Рішення

від 05.03.2013 по справі 5011-69/16448-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-69/16448-2012 05.03.13

За позовом Акціонерного Товариства "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" (Туреччина) в особі Представництва "Довгуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літек Ойл" про стягнення 60 854,20 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Підков О.В. (дов. б/н від 01.10.2012 року) Гутурова А.В. (дов. б/н від 01.10.2012 року) від відповідача Демченко Є.В. (дов. б/н від 28.01.2013 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05 березня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі Представництва "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" (надалі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літек Ойл" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 60 854,20 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.11.2012 року порушено провадження у справі № 5011-69/16448-2012, слухання справи призначено на 18.12.2012 року.

17.12.2012 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

18.12.2012 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 18.12.2012 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 23.11.2012 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представники позивача у судовому засіданні заперечили проти поданого клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року розгляд справи було відкладено на 11.01.2013 року.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.01.2013 р. справу № 5011-69/16448-2012 передано для розгляду судді Удаловій О.Г., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.01.2013 року суддя Удалова О.Г. прийняла справу № 5011-69/16448-2012 до свого провадження, розгляд справи призначено на 12.02.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 05.02.2013 року справу № 5011-69/16448-2012 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 5011-69/16448-2012 до свого провадження.

У судовому засіданні 12.02.2013 року було оголошено перерву до 05.03.2013 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

У судовому засіданні 05.03.2013 року представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.03.2013 року заперечив проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2009 року між Представництвом "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Літек Ойл" (продавець) було укладено договір поставки товару №12-11-09 (надалі по тексту - Договір).

Згідно з пунктом 1.1. Договору продавець, зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність позивачу товар, визначений у пункті 1.2. Договору, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити визначений товар.

Відповідно до пункту 1.2. Договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за договором, його часткове співвідношення визначаються видатковою накладною.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що продавець зобов'язаний поставити, а покупець - отримати партію товару виключно протягом періоду, вказаного у пункті 5.4. Договору.

Згідно з пунктом 5.4. Договору оплата здійснюється на протязі десяти календарних днів після надходження рахунку-фактури.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 02.02.2010 року відповідачем був виставлений рахунок-фактура №СФ-0000019 на оплату пального у кількості 29 020,00 літрів на суму 177 022,00 грн., який був оплачений позивачем 02.02.2010 року та 03.02.2010 року. На підставі вказаного рахунку-фактури та за видатковими накладними №РН-0000016 від 03.02.2010 року, №РН-0000019 від 08.02.2010 року відповідач поставив позивачеві пальне у кількості 26 088 літрів. Таким чином, недопоставка товару за вказаним рахунком-фактурою становить 2 932 літрів на суму 17 885,20 грн.

За рахунком-фактурою №СФ-0000023 від 08.02.2010 року на оплату пального у кількості 30 995,00 літрів на суму 186 899,85 грн., який був оплачений позивачем 08.02.2010 року, відповідач на підставі видаткової накладної №РН-0000020 від 10.02.2010 року поставив пальне у кількості 32020 літрів, тобто на 1025 літрів більше, ніж передбачено виставленим рахунком.

За рахунком-фактурою №СФ-0000025 від 12.02.2010 року на оплату пального у кількості 32 020,00 літрів на суму 189 878,60 грн., який був оплачений позивачем 12.02.2010 року, відповідач на підставі видаткової накладної №РН-0000023 від 16.02.2010 поставив пальне у кількості 31 830 літрів. Таким чином, недопоставка товару за вказаним рахунком фактурою становить 190 літрів на суму 1 126,70 грн.

За рахунком-фактурою №СФ-0000052 від 22.04.2010 року на оплату пального у кількості 63 220,00 літрів на суму 388 170,80 грн., який був оплачений позивачем 23.04.2010 року та 06.05.2010 року, відповідач на підставі видаткових накладних №РН-0000045 від 14.05.2010 року, №РН-0000046 від 19.02.2010 року, №РН-0000040 від 27.04.2010 року, №РН-0000051 від 28.05.2010 року поставив пальне у кількості 58 416 літрів. Таким чином, недопоставка товару за вказаним рахунком-фактурою становить 4 804 літри, що у грошовому еквіваленті становить 29 496,76 грн.

За рахунком-фактурою №СФ-0000068 від 28.05.2010 року на оплату пального у кількості 20 000,00 л. на суму 119 400,00 грн., який був оплачений позивачем 02.06.2010 року, відповідач на підставі видаткових накладних №РН-0000062 від 09.06.2010 року, №РН-0000064 від 15.06.2010 року поставив пальне у кількості 18 210 літрів. Таким чином, недопоставка товару за вказаним рахунком фактурою становить 1790 літрів, що у грошовому еквіваленті становить 10 686,30 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем, у зв'язку з недопоставкою палива та односторонньою зміною ціни за 1 літр палива, становила 53 014,21 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 53 014,21 грн. заборгованості за договором поставки товару №12-11-09 від 12.11.2009 року, 4 502,27 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 3 337,72 грн.

Відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на акти звірки взаємних розрахунків між сторонами, які на думку відповідача свідчать про відсутність заборгованості у відповідача перед позивачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що у зв'язку з недопоставкою палива та односторонньою зміною ціни за 1 літр палива, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 53 014,21 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд не приймає до уваги послання відповідача на акти звірки взаємних розрахунків, які містяться в матеріалах справи, оскільки у розумінні статей 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказаний документ є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін. в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами: договором, видатковими накладними, рахунками тощо.

Отже, акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах. однак не може вважатись належним доказом проведення цих операцій та наявності заборгованості у суб'єкта господарювання.

Даної правової позиції притримується Вищий господарський суд України у постанові від 16.12.2010 року у справі 17/717 та у постанові від 28.02.2006 року у справі № 14/158.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 53 014,21 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Акціонерного Товариства "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі Представництва "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Літек Ойл" 53 014,21 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4 502,27 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 3 337,72 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Акціонерного Товариства "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі Представництва "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Літек Ойл" 3% річних на загальну суму 3 337,72 грн.

Разом з тим, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного Товариства "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі Представництва "Довгуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Літек Ойл" на загальну суму 4 502,27 грн. є обґрунтованими.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Літек ойл" (02097, м. Київ, вул. Радунська, буд. 42/10, кв. 50, ідентифікаційний код 36820183) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Акціонерного Товариства "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі Представництва "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 36-В, ідентифікаційний код 26608236) 53 014 (п'ятдесят три тисячі чотирнадцять) грн. 21 коп. заборгованості, 4 502 (чотири тисячі п'ятсот дві) грн. 27 коп. інфляційних втрат, 3 337 (три тисячі триста сім) грн. 72 коп. три проценти річних, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення 11.03.2013 року

Суддя С.В. Стасюк