КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17779/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2012 року публічне акціонерне товариство «Завод «Ленінська кузня» (далі - Позивач, ПАТ «Завод «Ленінська кузня») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач, ДПІ у Подільському районі) про:
- скасування податкового повідомлення-рішення № 0006542250 від 19.12.2012 року в частині стягнення з публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» на користь Державної податкової інспекції у Подільському районі м Києва 497 053,00 грн. податку на прибуток та скасування в частині стягнення з ПАТ «Завод «Ленінська кузня» на користь ДПІ у Подільському районі м Києва 248 527,00 грн. нарахованих штрафних санкцій;
- скасування податкового повідомлення-рішення № 0006572250 від 19.12.2012 року в частині зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» з податку на прибуток на загальну суму 1 454 848,00 грн.;
- скасування податкового повідомлення-рішення № 0006552250 від 19.12.2012 року в частині стягнення з публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» на користь Відповідача 572 258,00 грн. податку на додану вартість та скасування в частині стягнення з ПАТ «Завод «Ленінська кузня» на користь ДПІ у Подільському районі м. Києва 286 129,00 грн. нарахованих штрафних санкцій;
- скасування податкового повідомлення-рішення № 0006562250 від 19.12.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення рядка 19 декларації та від'ємного значення рядка 24 декларації з податку на додану вартість на суму 95 904,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з ПП «Мета-Ком», ТОВ «Алатар-Техно», ПП «Ч.А.К», внаслідок чого сумнівною є правомірність включення Позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми коштів, сплаченої за результатами господарської діяльності з вказаними контрагентами. Крім того, суд підкреслив той факт, що контрагенти Позивача мали ознаки фіктивності, що, у свою чергу, ставить під сумнів реальність господарських правовідносин.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у листопаді 2012 року посадовими особами ДПІ у Подільському районі було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Завод «Ленінська Кузня» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «Мета-Ком», ТОВ «Райзінг Стар», ТОВ «Лоу Консалт», ПП «Ч.А.К.», ТОВ «Функціонал Груп», ТОВ «ПМК 555», ТОВ «Алатар-Техно» за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 500 930,00 грн.; п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 579 083,00 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість за вересень 2012 року в сумі 95 904,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 26.11.2012 року №583/22-511/14312364. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 19.12.2012 року винесені податкові повідомлення-рішення: форми «Р» №0006542250, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 751 395,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 500 930,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 250 465,00 грн.); форми «П» №0006572250, яким ПАТ «Завод «Ленінська Кузня» зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1 473 644,00 грн.; форми «Р» №0006552250, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 867 030,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 579 083,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 287 947,00 грн.); форми «В4» №0006562250, яким ПАТ «Завод «Ленінська Кузня» зменшено розмір від'ємного значення рядка 19 декларації та від'ємного значення рядка 24 декларації з податку на додану вартість у розмірі 95 904,00 грн.
На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо нікчемності укладених між Позивачем та ПП «Мета-Ком», ТОВ «Алатар-Техно», ПП «Ч.А.К» правочинів, а також на підставі того, що у контрагентів Позивача були відсутні матеріально-технічні можливості виконати договірні зобов'язання, у матеріалах справи немає товарно-транспортних накладних, відсутні товаросупровідних документів, а також відсутності доказів руху товарів на складі та використання останніх у втканій господарській діяльності, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань. З огляду на вищевикладене Окружний адміністративний суд м. Києва з огляду на положення ст. ст. 138, 139, 198,ПК України, прийшов до висновку, що формування валових витрат підприємства та податкового кредиту відбувалося за нікчемними право чинами, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Завод «Ленінська Кузня» зареєстровано Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією у 1996 році та присвоєно ідентифікаційний код 14312364. Видами діяльності за КВЕД-2010 є: будування суден і плавучих конструкцій; ремонт і технічне обслуговування суден і човнів; виробництво парових котлів, крім котлів центрального опалення; виробництво зброї і боєприпасів; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками.
Вирішуючи питання про реальність укладених між Позивачем та ПП «Мета-Ком», ТОВ «Алатар-Техно», ПП «Ч.А.К» договорів, суд апеляційної інстанції встановив, що між ТОВ «Завод «Ленінська Кузня» та вказаними вище контрагентами у період з листопада 2011 року по травень 2012 року було укладено ряд договорів.
Так, між Позивачем (Замовник) та ПП «Мета-Ком» (Виконавець) було укладено наступні договори: №01-02 від 01.02.2012 року (далі - Договір №01-02) та №27-04 від 27.04.2012 року (далі - Договір №27-04).
За умовами вказаних договорів: « 1.1 Исполнитель обязуется выполнить, а Заказчик принять и оплатить в соответствии с условиями настоящего Договора и Дополнительных соглашений к нему: работы по изготовлению стальных металлоконструкций; другие работы по сварке, сборке, зачистке стальных конструкций; иные работы, предусмотренные Дополнительным соглашением. 2.1 Объемы и стоимость работ определяется Исполнителем и Заказчиком дополнительными соглашениями, подписанными Сторонами и являющимися неотъемлемыми частями Договора. 2.2. Оплата производится Исполнителем по факту после подписания Актов сдачи-приемки этапов работ, указанных в дополнительных соглашениях. 2.3. Расчеты с Исполнителем за выполненные им работы Заказник производит в порядке, указанном в дополнительных соглашениях либо после подписания Актов сдачи-приемки этапов работ. 2.4. Платеж осуществляется в течение 5-ти банковских дней от даты подписания Акта приемки-сдачи работ банковским переводом на расчетный счет, указанный Исполнителем. 2.5. В случае прекращения работ по требованию Заказника или по другой причине не зависящей от Исполнителя, Заказчик в течение 5 банковских дней полностью оплачивает Исполнителю фактически выполненные работы на момент их прекращения по цене, указанной в п.2.1. и компенсирует все его затраты.».
На підтвердження виконання вказаних договорів, Позивачем було надано: платіжні доручення, рахунками, додатковими угодами, актами виконаних робіт, податковими накладними (додаток №3 до справи).
Крім того, між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Алатар-Техно» (Виконавець) були укладені:
- Договір підряду від 22.09.2011 року, за яким підрядник зобов'язується власними силами і засобами виконати ремонт покрівлі п'ятого цеху (п.1.1 Договору), вартість робіт визначається згідно з договірною ціною, яка складає: 49 058,16 грн. (п.2.1 Договору);
- Договір підряду від 14.11.2011 року, за яким підрядник зобов'язується власними силами і засобами виконати ремонт покрівлі п'ятого цеху (п.1.1 Договору), вартість робіт визначається згідно з договірною ціною, яка складає: 91 371,52 грн. у тому числі ПДВ 15 228,59 грн. (п.2.1 Договору);
- Договір №52-12 від 12.03.2012 року, за яким підрядник зобов'язується власними силами і засобами виконати ремонт блока поліспаста крана цеха №500 (п.1.1 Договору), вартість робіт визначається згідно з договірною ціною, яка складає: 12 000,00 грн. у тому числі ПДВ 2000,00 грн. (п.2.1 Договору);
- Договір №53-12 від 12.03.2012 року, за яким підрядник зобов'язується власними силами і засобами виконати ремонт кровлі цеха №10 (п.1.1 Договору), вартість робіт визначається згідно з договірною ціною, яка складає: 643 828,48 грн. у тому числі ПДВ 107 304,69 грн. (п.2.1 Договору).
Реальність виконання зазначених договорів, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: платіжних доручень; актів приймання виконаних робіт; податкових накладних (додаток №1 до справи).
Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Завод «Ленінська Кузня» (Замовник) та ПП «Ч.А.К» (Виконавець) було укладено Договір №12/05 від 10.05.2012 року (далі - Договір №12/05).
Згідно вказаного Договору №12/05: « 1.1 Исполнитель обязуется выполнить, а Заказник принять и оплатить в соответствии с условиями настоящего Договора и Дополнительных соглашений к нему: работы по изготовлению стальных металлоконструкций; другие работы по сварке, сборке, зачистке стальных конструкций; иные работы, предусмотренные Дополнительным соглашением. 2.1 Объемы и стоимость работ определятся Исполнителем и Заказчиком дополнительными соглашениями, подписанными Сторонами и являющимися неотъемлемыми частями Договора. 2.2. Оплата производится Исполнителем по факту после подписания Актов сдачи-приемки этапов работ, указанных в дополнительных соглашениях. 2.3. Расчеты с Исполнителем за выполненные им работы Заказник производит в порядке, указанном в дополнительных соглашениях либо после подписания Актов сдачи-приемки этапов работ. 2.4. Платеж осуществляется в течение 5-ти банковских дней от даты подписания Акта приемки-сдачи работ банковским переводом на расчетный счет, указанный Исполнителем. 2.5. В случае прекращения работ по требованию Заказника или по другой причине не зависящей от Исполнителя, Заказчик в течение 5 банковских дней полностью оплачивает Исполнителю фактически выполненные работы на момент их прекращения по цене, указанной в п.2.1. и компенсирует все его затраты.».
У ході дослідження поданої Позивачем до суду першої інстанції первинної документації, судовою колегією встановлено, що факт виконання господарських операцій за вказаним договором підтверджується наявними у матеріалах справи: платіжними дорученнями, рахунками, додатковими угодами, актами виконаних робіт, податковими накладними (додаток №2 до справи).
При цьому судом апеляційної інстанції враховується, що укладення вищезазначених договорів було зумовлено необхідністю виконання ПАТ «Завод «Ленінська Кузня» взятих на себе договірних зобов'язань перед ТОВ «Будмосткомплект» (договір №01-03/11 від 30.03.2011 року), ТОВ «Ремекс» (договір №49-12 від 21.03.2012 року), ТОВ «Альтіс-Спецбуд» (договір №НШ-03-АС/182-11). Вищенаведеним спростовується твердження суду першої інстанції про відсутність господарської мети в укладанні договорів з ПП «Мета-Ком», ТОВ «Алатар-Техно», ПП «Ч.А.К», а також невикористання Позивачем отриманих робіт та послуг у власній господарській діяльності.
Крім того, зі змісту Акту перевірки вбачається, що основною підставою для висновків про нікчемність укладених з ПП «Мета-Ком» договорів Відповідач визначив висновки акту від 28.09.2012 року №2662/22-100/33436853 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Мета-Ком»…». Однак колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки є протиправними, а тому не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.
Як на підставу для визнання недійсним укладеного з ПП «Ч.А.К.» договору, податковий орган зазначив, що останній згідно з висновками перевірки, викладених в акті від 28.09.2012 року №2662/22-100/33436853, мав взаємовідносини з суб'єктами господарювання, які мали ознаки «фіктивності», а також не володів необоротними активами.
Однак, судом першої інстанції не було враховано, що факт взаємовідносин з недобросовісним платником податків не може бути підставою для накладення відповідальності на добросовісного контрагента. Крім того, відсутність трудових ресурсів та необоротних активів не позбавляє суб'єкту господарювання залучати до виконання робіт (надання послуг) інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.
Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.
Крім того, суд першої інстанції не врахував, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. З огляду на викладене, помилковим, на думку колегії суддів, є твердження Окружного адміністративного суду м. Києва про нікчемність правочинів, засноване виключно на матеріалах розслідування кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва посадових осіб контрагентів Позивача.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.
Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують, по-перше, реальність виконання укладених з ПП «Мета-Ком», ТОВ «Алатар-Техно», ПП «Ч.А.К» договорів, по-друге, правомірність включення до складу валових витрат суми коштів, сплаченої на виконання вказаних договорів та відсутність підстав для твердження про заниження суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає помилковими твердження суду першої інстанції щодо нікчемності укладеного між контрагентами договору та неправомірності формування Позивачем валових витрат, а тому приходить до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2012 року №00001282301.
Щодо висновків суду першої інстанції про завищення Позивачем від'ємного значенні податку на додану вартість за результатами господарських відносин з ПП «Інтерторгстрой», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно п.1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ), пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ПП «Мета-Ком», ТОВ «Алатар-Техно», ПП «Ч.А.К» були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для донарахування податкових зобов'язань ПАТ «Завод «Ленінська Кузня» у Відповідача не було.
Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагентів Позивача та з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ПАТ «Завод «Ленінська Кузня», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.
Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо правомірності винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому вважає за необхідне їх скасувати частині.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» - задовольнити повністю.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати винесені Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2012 року:
№0006542250 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 497 053,00 грн. (чотириста дев'яносто сім тисяч п'ятдесят три гривні) та штрафними (фінансовими) санкціями 248 527,00 грн. (двісті сорок вісім тисяч п'ятсот двадцять сім гривень);
№0006572250 в частині зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 1 454 848,00 грн. (один мільйон чотириста п'ятдесят чотири тисячі вісімсот сорок вісім гривень);
№0006552250 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 572 258,00 грн. (п'ятсот сімдесят дві тисячі двісті п'ятдесят вісім гривень) та штрафними (фінансовими) санкціями 286 129,00 грн. (двісті вісімдесят шість тисяч сто двадцять дев'ять гривень);
№0006562250 повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Кузьменко В. В.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.06.2013 |
Оприлюднено | 19.06.2013 |
Номер документу | 31916128 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Степанюк А.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні