Постанова

від 11.06.2007 по справі 43/325

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

43/325

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11.06.2007                                                                                           № 43/325

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Коваленка В.М.

 суддів:                                          Вербицької О.В.

                                        Гарник Л.Л.

 при секретарі:                     Котелянець О.О.  

 За участю представників:

 від Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” - Тютюнник В.Я. (дов. № 14-89 від 06.03.2007 р.);

від ліквідатора -  Біла О.Ю. (дов. № 1214 від 13.03.2007 р.);  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 на ухвалу Господарського суду м.Києва від 14.03.2007

 у справі № 43/325 (Пасько М.В.)

 за заявою                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Апріорі"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Апріорі"

 про                                                  визнання банкрутом

  Суть ухвали і скарги:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14 березня 2007 року, яка прийнята у справі № 43/325 (суддя – М.В. Пасько), за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Апріорі” (надалі – Боржник, Товариство) про визнання банкрутом, відхилено заяву національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (надалі –Компанія) про визнання кредитором, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника. При цьому, Боржник ліквідований, а провадження у справі припинено (а.с. 133-135).

Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та визнати майнові вимоги Компанії до Боржника у сумі 38 432 278 грн. 50 коп. (а.с. 140-142).

У судовому засіданні 30.05.2007 року оголошувалася перерва до 11.06.2007 року 15:20 год. (а.с. 153-154).

Представник ліквідатора Боржника у судових засіданнях 30.05.2007 року та 11.06.2007 року не погоджується з вимогами, що викладені Компанією в апеляційній скарзі, а тому просить залишити ухвалу господарського суду м. Києва від 14 березня 2007 року без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу № 14 від 27.05.2007 року (а.с. 151-152), та наданих поясненнях (а.с. 153-154, 159-160).

Заслухавши усні пояснення представників Компанії та ліквідатора Боржника у судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд      

ВСТАНОВИВ:

 Ухвалою господарського суду м. Києва від 31 травня 2006 року було порушено провадження у справі № 43/325 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Апріорі” за заявою останнього в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с. 1-2).

Постановою господарського суду м. Києва від 09 червня 2006 року Товариство визнано банкрутом з відкриттям ліквідаційної процедури та призначенням ліквідатором Товариства голови ліквідаційної комісії Нестеренка Р.В., якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання Товариства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а також за підсумками роботи надати суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства до 09.04.2007 року. При цьому, припинено підприємницьку діяльність Боржника, нарахування неустойки та штрафних санкцій по всіх видах заборгованості Боржника, а також повноваження органів управління Товариства щодо управління ним та розпорядження його майном. Крім цього, строк виконання всіх грошових зобов'язань визначений таким, що настав (а.с. 25-26).

Ліквідатором Товариства 26 липня 2006 року до господарського суду м. Києва поданий звіт ліквідатора з додатками та ліквідаційний баланс Боржника, в якому (звіті) ліквідатор зазначає про проведення всіх необхідних дій під час ліквідаційної процедури та незаявлення кредиторських вимог до Боржника, які вважаються погашеними відповідно до законодавства про банкрутство як не заявлені у встановлений законом строк, відсутність активів та несформування відповідно ліквідаційної маси, необхідної для погашення вимог кредиторів Товариства, у зв'язку з чим просить затвердити поданий звіт та ліквідаційний баланс Товариства (а.с. 28-39).

Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” подала до господарського суду м. Києва заяву № 14/1-323 від 28.12.2006 року про визнання кредитором до Боржника на суму 38 432 278 грн. 50 коп., обґрунтовуючи свої вимоги заборгованістю, яка виникла у Боржника внаслідок порушення ним умов договору про надання юридичних послуг та фальсифікацією документів, що підтверджують надання Компанії відповідних послуг, пов'язаних із зверненням до арбітражного суду м. Москви, а також заборгованістю, яка виникла у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договорами про відступлення права вимоги та про переведення боргу (а.с. 89-91).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14 березня 2007 року заяву Компанії відхилено, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника. При цьому, Боржник ліквідований, а провадження у справі припинено.

В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилається на те, що до суду надійшли ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, з дослідження яких вбачається, що не виявлено майнових активів для формування ліквідаційної маси, а у встановлений чинним законодавством термін з вимогами до Боржника не звернувся жоден з кредиторів. Також, суд першої інстанції зазначає, що Компанія з вимогами до Товариства звернулась з пропуском встановленого законодавством терміну, який є граничним та поновленню не підлягає. При цьому, місцевий господарський суд керувався нормами ст.ст. 14, 31, 32, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 86 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України) (а.с. 133-135).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Компанії та ліквідатора Боржника у відкритому судовому засіданні, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду м. Києва від 14 березня 2007 року, яка прийнята у даній справі, є законною і обґрунтованою у зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, відповідністю висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. За таких умов, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Компанії без задоволення.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що скаржник в порушення вимог статті 33 ГПК України, не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог як в суді першої інстанції, так і при апеляційному провадженні.

Так, скаржник посилається на порушення місцевим судом при прийнятті оскаржуваної ухвали, якою Компанії було відмовлено у задоволенні заяви про визнання майнових вимог до Товариства, процесуальних та майнових прав Компанії по стягненню заборгованості. Судом першої інстанції, на думку скаржника, не було взято до уваги, що Компанія дізналася про невиконання Товариством умов додаткової угоди № 4 від 12.05.2005 року до договору № 14/358/05 від 25.03.2005 року, відповідно до якої Боржник зобов'язався подати до арбітражного суду м. Москви заяву від імені Компанії про порушення справи про банкрутство закритого акціонерного товариства “Мосукраїнснаб”, з листа арбітражного суду м. Москви від 30.11.2006 року, який надійшов до Компанії 12.12.2006 року. З даного листа вбачалося, що відповідна заява Компанії судом не прийнята та повернута Боржнику, а ухвала арбітражного суду м. Москви від 28.06.2005 року, яку Товариство надало на підтвердження вчинення ним дій, передбачених умовами угоди, та на підставі якої отримало від Компанії 480 000,00 грн., є підробленою. Таким чином, борг Боржника перед Компанією у сумі 480 000, 00 грн. виник 12.12.2006 року, а відповідно дані вимоги є поточними і повинні заявлятися у ліквідаційній процедурі.

Крім того, скаржник зазначає, що Боржник має заборгованість перед Компанією за договорами про відступлення права вимоги та договором про переведення боргу на відповідні суми, отже загальна сума заборгованості Товариства перед Компанією складає 38 432 278 грн. 50 коп., а Компанія має бути визнана кредитором до Боржника з вимогами на цю суму.

Апеляційний господарський суд вважає вищенаведені посилання Компанії неналежними та такими, що викладені без урахування фактичних обставин справи, наявних у матеріалах справи доказів та вимог чинного законодавства з наступних підстав.

Статтею 1 Закону визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Апеляційна інстанція звертає увагу на те, що у заяві про визнання майнових вимог до Товариства не було визначено, яким саме кредитором до Боржника – конкурсним чи поточним, вважає себе Компанія. При цьому, у апеляційній скарзі скаржник посилається на виникнення боргу у сумі 480 000,00 грн. внаслідок невиконання умов договору про надання юридичних послуг та додаткової угоди до нього лише 12.12.2006 року, а відповідно вважає такі вимоги поточними, а себе поточним кредитором до Боржника на зазначену суму.

Щодо вимог Компанії до Боржника на суму 480 000,00 грн. апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне. У матеріалах справи наявні договір № 14/358/05 від 25.03.2005 року, предметом якого є надання Товариством юридичних послуг Компанії, та додаткова угода № 4 від 12.05.2005 року до вказаного договору, відповідно до умов якої Товариство бере на себе зобов'язання вчинити юридичні дії пов'язані з поданням заяви про порушення справи про банкрутство до арбітражного суду м. Москви (а.с. 92-96, 104). Факт перерахування грошових коштів Компанією на користь Товариства в якості оплати юридичних послуг по зазначеним угодам у сумі 480 000,00 грн. підтверджується платіжними дорученнями № 6904 від 16.09.2005 року та № 6914 від 16.09.2005 року, які теж містяться у матеріалах справи (а.с. 105, 106). Проте апеляційний суд вважає, що скаржником не доведено факт невиконання Боржником умов вищезазначених договору та додаткової угоди до нього, а відповідно і виникнення заборгованості на зазначену суму внаслідок цього, оскільки у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження факту фальсифікації Товариством ухвали (“определения”) арбітражного суду м. Москви від 28.06.2005 у справі № А40-33177/05-123-61Б. Зокрема, у матеріалах справи відсутні будь-які дані стосовно порушення кримінальної справи по факту фальсифікації Боржником вищезазначеного процесуального документу арбітражного суду м. Москви, а відповідно до пояснень, які представник скаржника надав у судовому засіданні 11.06.2007 року, кримінальна справа відносно посадових осіб Боржника за фактом підробки документів на даний час не порушена (а.с. 159-160).

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимоги Компанії до Товариства щодо грошових зобов'язань у сумі 480 000,00 грн. не підтверджені у встановленому порядку документами відповідно до вимог ст. 1 Закону, а відповідно відсутні підстави для визнання Компанії кредитором до Боржника на вищезазначену суму.

Щодо вимог Компанії за договором про відступлення права вимоги № 14/1316/05 від 26.12.2005 року, за договором про відступлення права вимоги № 14/306/06 від 14.04.2006 року та договором про переведення боргу № 19-Б від 11.04.2006 року (а.с. 97-98, 99-100, 101-103), враховуючи дати укладання вищезазначених договорів та строки виконання зобов'язань за ними, апеляційний господарський дійшов висновку, що такі вимоги Компанії до Товариства є конкурсними, а Компанія є конкурсним кредитором на суму цих вимог відповідно до положень ст. 1 Закону, оскільки вони виникли до порушення провадження у справі про банкрутство Товариства.

Провадження у справі про банкрутство Товариства відбувалося у порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон), яка встановлює особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником.

Відповідно до частини 2 зазначеної статті за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії. Згідно частини 3 ст. 51 Закону кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Враховуючи зроблений вище висновок про конкурсний характер вимог Компанії за договорами про відступлення права вимоги та договором про переведення боргу, апеляційний господарський суд констатує наступне.

З положень частини 3 статті 51 Закону не вбачається право кредитора, який пропустив встановлений місячний строк заявлення претензій до боржника, на відновлення такого строку, хоча і прямо не вказано про те, що такий місячний строк є граничним та не підлягає відновленню.

Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. До того ж, частиною 2 ст. 14 Закону передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

На підставі системного аналізу норм чинного законодавства про банкрутство у їх взаємозв'язку та співвідношенні, враховуючи що частиною 3 ст. 5 Закону передбачено регулювання провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності з урахуванням особливостей, передбачених розділом 6 цього Закону, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Оскільки ч. 3 ст. 51 Закону не визначає особливостей розгляду господарським судом заяв з вимогами до боржника, поданих кредиторами з порушенням місячного строку з дня опублікування оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, то до правовідносин з подання письмових заяв кредиторами до боржника, провадження у справі про банкрутство якого відбувається відповідно до вимог ст. 51 Закону, у частині визначення наслідків пропущення строку звернення з такими заявами повинні застосовуватися положення частини 2 ст. 14 Закону, які є загальними по відношенню до положень ст. 51 Закону у регулюванні даних питань. Отже, пропуск кредитором місячного строку заявлення свої претензій до боржника, провадження у справі про банкрутство якого відбувається відповідно до вимог ст. 51 Закону, тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 ст. 14 Закону, а саме, відсутність можливості відновлення пропущеного строку, як граничного.

Як вбачається з матеріалів справи, оголошення про визнання Боржника банкрутом було опубліковано 23.06.2006 року у газеті “Голос України” № 114 (3864) (а.с. 44-45). При цьому, Компанія подала до господарського суду м. Києва заяву № 14/1-323 від 28.12.2006 року про визнання майнових вимог до Товариства у сумі 38 432 278 грн. 50 коп. лише 29.12.2006 року (а.с. 89-91), тобто пропустивши місячний (або тридцятиденний) строк з дня публікації оголошення про визнання Боржника банкрутом, встановлений чинним законодавством, у зв'язку з чим відповідні вимоги не повинні розглядатися судом і вважаються погашеними.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Компанією не доведена неправомірність відхилення місцевим судом її заяви про визнання кредитором до Товариства з вимогами у сумі 38 432 278 грн. 50 коп. та прийняття оскаржуваної ухвали у цій частині.

При цьому, слід наголосити, що скаржником в апеляційній скарзі не наведено заперечень, щодо затвердження оскаржуваною ухвалою звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу Боржника, ліквідації Товариства і припинення провадження у справі, та їх обґрунтування.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи наявні у матеріалах справи докази та вимоги чинного законодавства, апеляційний господарський суд констатує, що скаржником не було доведено неправомірність прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали та порушення при цьому процесуальних та майнових прав Компанії.

Враховуючи викладене, керуючись 1, 5, 14, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст.ст. 4-1, 32, 33, 34, 43, 91, 94, 99, 101 –105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 14 березня 2007 року у справі № 43/325 без змін.

2.Справу №  43/325 повернути до господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Коваленко В.М.

 Судді                                                                                          Вербицька О.В.

                                                                                          Гарник Л.Л.

 19.06.07 (відправлено)