Ухвала

від 25.02.2014 по справі 2а-17779/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2014 р. м. Київ К/800/34289/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Головко І. І. Перепелюк О. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року у справі№ 2а-17779/12/2670 за позовомПублічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2013 року у справі № 2а-17779/12/2670 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року апеляційну скаргу ПАТ «Завод «Ленінська кузня» задоволено повністю. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02. 2013 року у справі № 2а-17779/12/2670 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано прийняті Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення від 19.12.2012 року: № 0006542250 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 497 053,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 248 527,00 грн.; № 0006572250 в частині зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 1 454 848,00 грн.; № 0006552250 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 572 258,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 286 129,00 грн. № 0006562250 повністю.

Не погоджуючись з постановою апеляційною інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 44, пп. 139.5.1 п. 139.5 ст. 139, п. 141.1 ст. 141, п. 146.4 ст. 146, ст. 192, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 72, 159 Кодексу адміністративного кодексу України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржену постанову апеляційного суду.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «Завод «Ленінська Кузня» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «Мета-Ком», ТОВ «Райзінг Стар», ТОВ «Лоу Консалт», ПП «Ч.А.К.», ТОВ «Функціонал Груп», ТОВ «ПМК 555», ТОВ «Алатар-Техно» за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року складено акт від 26.11.2012 року № 583/22-511/14312364, яким зафіксовано порушення позивачем: п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Подактвого кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 500 930,00 грн.; п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Подактвого кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 579 083,00 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість за вересень 2012 року в сумі 95 904,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 19.12.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення: форми «Р» № 0006542250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 751 395,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 500 930,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 250 465,00 грн.); форми «П» № 0006572250, яким ПАТ «Завод «Ленінська Кузня» зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1 473 644,00 грн.; форми «Р» № 0006552250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 867 030,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 579 083,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 287 947,00 грн.); форми «В4» № 0006562250, яким ПАТ «Завод «Ленінська Кузня» зменшено розмір від'ємного значення рядка 19 декларації та від'ємного значення рядка 24 декларації з податку на додану вартість у розмірі 95 904,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що укладені між позивачем та ПП «Мета-Ком», ТОВ «Алатар-Техно», ПП «Ч.А.К» правочини є нікчемними, а тому з посиланням на ст. ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу Украни України відмовив в позові.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляцйної інстанції виходив з того, що висновок податкового органу про відсутність фактичного виконання господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами матеріалами справи не підтверджується.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Згідно із пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податковго кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

У відповідності до п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Подактовго кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарськпих операцій по виконанню договорів, укладених позивачем з ПП «Мета-Ком», ТОВ «Алатар-Техно», ПП «Ч.А.К» підтверджується наявними у справі первинними бухгалтерськими та податковими документами, зокрема, платіжними дорученнями, рахунками, додатковими угодами, актами виконаних робіт, податковими накладними.

Укладення вищезазначених договорів було зумовлено необхідністю виконання ПАТ «Завод «Ленінська Кузня» взятих на себе договірних зобов'язань перед ТОВ «Будмосткомплект» (договір № 01-03/11 від 30.03.2011 року), ТОВ «Ремекс» (договір № 49-12 від 21.03.2012 року), ТОВ «Альтіс-Спецбуд» (договір № НШ-03-АС/182-11), що спростовує посилання суду першої інстанції на відсутність господарської мети при укладанні договорів з ПП «Мета-Ком», ТОВ «Алатар-Техно», ПП «Ч.А.К», а також невикористання позивачем отриманих робіт та послуг у власній господарській діяльності.

На момент виписування податкових накладних Позивачу ПП «Мета-Ком», ТОВ «Алатар-Техно», ПП «Ч.А.К» були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, а також були платниками податку на додану вартість.

Судом апеляцйіної інстанції обгрунтовано зазначено, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не ставило право формування позивачем податкового кредиту у залежність від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах, а невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено відсутності фактичного виконання господарських операцій між позивачем та ПП «Мета-Ком», ТОВ «Алатар-Техно», ПП «Ч.А.К», колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року у справі № 2а-17779/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак