Рішення

від 05.03.2013 по справі 5024/987/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 р. Справа № 5024/987/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Перепелко В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Тавріяінвест", м. Херсон,

до Херсонської державної морської академії, м. Херсон,

про стягнення 336613,21 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Бойко М.М. - ліквідатор, паспорт серія МО № 577886 від 10.08.1998р.; Бойко Д.М. - представник, довіреність від 26.02.2013р.; Шевельов О.В. - представник, довіреність від 19.02.2013р.;

від відповідача - Тригуба С.М. - начальник, довіреність № 15 від 20.08.2012р.; Слєпченко О.О. - начальник юридичного відділу, довіреність № 19 від 14.11.2012р.

Суть спору: товариство з додатковою відповідальністю "Тавріяінвест" (позивач) 05.07.2012р. звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Херсонської державної морської Академії (відповідач) суму пені у розмірі 269228,53 грн., суму інфляційних збитків у розмірі 25252,14 грн. та суму 3% річних у розмірі 52987,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на рішення суду №5024/2417/2011 від 16.05.2012р., відповідно до якого з відповідача стягнуто на користь позивача суму основного боргу за договором підряду № 410-ІІ-8/7 в розмірі 3599276,77 грн., та положення ст.ст. 526, 625, 629 ЦК України.

Справа була порушена та прийнята до провадження суддею Ярошенко В.П.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.07.2012 року по справі № 5024/987/2012 позовні вимоги задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто пеню в розмірі 269228,53 грн., суму інфляційних збитків у розмірі 14396,87 грн., суму 3% річних у розмірі 52987,81 грн. та 6732,26 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 10855,27 грн. інфляційних збитків відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду від 19.07.2012р. у справі № 5024/987/2012 відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2012 року рішення господарського суду від 19.07.2012р. залишено без змін.

В подальшому, 18 вересня 2012 року видано відповідний наказ.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2012 відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2013 року скасовано рішення господарського суду Херсонської області від 19.07.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2012 року, а справу №5024/987/2012 передано на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ, справа № 5024/987/2012 передана на розгляд судді Нікітенко С.В.

Згідно постанови Вищого господарського суду України від 15.01.2013р. колегія суддів касаційної інстанції дійшла до висновку, що "Мотивуючи оскаржувані судові акти у даній справі, суди попередніх інстанцій, пославшись на приписи ч. 2 ст. 35 ГПК України, зазначили, що оскільки рішенням господарського суду, прийнятим за наслідками розгляду справи № 5024/2417/2011, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь позивача 3 599 216,77 грн. заборгованості за частину підрядних робіт, яка виконана належним чином, то факт неналежного виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання з їх оплати не потребує доведення під час розгляду даної справи.

Разом з цим, судами не взято до уваги, що виходячи з положень ч. 2 ст. 625 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України, при розгляді вимоги про стягнення інфляційних нарахувань, 3 % річних та пені, доведенню підлягає саме факт прострочення виконання грошового зобов'язання боржником.

Однак, задовольняючи позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань, 3 % річних та пені за розрахунком позивача та за вказаний ним період, суди попередніх інстанцій не проаналізували обставин, з якими закон та умови договору (розділ IV) пов'язують настання у відповідача обов'язку з оплати підрядних робіт.

Крім цього, суди не надали оцінки встановленому факту виконання підрядником робіт з відступами від умов договору, які погіршили роботу, у зв'язку з чим господарським судом за результатами розгляду справи № 5024/2417/2011 було пропорційно зменшену ціну роботи на вартість робіт, необхідних для усунення допущених недоліків.

Таким чином, виходячи з наведеного, суди попередніх інстанцій не врахували, що на момент підписання підрядником акта виконаних робіт, зазначені в ньому роботи не були виконані належним чином, а також не встановили, коли у відповідача виник обов'язок оплатити саме частину виконаних підрядних робіт належної якості, а відтак - і періоду (початкової дати) прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 11.02.2013р. справу №5024/987/2012 призначено до розгляду на 26 лютого 2013р.

На виконання положень ст. 111-12 ГПК України суд ухвалою по справі від 11.02.2013р. зобов'язав сторін надати письмові пояснення в обґрунтування позовних вимог з урахуванням обставин, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2013р. у справі №5024/987/2012.

22.02.2013р. відповідач на виконання вимог ухвали суду від 11.02.2013р. надав суду відзив на позовну заяву, в якому, враховуючи обставини, наведені в постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2013р. по справі № 5024/987/2012, вважає позовні вимоги позивача такі, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що всупереч загальним умовам укладення та виконання договорів у капітальному будівництві, затверджених Постановою КМУ від 01.08.2005р. №668 (щодо того, що оплата здійснюється на підставі документів про обсяг та вартість виконаних робіт, що їх складає підрядник та затверджує замовник) та п. 4.3, 6.3.7 укладеного договору № 410-П - 8/7 від 22.08.2011р. позивач вимагав сплати виконаних ремонтних робіт на підставі актів виконаних робіт форми КБ-2в, які були оформлені не належним чином, дублювали виконані роботи позивача і несли в собі приписки обсягів та видів виконаних робіт. Ці акти також включали в себе і ту частину роботи, яка виконувалася з порушенням технології капітального ремонту.

25.02.2013р. та 26.02.2013р. позивачем на виконання вимог ухвали суду від 11.02.2013р. надані письмові пояснення в обґрунтування позовних вимог з урахуванням обставин, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2013р. у справі №5024/987/2012.

Крім того, позивач в письмових поясненнях від 25.02.2013р. (т. 6, а.с. 99-104), в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат з 25252,14 грн. до 14396,87 грн.

Таким чином, позивачем заявлено до стягнення 269228,53 грн. - сума пені, 14396,87 грн. - суму інфляційних втрат та 52987,81 грн. - сума 3% річних. Дана заява, як така, що не виходить за межі ст. 22 ГПК України прийнята судом до розгляду.

01.03.2013р. представник відповідача через канцелярію суду подав додаткові пояснення на пояснення позивача. Дані пояснення суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.03.2013р. позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 05.03.2013р. представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 22.08.2011 року між сторонами на конкурсній основі було укладено договір № 410-ІІ-8/7 про закупівлю робіт з капітального ремонту об'єктів Вищого навчального закладу "Херсонський державний морський інститут" за державні кошти (надалі-договір), відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а підрядчик зобов'язується у 2011 році виконати роботи по капітальному ремонту об'єктів Вищого навчального закладу "Херсонський державний морський інститут" згідно договірної ціни та календарного плану виконання робіт, які є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та сплатити підряднику вартість фактично виконаних робіт.

Згідно з п. 3.1 договору ціна останнього є твердою та становить 9997284,00 грн., у тому числі ПДВ - 1666214,00 грн. Оплата здійснюється за фактично виконані роботи згідно актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться у національній валюті України шляхом перерахування грошей на поточний рахунок підрядника - в межах коштів, затверджених кошторисом, по факту виконаних робіт із відстрочкою платежу не більше 30 календарних днів за фактично виконані роботи. Фактично виконані роботи підтверджуються підписання замовником акту приймання виконаних робіт (форми № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форми № КБ-3).

У п. 4.2 договору сторони погодили, що до початку робіт замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника аванс у розмірі 30 % від договірної ціни на придбання матеріалів, а саме 2 999 185,20 грн.

Відповідно до п.4.3 договору розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються протягом 10 календарних днів після надання підрядником рахунку, всіх інших документів, що передбачені чинним законодавством, після підписання замовником акта приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3.

Згідно з п.7.2 договору у випадку порушення строків оплати, передбачених п.4.1, п.4.3 договору, за фактично виконані підрядником роботи замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше 10 % від суми заборгованості.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.05.2012р. (з урахуванням ухвали від 28.05.2012 року) у справі № 5024/2417/2011, яке набрало законної сили, стягнуто з Херсонської державної морської академії на користь товариства з додатковою відповідальністю "Тавріяінвест" 3599216,77 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи за даним договором.

У зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач, відповідно до положень ч.2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні за період з 01.01.2012р. по 31.05.2012р. в сумі 25252,14 грн. та 3% річних за період з 27.12.2011р. по 24.06.2012р. в сумі 52987,81 грн.

Крім того, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач, на підставі п.7.2. договору № 410-ІІ-8/7 нарахував відповідачу пеню за період з 27.12.2011р. по 24.06.2012р. у розмірі 269228,53 грн.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання про наявність у позивача підстав для отримання 3% річних, інфляційних збитків та пені, нарахованих за період з 27.12.2011р. по 24.06.2012р. у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 410-ІІ-8/7 від 22.08.2011р.

Позивач в письмових поясненнях від 25.02.2013р. (т. 6 а.с. 99-104) в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат з 25252,14 грн. до 14396,87 грн.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 4 ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки зменшення позивачем розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат з 25252,14 грн. до 14396,87 грн., не суперечить законодавству, не зачіпає інтересів інших осіб і не порушує охоронювані законом їх права, суд задовольняє заяву позивача і приймає її до розгляду.

Суд визначає ціну позову в розмірі 336613,21 грн.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В рішенні господарського суду Херсонської області від 16.05.2012р. у справі №5024/2417/2011 суд встановив наступне:

"За виконаним обсягом робіт позивач склав відповідно до вимог будівельного законодавства акти виконаних робіт № 1,2,3,4 на загальну суму 6662826 грн. 97 коп., із яких через неякісність виконання 64425 грн. вартість робіт, необхідних для усунення недоліків, що підтверджується висновками судової експертизи.

Як витікає із р. 4 договору підряду підставою для оплати є підписані сторонами акти виконаних робіт ф. КБ-2 та довідки про вартість КБ-3).

Судом встановлено, що акт виконаних робіт № 4 не підписаний з боку відповідача.

В ході судової експертизи, судовий експерт підтвердила наявність обсягу виконаних робіт, що відображені в акта № 1-4 , правильність застосування тарифів та розцінок при їх складанні, тому суд визнає обґрунтованість та законність їх складання підрядчиком.

Відповідач не надав доказів визнання зазначених актів недійсними у судовому порядку, як того вимагає наведена норма.

На підставі викладеного, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у сумі 3599276 грн. 77 коп., що склалася після віднімання від суми вартості виконаних робіт, що відображені у актах № 1-4 встановленої за судовою експертизою 6662826 грн.97 коп. вартості робіт, необхідних для усунення всіх недоліків 64425 грн. та суми авансу 2999125 грн.20 коп."

Таким чином, факт неналежного виконання відповідачем умов договору підряду є встановленим фактом та не підлягає доведенню знову.

Відповідно до положень ст. 882 ЦК України, наказу Мінрегіонбуду України від 04.12.2009р. № 554 та договору підряду № 410-ІІ-8/7, документами, які необхідні для приймання та оплати робіт є лише акти форми № КБ-2, КБ-3 та рахунок.

Вказані документи були надані відповідачу із супровідними листами в листопаді 2011р. (лист № 285 від 31.10.2011р., лист № 289 від 03.11.2011р., лист № 312 від 16.11.2011р., лист № 318 від 21.11.2011р., лист № 323 від 23.11.2011р., лист № 331 від 26.11.2011р., лист № 331 від 26.11.2011р.).

Акт виконаних робіт № 4 підписаний в односторонньому порядку та рахунки виконаних робіт були підписані позивачем та надані відповідачу 26.11.2011р.

Відповідно до п.4.3, п.4.4. договору обов'язок по проведенню оплати за виконанні роботи, у відповідача, як замовника по договору виникло через 10 календарних днів з дня підписання акта виконаних робіт від 26.11.11р. та рахунку виконаних робіт від 26.11.11р., а саме з 07.12.2011р.

Згідно п.4.1 договору передбачена відстрочка платежу не більше 30 календарних днів за фактично виконані роботи. Фактично виконані роботи підтверджуються підписанням замовником акта приймання виконаних робіт (форми № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форми № КБ-3).

Враховуючи, що акт виконаних робіт № 4 та рахунок були підписані підрядником у відповідності до ст. 882 ЦК України - 26.11.2011р., та враховуючи положення п.4.1, п.4.3 договору, прострочення виконання грошового зобов'язання у відповідача виникло з 27.12.2011р. (з урахуванням 30 денної відстрочки з дня підписання акта виконаних робіт та рахунку виконаних робіт від 26.11.2011р.).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1. ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що в разі порушення строків оплати за виконані роботи замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, але не більше 10% від суми заборгованості.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора. Індекс інфляції, застосований у розрахунку відповідача, відповідає таким даним.

Доказів сплати нарахованих сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, відповідачем суду не надано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення суми пені у розмірі 269228,53 грн., суми інфляційних збитків у розмірі 14396,87 грн. та суми 3% річних у розмірі 52987,81 грн. підлягають задоволенню, оскільки вони погоджені в установленому законом порядку.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог щодо стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних збитків підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству і не ґрунтуються на належних доказах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадку зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що сума судового збору у розмірі 217,11 грн., сплачена позивачем платіжним дорученням № 914 від 04.07.2012р. підлягає поверненню платнику у зв'язку зі зменшення розміру позовних вимог.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представникам сторін про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Херсонської державної морської Академії (73000, м. Херсон, проспект Ушакова, 20, код ЄДРПОУ - 35219930) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Тавріяінвест" (73034, м. Херсон, проспект 200 років Херсона, 13-А, код ЄДРПОУ - 14122238) суму пені у розмірі 269228,53 грн., суму інфляційних збитків у розмірі 14396,87 грн., суму 3% річних у розмірі 52987,81 грн. та 6732,26 грн. судового збору.

3. Повернути товариству з додатковою відповідальністю "Тавріяінвест" (73034, м. Херсон, проспект 200 років Херсона, 13-А, код ЄДРПОУ - 14122238) суму судового збору у розмірі 217,11 грн. сплаченого згідно платіжного дорученням № 914 від 04.07.2012р., у зв'язку зі зменшенням розміру позовних. Оригінал платіжного доручення № 914 від 04.07.2012р. знаходиться в матеріалах справи № 5024/987/2012.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.03.2013р.

Суддя С.В. Нікітенко