Ухвала

від 26.02.2013 по справі 2а-11638/09/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/35290/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-промислова компанія»

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 травня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року

у справі №2а-11638/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-промислова компанія»(надалі -ТОВ «Транспортно-промислова компанія»)

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (надалі -ДПІ у Подільському районі м. Києва)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Подільському районі м. Києва від 05.08.2009р. №0000312380/2, №0000291750/2, №0000034380/2, та №0000332380/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.05.2010р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011р., у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказуючи на порушення та неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанцій і прийняття у справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Транспортно-промислова компанія»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р., про що складено акт від 23.02.2009р. №34/23-811/31273177.

Висновками перевірки, зокрема, вказано на порушення п.п. 7.2.4 п. 7.2 та пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 4.2.1 п.п 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 9 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. №303 та ст. 57 Закону України «Про радіочастотний ресурс України»від 01.06.2000р.

За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.03.2009р.:

- №0000302380/0, яким визначено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 165061,35грн., у т.ч. 110040,90 грн. основного платежу та 55020,45грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000291750/0, яким визначено зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі суму 2385,00 грн., у т.ч. 795,00грн. основного платежу та 1590,00грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000034380/0, яким донараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170,00грн. за порушення граничних строків сплати збору за забруднення навколишнього середовища;

- №0000332380/0, яким визначено зобов'язання по збору за користування радіочастотним ресурсом України на суму 1200,00грн., у т.ч. 10,00грн. основного платежу та 1190,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В подальшому, в порядку апеляційного узгодження вказаних зобов'язань, податкові повідомлення рішення були залишені без змін, скарги позивача - без задоволення.

Досліджуючи фактичні обставини справи, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Главпостач»були здійснені господарські операції з приводу придбання товарно-матеріальних цінностей, а саме позивачем придбано комплексну систему контролю експлуатації в кількості 2 шт., станок для розпилювання блоків на плити марки КРС та станок каменеобробного плоско-шліфувального мостового СМР-013Б. На виконання вказаних операцій позивачем надано копії видаткових накладних №09/29-01 від 29.09.2006р. на суму 252708,34грн. (ПДВ 50541,67грн.) та №10/27-03 від 27.10.2006р. на суму 297496,16грн. (ПДВ 59499,23грн.), а також податкових накладних № 92901 від 29.09.2006 р. на суму 252708,34 грн., ПДВ 50541,67грн. та №102703 від 27.10.2006р. на суму 297496,16грн., ПДВ 59499,23грн.

Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковій формі, про що свідчать наявні у справі банківські виписки.

Отже, зазначені вище податкові накладні були внесені позивачем до реєстрів придбання товарів (робіт, послуг) за вересень 2006р. та жовтень 2006р., а сума ПДВ в розмірі 110040,90грн. була включена до складу податкового кредиту вересня (50541,67грн.) та жовтня (59499,23грн.) 2006р.

Між тим, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27.07.2006р. по справі №2-2543/о було визнано недійсними установчі документи ТОВ «Главпостач»(код ЄДРПОУ 33948353), а саме: статут ТОВ «Главпостач»зареєстрований Державним реєстратором Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації за №10741020000013939 від 26.12.2005р.; державну реєстрацію ТОВ «Главпостач»(код ЄДРПОУ 33948353), свідоцтво про державну реєстрацію; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Главпостач»(код ЄДРПОУ 33948353) №39110532 від 28.02.2006р. з моменту його внесення до державного реєстру. При цьому, зазначене рішення суду у справі №2-2543/о на час проведення перевірки оскаржене не було та набрало законної сили.

Крім того, актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Главпостач»(код ЄДРПОУ 33948353) з Реєстру платників ПДВ з 28.02.2006р.

Порядок нарахування, обчислення та сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість на час здійснення господарської діяльності, що зумовила виникнення податкового кредиту з ПДВ, визначався Законом України «Про податок на додану вартість».

Порядок, умови та строки реєстрації платників податку на додану вартість та анулювання такої реєстрації визначаються Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим Наказом ДПА України №79 від 01.03.2000р.

Так, відповідно до положень п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому, відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно з пунктами 2 і 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165 (в редакції чинній на час правовідносин), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник ПДВ та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, і вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Таким чином, приймаючи до уваги, що право позивача на податковий кредит з ПДВ не підтверджується належним чином складеними податковими накладними, оскільки на час складання зазначених вище податкових накладних контрагентом ТОВ «Главпостач»(вересень та жовтень 2006р.) останній був виключений з Реєстру платників ПДВ з 28.02.2006р., податковим органом обґрунтовано вказано на неправомірність формування позивачем податкового кредиту в цій частині.

Крім того, під час перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ «Транспортно-промислова компанія»перераховані грошові кошти громадянам, які не є працівниками позивача, а саме: платіжними дорученнями від 01.02.2008р. №96, від 13.02.2008р. №147 та від 15.04.2008р. №82 позивачем перераховано грошові кошти в розмірі 4000,00грн. на рахунок фізичної особи підприємця ОСОБА_1 Крім того, платіжним дорученням від 30.05.2006р. №795 ТОВ «Транспортно-промислова компанія»перераховані грошові кошти в сумі 1500,00грн. були перераховані на рахунок фізичної особи ОСОБА_2 Між тим, податок з доходів фізичних осіб позивачем не сплачений.

Приписами п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»обумовлено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в редакції чинній на час правовідносин, податкові агенти, які нараховують (виплачують) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язані здійснювати нарахування, утримання та сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

Таким чином, оскільки позивач виступав податковим агентом стосовно фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а тому зобов'язаний був здійснити нарахування податку з доходів фізичних осіб та донарахування позивачу податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку з доходів фізичних осіб відповідає вимогам чинного законодавства України.

Статтею 57 Закону України «Про радіочастотний ресурс України»передбачено, що користування радіочастотним ресурсом в Україні здійснюється на платній основі. Користувачі радіочастотного ресурсу України сплачують щомісячний збір за користування наданим радіочастотним ресурсом, який вноситься в терміни, визначені відповідними законодавчими актами. Користувачі радіочастотного ресурсу України щомісяця протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, подають до органів податкової служби податкові декларації. Форма податкової декларації визначається центральним податковим органом.

Матеріали справи свідчать, що позивач не подавав розрахунок за використання радіочастотного ресурсу України за лютий, травень 2008р. та не сплатив за використання радіочастотного ресурсу України на загальну суму 10,00грн., в т.ч. за лютий 2008р. - 5,00грн. та за травень 2008р. - 5,00грн., а також, несвоєчасно подавав розрахунки з цього збору за жовтень-листопад 2006р. та за липень 2008р.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 9 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. №303 , базовий податковий (звітний) період збору дорівнює календарному кварталу.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Транспортно-промислова компанія»в порушення п. 9 цього Порядку несвоєчасно подав розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища за 9 місяців 2008р., оскільки строк подання такого розрахунку до 10.11.2008р., а позивачем вказаний розрахунок поданий до ДПІ у Подільському районі м. Києва лише 13.11.2008р.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості нарахування позивачеві зобов'язань зі сплати штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати збору за забруднення навколишнього середовища та зобов'язання по збору за користування радіочастотним ресурсом України.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-промислова компанія»-залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 травня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов