Постанова

від 07.10.2008 по справі 26/133

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/133

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 07.10.2008                                                                                           № 26/133

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Атаманенко О.П. - гол. спеціаліст, дов. № 262 від 20.12.2007;

 від відповідача 1 - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача 2 - Берегута В.І. - представник, дов. № 03/07-2007 від 03.07.2008,

Дяченко О.М. - представник, дов. № 07/07-2008 від 07.07.2008;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Валіант"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 10.07.2008

 у справі № 26/133  

 за позовом                               ВАТ "Сведбанк"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Адванс"

                                                  Приватне підприємство "Валіант"

 про                                                  стягнення 199998,06 грн.

Розпорядженням В.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 № 01-23/1/1 змінено склад колегії суддів.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 16.09.2008 розгляд апеляційної скарги відкладено на 07.10.2008.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2008 у справі №26/133 позов задоволено, з першого відповідача та з другого відповідача підлягає стягненню на користь позивача по 99 999,03 грн. боргу, 1 000,00 грн. державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що загальна сума заборгованості другого відповідача перед позивачем за договором поставки № А-00000006 від 20.01.2005, що була відступлена на користь позивача згідно з договором факторингу № 150604-11/Ф від 15.06.2004 та згідно з розрахунком заборгованості, доданому позивачем до позовної заяви, складає 199 998,06 грн., згідно з п. 7.1.1 договору факторингу перший відповідач несе солідарну відповідальність перед позивачем за виконання другим відповідачем зобов'язань, передбачених договором поставки в розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості.

В апеляційній скарзі другий відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2008 у справі № 26/133 скасувати в частині задоволення позовних вимог до другого відповідача з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з другого відповідача суми боргу та судових витрат повністю.

Апеляційна скарга обґрунтовується наступними доводами.

Заявник стверджує, що судом розглянуто справу та ухвалено рішення за відсутності першого відповідача; питання про те, чи був перший відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про причини неявки представника першого відповідача в судове засідання залишились поза увагою суду і не знайшли відображення у рішенні, в справі відсутні докази такого повідомлення.

На думку заявника, судом не з'ясовано питання про те, чи був другий відповідач належним чином повідомлений про здійснення відступлення права вимоги на користь позивача, оскільки не надано оцінки тому, що претензія № 4191 від 21.09.2007 була адресована директору другого відповідача Сардарову Р.Е. за адресою: м. Київ, пр-т Оболонський, 23-А та згідно з повідомленням про вручення невідомого рекомендованого відправлення (без опису вкладення) № 7360574 невідомій особі по вул. Богатирській, 1, кв. 27 у м. Києві.

Заявник стверджує, що належним, тобто таким, що відповідає вимогам ст. 1082 ЦК України повідомленням боржника про перехід права вимоги до позивача є лист № 758/1 від 30.11.2007, проте на момент отримання цього листа боржник (другий відповідач) вже здійснив платіж первісному кредитору – першому відповідачу і на 30.11.2007 заборгованості другого відповідача перед першим відповідачем за договором № А-00000006 не існувало. Згідно з ч. 2 ст. 516 ЦК України таке виконання обов'язку первісному кредитору є належним виконанням, яке припиняє зобов'язання.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечуючи проти доводів скарги, посилається, зокрема, на те, що другий відповідач відповідно до ст. 1082 ЦК України та умов договору про факторингове обслуговування був належним чином повідомлений про таке відступлення, про що свідчить інформаційне повідомлення про зміну умов розрахунків, за яким другий відповідач визнає банк кредитором за договором поставки та зобов'язується без будь-яких інших доказів здійснювати розрахунки на рахунок банку; 14.09.2007 між сторонами підписано трьохсторонній акт звірки, за яким визначений залишок заборгованості, який має бути сплачений другим відповідачем на рахунок банку; окрім того на адресу другого відповідача неодноразово надсилались претензії з вимогою погасити заборгованість; із наданих другим відповідачем платіжних доручень за №№ 387, 388, 389, 390 від 29.11.07, за № 392 від 03.12.07, № 405 від 11.12.07, № 406 від 12.12.07 вбачається, що другий відповідач здійснював розрахунок за іншим договором.

Також позивачем надано письмове пояснення від 03.10.2008.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача і другого відповідача та враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу і письмового пояснення позивача, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з першого та другого відповідачів частину заборгованості в сумі 199 998,06 грн. та судові витрати солідарно з кожного відповідача.

15.06.2004 між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" та першим відповідачем укладено договір № 150604-11/Ф про факторингове обслуговування, за яким банк є фактором, а перший відповідач – підприємством. Також сторонами за договором погоджені додатки до договору та укладені додаткові до договору угоди №№ 1 – 7.

Згідно з п. 1 додаткової угоди № 7 від 16.06.2007 положення договору № 150604-11/Ф стосовно уступки підприємством на користь фактора права вимоги грошових коштів від конкретного дебітора, так само як і оплати фактором авансу підприємству, вступають у силу з моменту підписання сторонами відповідного реєстру переданих документів по угоді.

За додатковими угодами №№ 4/130 – 4/133 від 26.06, 10.07, 11.07, 13.07.2007 до договору № 150604-11/Ф, які є реєстрами переданих документів по угоді, першим відповідачем передано фактору право стягнення грошових коштів, передбачених відповідними пунктами договору № А-00000006 від 20.01.2005 (п. 1 додаткових угод).

Пунктом 1 договору № А-00000006 від 20.01.2005 передбачено, що перший відповідач, за договором продавець, постачальник, зобов'язався систематично постачати і передавати у власність другому відповідачу, за договором покупцю, певний товар, а другий відповідач зобов'язався приймати цей товар, зазначений у прийомо-здавальних документах та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Згідно з п. 4.1 договору № А-00000006 другий відповідач здійснює оплату у строк 90 банківських днів з моменту фактичного передання товару та підписання сторонами прийомо-здавальних документів.

За видатковими накладними, вказаними у вищезазначених додаткових угодах №№ 4/130 – 4/133, № А-00000496 від 25.06.2007, № А-00000503 від 10.07.2007, № А-00000505 від 11.07.2007, № А-00000507 від 12.07.2007, № А-00000508 від 13.07.2007, виконуючи умови договору № А-00000006, перший відповідач передав, а другий відповідач прийняв товарів на загальну суму 235 291,86 грн.

Отже обов'язок оплати одержаних товарів у другого відповідача настав відповідно протягом періоду з 01.11.2007 по 10.11.2007, враховуючи, що строк оплати сторони передбачили рахувати банківськими днями.

Відповідно до п. 1.1 Статуту позивача, зареєстрованого 03.12.2007 за № 10741050059001291, останній є правонаступником Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк".

У позовній заяві позивач стверджує, що станом на 11.02.2008 сума заборгованості другого відповідача перед позивачем за договором поставки, що була відступлена на користь позивача за додатковими угодами №№ 4/130 – 4/133 складає 199 998,06 грн.

Також позивач посилається на те, що другого відповідача повідомлено належним чином про те, що позивач набув права кредитора по договору поставки інформаційним повідомленням про зміну умов розрахунків, шляхом підписання трьохстороннього акту звірки 14.09.2007, неодноразовим надсиланням на адресу другого відповідача претензій з вимогами погасити  заборгованість, які були отримані згідно із повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Другий відповідач не заперечує проти того, що заборгованість мала місце, проте стверджує, що станом на 30.11.2007, до часу належного повідомлення про перехід права вимоги до позивача, яким вважає лист за № 758/1 від 30.11.2007, розрахувався із першим відповідачем і заборгованості за договором № А-00000006 не існувало.

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснено платіж.

Як вбачається з інформаційного повідомлення першого відповідача, адресованого другому відповідачу, про зміну умов розрахунків другому відповідачу першим відповідачем було повідомлено, що згідно з умовами договору про факторингове обслуговування, укладеного між позивачем та першим відповідачем, буде відбуватись уступка права вимоги грошових коштів по контракту № А-00000006 та на виконання контракту № А-00000006 по всіх поставках першого відповідача, які здійснені на адресу другого відповідача з 20.01.2005, належить проводити перерахування коштів за наступними реквізитами: рахунок 29090300382701, банк: АКБ "ТАС-Комерцбанк", МФО 300164 ЗКПО 32825036, одержувач ТОВ "Адванс" та у призначенні платежу крім іншої інформації обов'язково додавати примітку: "за товари згідно з контрактом № А-00000006 від 20.01.2005 (факторинг)" (а.с. 50). Дата вчинення такого повідомлення відсутня.

Крім того, Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк, першим та другим відповідачами складено акт звірки розрахунків № 1409/1 від 14.09.2007, згідно з яким станом на 14.09.2007 загальний залишок заборгованості, що має бути сплачений в АКБ "ТАС-Комерцбанк" на рахунок 29090300382701, за угодами до договору про факторингове обслуговування, до переліку яких включено і додаткові угоди №№ 4/130 – 4/133, становить 800 196,43 грн.

Претензію позивача від 12.09.2007 № 4191, пред'явлену другому відповідачу (а.с. 115), немає підстав брати до уваги, оскільки у зазначеній претензії підставами вимог є одержання товарів за накладними, до переліку яких не входять накладні, на які є посилання у позовній заяві.

В претензії Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк" від 30.11.2007 № 760/1 на адресу другого відповідача (а.с. 56) повідомлено другому відповідачу про переуступку першим відповідачем права вимоги по договору № А-00000006 від 20.01.2005 відповідно до договору про факторингове обслуговування № 150604-11/Ф, пред'явлено вимогу про перерахування заборгованості по оплаті за товари, одержані за переліченими накладними, у тому числі і за накладними, зазначеними у додаткових угодах №№ 4/130 – 4/133.

Надсилання другому відповідачу зазначеної претензії підтверджено копіями опису вкладення у цінний лист та фінансового чеку підприємства зв'язку від 27.12.2007 (а.с. 56 – 58).

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Другий відповідач, стверджуючи про здійснення розрахунків із першим відповідачем до часу одержання повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, докази про це, витребувані ухвалою апеляційного господарського суду від 16.09.2008, не надав.

Таким чином, хоча у повідомленні першого відповідача другому відповідачу і немає дати вчинення такого повідомлення, із його тексту вбачається, що це повідомлення зроблене не пізніше 20.01.2005. Про те, що другому відповідачу зрозумілий обов'язок виконувати свої грошові зобов'язання по контракту № А-00000006 на користь позивача свідчить зміст напису другого відповідача на інформаційному повідомленні.

Крім того, станом на 14.09.2007 другому відповідачеві було відомо про конкретні суми грошових зобов'язань перед позивачем, оскільки другий відповідач був учасником акту звірки розрахунків.

Оскільки позовні вимоги ґрунтуються на зобов'язанні другого відповідача здійснити оплату товарів, одержаних за накладними №№ А-00000496 від 25.06.2007, - 503 від 10.07.2007, - 505 від 11.07.2007, - 507 від 12.07.2007, - 508 від 13.07.2007, то наявна у справі додаткова угода № 1 про зарахування однорідних  вимог від 30.11.2007, при тому, що заборгованість у цій угоді відповідача зазначена за двома договорами однією сумою, не свідчить про те, що була зарахована саме заборгованість по оплаті товарів, поставлених по зазначених накладних.

Також, оскільки у платіжних дорученнях № 386 від 28.11.2007 та від 29.11.2007 №№ 387, 388, 389, 390 є посилання на договір № А-00000006/1 від 20.01.2005 без зазначень номерів та дат конкретних накладних, по яких оплачуються товари, то відсутні підстави для висновку про причетність платежів до оплати товарів, одержаних по накладних, вказаних у позовній заяві.

Надані платіжні доручення № 392 від 03.12.2007, № 405 від 11.12.2007, № 406 від 12.12.2007 немає підстав визнати доказами у даній справі, оскільки у призначенні платежу за цими документами значиться посилання на контракт № 10/1-07 від 01.01.2007, на який позивач в обґрунтуванні позовних вимог не посилається.

Твердження другого відповідача про те, що повідомлення підписане представником другого відповідача без зазначення назви посади та повноважень не відповідає дійсності, оскільки вказано, що підпис вчинено керівником, крім того, цим же директором підписано і договір № А-00000006 від 20.01.2005.

У листі першого відповідача від 26.11.2007 № 95 (а.с. 98) нічого не вказано про скасування інформаційного повідомлення, та відсутні конкретні відомості щодо якої заборгованості йдеться, тому підстави у другого відповідача для висновку про скасування інформаційного повідомлення на підставі цього листа відсутні. Також наданий акт звірки по розрахунках між першим та другим відповідачами за станом на 26.12.2007 не свідчить про те, що другим відповідачем сплачено за товари, одержані саме за накладними, які зазначає позивач.

У відзиві на позовну заяву другий відповідач, зокрема, посилається на ненадання позивачем на його вимогу доказів того, що відступлення конкретних грошових вимог мало місце, тому на підставі норми ч. 2 ст. 1082 ЦК України другий відповідач мав право здійснити платіж клієнтові.

Однак із матеріалів справи не вбачається існування будь-якої вимоги другого відповідача, яка б пред'являлася позивачу з приводу надання останнім доказів щодо відступлення конкретних вимог, крім того, як вже зазначалось, у акті звірки від 14.09.2007 зазначені конкретні вимоги, у цьому акті будь-яких зауважень від сторін, у тому числі від другого відповідача, немає.

Отже посилання другого відповідача на ч. 2 ст. 517 ЦК та ч. 2 ст. 1082 ЦК України безпідставні.

Згідно зі ст. 6 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства;  особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога); майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також вказаний фактор, якому має бути здійснений платіж.

Як вже зазначалось, другий відповідач одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги фактору у повідомленні станом на 20.01.2005 та у акті звірки від 14.09.2007.

Відповідно до умови п. 4.1 договору № А-00000006 строки оплати товарів, одержаних другим відповідачем за вищезазначеними накладними, настали, відповідно:  01, 08, 09, 10 та 11.11.2007.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Оскільки другий відповідач є боржником за договором факторингу і хоча не є стороною за договором факторингу, але зобов'язаний здійснити на користь фактора платежі за одержані товари по зазначених у позовній заяві накладних та передбачений обов'язок за договором факторингу перед боржником виконано, то навіть якщо другий відповідач і вчинив платіж протягом періоду після 28.11.2007, як про це стверджує другий відповідач, на користь первісного кредитора (клієнта), то платіж за відступленою грошовою вимогою вважається невчиненим, тому що таке виконання проведене неналежним чином та неналежній особі.

Боржник, виконуючи зобов'язання неналежному кредитору, несе ризик несприятливих наслідків цього.

У позовній заяві позивачем заявлено вимогу про стягнення частини заборгованості в сумі 199 998,06 грн. солідарно з першого відповідача та з другого відповідача.

Згідно зі ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 7.2.1 договору № 150604-11/Ф про факторингове обслуговування перший відповідач несе солідарну відповідальність перед позивачем за виконання другим відповідачем зобов'язань, передбачених конкретною угодою. Зазначене зобов'язання закріплено і в п. 4 додаткових угод №№ 4/130, 4/131, 4/132, 4/133.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Оскільки резолютивна частина оскаржуваного рішення не забезпечує реалізацію права позивача, передбаченого ч. 1 ст. 543 ЦК України, то вона підлягає зміні.

Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.

Ухвалами суду першої інстанції розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема, ухвалою від 26.06.2008 розгляд справи відкладено на 10.07.2008. В позовній заяві позивачем зазначено наступну адресу першого відповідача: 04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 14-г, а в клопотанні від 07.05.2008 крім цієї також вказано адресу - 04655, м. Київ, вул. Богатирська, 1, оф. 209.

Як вбачається з відмітки відділу діловодства Господарського суду міста Києва на зворотній стороні ухвали від 26.06.2008, ця ухвала надіслана першому відповідачу на дві адреси. Надсилання зазначеної ухвали на обидві вищевказані адреси першого відповідача підтверджується реєстром відправлення судових документів сектору № 26 суду першої інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/2890).

Відсутність оцінки того, чи одержаний лист позивача за № 4191 від 12.09.2007 з вимогою сплати коштів директором другого відповідача не впливає на правильність рішення, адже ця вимога ґрунтується на інших накладних, ніж зазначено у позовній заяві.

Твердження про те, що належним, тобто таким, що відповідає вимогам ст. 1082 ЦК України, повідомленням про перехід права вимоги до позивача є лише лист № 758/1 від 30.11.2007 не відповідає матеріалам справи, враховуючи вищевикладене. Також слід зазначити, що у вказаному  документі лише вкотре викладається зміст повідомлень, раніше доведених до відому відповідачів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та наявність підстав для зміни резолютивної частини рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд  

ПОСТАНОВИВ:

 1. В задоволенні апеляційної скарги відмовити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2008 у справі № 26/133 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс” (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 14-Г; 04655, м. Київ, вул. Богатирська, 1, оф. 209; код ЄДРПОУ 32825036) або з Приватного підприємства "Валіант" (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 23-А; код ЄДРПОУ 33300060) на користь Відкритого акціонерного товариства "Сведбанк" (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 30; код ЄДРПОУ 19356840) 199 998 грн. 06 коп. заборгованості, 1 999 грн. 98 коп. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу № 26/133 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді