Постанова

від 25.02.2013 по справі 2а-17779/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2013 року № 2а-17779/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовомПублічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкові повідомлення-рішення №006542250, №0006572250, №0006552250, №0006562250 від 19.12.2012

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення № 0006542250 від 19.12.2012. в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» на користь Державної податкової інспекції у Подільському районі м Києва 497053.00 /чотириста дев'яносто сім тисяч п'ятдесят три гривні 00 копійок/ податку на прибуток та скасувати в частині стягнення з ПАТ «Завод «Ленінська кузня» на користь ДПІ у Подільському районі м Києва 248527.00 /двісті сороквісім двісті п'ятдесят шість гривень 00 копійок/ нарахованих штрафних санкцій; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006572250 від 19.12.2012, в частині зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування Публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» з податку на прибуток на загальну суму 1 454 848,00 /один мільйон чотириста п'ятдесят чотири тисячі вісімсот сорок вісім гривень 00 копійок/; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006552250 від 19.12.2012, в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» на користь Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва 572258.00 /п'ятсот сімдесят дві тисячі двісті п'ятдесят вісім гривень 00 копійок/ податку на додану вартість та скасувати в частині стягнення з ПАТ «Завод «Ленінська кузня» на користь ДПІ у Подільському районі м. Києва 286129,00 /двісті вісімдесят шість сто двадцять дев'ять гривень 00 копійок/ нарахованих штрафних санкцій; скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0006562250 від 19.12.2012. про зменшення розміру від'ємного значення рядка 19 декларації та від'ємного значення рядка 24 декларації з податку на додану вартість на суму 95 904,00 гривень.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що висновки в акті перевірки ґрунтуються на положеннях податкового законодавства, є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підстав для скасування спірних рішень немає.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Завод «Ленінська кузня» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносин з ПП «Мета-Ком», ТОВ «Райзінг Стар», ТОВ «Лоу Консалт», ПП «Ч.А.К», ТОВ «Функціонал Груп», ТОВ «ПМК 555», ТОВ «Алатар-Техно» за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р. За результатами якої складено акт перевірки від 26.11.2012р. №583/22-511/14312364.

В акті перевірки зазначено наступні порушення вимог законодавства: п.138.1, пп.138.5.1 п.138.5 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено: 1) завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 1 473 644 гри., в т.ч. за: 2-4 кв. 2011 року в сумі 615 663 грн., І кв. 2012 року в сумі 857 981 грн., 2) заниження податку на прибуток на загальну суму 500 930 грн., в т.ч. по періодах: І кв. 2012 року в розмірі 109 674 грн. (І кв. 2012 року в розмірі 109 674 грн.): Півріччя 2012 року в розмірі 214 558 грн. (II кв. 2012 року в розмірі 53 998 грн.): 9 місяців 2012 року в розмірі 500 930 грн. (III кв. 2012 року в розмірі 286 371 грн.); 2) п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок па додану вартість на загальну суму 579 083 грн. в т.ч. по періодам: травень 2011 року суму в розмірі 1282 грн.; червень 2011 року суму в розмірі 1909 грн.; липень, 2011 року суму в розмірі 14675 грн.; серпень 2011 року суму в розмірі 26694 грн.; вересень 2011 року суму в розмірі 36242 грн.; жовтень 2011 року суму в розмірі 23502 грн.; листопад 2011 року суму в розмірі 33993 грн.; березень 2012 року суму в розмірі 158248 грн.; квітень 2012 року суму в розмірі 41306 грн.; травень 2012 року суму в розмірі 61733 грн.; червень 2012 року суму в розмірі 2668 грн.; липень 2012 року суму в розмірі 167501 грн.; серпень 2012 року суму в розмірі 9330 грн. та завищено від'ємне значення з податку на додану на суму у вересні 2012 року на суму 95 904 грн.

На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 р. №0006542250, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в сумі 751 395 грн. (500 930 грн. - основний платіж, 250 465 грн. - штрафні (фінансові) санкції); податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 р. №0006572250, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток, яким зменшено від'ємне значення на суму 1 473 644 грн.; податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 р. №0006552250, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 867 030 грн. (579 083 грн. - основний платіж, 287 947 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовником), з одного боку, та ПП «Мета-Ком» (Виконавець), з іншого боку, було укладено наступні договори: Договір №01-02 від 01.02.2012 року; Договір №27-04 від 27.04.2012 року

В Договорах зазначено наступне: « 1.1 Исполнитель обязуется выполнить, а Заказник принять и оплатить в соответствии с условнями настоящего Договора и Дополнительных соглашений к нему: работы по изготовлению стальных металлоконструкций; другие работы по сварке, сборке, зачистке стальних конструкцій; иные работы, предусмотренные Дополнительным соглашением. 2.1 Объемы и стоимость работ определяетея Исполнителем и Заказчиком дополнительными соглашениями, подписанными Сторонами и являющимися неотъемлемыми частями Договора. 2.2. Оплата производится Исполнителем по факту после подписания Актов сдачи-приемки этапов работ, указанних в дополнительных соглашениях. 2.3. Расчеты с Исполнителем за выполненные им работы Заказник производит в порядке, указанном в дополнительных соглашениях либо после подписания Актов сдачи-приемки этапов работ. 2.4. Платеж осуществляется в течение 5-ти банковских дней от даты подписания Акта приемки-сдачи работ банковским переводом на расчетный счет, указанный Исполнителем. 2.5. В случае прекращения работ по требованию Заказника или по другой причине не зависящей от Исполнителя, Заказчик в течение 5 банковских дней полностю оплачивает Исполнителю фактически выполненные работы на момент их прекращения по цене, указанной в п.2.1. и компенсирует все его затраты.».

Позивач в позовній заяві зазначає, що зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі та надано наступні документи: рахунки, Додаткові погодження, Акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Суд звертає увагу, що в Договорах та Актах виконаних робіт відсутні дані про поставку продукції та для яких цілей ця продукція була замовлена.

Між Позивачем (Замовником), з одного боку, та ТОВ «Алатар-Техно» (Виконавець), з іншого боку, було укладено наступні договори: Договір №52-12 від 12.03.2012 року, ремонт блока поліспаста крана цеха №500 (п.1.1 Договору), вартість робіт визначається згідно з договірною ціною, яка складає: 12 тис 000 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 2 тис. грн. 00 коп. (п.2.1 Договору); Договір №52-12 від 12.03.2012 року, ремонт кровлі цеха №10 (п.1.1 Договору), вартість робіт визначається згідно з договірною ціною, яка складає: 643 тис 828 грн. 48 коп. у тому числі ПДВ 107 тис. 304 грн. 69 коп. (п.2.1 Договору); Договір підряду від 14.11.2011 року, ремонт покрівлі п'ятого цеху (п.1.1 Договору), вартість робіт визначається згідно з договірною ціною, яка складає: 91 тис 371 грн. 52 коп. у тому числі ПДВ 15 тис. 228 грн. 59 коп. (п.2.1 Договору); Договір підряду від 22.09.2011 року, ремонт покрівлі п'ятого цеху (п.1.1 Договору), вартість робіт визначається згідно з договірною ціною, яка складає: 49 05816 (п.2.1 Договору).

Позивач в позовній заяві зазначає, що зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі та надано наступні документи: Акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Крім того, між Позивачем (Замовником), з одного боку, та ПП «Ч.А.К» (Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір №12/05 від 10.05.2012 року (надалі по тексту Договір №12/05).

В Договорі №12/05 зазначено наступне: « 1.1 Исполнитель обязуется выполнить, а Заказник принять и оплатить в соответствии с условнями настоящего Договора и Дополнительных соглашений к нему: работы по изготовлению стальных металлоконструкций; другие работы по сварке, сборке, зачистке стальних конструкцій; иные работы, предусмотренные Дополнительным соглашением. 2.1 Объемы и стоимость работ определяетея Исполнителем и Заказчиком дополнительными соглашениями, подписанными Сторонами и являющимися неотъемлемыми частями Договора. 2.2. Оплата производится Исполнителем по факту после подписания Актов смачи-приемки этапов работ, указанних в дополнительных соглашениях. 2.3. Расчеты с Исполнителем за выполненные им работы Заказник производит в порядке, указанном в дополнительных соглашениях либо после подписания Актов смачи-приемки этапов работ. 2.4. Платеж осуществляется в течение 5-ти банковских дней от даты подписания Акта приемки-сдачи работ банковским переводом на расчетный счет, указанный Исполнителем. 2.5. В случае прекращения работ по требованию Заказника или по другой причине не зависящей от Исполнителя, Заказчик в течение 5 банковских дней полностю оплачивает Исполнителю фактически выполненные работы на момент их прекращения по цене, указанной в п.2.1. и компенсирует все его затраты.».

Позивач в позовній заяві зазначає, що зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі та надано наступні документи: зразки заповнення платіжних доручень, рахунки, Додаткові погодження, Акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Позивачем не надано суду документів, які б засвідчували факт придбання товару, доказів транспортування товару (отримання послуг), доказів використання отриманої продукції в своїй діяльності, відсутні Дозвільна документація на здійснення будівельних робіт та доказів виконання сторонами умов договорів.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідач в запереченнях та додаткових поясненнях на позовну заяву зазначає наступне: «ТОВ «Алатар-Техно» (код ЄДРПОУ 35619105) подаючи додаток СВ до податкової декларації з податку на прибуток за період коли відбувалась спірні правовідносини з Позивачем не декларує жодних витрат пов'язаних з амортизацією як основних фондів так і нематеріальних активів, як і витрат на оплату праці, хоча для виконання такого обсягу робіт (ремонт блока поліспаста крана цеха №500, ремонт кровлі цеха №10, ремонт покрівлі п'ятого цеху) необхідно мати як основні фонди так і кваліфікованих працівників, і це все при тому, що отримано письмове пояснення ОСОБА_1, що пояснив, що він непричетний до ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві, звітність не формував та не підписував і нікого на це не уповноважував, і в кого знаходиться печатка підприємства, невідомо. Хто керував рахунком підприємства невідомо. Послуги не надавав, акти виконаних робіт не підписував, будь-які фінансово-господарські документи пов'язані з діяльністю ТОВ «Алатар-техно» не підписував.

ПП «Ч.А.К.» (код ЄДРПОУ 20075767) подаючи додаток СВ до податкової декларації з податку на прибуток за період коли відбувались спірні правовідносини з Позивачем також не декларує жодних витрат пов'язаних з амортизацією як основних фондів так і нематеріальних активів, як і витрат на оплату праці, хоча для виконання такого виду та обсягу робіт (послуги по виготовленню сталевих металоконструкцій, інші послуги по зварюванню, зборці, зачистці стальних металоконструкцій) необхідно мати як основні фонди так і кваліфікованих працівників (зварювальників відповідних розрядів та ін.).

ПП «Мета-Ком» (код 33436853) податкову декларацію з податку на прибуток за період коли відбувались спірні правовідносини з Позивачем також взагалі не подав додаток СВ до декларації, а отже не декларує жодних витрат пов'язаних з амортизацією як основних фондів так і нематеріальних активів, як і витрат на оплату праці, хоча для виконання такого виду та обсягу робіт (послуги по виготовленню сталевих металоконструкцій, інші послуги по зварюванню, зборці, зачистці стальних металоконструкцій) необхідно мати як основні фонди так і кваліфікованих працівників (зварювальників відповідних розрядів та ін.).».

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентом.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентами.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, такої ж правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 25.10.10 р. по справі К-45472/09, Ухвалі від 15.07.10 р. по справі К-24085/07, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук