Постанова

від 23.04.2007 по справі 41/534

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/534

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23.04.2007                                                                                           № 41/534

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Вербицької О.В.

 суддів:                                          Коваленка В.М.

                                        Пантелієнка  В.О.

 при секретарі:                     Котелянець О.О.  

 За участю представників:

 від позивача -Петренко І.А. довіреність № 5 від 01.04.2006 р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Марант"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 10.11.2006

 у справі № 41/534 (Пилипенко О.Є.)

 за позовом                               Приватного підприємства "Марант"

 до                                                   Державного комплексного торгівельного підприємства "Хрещатик"

 про                                                  стягнення 90375,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду м. Києва від 07.09.2006 р. по справі № 41/534 в задоволенні позову Приватного підприємства “Марант” (далі – позивач, ПП “Марант”) до Державного комплексного торговельного підприємства “Хрещатик” (далі – відповідач, ДКТП “Хрещатик”) про стягнення 90 375,00 грн. відмовлено повністю.

Приватне підприємство “Марант”, не погоджуючись з прийняттям судом такого рішення по справі, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 05.04.207 року Київський апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Приватного підприємства “Марант” до провадження та призначив її розгляд на 23.04.2007 року.

Державне комплексне торговельне підприємство “Хрещатик” письмового відзиву на апеляційну скаргу позивача не надало, але усно в судовому засіданні спростувало наведені в ній доводи та просило залишити рішення господарського суду м. Києва без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

В судове засідання в апеляційній інстанції з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце слухання справи по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Державне комплексне торговельне підприємство “Хрещатик” (ідентифікаційний код 21583968) зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 18.03.1994 року як юридична особа.

Приватне підприємство “Марант” (ідентифікаційний код 32669279) зареєстроване Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 23.10.2003 року як юридична особа.

Як вбачається з матеріалів справи, в газеті "Голос України" № 226 від 29.11.2005 року Державним комплексним торговельним підприємством “Хрещатик” було розміщено інформацію про реалізацію на конкурсних засадах об'єкта державної власності – приміщення Вишгородського обчислювального центру, що знаходиться на балансі Державного комплексного торговельного підприємства “Хрещатик” та знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, вул. Фастова, 22.

Відповідно до вказаного оголошення, продаж зазначеного об'єкту нерухомості здійснювався шляхом проведення відкритого конкурсу на умовах 100 % передплати вартості об'єкта за початковою ціною 109 640,00 грн., в тому числі ПДВ.

Згідно умов конкурсу за участь у ньому вноситься плата у розмірі 17,00 грн. за реєстрацію заяви та конкурсне забезпечення у розмірі 10% від початкової ціни продажу майна, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок організатора конкурсу - Державного комплексного торговельного підприємства “Хрещатик”.

Генеральним директором Державного комплексного торговельного підприємства “Хрещатик” затверджено Інструкцію учасникам конкурсу щодо визначення покупців об'єкта державної власності - нерухомого майна Державного комплексного торговельного підприємства “Хрещатик” (далі – Інструкція), яка визначила перелік документів, подача яких є необхідною для реєстрації юридичної особи у якості учасника конкурсу ат, зокрема, визначила вичерпний перелік випадків, коли сума конкурсного забезпечення організатором не повертається, а саме відкликання або зміни конкурсної пропозиції конкурсантом після закінчення строку її подання; не підписання учасником конкурсу, що став переможцем конкурсу, Договору купівлі-продажу протягом 10-ти робочих днів з дня отримання поштового письмового повідомлення Організатора конкурсу про визначення переможця конкурсу з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 2.8, 2.9 Інструкції, організатор конкурсу вивчає подані учасниками документи на участь у конкурсі та за результатами розгляду приймає рішення про перелік учасників конкурсу, яким надсилається письмове запрошення на участь у конкурсі, подання учасниками конкурсної пропозиції та документів на реєстрацію вважається згодою учасника конкурсу з умовами та порядком його проведення.

Порядок проведення конкурсу визначено розділом 3 Інструкції яким, зокрема встановлено, що розкриття конвертів з конкурсною пропозицією та визначення переможця конкурсу здійснюється конкурсною комісією в день її засідання, при визначенні переможця оцінюється конкурсна пропозиція, наявність письмового зобов'язання щодо виконання фінансових умов, а також наявність додатково привабливих пропозицій, при цьому процес оцінки поданих пропозицій є закритим. Відповідно до п. 3.4 Інструкції переможцем конкурсу вважається учасник, який запропонував найвищу ціну та зобов'язався виконати всі фінансові умови конкурсу.

В ході засідання конкурсної комісії, відповідно до Інструкції, складається протокол про результати проведення конкурсу, в якому зазначаються відомості про учасників конкурсу, результати голосування, обґрунтування визначення переможця.

Крім того, п.3.8 Інструкції встановлено, що протягом 20-ти календарних днів з дати підписання членами конкурсної комісії протоколу про результати конкурсу, всім учасникам конкурсу, які не стали переможцями, повертається конкурсне забезпечення. Реєстраційна плата поверненню не підлягає.

Відповідно до протоколу № 6 від 29.12.2005 року Засідання конкурсної комісії з продажу нежитлових приміщень Вишгородського обчислювального центру, що знаходяться на балансі Державного комплексного торговельного підприємства “Хрещатик”, переможцем конкурсу став суб'єкт підприємницької діяльності Паладюк Л.Й.

Оскільки Приватне підприємство “Марант” брало участь у конкурсі, то відповідно до умов конкурсу, платіжним дорученням № 9 від 22.12.2005 року воно перерахувало на користь відповідача, на зазначений в Інструкції рахунок 10 964,00 грн. з призначенням платежу “конкурсне забезпечення (нерухомість) для участі в конкурсі з продажу приміщення Вишгородського обчислювального центру, що знаходиться на балансі Державного комплексного торговельного підприємства “Хрещатик” та розташоване за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, вул. Фастова, 22, без ПДВ, згідно об'яви в газеті “Голос України” № 226 від 29.11.2005 року”.

28.02.2006 року за вих. № 6-02 позивачем направлено на адресу відповідача лист з вимогою повернення вище означеного конкурсного забезпечення у розмірі 10 964,00 грн.

Державне комплексне торговельне підприємство “Хрещатик” повернуло позивачеві конкурсне забезпечення в сумі 10 964,00 грн., а саме, 23.03.2006 року позивачеві було повернено 8 000,00 грн., 31.03.2006 року – 1 000,00 грн., 11.04.2006 року – 1 964,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, оскільки в порушення п. 3.98 Інструкції, Державне комплексне торговельне підприємство “Хрещатик” не своєчасно повернуло Приватному підприємству “Марант” конкурсне забезпечення в сумі 10 964,00 грн., то Приватне підприємство “Марант” звернулось з позовом до суду про стягнення 90 375,00 грн. матеріальних збитків та суму сплаченого державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, Приватне підприємство “Марант” уточнило позовні вимоги та просить стягнути з Державного комплексного торговельного підприємства “Хрещатик” 75 375,00 грн. матеріальних збитків та суму сплаченого державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Визначаючи суму матеріальних збитків позивач зазначає наступне.

22.12.2005 року Приватне підприємство “Марант” Позичальник) уклало Договір безпроцентної фінансової допомоги на зворотній основі (позики) з Приватним підприємством “Бізнес-Офіс” (Кредитор) на суму 15 000,00 грн. строком на три місяці, згідно умов якого Кредитор зобов'язується надати безпроцентну фінансову допомогу на зворотній основі, а Позичальник зобов'язується повернути отримане у визначений договором строк.

Оскільки відповідачем не повернено вчасно, як передбачено п. 3.8 Інструкції, конкурсне забезпечення в сумі 10 964,00 грн., то Приватне підприємство “Марант” не змогло вчасно виконати умови договору від 22.12.2005 року та повернути надані ПП “Бізнес-Офіс” кошти в сумі 15 000,00 грн.

У зв'язку із чим, рішенням Постійно діючого третейського суду при Українській Товарній Біржі “Українська Товарна Біржа” від 29.03.2006 року у справі № 0051/06, з Приватного підприємства “Марант” стягнуто на користь ПП “Бізнес-Офіс” 15 000,00 грн. заборгованості за Договором від 22.12.2005 року, 75 000,00 грн. штрафу та 375,00 грн. пені.

Відповідно до платіжних доручень № 18, №19 та № 20 від 06.06.2006 року, вказані кошти в сумі 90 375,00 грн. перераховані ПП “Бізнес-Офіс”.

Отже, позивач вважає, що Державне комплексне торговельне підприємство “Хрещатик” повинно відшкодувати йому понесенні внаслідок цього матеріальні збитки в сумі 75 375,00 грн.

Згідно ст.. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню у встановлений строк (термін) його виконання.

Положеннями ст.ст. 610, 611 та 612 ЦК України визначається, зокрема, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), за яке настають правові наслідки передбачені законом або договором, зокрема боржник несе відповідальність перед кредитором за завдані простроченням збитки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до положень ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, при цьому розмір таких збитків доказується кредитором.

Отже, обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Однак, як вбачається з аналізу норм діючого законодавства, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності. При цьому, обов'язковими умовами покладення відповідності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Таким чином суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Отже зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов'язань наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань – причиною.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

За таких обставин, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.. 34 ГПК України, що збитки, які він поніс та які просить стягнути з Державного комплексного торговельного підприємства “Хрещатик”, а саме, сплата штрафів та пені на користь Приватного підприємства “Бізнес – Офіс” за Договором безпроцентної фінансової допомоги на зворотній основі (позики) від 22.12.2005 року, були завдані внаслідок неправомірних дій та з вини відповідача.

Крім того, суд першої інстанції вірно зауважив, що з договору від 22.12.2005 року не вбачається, що сума в розмірі 15 000,00 грн., яка була надана позивачеві, мала цільове призначення, а саме, була надана на оплату суми конкурсного забезпечення, згідно умов конкурсу щодо продажу приміщення Вишгородського обчислювального центру.

Відтак, оскільки судом не встановлено причинного зв'язку між діями відповідача та понесеними матеріальними збитками позивача, то позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції Приватне підприємство “Марант” не довело свої позовні вимоги, а тому вони не підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення господарського суду м. Києва від 07.09.2006 року по справі№ 41/534 за позовом Приватного підприємства “Марант” до Державного комплексного торговельного підприємства “Хрещатик” про стягнення 90 375,00 грн. залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства “Марант” –  без задоволення.

2. Справу № 41/534 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Вербицька О.В.

 Судді                                                                                          Коваленко В.М.

                                                                                          Пантелієнко  В.О.

 25.04.07 (відправлено)