДПС у Херсонській області), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.09.2012 р. № 0006772200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 153782,50 грн., з яких за основним платежем на 123026 грн., за штрафними санкціями на 30756,50 грн.; № 0006782200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на 51055 грн.; від 19.12.2012 р. № 0008732200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на 90424 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що підставою для збільшення суми грошового зобов"язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств стало визнання відповідачем-1 нікчемними правочинів, укладених з ПП "Тіаграм" у вересні 2011 року. Такий висновок зроблено на підставі акту перевірки ПП "Тіаграм" від 26.04.2012 р. № 165/22-1453/33806297 про неможливість проведення зустрічної звірки у зв"язку з відсутністю підприємства за юридичною адресою. При цьому ДПІ у м.Херсоні посилається на довідку про не встановлення місцезнаходження платника податків. Проте вказана довідка є лише внутрішнім документом податкового органу, яка не може бути підставою та належним доказом відсутності суб"єкта господарювання за юридичною адресою. Ці обставини регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Однак у податкового органу відсутні будь-які відомості з ЄДРПОУ щодо відсутності ПП "Тіаграм" за юридичною адресою. Зазначає, що правочини, які були вчинені між ПВКФ "Маркет" та ПП "Тіаграм", за нормами діючого законодавства не відносяться до правочинів, недійсність яких встановлена законом. Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таке рішення суду відсутнє. Твердження відповідача-1 про відсутність у ПП "Тіаграм" можливостей здійснення господарської діяльності є лише припущенням податкового органу. Висновки ДПІ у м.Херсоні стосовно неправомірності формування податкового кредиту та завищення доходів по відносинах з ПП "Тіаграм" є безпідставними, оскільки у позивача наявні всі податкові та первинні бухгалтерські документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, вказавши на те, що підставою збільшення сум грошового зобов"язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств за результатами перевірки та за спірними податковими повідомленнями-рішеннями стало визнання нікчемними правочинів, укладених позивачем з ПП "Тіаграм". Вважають, що податковий орган перебільшив надані йому законодавством України повноваження, визнавши нікчемними правочини, укладені з постачальником ПП "Тіаграм", оскільки для цього потрібно рішення суду. На думку представників позивача, відповідно до Податкового кодексу України підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та врахування витрат є підтвердження придбання товарів (послуг) належним чином складеними податковими накладними та використання цих товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Позивачем під час перевірки надавалися всі первинні документи щодо підтвердження господарських відносин з цим контрагентом, які неправомірно не взяті до уваги ДПІ у м.Херсоні. Також вказали на те, що за результатами розгляду скарги рішенням ДПС у Херсонській області від 13.12.2012 р. № 6766/10/10-206 позивачу збільшено податок на прибуток у сумі 90424 грн. у зв"язку зі зменшенням валових доходів (в межах витрат по взаємовідносинах з ПП "Зітекс") на 393148 грн. Однак, як слідує з арифметичного розрахунку, валові доходи зменшено не по господарських операціях з ПП "Зітекс", а по операціях з ПП "Тіаграм".

Представник відповідача-1 проти позову заперечувала, так як позивач для формування податкового кредиту та витрат використав безтоварні операції з надання послуг від ПП "Тіаграм". ПВКФ "Маркет" документувало отримання від вказаного контрагента послуги з розігріву, збезводнювання та відвантаження бітуму. Однак надані для перевірки на підтвердження наданих послуг акти не містять вичерпної інформації щодо таких послуг, не мітять достатньої доказовості факту виконаних робіт, неможливо встановити де саме здійснювалися роботи. Крім того, операції ПВКФ "Маркет" з ПП "Тіаграм" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, технічного персоналу і транспортних засобів, ПП "Тіаграм" не знаходиться за юридичною адресою. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з"явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем-1 в період з 03.09.2012 р. по 05.09.2012 р. проведено позапланову виїзну перевірку ПВКФ "Маркет" з питання підтвердження господарсько-правових відносин з ПП "Тіаграм" та ПП "Зітекс" та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від ПП "Тіаграм" у вересні 2011 року та ПП "Зітекс" у серпні-вересні 2011 року", за результатами якої складено акт від 07.09.2012 р. № 1806/22-4/21292863.

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:

1. ст.203, ч.1-2 ст.215, ч.1 ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ПВКФ "Маркет" при придбанні товарів (послуг) у ПП "Тіаграм" та ПП "Зітекс" у серпні-вересні 2011 року на загальну суму ПДВ 167423 грн. та продажу цих товарів контрагенту-покупцю у вересні 2011 року на загальну суму ПДВ 44397 грн., а саме: ВАТ "Броварське ШБУ № 50" на суму ПДВ 44397 грн.;

2. п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, внаслідок чого підприємством: завищено податкові зобов"язання на суму 44397 грн., в тому числі у серпні 2011 року на суму 24451 грн., у вересні 2011 року на суму 19946 грн., завищено податковий кредит на суму 167423 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість у вересні 2011 року, яка підлягає до сплати в бюджет на загальну суму ПДВ 123026 грн.;

3. п.137.1 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого підприємством за 3 квартал 2011 року: завищено доходи на суму 615130 грн., завищено витрати на суму 837110 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 51055 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Херсоні прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.09.2012 р.: № 0006772200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 153782,50 грн., з яких за основним платежем на 123026 грн., за штрафними санкціями на 30756,50 грн.; № 0006782200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов"язань з податку на прибуток підприємств на 51055 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішення ПВКФ "Маркет" оскаржило їх до Державної податкової служби у Херсонській області. Рішенням Державної податкової служби у Херсонській області від 13.12.2012 р. № 6766/10/10-206 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 17.09.2012 р. №№ 0006772200, 0006782200, а скаргу без задоволення, збільшено на 90424 грн. податок на прибуток.

З урахуванням вказаного рішення Державної податкової служби у Херсонській області від 13.12.2012 р. № 6766/10/10-206, ДПІ у м.Херсоні винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 р. № 0008732200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток підприємств на 90424 грн.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 17.09.2012 р. №№ 0006772200, 0006782200 ґрунтуються на висновках ДПІ у м.Херсоні стосовно завищення податкового кредиту та доходів по відносинах з ПП "Тіаргам". З рішення Державної податкової служби у Херсонській області вбачається, що позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 90424 грн. нібито по відносинах з ПП "Зітекс". Між тим, з арифметичного розрахунку слідує, що сума донарахувань податку на прибуток у сумі 90424 грн. також стосується взаємовідносин позивача з ПП "Тіаграм", а не з ПП "Зітекс".

Так, згідно податкових накладних № 406 від 21.09.2011 р., № 455 від 23.09.2011 р., № 518 від 25.09.2011 р. позивачем придбано у ПП "Тіаграм" послуги з розігріву бітуму на загальну суму 738153,57 грн., з них ПДВ - 123026 грн. Витрати по цим операціям склали 615127,63 грн. У зв"язку з не підтвердженням реальності надання послуг відповідачем-1 зменшено податковий кредит на суму 123026 грн. та донараховано податок на прибуток підприємств на загальну суму 141479 грн. ((615127,63 грн. х 23 %) : 100 % = 141479 грн.).

Тобто, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті тільки за наслідками господарських відносин ПВКФ "Маркет" з ПП "Тіаграм".

Під час перевірки відповідачем-1 використано акт ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя від 26.04.2012 р. № 165/22-1453/33806297 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ "Євростандарт", ТОВ "Фиолент Пром", ТОВ "Заготзерно-Лошкарівка", ПВКФ "Маркет", ТОВ "ТД "Укрпромснаб", ПП "Транспортно-експедиційна компанія "Трансмагістраль" за період вересень 2011 року.

За даними контролюючого органу в ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ПП "Тіаграм" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з надання послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність підприємства за юридичною адресою.

ДПІ у м.Херсоні не взяла до уваги акти виконаних робіт, вказавши на те, що вони не відповідають вимогам законодавства, оскільки в них не визначено вичерпної інформації щодо послуг, не містять достатньої доказовості щодо факту виконаних робіт, неможливо встановити де саме здійснювалися роботи.

Відповідач-1 приходить до висновку, що визнання договору недійсним зумовлює виникнення відповідних податкових наслідків в частині обліку операцій з придбання послуг. За правилами ведення податкового обліку не підлягають врахуванню у складі податкового кредиту з ПДВ та витрат так звані безтоварні операції, які є підставою для визнання договору надання таких послуг нікчемним та недійсним. Відтак, податковий кредит та витрати ПВКФ "Маркет" за операціями з придбання послуг від ПП "Тіаграм" сформовано неправомірно, внаслідок чого підлягає збільшенню сума грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств.

Положеннями п.138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об"єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України передбачено, що об"єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов"язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов"язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

Згідно з вимогами п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту та формування витрат є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту та витрат необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту та витрат лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП "Тіаграм" 01.09.2011 р. було укладено договір про надання послуг № 01/09-2. Пунктом 1.1 договору передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов"язання з розігріву, збезводнення та відвантаження вантажу, а саме бітуму дорожнього марок БНД 60/90, БНД 90/130 згідно заявок Замовника. Замовник зобов"язаний не пізніше ніж за 72 години до запланованого часу відвантаження Продукції повідомити про це Виконавця, перевірити якість розігріву та кількість Продукції, підготовленої до відвантаження, зафіксувати вагу фактично відвантаженої Продукції, своєчасно підписувати акти виконаних робіт, своєчасно сплачувати надані послуги. Виконавець зобов"язаний своєчасно надавати якісні послуги, вказані в пп.1.1 п.1 цього договору, своєчасно складати та надавати Замовнику акти виконаних робіт, та інші необхідні документи, негайно повідомляти Замовника про виникнення обставин, що можуть перешкоджати своєчасному та якісному виконанню умов цього договору (п.п.3.1, 3.2).

На виконання умов договору ПП "Тіаграм" виконало роботи з розігріву, збезводнювання та відвантаження бітуму дорожнього марки БНД 60/90 в кількості 1096,42 мт загальною вартістю 738153,57 грн., з них ПДВ - 123026 грн. відповідно до актів виконаних робіт від 21.09.2011 р., від 23.09.2011 р., від 25.09.2011 р., податкових накладних № 406 від 21.09.2011 р., № 455 від 23.09.2011 р., № 518 від 25.09.2011 р.

Оплату за надані послуги здійснена у безготівковому порядку.

Таким чином, належне виконання умов договору, укладеного між позивачем та ПП "Тіаграм", підтверджується наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.

Суд не погоджується з доводами відповідача-1 щодо невідповідності актів виконаних робіт вимогам законодавства, оскільки акти містять вичерпну інформацію про те, які саме виконано роботи, їх вартість, місце та дату їх складання.

В акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

На момент вчинення господарських відносин з позивачем ПП "Тіаграм" було зареєстроване платником податку на додану вартість (свідоцтво анульовано 12.12.2011 р.), а тому мало право на виписку податкових накладних.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні записи про відсутність ПП "Тіаграм" на момент здійснення господарських операцій з позивачем за місцезнаходженням. Суд зазначає, що господарські операції між ПВКФ "Маркет" та ПП "Тіаграм" мали місце у вересні 2011 року, а тому посилання відповідача-1 як на підтвердження не знаходження ПП "Тіаграм" за юридичною на акт від 25.04.2012 р. № 44 є безпідставним.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до податкового кредиту та до витрат, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Оскільки, якщо контрагент допустив будь-які порушення, то це тягне відповідальність саме для цієї особи.

ДПІ у м.Херсоні не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальника - ПП "Тіаграм" на момент придбання у нього послуг, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту та формування витрат.

Аналіз наданих позивачем актів виконаних робіт, податкових накладних, платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та витрат по операціях з ПП "Тіаграм", які були предметом перевірки.

В той же час, контролюючим органом не надано до суду належних доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, що інформація, яку місять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих послуг в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Суд вважає, що не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит та формування витрат порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Такий контроль покладено на органи державної податкової служби.

Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ у м.Херсоні, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки ДПІ у м.Херсоні про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

ДПІ у м.Херсоні не надала суду і не посилалася на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ПВКФ "Маркет", а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.09.2012 р. №№ 0006772200, 0006782200, від 19.12.2012 р. № 0008732200.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватної виробничо-комерційної фірми "Маркет" (код ЄДРПОУ 21292863) судовий збір у сумі 2259 (дві тисячі двісті п"ятдесят дев"ять) грн. 59 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 березня 2013 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.6