Постанова

від 21.10.2008 по справі 47/115

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/115

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.10.2008                                                                                           № 47/115

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:            Буравльова С.І.

          Попікової  О.В.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Зозуль О.Д. - юрисконсульт, дов. № НЮ-21 від 01.01.2008;

 від відповідача - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ЛТД"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 02.07.2008

 у справі № 47/115 (Станік С.Р.)

 за позовом                               Державне територіально-галузеве об"єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ЛТД"

 про                                                  стягнення 12455,00 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 30.09.2008 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 21.10.2008.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2008 у справі №47/115 позов задоволено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 12 455,00 грн., 124,55 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; повернуто позивачу з Державного бюджету України 36,58 грн. зайво сплаченого державного мита.

Рішення мотивовано тим, що розрахунок позивача, за яким фактична маса вантажу більша проти маси, зазначеної в залізничній накладній № 49397910, на 5 461 кг та на 4 650 кг більше допустимої норми навантаження вагону, що підтверджено даними залізничної накладної № 49397910, акту загальної форми № 1115, комерційного акту № Д 009846/08, витягу з картотечних даних про вагони; твердження відповідача щодо зменшення розміру штрафу не прийнято судом до уваги, оскільки мало місце не тільки зазначення в провізному документі неправильної маси вантажу, а й допущення перевантаження вагону понад його допустиму підйомну силу на 4 650 кг, що поставило під загрозу безпеку експлуатації транспортних засобів та руху залізничного транспорту та могло призвести до аварійної ситуації на залізницях України.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2008 у справі № 47/115 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення з урахуванням ст. 551 ЦК України і ст. 83 ГПК України.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник посилається на те, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам п. 3 ст. 84 ГПК України; при прийнятті рішення суд керувався лише ст.ст. 49, 82 – 85 ГПК України; в судовому засіданні 02.07.2008 було оголошено резолютивну частину рішення та на адресу відповідача рішення надійшло без відмітки про дату підписання рішення, як того вимагають ст.ст. 84 – 85 ГПК України; позов подано Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень", а рішення прийняте на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця".

Заявник стверджує про наявність підстав для застосування норми ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки в даному випадку сума штрафу більше ніж у п'ять разів перевищує вартість вантажу. Посилання судді на те, що відповідач поставив під загрозу безпеку експлуатації транспортних засобів та руху залізничного транспорту, що могло призвести до аварійної ситуації на залізницях України, відповідач вважає необґрунтованим, оскільки ст.ст. 12, 18 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, на які посилається позивач у позовній заяві, настання таких наслідків не передбачено.

У відзиві на апеляційну скаргу та доповненні до відзиву позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, посилаючись, зокрема, на те, що відповідно до п. 15.27 розд. 15 Правил технічної експлуатації вагонів навантаження понад норму, що загрожує безпеці руху, необхідно відвантажити; згідно з пар. 6 ст. 9 СМГС вагони можуть бути завантажені тільки до максимальної вантажопідйомності; завантаження вагону понад максимальну вантажопідйомність вважається перевантаженням.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу та письмового доповнення до відзиву, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 12 455,00 грн. штрафу за невірно зазначену у накладній № 49397910 масу вантажу згідно зі ст.ст. 173 – 175, 179 – 180, 306 – 312 ГК України, ст.ст. 11, 16, 526, 530, 610, 611, 614, 908, 920 ЦК України, ст.ст. 12, 18 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС), ст.ст. 24, 37, 62, 118, 122, 129 Статуту залізниць України.

Як вбачається з накладної № 49397910, відповідач, за накладною відправник, відвантажив на адресу одержувача у Республіці Польща сіль харчову "Екстра", зазначивши у накладній масу вантажу: нетто – 63 000 кг, брутто – 63 189 кг.

Відповідно до ст. 7 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) одночасно з пред'явленням вантажу до перевезення відправник для кожної відправки повинен надати станції відправлення правильно заповнену і підписану накладну.

Згідно з актом загальної форми ст. Сарни № 1115 від 16.03.2007 при проходженні тензометричних вагонів виявлено, що у вагоні № 23700743 за накладною № 49397910 маса брутто вагону – 91 500 кг, тара по накладній – 22 000 кг, нетто - 69500 кг, яка є більшою від вказаної у накладній та є більшою від вантажопідйомності вагону.

Відповідно до комерційного акту № Д 009846/08 від 21.03.2007 при переважуванні вагону № 23700743, що прибув за накладною № 49397910, виявлено вагу брутто – 90 650 кг, тара з бруса – 22 000 кг, нетто – 68 650 кг, тобто більше проти документу на 5 461 кг, після комісійного відкриття вагону зайвий вантаж 5 461 кг було видано вантажовідправнику згідно із довіреністю № 52.

Як вбачається з гр. 28 накладної № 49397910 вантажопідйомність вагону № 23700743 становить 64 т, отже вагон було завантажено відправником понад вантажопідйомність.

Згідно з пар. 6 ст. 9 УМВС вагони можуть бути завантажені тільки до максимальної вантажопідйомності; завантаження вагону понад максимальної вантажопідйомності вважається перевантаженням.

Пар. 1 ст. 12 УМВС передбачено, що відправник несе відповідальність за правильність відомостей та заяв, вказаних ним у накладній; він несе відповідальність за всі наслідки від неправильного, неточного або неповного вказування цих відомостей та заяв, а також від того, що вони внесені до невідповідної графи накладної.

Згідно з пар. 2 зазначеної статті якщо в результаті перевірки вантажу, проведеної на шляху проходження або на станції призначення, виясниться, що відомості, вказані в накладній відправником, не відповідають дійсності, то станція, яка провела перевірку, повинна про це скласти комерційний акт відповідно до ст. 18 та зробити відмітку про акт в накладній в графі "Комерційний акт".

У гр. 94 "Комерційний акт" накладної № 49397910 є відмітка про складання комерційного акту № 009846/08 від 21.03.07 станцією Сарни Львівської залізниці з причини надлишку 5 461 кг.

У пар. 3 ст. 12 УМВС передбачено, що стягується штраф при неправильному, неповному та неточному зазначенні у накладній відомостей та заяв, в результаті чого, зокрема, при навантаженні вантажу відправником було допущено перевантаження понад його максимальну вантажопідйомність (пар. 6 статті 9); відповідно до п. 3 зазначеного параграфу штраф стягується відповідно до ст. 15 в п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу по залізниці, на якій був виявлений цей надлишок.

Згідно з пар. 1, 6 ст. 15 УМВС провізні платежі нараховуються відповідно до ст. 13; провізні платежі та штрафи стягуються залізницями у валюті країни, де проводилась сплата.

Відповідно до пар. 1 ст. 13 УМВС провізні платежі по даній відправці нараховуються по внутрішніх тарифах.

Отже позивачем правильно нараховано суму штрафу. Розмір суми у рішенні суду першої інстанції детально обґрунтовано.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про транспорт" від 10.11.1994 № 232 зі змінами підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати, зокрема, безпеку перевезень, безпечні умови перевезень, запобігання аваріям і нещасним випадкам.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній, зокрема, масу, кількість місць вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту; при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо того, що позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу є законною та обґрунтованою.

Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та такі обставини.

Згідно зі ст. 85 ГПК України прийняте рішення оголошується суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи; за згодою сторін суддя може оголосити тільки вступну та резолютивну частину рішення, про що зазначається у протоколі судового засідання.

Із протоколу судового засідання від 02.07.2008 не вбачається того, що суддею було оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення та відсутні письмові зауваження з приводу допущених у протоколі неправильностей або неповноти протоколу, які повинні подаватись відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

Крім того, статтею 104 ГПК України передбачено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Позов пред'явлено Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень"; правовий статус відокремленого підрозділу підтверджено витягом із Положення про нього, затвердженого наказом Державного територіально-галузевого об'єднання від 14.04.2006 № 354/Н; довіреністю від 25.09.2006 № НЮ-1108 уповноважено начальника відокремленого підрозділу Коника Я.М. підписувати від імені юридичної особи у тому числі позовні заяви. Однак, оскільки згідно зі ст. 21 ГПК України сторонами у судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, то судом правильно рішення прийняте на користь юридичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Можливість зменшення розміру штрафних санкцій передбачена ст. 233 ГК України, в якій вказано, що суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому слід врахувати, у тому числі, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Однак, підстави для застосування вказаної норми відсутні, виходячи з наступного.

Посилання заявника скарги на те, що в даному випадку сума штрафу більше ніж у п'ять разів перевищує вартість вантажу, не може бути прийняте до уваги, адже величина вартості вантажу та підстави нарахування штрафу не є взаємопов'язаними у даному випадку.

Крім того, згідно з ч. 2 Вступу Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за N 50/1854 (далі – Правила), виконання Правил забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху. Відповідно до п. 15.27 Правил забороняється ставити в поїзди, зокрема, вагони, що завантажені понад їх вантажопідйомність.

Тобто із зазначеного випливає, що невиконання вимог Правил, зокрема, завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, загрожує безпеці руху поїздів, а відтак створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.

Згідно зі ст.ст. 1, 16 Закону України "Про транспорт" від 10.11.1994 № 232 транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст.ст. 2, 11 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 № 273 зі змінами залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху – комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.

Отже, при вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, належить враховувати не лише майнові інтереси відповідача, але і інтереси позивача, які полягають у належному виконанні покладених законодавством завдань, у тому числі забезпечення безпеки усіх учасників залізничного перевезення та їх майнових інтересів, які, в силу специфіки правовідносин, були поставлені відповідачем під загрозу через свою неправомірну поведінку, тому апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для  зменшення розміру штрафу.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2008 у справі № 47/115 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

2. Справу № 47/115 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Ропій  Л.М.

 Судді                                                                                          Буравльов С.І.

                                                                                          Попікова  О.В.