Рішення

від 25.05.2010 по справі 28/110

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/110 25.05.10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „К.А.Н. Строй", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Інтербудмонтаж", м. Київ

про стягнення 22 135,54 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін :

від позивача : Шаміс С.О. предст., дов. б/н від 27.08.2009 року

від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „К.А.Н. Строй" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Інтербудмонтаж" про стягнення 22 135,54 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки оплаченого товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 17 730,00 грн. Також за порушення виконання грошового зобов'язання позивач, з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача втрати від інфляції в розмірі 3 528,27 грн. та відсотки річних в розмірі 877,27 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.02.2010 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 18.03.2010 року.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою заступника Голови Господарського суду м. Києва від 22.04.2010 року продовжено строк вирішення спору.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судові засідання, зокрема призначене на 25.05.2010 року не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 25.05.2010 року від останніх до суду не надходило.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 25.05.2010 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

На підставі рахунку -фактури №СФ-24/08 від , наданого відповідачем, позивач 30.05.2008 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 17 730,00 грн. як оплату за будівельні матеріали, що підтверджується копією платіжного доручення №0000464 від 30.05.2008 року та довідкою банку від 12.04.2010 року (в справі).

У зв'язку з отриманням грошових коштів у відповідача виникло зобов'язання щодо поставки будівельних матеріалів.

Як свідчать матеріали справи, відповідач своє зобов'язання щодо поставки оплаченого товару не виконав.

Позивач звертався до відповідача з вимогою щодо поставки товару, однак відповідач товар не поставив.

02.04.2009 року позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення коштів в розмір 17 730 грн.

Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем відповіді на претензію та повернення коштів.

Згідно довідки АТ «Український інноваційний банк»за період з 29.05.2008 року по 21.05.2010 року на рахунок позивача кошти від відповідача не надходили.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між ТОВ «К.А.Н. Строй»та ТОВ "Будівельна компанія „Інтербудмонтаж" цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов'язань щодо оплати ТОВ «К.А.Н. Строй»певного товару та передачі у власність позивача ТОВ "Будівельна компанія „Інтербудмонтаж" зазначеного товару.

Таким чином між сторонами фактично було укладено договір поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено факт здійснення попередньої оплати позивачем в розмірі 17 730,00 грн.

Відповідач, згідно наявних матеріалів справи, свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав. Позивач звертався до відповідача з вимогами щодо поставки товару, однак відповідач товар не поставив.

02.04.2009 року позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення коштів в розмір 17 730 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач на вимогу позивача щодо повернення коштів не відповів, коштів не повернув.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 17 730 грн.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат встановлено наступне .

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує той факт, що уклавши усний договір поставки з позивачем у відповідача виникло зобов'язання щодо поставки товару (негрошове), однак звертає увагу на наступні обставини.

Відповідно до ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно ст. 220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитись від прийняття виконання.

Претензією від 02.04.2009 року позивач фактично відмовився від договору поставки та вимагав від ТОВ „Будівельна компанія «Інтербудмонтаж»повернення коштів сплачених за товар. Відтак, з моменту отримання зазначеної вимоги позивача у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем у вигляді повернення коштів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В зв'язку з тим, що позивач відмовився від виконання зобов'язання щодо поставки цегли та вимагав повернення коштів, відповідач станом на день розгляду справи на вимогу позивача коштів не повернув, господарський суд вважає, що дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, однак датою порушення грошового зобов'язання є дата закінчення граничного строку повернення коштів передбаченого ст. 530 Цивільного кодексу України, а не 10.06.2008 року, як помилково вважає позивач.

Як убачається з матеріалів справи з вимогою про повернення коштів позивач звернувся до відповідача 02.04.2009 року. При цьому, доказів отримання вимоги відповідачем матеріали справи не містять. Таким чином, враховуючи приписи ст. 530 Цивільного кодексу України, а також Нормативи та нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 №1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 за № 1383/14650), господарський суд приходить до висновку, щодо настання прострочки грошового зобов'язання з 15.04.2009 року. На момент відкриття провадження у справі відповідач кошти сплачені позивачем за товар, не повернув.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції законними та обґрунтованими за період 15.04.2009 року по 01.02.2010 року, в зв'язку з чим відсотки річних підлягають стягненню в розмірі 425,52 грн., втрати від інфляції в розмірі 1 410,57 грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, доводів позивача не спростував, наявність боргу не заперечив.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтербудмонтаж»(01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 15-А, ід. код. 34577714, р/р 2600332736 в АБ «Діамантбанк»м. Київ, МФО 329854 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «К.А.Н.Строй»(01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, ід. код. 35310767, р/р 26006014125001 в АТ «УКРІНБАНК»м. Київ, МФО 300142) 19 566,09 грн. (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят шість гривень дев'ять копійок), з яких 17 730 грн. (сімнадцять тисяч сімсот тридцять гривень) основний борг, 425,52 грн. (чотириста двадцять п'ять гривень п'ятдесят дві копійки) відсотків річних, 1 410,57 грн. (одну тисячу чотириста десять гривень п'ятдесят сім копійок) втрат від інфляції), а також 195,66 грн. (сто дев'яносто п'ять гривень шістдесят шість копійок) державного мита та 208,61 грн. (двісті вісім гривень шістдесят одну копійку) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя О. С. Копитова