Постанова

від 13.03.2013 по справі 905/170/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.03.2013 р. справа №905/170/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Колядко Т.М., Принцевської Н.М. при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І. за участю представників: від позивача: Одинцова І.В. за довіреністю б/н від 10.01.2013р. від відповідача:Андрєєва О.А. за довіреністю №5 від 01.11.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина торгівельна компанія» на рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2013р. по справі№905/170/13-г (Шилова О.М.) за позовомдочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ в особі Регіонального виробничого управління «Донецькавтогаз», м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина торгівельна компанія», м. Єнакієве простягнення 38234,80грн. основного боргу, 2428,85грн. пені, 487,10грн. - 3% річних

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ в особі Регіонального виробничого управління «Донецькавтогаз», м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина торгівельна компанія», м. Єнакієве про стягнення 38234,80грн. основного боргу, 2428,85грн. пені, 487,10грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.02.2013р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Єдина торгівельна компанія", м. Єнакієве на користь Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ в особі Регіонального виробничого управління "Донецькавтогаз", м. Донецьк 38234,80грн. боргу, 485,77грн. - 3% річних, 1514,38грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області від 14.02.2013р. не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та відмовити у задоволені позову.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неповне з'ясування обставин справи. В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на те, що він не отримував ухвалу про порушення провадження у справі №905/170/13-г та справу було розглянуто без його участі та без розгляду жодного документу, наданого відповідачем.

06.03.2013р. відповідачем були надані доповнення до апеляційної скарги, в яких він зазначає про різні підписи на видаткових накладних №РН-0000817 від 31.07.2011р., №РН-0000969 від 31.08.2011р., №РН-0001203 від 30.09.2011р., №РН-0001332 від 31.10.2011р., підробку підпису та відсутність на них печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Єдина торгівельна компанія", м. Єнакієве. Також, скаржник зазначає, що відповідач не здійснював оплату за природний газ на умовах передплати, а тому позбавлений можливості отримувати природний газ. На думку апелянта, на час розгляду справи існує заборгованість у розмірі 805,60грн. за накладними №РН-0001491 від 30.11.2011р. та №РН-0001583 від 31.12.2011р.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав правову позицію, викладену в апеляційні скарзі та доповнень, наданих до неї, заявив клопотання про призначення судової технічної та почеркознавчої експертизи. У судовому засіданні вважав доцільним призначити почеркознавчу експертизу.

Представник позивача у судове засідання прибув, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Єдина торгівельна компанія", м. Єнакієве залишити без задоволення.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія вважає заявлене відповідачем клопотання таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відсутність печатки підприємства на видаткових накладних не є підставою для проведення технічної та почеркознавчої експертизи та видаткові накладні, на які посилається апелянт не є безумовним та єдиним доказом у справі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

За змістом пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З матеріалів справи вбачається, що мотивом скаржника для проведення почеркознавчої експертизи є не тотожність підписів з боку відповідача на окремих накладних.

Проте, доведення експертизою факту підписання цих накладних неналежною особою не є достатньою підставою для висновку про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки розбіжності у підписах вчинених від імені відповідача на видаткових накладних не є питанням, що створює обов'язкові умови для призначення по справі почеркознавчої експертизи.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

01.06.2011р. між дочірнім підприємством "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Регіонального виробничого управління "Донецькавтогаз" (Продавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Єдина торгівельна компанія" (Покупець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу стисненого природного газу по безготівковому розрахунку №Е24/11/66/11-Дг (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язався здійснювати реалізацію стисненого природного газу по безготівковому розрахунку в порядку та на умовах, визначених в договорі, а покупець - в порядку та умовах, визначених в Договорі, прийняти та оплатити стиснений природний газ як моторне паливо.

Пунктом 2.3 договору визначено, що для отримання стисненого природного газу покупець зобов'язаний до 1-го числа кожного місяця надавати продавцю довіреність на отримання вказаного пального водіями покупця.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. договору вартість стисненого природного газу, яким заправляються автомобілі покупця, встановлюється продавцем на момент відпуску газу покупцю. Продавець може в односторонньому порядку змінювати ціну на газ, про що зобов'язаний повідомити покупця за 1 календарний день до такої зміни ціни.

Сторони передбачили наступний порядок розрахунків: покупець здійснює оплату за стиснений природний газ у безготівковій формі на умовах 100% передоплати. Датою здійснення передоплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. По закінченню звітного періоду (місяць) на підставі довіреності покупця та даних відомості(ей) про кількість фактично відпущеного газу продавець оформляє видаткові накладні на відпуск стисненого природного газу та в термін до 5 числа місяця, наступного за звітним, надсилає їх покупцю. Покупець зобов'язаний оформити їх належним чином та повернути один екземпляр видаткової накладної продавцю наступного дня після її отримання (пункти 4.1., 4.4. договору).

Пунктом 9.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 01.06.2012р.

В додатку №1 до договору сторони визначили список автомобілів, які мають право заправлятись стисненим природним газом на АГНКС продавця згідно договору. Як пояснили сторони у судовому засіданні, цей список протягом дії договору не змінювався.

Додатковими угодами №1 від 30.06.2011р., №2 від 30.09.2011р., №3 від 29.01.2011р. сторони вносили зміни до Договору щодо вартості стисненого природного газу.

Договір, додаткові угоди та додаток №1 до нього підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Позивач свої зобов'язання за договором у липні - грудні 2011 року виконав належним чином: передав відповідачу стиснений природний газ в загальному об'ємі 10300м3 на загальну суму 62614,80грн., в обґрунтування чого надав відомості обліку на відпуск автомобільного палива (газ-метан), довіреності відповідача та видаткові накладні, в яких міститься посилання на договір.

Колегія суддів визнає такими, що не відповідають умовам договору посилання відповідача на той факт, що видаткові накладні №РН-0000817 від 31.07.2011р., №РН-0000969 від 31.08.2011р., №РН-0001203 від 30.09.2011р., №РН-0001332 від 31.10.2011р. підписані не уповноваженою особою, а тому не підтверджують факт отримання ним газу.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з умов договору для отримання стисненого газу необхідною умовою є довіреність на уповноважену особу, строк дії якої складає один календарний місяць (пункти 2.3 - 2.5 договору).

Пунктом 2.6 договору визначено, що перед заправкою автомобіля водій покупця надає наповнювачу балонів (працівнику продавця) подорожній лист та документи на газобалонне обладнання автомобіля. Після заправки автомобіля водій покупця розписується у відомості продавця (додаток №2 до даного договору) про отримання відповідної кількості пального. Після чого матеріально-відповідальна особа продавця робить запис у подорожньому листку водія покупця про відпущене пальне, ставить на листку свій підпис та штамп АГНКС та видає касовий чек (пункт 2.7 договору).

Відповідно до пункту 2.9 договору першого числа кожного місяця продавець закриває відомості минулого місяця та відкриває нові.

Виходячи з аналізу умов договору оформлення продавцем видаткових накладних, виходячи з пункту 4.4 договору, є лише підсумком договірних відносин за звітний період.

Згідно з пунктом 4.4. договору саме на відповідача покладено обов'язок оформити накладні належним чином та повернути продавцю.

Крім того, за змістом пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318 довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпустку цінностей разом з документами ведення бухгалтерського обліку.

Саме позивач і надав суду копії довіреностей, виданих відповідачем. При цьому, невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності. Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності (п.10 зазначеної Інструкції).

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що видані довіреності на отримання газу від позивача не анульовані та доказів повернення як невикористані не надав.

При таких обставинах, відповідач не довів належними та допустимими доказами неотримання газу 31.07.2011р. на суму 5241,60грн., 31.08.2011р. на суму 13351,68грн., 30.09.2011р. на суму 9181,44грн., 31.10.2011р. на суму 9654,48грн., в тому числі не спростував відображені у відомостях обліку на відпуск автомобільного палива (газ-метан) обставини.

З матеріалів справи вбачається, що покупцем протягом липня - грудня 2011 року, березня і травня 2012 року проводились розрахунки за отриманий стиснений природний газ: всього було сплачено 24380грн. Отже, сума основного боргу відповідача станом на момент розгляду даної справи складає 38234,80грн., що не спростовано апелянтом.

Відповідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, факт наявності заборгованості підтверджується актами звіряння розрахунків, які, до речі, містять посилання на видаткові накладні, проти яких заперечує відповідач.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наведені накладні є належним доказом поставки товару та підтверджують факт отримання товару.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В свою чергу, частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується зазначеними вище видатковими накладними. Проте відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав у зв'язку з чим виникла заборгованість перед відповідачем у розмірі 38234,80грн.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 38234,80грн.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем було заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 487,10грн., та пені у розмірі 2428,85грн.

Відповідно до статей 611, 612 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Згідно пунктів 1, 3 статті 549 Цивільногок кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543-96-ВР від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З договору вбачається, що сторони не передбачили в ньому відповідальність у вигляді пені за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором.

Таким чином колегія суддів зазначає, що господарський суд дійшов правильного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2428,85грн. пені задоволенню не підлягає.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі вказаної норми позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 487,10грн.

Колегією суддів перевірено розрахунок вказаної суми та встановлено, що розрахунок 3% річних, здійснений судом першої інстанції, є правильним.

З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягає сума 3% річних у розмірі 485,77грн., нарахована за період 30.05.2012р. - 31.10.2012р. на заборгованість, що виникла у липні - грудні 2011 року.

Судова колегія не приймає посилання апелянта на порушення його прав щодо прийняття участі у розгляді справи, оскільки в матеріалах справи (арк. спр. 98) міститься поштовий конверт та поштове повідомлення про направлення на адресу відповідача виклику до суду для прийняття участі у розгляді справи. Проте, зазначені поштові відправлення повернуту з зв'язку із закінченням терміну зберігання.

За приписами частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Проте, відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2013р. у справі 905/170/13-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина торгівельна компанія» на рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2013р. у справі №905/170/13-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2013р. у справі №905/170/13-г - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

Н.М. Принцевська

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу,

4. ДАГС,

5. ГСДО