Рішення

від 05.03.2013 по справі 910/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24 05.03.13

За позовом Моторного(транспортного) страхового бюро України

до відповідача 1 :Автогосподарства при ГУ МВС України в м.Києві

відповідача 2- Автогосподарства при МВС України

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 27 393.00 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Любаренко М.П. (дов. № 770 від 17.01.2013)

Від відповідача-1 Іванченко А.І.. (дов. № 205 від 23.10.2012)

Від відповідача-2 Не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Моторне(транспортне) страхове бюро України (надалі-МТСБУ) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до автогосподарства при ГУ МВС України в м. Києві про стягнення 27 393,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо - транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити регресну виплату.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.01.2013 порушено провадження у справі №910/24 та призначено її до розгляду на 31.01.2013.

Представник позивача в судове засідання 31.01.2013 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 31.01.2013 з'явився, позовні вимоги заперечив. Окрім цього представник відповідача заявив клопотання про залучення співвідповідачем по справі автогосподарство МВС України, водій котрого і скоїв ДТП. Суд дане клопотання задовольнив та ухвалою від 31.01.2013 залучив відповідачем- 2 Автогосподарство МВС України , розгляд справи відклав на 19.02.2013 для витребування додаткових доказів.

Представник позивача та двох відповідачів в судове засідання 19.02.2013 з'явилися, надали пояснення по справі.

Представник відповідача-2 позовні вимоги заперечив та просив відмовити у задоволенні.

Судом було оголошено перерву на 05.03.2013 для отримання додаткових доказів.

В судове засідання 05.03.2013 прибули представники позивача та відповідача-1, дали додаткові пояснення та надали додаткові докази.

Представник відповідача-2 в судове засідання 05.03.2013 не прибув, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні 05.03.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2009 у м. Києві по вул.Малиновського біля будинку 13 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Шкода» д.н.з.11*0885 під керуванням Мазура П.Г., що належить на праві власності Автогосподарству при ГУ МВС України в м.Києві, та автомобіля «Хонда», д.н.з АА 8775 ІК під керуванням Олень Е.А. .

Із довідки ВДАІ Оболонського РУ м. Києва про дорожньо-транспортну пригоду №8522030 вбачається, що транспортний засіб - службовий автомобіль«Шкода» д.н.з.11*0885 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Хонда», д.н.з. АА 8775 ІК, знаходився під керуванням громадянина Мазура Петра Григоровича.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 15.01.2010 (справа № 3-130/І0) Мазура П.Г. за вчинення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

Застрахованим майном за вказаним Договором є автомобіль «Хонда», д.н.з. АА 8775 ІК , а страховим випадком крім інших, вважаються також збитки: пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу або його частини в результаті ДТП та ін.

Згідно до Звіту № 155 від 14.12.2009, наданим ФОП Богаченко В.М. , вартість матеріального збитку, нанесеного власнику даного автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП становить 45 957,39 грн. (копія в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Оскільки винуватець ДТП працівник міліції Мазур П.Г. не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, керований ним транспортний засіб - службовий автомобіль«Шкода» д.н.з.11*0885 також був не застрахований, то після вказаної вище ДТП водій Олень Е.А. звернувся до позивача для отримання відшкодування шкоди.

Одним із основних завдань Моторного(транспортного) страхового бюро України є здійснення виплат із централізованих резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, визначених Законом України « Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон про ОЦВ» - ст.39.2).

Відповідно до п.41.1 ст.41 даного Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування, наказу №201 від 08.02.2010 , розрахунку суми страхового відшкодування, позивач на виконання умов чинного законодавства виплатив на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 25 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 469 від 08.02.2010.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 38 Закону України «Про ОЦВ пункт 38.2)» передбачено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія, транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина водія Мазура П.Г. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації службового автомобіля «Шкода» д.н.з.11*0885 , ним відшкодовується .Однак судом встановлено, що на момент вчинення даної ДТП власником вказаного службового автомобіля був відповідач-1, а водій Мазур П.Г. перебував з ним у трудових відносинах.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових(службових)обов»язків.

В ході судового розгляду відповідач-1 зазначив, що водій Мазур П.Г. в момент скоєння ДТП 25.11.2009 не перебував з ним в трудових відносинах, а перебував на посаді водія-співробітника автогосподарства МВС України (відповідача-2).

Однак, на думку суду, вищезазначена позиція відповідача-1 спростовується поясненнями відповідача-2 та наявними доказами в матеріалах справи.

Судом встановлено та не заперечується відповідачами, що старшина міліції Мазур П.Г. дійсно перебував та перебуває в трудових відносинах з Автогосподарством МВС України. Однак на підставі листа Керівника Апарату Міністра Максимця Я.В. від 03.07.2008 заступником Міністра МВС України Хоменком В.П. у зв»язку з неукомплектованістю штату водіїв було прийнято рішення про відрядження водія Мазура П.Г до автогосподарства ГУ МВС України в м.Києві та закріплення його за автомобілем «Шкода Фабіа» д.н.з 0880. Натомість, всупереч даного розпорядження, начальник відповідача-1 своїм наказом №132 від 10.07.2008 закріпив вказаного водія за іншим автомобілем - «Шкода Фабіа» 11*0885, яким і було скоєно ДТП. Окрім цього зі старшиною міліції Мазуром П.Г. було 10.07.2008 укладено договір про індивідуальну повну матеріальну відповідальність не відповідачем-2. а з відповідачем-1. Розслідування за фактом ДТП 25.11.2009 також проводив працівник відповідача-1 та висновок цього розслідування затверджував начальник відповідача-1, доказів повідомлення відповідача-2 про дану ДТП сторони на надали. Суд також враховує, що з наданого до суду спецповідомлення заступника начальника УДАІ в м. Києві №1/6309 від 26.11.2009 вбачається, що шляховий лист в момент даної ДТП виписаний позивачем-1, в вказаному листі наявні відмітки механіка та лікаря також відповідача-1.

Тобто, на думку суду водій Мазур П.Г. в момент скоєння ДТП тимчасово перебував в трудових відносинах з відповідачем-1, який контролював його діяльність, додержання ним розпорядку дня, проводив його інструктаж та медичний огляд, тощо. А тому відповідач-1 і повинен нести відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті ДТП водієм Мазуром П.Г. При цьому відповідач-2 прав і законних інтересів позивача не порушував, а тому у задоволенні позову до відповідача-2 необхідно відмовити.

Зазначене кореспондується з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №6, згідно з яким не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела, а саме шофер, машиніст, оператор .

Таким чином до позивача в межах фактичного відшкодування потерпілому шкоди в сумі 25500 грн. переходить право вимоги до позивача-1.

Окрім цього позивач просить стягнути з відповідача-1 також витрати, пов»язані з розрахунком суми виплат в сумі 893,00 грн. та витрати на послуги адвоката в сумі 1000,00 грн.

Суд вважає, що дані вимоги не підлягають задоволенню у зв»язку з наступним:

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування , має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином чинне законодавство щодо страхування не передбачає виплату додаткових витрат страхувальника на юридичні послуги,тощо.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач з претензією про сплату страхового відшкодування № 5851/3-2-05 від 26.03.2010 звернувся до відповідача-1 з проханням відшкодувати заподіяну в результаті ДТП шкоду.

Відповідачем доказів виконання зобов'язання не надано, як не надано доказів звільнення його від виконання свого обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача-1 заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 111 грн.22 коп., на відповідача-1 - 1498 грн.28 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову МТСБУ до Автогосподарства при МВС України відмовити.

2. Позов МТСБУ до Автогосподарства при ГУ МВС України в м . Києві задовольнити частково .

3. Стягнути з Автогосподарства при ГУ МВС України в м. Києві( (01103, м. Київ, Печерський р-н, Залізничне шосе, буд.9; ідентифікаційний код 08805513) на користь Моторного (транспортного)страхового бюро України (03150, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Горького, буд. 51, ідентифікаційний код 21647131) суму страхового відшкодування у розмірі 25 500 (двадцять п»ять тисяч п»ятсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 498 (одна тисяча шістсот дев`ять) грн. 28 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

7. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Л.Д. Головатюк

Дата підписання повного тексту рішення - 12.03.2013