Постанова

від 28.02.2013 по справі 826/1432/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2013 року № 826/1432/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Київська насосна компанія» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 січня 2013 року №0000132240/832 та №0000142240/831, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська насосна компанія» (далі - позивач, ТОВ «Київська насосна компанія») з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 січня 2013 року №0000142240/831 та №0000142240/832.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2013 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Компанія «Юнібіт», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Компанія «Юнібіт», яке на момент здійснення даних господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстроване як платник податку на додану вартість, а витрати, понесені в рамках укладених договорів, підтверджуються відповідними первинними документами.

Крім того, позивач посилався на те, що укладання договорів було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактичне надання послуг та подальше використання отриманих послуг в господарській діяльності позивача, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту за вказаними операціями є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 54 530,00 грн., та занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 272 648,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Компанія «Юнібіт», оскільки фактично господарських операцій з надання послуг не відбувалось, що свідчить про протиправність правочинів, укладених з метою зменшення позивачем обсягу податкових зобов'язань.

В обґрунтування даних висновків відповідач послався на пояснення гр. ОСОБА_1 (засновника та директора ТОВ «Компанія «Юнібіт»), відібраних оперуповноваженим ГВ ПМ ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС Рубаном А.І. від 03.09.12р., з яких вбачається, що директор підприємства до діяльності останнього не мав жодного відношення, підприємницькою діяльністю не займався, документів фінансово-господарського характеру не підписував та звітність не подавав. З наведеного податковий орган прийшов до висновку, що ТОВ «Компанія «Юнібіт» є підприємством, що займалось підприємницькою діяльністю з порушенням вимог чинного законодавства України, здійснювало діяльність з метою надання іншим суб'єктам підприємницької діяльності необхідних умов для ухилення від сплати податків.

Наведені обставини, на думку відповідача, дають можливість дійти висновку про те, що позивачем було укладено договір з ТОВ «Компанія «Юнібіт» без мети реального настання правових наслідків, виключно для створення видимості проведення господарських операцій, отже, позивач, в свою чергу, позбавлений права на віднесення сум по цим операціям до податкового кредиту з ПДВ та до валових витрат.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

В судове засідання 27 лютого 2013 року представник відповідача не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений завчасно й належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу у справі (том І, а.с. 86).

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку в судове засідання представника Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва ДПС, відсутність потреби заслухати свідків чи експертів, суд вирішив розглянути адміністративну справу №826/1432/13-а в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд, -

В С Т АН О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська насосна компанія» (код ЄДРПОУ 36628110) зареєстроване Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією 01.02.2011 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 37).

ТОВ «Київська насосна компанія» перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100325398 від 25.02.2011, індивідуальний податковий номер 366281126514.

У період з 28.12.2012 року по 04.01.2013 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Київська насосна компанія» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнібіт» (код ЄДРПОУ 34503380), за період діяльності з 01.01.2012р. по 30.11.2012р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 09.01.2013 року №25/2240/36628110 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - а.с.14-19.

22 січня 2013 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000132240/832, яким позивачу за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 68 162,50 грн., з яких 54 530,00 грн. - основного платежу та 13 632,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.20) та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000142240/831, яким позивачу, у зв'язку із порушенням пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 71 570,00 грн., з яких основного платежу - 57 256,00 грн., та 14 314,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (а.с.21).

Під час перевірки було встановлено, що позивачем всупереч пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України задекларовано податковий кредит у 54 530 грн. та сформовано валові витрати у розмірі 272 648 грн. за наслідками операцій з контрагентом - ТОВ Компанія «Юнібіт» (код ЄДРПОУ 34503380), яке здійснює діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

Як вбачається з Акту перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем зазначених положень законів ґрунтуються на встановлених в ході перевірки позивача даних про неможливість фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Компанія «Юнібіт». Такий висновок ДПІ у Дарницькому районі м. Києва обґрунтовується поясненнями гр. ОСОБА_1 (засновника та директора ТОВ «Компанія «Юнібіт»), відібраних оперуповноваженим ГВ ПМ ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС ОСОБА_2 від 03.09.12р.

ОСОБА_1 надав пояснення про те, що навесні 2011 року його знайомий запропонував йому за грошову винагороду підписати установчі документи ТОВ «Компанія «Юнібіт» у нотаріуса. Про те, що він є директором та засновником підприємства ТОВ «Компанія «Юнібіт», ОСОБА_1 дізнався через півроку, коли підписував довіреність на іншу особу. Про фінансово-господарську діяльність ТОВ «Компанія «Юнібіт» ОСОБА_1 нічого не відомо, ніякого відношення до нього він не має: ніяких декларацій він не складав, не підписував та не подавав до податкових органів; статутний фонд не формував; свідоцтво платника ПДВ не отримував; будь-які документи пов'язані з фінансово-господарською діяльністю підприємства ТОВ «Компанія «Юнібіт» він не складав та не підписував; рахунки в банківських установах не відкривав.

З вищенаведеного, за висновком податкового органу, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Компанія «Юнібіт» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної правоздатності цим підприємством, фінансово-господарські відносини між ТОВ «Компанія «Юнібіт» та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

З урахуванням вищезазначеного, відповідач встановив, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Компанія «Юнібіт» реально не здійснювалися.

Таким чином, висновок ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС про порушення позивачем вимог податкового законодавства при обрахуванні податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у березні 2012 року та об'єкта оподаткування прибутку підприємств за І квартал ґрунтується виключно на вищеописаних обставинах діяльності контрагента позивача, зокрема, поясненнях гр. ОСОБА_1, відібраних оперуповноваженим ГВ ПМ ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС ОСОБА_2 від 03.09.12р .

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акту перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем - ТОВ «Київська насосна компанія» (Замовник) та ТОВ «Компанія «Юнібіт» (Виконавець) було укладено Договори від 01.03.2012 р. за №0103/032601, №0103/02312, №0103/03601, №0103/031203 (а.с.45-46, 60-61, 53-54, 49-50), за умовами яких Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати послуги з проведення маркетингових послуг за напрямками, що цікавлять замовника.

На виконання умов зазначених Договорів ТОВ «Компанія «Юнібіт» було надано послуги з технічного супроводу роботи ІТ-техніки, мереж, з архівації баз даних, обслуговування комп'ютерної техніки та програмного забезпечення в процесі експлуатації, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26 березня 2012р. (а.с.46), послуги з адресної розсилки, пошуку та підбору покупців, продавців, проведення навчальних тренінгів для співробітників замовника в частині начитки інформації, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг від 6 березня 2012р. (а.с.50), надано консультації з ведення управлінського обліку, консультації та ведення окремих операцій по бухгалтерського обліку, консультації з оподаткування, контролю складання первинної документації, оптимізації документообігу, перевірки внутрішніх документів на відповідність законодавству, консультації по розробці посадових інструкцій, усунення дублюючих функцій, консультації по розробці посадових інструкцій, усунення дублюючих функцій, що підтверджується актами здачі - приймання робіт (надання послуг) від 12 березня 2012р. (а.с.54) та від 30 березня 2012р. (а.с.57), послуги з редагування та доповнення сторінок сайту knk.net.ua, що підтверджується актами здачі - приймання робіт (надання послуг) від 28 березня 2012р. (а.с.61) та від 30 березня 2012р. (а.с.64), а також послуги з просування сайту в топ 5 та топ 10 google, що підтверджується актом здачі - приймання робіт (надання послуг) від 23 березня 2012р. (а.с.66).

За наслідками виконаних робіт ТОВ «Компанія «Юнібіт» було виписано на користь ПАТ «Київська насосна компанія» податкові накладні №2604 від 26.03.2012 на суму 54 600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 100,00 грн. (а.с.48), №604 від 06.03.2012 на суму 38 876,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6 646,00 грн. (а.с.52), №1212 від 12.03.2012 на суму 58 236,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 706,00 грн. (а.с.56), №3018 від 30.03.2012р. на суму 12 690,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2 115,00 грн. (а.с. 58), №2807 від 28.03.2012р. на суму 45 481,59 грн., в т.ч. ПДВ - 7580,25 грн. (а.с. 63), №3019 від 30.03.2012р. на суму 55 588,50 грн., в т.ч. ПДВ - 9 264,75 грн. (а.с. 65), №2309 від 23.03.2012р. на суму 48 490,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 155,00 грн. (а.с. 67), №2208 від 22.03.2012р. на суму 11 775,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 962,50 грн. (а.с. 68).

Вказані податкові накладні відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за березень 2012 року (а.с.73-80), а сума ПДВ за зазначеними податковими накладними у розмірі 54 529,50 грн. була включена позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за березень 2012 року (а.с. 128-131) та відображена в Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до вказаної податкової декларації (а.с. 132-136).

На підставі виставлених ТОВ «Компанія «Юнібіт» рахунків-фактур №032601 від 26 березня 2012 року (а.с.47), №03601 від 06 березня 2012 року (а.с.51), №031203 від 12 березня 2012 року (а.с.55), №02312 від 03 лютого 2012 року (а.с.62) позивачем була здійснена оплата за надані послуги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Компанія «Юнібіт», що підтверджується платіжними дорученнями №2737 від 03.05.2012р. (а.с. 59), №2598 від 22.03.2012р. (а.с. 69), №2638 від 03.04.2012р. (а.с. 70), №2653 від 09.04.2012р. (а.с. 71), №2689 від 17.04.2012р. (а.с. 72).

Витрати по взаємовідносинах з «Компанія «Юнібіт» за 1 квартал 2012 року були віднесені позивачем до складу валових витрат у цьому періоді.

Щодо податкового-повідомлення рішення форми «Р» від 22 січня 2013 року №0000132240/832, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість , суд зазначає наступне.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України № 2755-111, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту14.1.181. 14 статті ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Київська насосна компанія» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Як вбачається з матеріалів справи позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року в складі податкового кредиту відобразив суму податку на додану вартість у розмірі 54 529,50 грн., яка сплачена ним, в зв'язку з придбанням (замовленням) послуг у ТОВ «Компанія «Юнібіт».

За приписами пункту 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкової накладної контрагент позивача - ТОВ «Компанія «Юнібіт» (індивідуальний податковий номер 345033823014) був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва №32159750 від 10.07.2006 року (а.с. 142).

Даних про анулювання вказаного свідоцтва відповідачем та ДПІ за місцем обліку, куди надсилався судовий запит, суду не надано.

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкової накладної свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Компанія «Юнібіт» було чинним і вказаний суб'єкт господарювання мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (виконання робіт).

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірної суми податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявні в матеріалах справи витяг та довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №15888157, № 15888069 від 18.02.2013 року (а.с. 225-231) підтверджують, що ТОВ «Компанія «Юнібіт» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради за адресою: 18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, будинок 335, квартира 80, станом на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі також на момент розгляду даної справи.

Відповідачем не надано суду доказів того, що контрагент позивача - ТОВ «Компанія «Юнібіт» на момент проведення господарських операцій був ліквідований, діяльність його в установленому законом порядку була припинена або виключено з ЄДРПОУ. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність виконання договорів про надання послуг між ТОВ «Київська насосна компанія» та ТОВ «Компанія «Юнібіт», отримання таких послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, замовлені ТОВ «Компанія «Юнібіт» послуги - придбавалися позивачем з метою використання в подальшій господарській діяльності та були використані у такій діяльності.

Згідно актів виконаних робіт ТОВ «Компанія «Юнібіт»» було надано позивачу послуги з питань технічного супроводу роботи ІТ-техніки, мереж, з архівації баз даних, обслуговування комп'ютерної техніки та програмного забезпечення в процесі експлуатації, послуги з адресної розсилки, пошуку та підбору покупців, продавців, послуги з редагування та доповнення сторінок сайту knk.net.ua. і ін. Зазначені послуги замовлені позивачем у вказаного конрагента для використання у власній господарській діяльності, адже спрямовані на збільшення обсягів реалізації товарів, що відповідає меті надання зазначених послуг.

Надання ТОВ «Компанія «Юнібіт» позивачу маркетингових послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, витягом із інтернет-сайту ТОВ «Київська насосна компанія» - knk.net.ua, сформованого переліку бази даних покупців і продавців, а також посадових інструкцій працівників товариства (а.с. 143-224).

Таким чином, придбання послуг у ТОВ «Компанія «Юнібіт» здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної для нього господарської діяльності, яка спрямована на отримання доходу.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Компанія «Юнібіт» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги, що придбавалися (замовлялись) позивачем у вказаного підприємства, замовлялись з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Щодо посилання відповідача в Акті перевірки на пояснення гр. ОСОБА_1 щодо його непричетності до реєстрації і здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, суд зазначає, що вказані пояснення не стосувались обставин взаємовідносин між ТОВ «Компанія «Юнібіт» та ТОВ «Київська насосна компанія» та самі по собі не можуть бути підтвердженням того, що операції з надання послуг між такими підприємствами фактично не відбувались, а також, що всі правочини, укладені цими підприємствами, були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

Як вказано у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч.4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач не надав суду доказів того, що посадових осіб ТОВ «Компанія «Юнібіт» було притягнуто до кримінальної відповідальності за завідоме укладення протиправних правочинів з метою ухилення від сплати податків або отримання безпідставної податкової вигоди з бюджету, тощо.

У зв'язку з цим встановлені під час її розслідування обставини, в тому числі ті, що отримані під час допиту свідків, підозрюваних, обвинувачених згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, підлягають доведенню в межах даної справи в загальному порядку.

Проте доказів, які б підтверджували обставини, викладені в протоколі допиту ОСОБА_1, відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, надано не було.

Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

В свою чергу, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Крім того, суд бере до уваги, що договори, за якими здійснювалися правовідносини позивача з ТОВ «Компанія «Юнібіт» з надання маркетингових послуг, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) до вказаних договорів, рахунки фактури, а також податкові накладні, були підписані від імені ТОВ «Компанія «Юнібіт» не ОСОБА_1, а гр.-ном ОСОБА_4, як особою, що діяла за довіреністю від 15.03.2012р.

В свою чергу ОСОБА_1 у наданих поясненнях підтвердив факт видачі ним нотаріально посвідченої довіреності на право вчинення юридичних дій від імені ТОВ «Компанія «Юнібіт».

Також у матеріалах справи наявна копія довіреності від 15.02.2012 року, виданої ОСОБА_1 в якості директора ТОВ «Компанія «Юнібіт», якою уповноважено гр. ОСОБА_4 представляти інтереси товариства у відносинах з усіма юридичними особами, а також перед громадянами, з усіх питань, що пов'язані з господарською діяльністю товариства в рамках повноважень директора (а.с. 140).

За таких обставин твердження відповідача про те, що договір та інші первинні документи від імені ТОВ «Компанія «Юнібіт» підписані не уповноваженою особою суд вважає безпідставними.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Компанія «Юнібіт», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - отримання послуг, спрямованих на збільшення обсягів реалізації товарів - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Компанія «Юнібіт» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. Суд зазначає, що під час проведення перевірки відповідачем не було здобуто жодного доказу на підтвердження того, що виконання вищевказаних робіт (надання послуг) не мало реального характеру, а дії сторін були спрямовані лише на збільшення податкової вигоди.

Тому суд вважає, що податковий орган безпідставно дійшов висновку про безтоварність оподатковуваних угод та протиправно поставив під сумнів розмір податкового кредиту з ПДВ, задекларованого позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Юнібіт».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Київська насосна компанія» правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за вересень 2012 року, висновки Акту перевірки про порушення позивачем п.198.3, 198.6 ст.198, Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняття ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 22 січня 2013 року №0000132240/832, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 68 162,50 грн. є неправомірним.

Щодо податкового-повідомлення рішення форми «Р» №0000142240/831 від 22 січня 2013 року, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток , суд зазначає наступне.

Правила оподаткування податком на прибуток підприємств визначаються Розділом ІІІ Податкового кодексу України.

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення Податкового кодексу України, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

В даному разі, як було встановлено судом, факт виконання робіт (надання послуг) ТОВ «Компанія «Юнібіт» на користь позивача підтверджується наявними у справі документами первинного обліку, а саме - договорами про надання маркетингових послуг, актами здачі - приймання виконаних робіт (наданих послуг), рахунками-фактури та платіжними дорученнями, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складанням цих документів.

Договори, на виконання яких складались вищезазначені первинні документи, є чинними на день розгляду спору, в судовому порядку недійсними не визнано. Сторонами виконано в повному обсязі.

Використання позивачем придбаних робіт (наданих послуг) у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи та досліджені судом.

З огляду на вищевказане, враховуючи, що валові витрати позивача на суму 272 648 грн. за договором з ТОВ «Компанія «Юнібіт» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача встановлена в ході судового розгляду, суд приходить до висновку про правомірність віднесення вказаних витрат до складу валових.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення форми «Р» №000142240/831 від 22 січня 2013 року - безпідставним та неправомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ ««Київська насосна компанія» підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що позивачем було помилкового вказано у позовній заяві номер податкового повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість - №0000142240/832, хоча спірні правовідносини фактично виникли з приводу податкового повідомлення-рішення № 0000132240/832 від 22.01.2013, суд, керуючись ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000132240/832 від 22.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані , шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1398,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 31 січня 2013 року №3623 (а.с.3).

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 1398,00 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби від 22 січня 2013 року №0000132240/832 та №0000142240/831.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська насосна компанія» судові витрати у розмірі 1398,00 грн. (одна тисяча триста дев'яносто вісім гривень 00 копійок).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій