Постанова

від 02.07.2013 по справі 5024/987/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року Справа № 5024/987/2012 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Грейц К.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач) розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Херсонської державної морської академії на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 у справі № 5024/987/2012 господарського судуХерсонської області за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Тавріяінвест" доХерсонської державної морської академії простягнення 347468,48 грн за участю представників: від позивача -не з'явився від відповідача -Слєпченко О.О. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.07.2012 (суддя - Ярошенко В.П.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2012 (головуючий суддя - Мацюра П.Ф., судді - Андрєєва Е.І., Ліпчанська Н.В.), у справі № 5024/987/2012 позов задоволено частково. Стягнуто з Херсонської державної морської академії на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Тавріяінвест" пеню у розмірі 269228,53 грн, інфляційні нарахування у розмірі 14396,87 грн, 3 % річних у розмірі 52987,81 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 6732,26 грн. В частині стягнення 10855,27 грн інфляційних нарахувань у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2013 вказані рішення господарського суду Херсонської області від 19.07.2012 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2012 скасовано, а справу № 5024/987/2012 передано на новий розгляд до господарського суду Херсонської області з тих мотивів, що суди попередніх інстанцій, пославшись на приписи ч. 2 ст. 35 ГПК України, зазначили, оскільки рішенням господарського суду, прийнятим за наслідками розгляду справи № 5024/2417/2011, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь позивача 3599216,77 грн заборгованості за частину підрядних робіт, яка виконана належним чином, то факт неналежного виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання з їх оплати не потребує доведення під час розгляду даної справи, залишивши при цьому поза увагою положення ч. 2 ст. 625 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України, виходячи з яких при розгляді вимоги про стягнення інфляційних нарахувань, 3 % річних та пені, доведенню підлягає саме факт прострочення виконання грошового зобов'язання боржником. Суди попередніх інстанцій не проаналізували обставин, з якими закон та умови договору (розділ IV) пов'язують настання у відповідача обов'язку з оплати підрядних робіт, враховуючи, що на момент підписання підрядником акта виконаних робіт, зазначені в ньому роботи були виконані з відступами від умов договору, які погіршили роботу, у зв'язку з чим господарським судом за результатами розгляду справи № 5024/2417/2011 було пропорційно зменшену ціну роботи на вартість робіт, необхідних для усунення допущених недоліків. Таким чином, господарські суди не встановили, коли у відповідача виник обов'язок оплатити саме частину виконаних підрядних робіт належної якості, а відтак - і періоду (початкової дати) прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Позивачем у порядку ст. 22 ГПК України було зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат з 25252,14 грн до 14396,87 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.03.2013 (суддя - Нікітенко С.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 (головуючий суддя - Лавренюк О.Т., судді - Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я.), у справі № 5024/987/2012 задоволено позов повністю. Стягнуто з Херсонської державної морської академії на користь ТДВ "Тавріяінвест" пеню у розмірі 269228,53 грн, інфляційні збитки у розмірі 14396,87 грн, 3% річних у розмірі 52987,81 грн та 6732,26 грн судового збору.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою у справі, Херсонська державна морська академія звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти у справі нове рішення про відмову у позові повністю, посилаючись при цьому на неправильне застосуванням судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

У судове засідання 02.07.2013 з'явився лише представник відповідача, представник позивача своїм процесуальним правом на участь у призначеному судовому засіданні не скористався.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.08.2011 між сторонами на конкурсній основі було укладено договір № 410-ІІ-8/7 про закупівлю робіт з капітального ремонту об'єктів Вищого навчального закладу "Херсонський державний морський інститут" за державні кошти, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядчик зобов'язується у 2011 році виконати роботи по капітальному ремонту об'єктів Вищого навчального закладу "Херсонський державний морський інститут" згідно договірної ціни та календарного плану виконання робіт, які є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та сплатити підряднику вартість фактично виконаних робіт.

Згідно з п. 3.1 договору ціна останнього є твердою та становить 9 997 284,00 грн., у тому числі ПДВ - 1 666 214,00 грн. Оплата здійснюється за фактично виконані роботи згідно актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться у національній валюті України шляхом перерахування грошей на поточний рахунок підрядника - в межах коштів, затверджених кошторисом, по факту виконаних робіт із відстрочкою платежу не більше 30 календарних днів за фактично виконані роботи. Фактично виконані роботи підтверджуються підписання замовником акту приймання виконаних робіт (форми № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форми № КБ-3).

У п. 4.2 договору сторони погодили, що до початку робіт замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника аванс у розмірі 30 % від договірної ціни на придбання матеріалів, а саме 2999185,20 грн.

Відповідно до п. 4.3 договору розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються протягом 10 календарних днів після надання підрядником рахунку, всіх інших документів, що передбачені чинним законодавством, після підписання замовником акта приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою № КБ-3.

Згідно з п. 7.2 договору у випадку порушення строків оплати, передбачених п. п. 4.1, 4.3 договору, за фактично виконані підрядником роботи замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше 10 % від суми заборгованості.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що рішенням господарського суду Херсонської області від 16.05.2012 (з урахуванням ухвали від 28.05.2012) у справі № 5024/2417/2011, яке набрало законної сили, стягнуто з Херсонської державної морської академії на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Тавріяінвест" заборгованість за частину підрядних робіт, виконану належним чином, у сумі 3599216,77 грн, що склалася після віднімання від суми вартості виконаних робіт, відображених в актах № 1-4, встановленої судовою експертизою - 6662826,97 грн, вартості робіт, необхідних для усунення всіх недоліків, згідно з висновком судової експертизи - 64425,00 грн, та суми авансу - 2999125,20 грн.

Виходячи з наведеного та враховуючи при цьому, що акти за формою № КБ-2в та довідки за формою № КБ-3 були надані відповідачу у листопаді 2011 року із супровідними листами № 285 від 31.10.2011, лист № 289 від 03.11.2011, лист № 312 від 16.11.2011, лист № 318 від 21.11.2011, лист № 323 від 23.11.2011, лист № 331 від 26.11.2011, лист № 331 від 26.11.2011, акт виконаних робіт № 4, підписаний позивачем в односторонньому порядку, та рахунки на оплату підрядних робіт були надані відповідачу 26.11.2011, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що початковою датою прострочення відповідачем оплати частини підрядних робіт, виконаної належним чином, є 27.12.2011, з урахуванням погодженої у п. 4.3 договору 30-денної відстрочки платежу з дня підписання акта виконаних робіт, а відтак зазначили, що позовні вимоги про стягнення 269228,53 грн пені та 52987,81 грн 3% річних, нарахованих за період з 27.12.2011 по 24.06.2012 і 14396,87 грн інфляційних нарахувань, заявлених за період з 01.01.2012 по 31.05.2012, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, оскільки останній зроблений судами внаслідок неправильного застосування ними норм матеріального права, виходячи з наступних підстав.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а відтак підпадає під правове регулювання пар. 3 глави 61 ЦК України.

Так, в силу ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч. 4 ст. 879 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Таким чином, виходячи з положень наведених норм, право підрядника на оплату виконаних робіт виникає після їх остаточної здачі замовнику, якщо інший порядок оплати не погоджений сторонами у договорі, проте таке право у будь-якому разі обумовлене виконанням всього обсягу робіт належним чином та у погоджений строк.

Утім, як місцевий господарський суд, так і суд апеляційної інстанції, не взявши до уваги положення вищенаведених норм, виходили того, що у замовника з дня підписання підрядником в односторонньому порядку акта виконаних робіт виник обов'язок з оплати тієї частини перелічених в ньому робіт, яка виконана належним чином, та зазначили, що остання мала бути здійснена відповідачем з урахуванням 30-денної відстрочки платежу до 27.12.2011, залишивши при цьому поза увагою встановлені ними обставини справи, що згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи на момент підписання підрядником та надання замовнику спірного акта вказаний у ньому обсяг підрядних робіт не відповідав за якістю вимогами будівельних нормативних документів, у зв'язку з чим вартість робіт, необхідних для усунення недоліків, склала 64425,00 грн, а також те, що саме це спричинило відмову замовника від підписання вказаного акта, а відтак - і від прийняття всього обсягу підрядних робіт, наведених у ньому, як такого, що виконаний з недоліками.

Також господарськими судами не були враховані й ті обставини, що судом у справі № 5024/2417/2011 за власною ініціативою зменшено вартість підрядних робіт на суму робіт, необхідних для усунення допущених підрядником недоліків, у той час як вимога замовника про пропорційне зменшення ціни виконаних робіт, яка б свідчила про те, що він погодився на прийняття робіт неналежної якості, останнім не заявлялася.

Таким чином, з огляду на положення вищенаведених норм, якими виникнення у підрядника права вимагати оплати підрядних робіт обумовлене виконанням їх повного обсягу належним чином, виходячи з встановлених місцевим господарським судом обставин справи про те, що виконані згідно з актом № 4 роботи не відповідають закріпленим вимогам щодо якості, враховуючи при цьому, що за актом виконаних робіт результати робіт передаються замовнику в цілому, що унеможливлює відокремлення певних видів робіт, оскільки неякісне виконання хоча б одного з них має своїм наслідком неналежну якість кінцевого результату будівельних робіт, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що у замовника виник обов'язок з оплати виконаної належним чином частини підрядних робіт, зазначених в акті, з моменту його складання підрядником та спливу 30-денного строку відстрочення платежу.

Враховуючи викладене, твердження судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем вказаного обов'язку та застосування до нього у зв'язку з цим відповідальності у вигляді стягнення пені, інфляційних збитків та 3 % річних з 27.12.2011 є безпідставним та таким, що суперечить положенням норм матеріального права.

При цьому пропорційне зменшення судом за власною ініціативою ціни робіт без відповідної вимоги про те замовника, позбавило останнього можливості на власний розсуд скористатися правами, закріпленими ч. 1 ст. 858 ЦК України, та не свідчить про прострочення ним виконання грошового зобов'язання з моменту підписання самим лише підрядником акта підрядних робіт, виконаних з відступами від умов договору підряду.

Суди попередніх інстанцій правомірно послалися на підстави звільнення від доказування, закріплені ст. 35 ГПК України, однак, не врахували при цьому специфіку спірних правовідносин сторін та наслідки виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи та призначення у зв'язку з цим судової експертизи, якою встановлено факт порушення підрядником умов договору підряду.

Крім цього, в силу ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Таким чином, з огляду на положення наведених норм, враховуючи, що відповідач є установою, слід зазначити про безпідставність застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення пені з огляду на відсутність вини останнього у невиконанні взятого на себе грошового зобов'язання, враховуючи при цьому, що судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи доведено порушення позивачем взятих на себе зобов'язань за договором стосовно якісного виконання всього обсягу підрядних робіт.

Отже, при вирішення даного спору по суті як місцевий господарський суд, так і суд апеляційної інстанції, повно встановивши фактичні обставини справи, припустилися порушення норм матеріального права, що мало своїм наслідком прийняття неправомірного рішення, а відтак, враховуючи положення п. 2 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції у даній справі та прийняття нового рішення про відмову у позові повністю.

За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга Херсонської державної морської Академії підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Херсонської області від 05.03.2013 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 у справі № 5024/987/2012 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові повністю.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг як за результатами попереднього розгляду справи, так і за результатами її нового розгляду покладаються на позивача.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Херсонської державної морської Академії задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 05.03.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 у справі № 5024/987/2012 скасувати.

Прийняти у справі № 5024/987/2012 нове рішення про відмову у позові повністю.

Здійснити новий розподіл судових витрат.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Тавріяінвест" на користь Херсонської державної морської академії 6949,36 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та 6949,36 грн витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк