Постанова

від 23.07.2007 по справі 24/245-б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/245-б

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23.07.2007                                                                                           № 24/245-б

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Коваленка В.М.

 суддів:                                          Вербицької О.В.

                                        Гарник Л.Л.

 при секретарі:                     Семеняк Т.В.  

 За участю представників:

 від ініціюючого кредитора – Павлюх Б.Я. (довіреність б/н від 14.05.2007 року);

від боржника – не з'явились;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ілія"

 на постанову Господарського суду м.Києва від 12.04.2007

 у справі № 24/245-б (Смілянець В.В.)

 за заявою                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ілія"

 до                                                   Приватного підприємства "Торгово-виробниче об"єднання "Крокус"

 про                                                  визнання банкрутом

 Суть постанови і скарги:

Постановою господарського суду м. Києва від12 квітня 2007 року, яка прийнята у справі № 24/245-б (суддя – В.В. Смілянець), за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Ілія” (надалі – Кредитор, Товариство) до приватного підприємства “Торгово-виробниче об'єднання “Крокус” (надалі - Боржник, Підприємство) про визнання останнього банкрутом, Підприємство визнано банкрутом та відносно нього відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кіцула С.Б., якого зобов'язано за результатами проведеної роботи надати суду звіт та ліквідаційний баланс (а.с. 35-36).

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма Ілія”, не погоджуючись з прийнятою постановою судом першої інстанції, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (за підписом директора – Лук'яненко С.В.), в якій просить скасувати цю постанову та припинити провадження у справі (а.с. 79-81).

Крім того, Товариством була подана заява про відкликання апеляційної скарги на постанову господарського суду м. Києва від 12 квітня 2007 року у справі № 24/245-б (за підписом представника Товариства Семенюка К.В. за довіреністю від 15.02.2007 року, підписаною директором Мельник Н.Ю.), в якій Товариство просить прийняти заяву про відкликання апеляційної скарги та не приймати апеляційну скаргу до розгляду (а.с. 92-93).

Представник Товариства в судовому засіданні не погоджується з вимогами, що викладені Товариством в апеляційній скарзі, і підтримує заяву про відкликання апеляційної скарги (а.с. 105-106).

Враховуючи, що матеріали справи містять належні докази повідомлення Боржника та ліквідатора Боржника про дату і час судового засідання по розгляду апеляційної скарги Кредитора, що підтверджується ухвалою від 09.07.2007 року у справі (а.с. 102-103) з відміткою (на зворотному боці) про направлення копій даної ухвали учасникам провадження у справі, а причини неявки їх уповноважених представників суду невідомі, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Кредитора без участі представників Боржника та ліквідатора Боржника.

Київський апеляційний господарський суд також відхиляє заявлене представником Кредитора у судовому засіданні 23.07.2007 року усне клопотання про оголошення перерви у даному судовому засіданні для надання Товариству можливості виконати вимоги Київського апеляційного господарського суду, викладені в ухвалі від 11.06.2007 року у даній справі, з наступних підстав. Частиною 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) визначено, що суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішення або ухвалі. Між тим, відповідно до положень зазначеної норми, про оголошення перерви у судовому засіданні відповідна ухвала не виноситься і про перерву вказується в рішення або ухвалі, тобто про час та місце проведення наступного засідання після закінчення оголошеної перерви повідомленими є представники тільки тих осіб, що були присутні у судовому засіданні, у якому така перерва була оголошена. Отже, у такому випадку сторона у справі, представник якої не був присутній у відповідному судовому засіданні, не буде повідомлений належним чином про час та місце проведення судового засідання після закінчення оголошеної судом перерви. Як вже зазначено, від Боржника та ліквідатора Боржника представники не з'явились, у зв'язку з чим не є можливим та таким, що відповідає вимогам ГПК України, оголошення за клопотанням представника Товариства перерви у даному судовому засіданні. Крім того, представник Кредитора в обґрунтування невиконання Товариством вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2007 року та відповідно в обґрунтування заявленого ним клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні посилається на його перебування у відпустці та неможливість у зв'язку з цим підготувати витребувані згаданою ухвалою документи. Апеляційна інстанція не приймає до уваги наведене обґрунтування заявленого клопотання, оскільки представником Товариства не надано належних, у розумінні ст. 34 ГПК України, доказів на підтвердження обставини його перебування у відпустці.

Заслухавши усні пояснення представника Кредитора в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд      

ВСТАНОВИВ:

 Ухвалою господарського суду м. Києва від 06 квітня 2007 року було порушено провадження у справі № 24/245-б про банкрутство приватного підприємства “Торгово-виробниче об'єднання “Крокус” за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Ілія” в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  (а.с. 1-2).

Постановою господарського суду м. Києва від 12 квітня 2007 року Підприємство визнано банкрутом та відносно нього відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кіцула С.Б., якого зобов'язано за результатами проведеної роботи надати суду звіт та ліквідаційний баланс (а.с. 35-36).

В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилається на те, що заявлені до Боржника вимоги Кредитора є обґрунтованими та документально підтвердженими, а Боржник неспроможний виконати перед Кредитором свої грошові зобов'язання. При цьому, місцевий суд керувався нормами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (а.с. 35-36).

Між тим, вказаний висновок суду першої інстанції слід визнати таким, що зроблений з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд  визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у постанові місцевого суду, обставинам справи, та з невірним застосуванням норм матеріального права (п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України).

За таких обставин, оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає повному скасуванню, а апеляційна скарга – частковому задоволенню. Поряд з цим, апеляційний суд вважає за необхідне справу № 24/245-б передати на розгляд господарського суду м. Києва.

До вказаних висновків апеляційна інстанція дійшла, враховуючи наступне:          

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює  сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 1 ст. 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Частиною 2 ст. 101 ГПК України визначено, що апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника. Відповідно до пункту 2 цієї ж статті господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

З аналізу наведених вище положень ст. 52 Закону вбачається, що для визначення відсутнього боржника та визнання його банкрутом, окрім обов'язкового підтвердження наявності кредиторських вимог до боржника, достатнім є підтвердженість хоча б однієї із відповідних ознак: відсутність керівних органів боржника за місцем знаходження або ненадання протягом року до податкових органів податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, або інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи на момент прийняття оскаржуваної постанови докази не підтверджують наявність у Товариства ознак відсутнього боржника відповідно до частини 1 ст. 52 Закону.

Зокрема, апеляційний господарський суд вважає, що акт про відсутність юридичної особи від 20.02.2007 року за підписом директора Кредитора Мельник Н.Ю. (а.с. 15), відповідно до якого Боржник відсутній за юридичною адресою, не є належним, у розумінні ст. 34 ГПК України, доказом на підтвердження такої ознаки відсутнього боржника, як відсутність його керівних органів за місцезнаходженням.

При цьому, інші належні докази на підтвердження визначених статтею 52 Закону ознак відсутнього Боржника у матеріалах справи відсутні.

Із вищевикладеного аналізу норм чинного законодавства, обставин справи та наявних у справі доказів, слід зробити висновок, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, необґрунтовано дійшов висновку про підтвердженість ознак, необхідних для визнання Боржника відсутнім, та наявність підстав для визнання останнього банкрутом в порядку ст. 52 Закону.

Таким чином, вимоги Боржника про скасування оскаржуваної постанови в частині визнання Товариства банкрутом в порядку ст. 52 Закону, що викладені в апеляційній скарзі є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства.

При цьому, апеляційний господарський суд не приймає заяву про відкликання апеляційної скарги (Вх. № 02-7.1/2454 від 22.05.2007 року) (а.с. 92-93), що підписана представником Кредитора К.В. Семенюк, який діє на підставі довіреності від 15.02.2007 року, так як в матеріалах справи містяться суперечливі дані щодо того, хто виконує функції директора товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Ілія” (Н.Ю. Мельник чи С.В. Лук'яненко). Зокрема, заява про порушення справи про банкрутство (Вх. № 9528 від 05.04.2007 року) підписана Н.Ю. Мельник (а.с. 3-5), у той же час у матеріалах справи на момент прийняття оскаржуваної постанови відсутні докази того, що зазначена особа дійсно є директором Товариства і має право підписувати документи від його імені. Апеляційна скарга, як вже було зазначено, підписана С.В. Лук'яненко, повноваження якої підтверджуються довідкою з ЄДРПОУ № 5373 від 11.04.2007 року (а.с. 49). Довіреність К.В. Семенюка, який підписав від імені Товариства заяву про відкликання апеляційної скарги, видана йому за підписом Н.Ю. Мельник (а.с. 94).

Відповідно до ч. 2 ст. 100 ГПК України апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги з підстав, визначених у частині шостій статті 22 цього Кодексу, якою передбачено що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи, що ознаки, необхідні для порушення провадження у справі про банкрутство Боржника в порядку ст. 52 Закону, не підтверджені належними доказами у справі, у матеріалах справи відсутні належні докази того, хто є директором Кредитора, а відповідно має право підписувати від його імені скарги та заяви, вимоги ухвали від 11.06.2007 року у даній справі (а.с. 78) скаржником виконані не були, апеляційний господарський суд робить висновок про порушення вищезгаданою заявою про відкликання апеляційної скарги прав і охоронюваних законом інтересів учасників провадження у даній справі та не вбачає з огляду на це законних підстав для її задоволення.

Інші вимоги Боржника, що містяться в прохальній частині його апеляційної скарги в частині припинення провадження у справі, задоволенню не підлягають, оскільки апеляційний господарський суд вважає за необхідне передати справу на розгляд господарського суду м. Києва для з'ясування питань щодо наявності підстав для порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство Підприємства, а також, яка з вищезгаданих осіб, які підписують заяви та скарги від імені Товариства, є його директором.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  та ст.ст. 4-1, 4-3, 32, 33, 34, 43, 91, 94, 99, 100, 101 –105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1.Відхилити заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Ілія” про відкликання апеляційної скарги на постанову господарського суду м. Києва від 12 квітня 2007 року у справі № 24/245-б

2.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Ілія” задовольнити частково.

3.Постанову господарського суду м. Києва від 12 квітня 2007 року у справі № 24/245-б скасувати повністю.

4.Справу № 24/245-б передати на розгляд господарського суду м. Києва.

5.В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

6.Справу № 24/245-б повернути до господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Коваленко В.М.

 Судді                                                                                          Вербицька О.В.

                                                                                          Гарник Л.Л.

 31.07.07 (відправлено)