Постанова

від 11.11.2008 по справі 25/149

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/149

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11.11.2008                                                                                           № 25/149

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:            Буравльова С.І.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Міхеєва В.М. – представник, дов. №44 від 16.04.2008;

 від відповідача - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 03.07.2008

 у справі № 25/149  

 за позовом                               Державне підприємство Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія"

 до                                                   Дочірнє підприємство "Авіакомпанія Євролайн"

 про                                                  стягнення заборгованості

На підставі ст.ст.77,99 ГПК України 14.10.2008 та 04.11.2008 розгляд справи відкладався на 04.11.2008 та 11.11.2008 відповідно.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2008 у справі №25/149 в позові відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що як встановлено судом, позивач є законним держателем простого векселя серії АА № 0610697 від 06.12.2007, відповідно до якого відповідач зобов'язався сплатити позивачу 11.12.2007 кошти в сумі 39 687,46 грн.; позивачем не надано доказів пред'явлення відповідачу до сплати вказаного простого векселя на суму 39 687,46 грн. в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів; позивачем не надано доказів здійснення протесту у неплатежі відповідачем за простим векселем серії АА № 0610697 від 06.12.2007 на суму 39 688,46 грн., тому відповідно до ст. 53 Уніфікованого закону позивач позбавляється права вимоги до зобов'язаної особи за векселем – відповідача.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2008 у справі № 25/149 з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким зобов'язати відповідача оплатити простий вексель серії АА № 0610697 від 06.12.2007 на суму 39 688,46 грн., виданий позивачу 11.12.2007 та покласти судові витрати на відповідача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник вказує, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги ту обставину, що позивачем було направлено вимогу № 1043/1 від 18.04.2008 про оплату простого векселя на юридичну та фактичну адреси відповідача, однак зазначена вимога повернулася з відміткою поштового відділення про те, що адресат не перебуває за вказаною адресою, тому слід виходити із положення, зазначеного у постанові Верховного Суду України від 09.12.2003, відповідно до якого оскільки вексельним законодавством не передбачено порядку пред'явлення переказного векселя до оплати, то пред'явлення претензії (вимоги) необхідно розглядати як пред'явлення векселів до оплати.

На думку позивача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що векселі зі строком платежу на визначений день і не пред'явлені до оплати у встановлений строк вважаються погашеними, оскільки вексельне законодавство України такого наслідку непред'явлення до оплати не містить.

Заявник стверджує, що перебіг позовної давності у спірних правовідносинах починається 11.12.2007 і спливає 11.12.2010, тому позов про погашення заборгованості подано з дотриманням позовної давності.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Позивачем були надані документи на виконання вимоги ухвали Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2008 у справі № 25/149.

На виконання вимоги ухвали апеляційного господарського суду від 14.10.2008 у справі № 25/149 позивачем в засіданні суду 11.11.2008 був наданий для огляду оригінал простого векселю № АА 0610697 від 06.12.2008.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача , колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до Господарського суду міста Києва подана позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в розмірі 39 688,46 грн. та судових витрат.

В засіданні суду першої інстанції 24.06.2008 позивачем була подана заява про зміну позовних вимог № 1633 від 23.06.2008, в якій позивач просить зобов'язати відповідача оплатити простий вексель серія АА 0610697 на суму 39 688,46 грн., виданий позивачу 11.12.2007.

Згідно з п. 1.1 договору № ИСА/Ш/340-07 на базування повітряного судна від 09.11.2007 позивач, за договором виконавець, надає в користування одне місце стоянки на території сектора БВТО ПС „Бориспіль” ДП МОУ „УАТК” для базування повітряного судна Іл-62М UN-86586 серійний заводський номер 3357947 (МЗМ – 167,5 т), що належить авіакомпанії „Sayat Air” (Республіка Казахстан) і експлуатується відповідачем, за договором замовником, згідно з договором фрахтування повітряного судна № 2007-0045 від 26.10.2007.

Пунктом 3.4 договору № ИСА/Ш/340-07 передбачено, що використання місця стоянки щомісячно оформляється актом виконаних робіт, який надається позивачем.

Сторонами були складені акти виконаних робіт від 30.11.2007 за період з 14.11.2007 до 30.11.2007 на суму 29 334,95 грн. та від 07.12.2007 за період з 01.12.2007 до 06.12.2007 на суму 10 353,51 грн., що разом становить 39 688,46 грн.

06.12.2007 сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору № ИСА/Ш/340-07, в п. 1 якої зазначено, що позивачем послуги за договором № ИСА/Ш/340-07 надані в повному обсязі, сторонами підписано акти виконаних робіт. Також цією угодою доповнено п. 3.3 договору № ИСА/Ш/340-07 реченням наступного змісту: „За згодою сторін оплата за надані послуги може здійснюватись векселем”.

В п. 3 додаткової угоди № 1 вказано, що сторони дійшли згоди здійснити розрахунки за надані послуги шляхом передачі відповідачем позивачу простого векселю з датою погашення 11.12.2007 на суму заборгованості в розмірі 39 688,46 грн. та припинити виконання цього договору.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про обіг векселів в Україні” від 05.04.2001 № 2374-III законодавство України про обіг векселів складається, зокрема, із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції.

Частиною 3 ст. 4 цього ж Закону умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі; у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до ст. 75 Уніфікованого закону простий вексель містить: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця складання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Як вбачається з копії простого векселю серії АА 0610697, складеного відповідачем в м. Києві 06.12.2007, даний вексель містить безумовне зобов'язання відповідача сплатити позивачу 39 688,46 грн. із строком платежу – 11.12.2007.

Статтею 77 Уніфікованого закону встановлено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо, зокрема, строку платежу (статті 33 - 37), платежу (статті 38 - 42), права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54), позовної давності (статті 70 і 71).

Згідно зі ст. 33 Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням, у визначений строк від пред'явлення, у визначений строк від дати складання, на визначену дату.

Статтею 38 Уніфікованого закону передбачено, що держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Відповідно до ст. 44 Уніфікованого закону відмова в акцепті або у платежі повинна бути підтверджена засвідченим автентичним документом (протест у неакцепті або у неплатежі); протест в неакцепті повинен бути здійснений протягом строку, визначеного для пред'явлення для акцепту; протест у неплатежі за переказним векселем, який підлягає оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення, повинен бути здійснений в один із двох робочих днів, які настають за днем, у який вексель підлягає оплаті.

Статтею 53 цього ж Закону визначено, що після закінчення строку, встановленого для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі, держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта.

Згідно зі ст. 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Таким чином навіть у випадку непред'явлення держателем векселю до платежу або нездійснення протесту у неакцепті чи у неплатежі або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів, векселедавець простого векселю відповідно до ст.ст. 53, 78 Уніфікованого закону залишається зобов'язаним перед держателем.

21.04.2008 на адресу: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корп. 1, офіс 190, та 11.07.2008 на адресу: 04053, м. Київ, вул. Артема, 28а, позивачем була надіслана відповідачу вимога за № 1043/1 від 18.04.2008 про негайну сплату боргу по простому векселю серія АА 061097 в розмірі 39 688,46 грн. Зазначена вимога повернулася позивачу з обох адрес без вручення одержувачу, у зв'язку із відсутністю відповідача за вказаними адресами.

Статтею 70 Уніфікованого закону встановлено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

У заяві про зміну позовних вимог № 1633 від 23.06.2008 позивачем вказана вимога про зобов'язання відповідача оплатити простий вексель серія АА 0610697 на суму 39 688,46 грн., виданий 11.12.2007, однак, виходячи з матеріалів справи, зокрема, зі змісту позовної заяви, заяви № 1633 від 23.06.2008, копій додаткової угоди № 1 від 06.12.2007, акту приймання-передачі цінних паперів від 06.12.2007, векселю серії АА 0610697 від 06.12.2008 тощо, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем в заяві № 1633 від 23.06.2008 допущена механічна описка щодо числа у даті видачі векселю.

Таким чином підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача оплатити простий вексель серія АА 0610697 на суму 39 688,46 грн., виданий позивачу 06.12.2007, як такі що ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають нормам чинного законодавства.

Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що відповідно до ст. 53 Уніфікованого закону позивач позбавляється права вимоги до зобов'язаної особи за векселем – відповідача, адже, як вже було зазначено вище, навіть у випадку непред'явлення держателем векселю до платежу або нездійснення протесту у неакцепті чи у неплатежі або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів, векселедавець простого векселю відповідно до ст.ст. 53, 78 Уніфікованого закону залишається зобов'язаним перед держателем.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2008 у справі № 25/149 скасувати повністю.

2.          Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Дочірнє підприємство „Авіакомпанія Євролайн” (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корп. 1, оф. 190; 04053, м. Київ, вул. Артема, 28а; код ЄДРПОУ 34002152) оплатити простий вексель серія АА 0610697 на суму 39 688,46 грн., виданий Державному підприємству Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 24, корп. 3; код ЄДРПОУ 249664464) 06 грудня 2007 р.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Авіакомпанія Євролайн” (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корп. 1, оф. 190; 04053, м. Київ, вул. Артема, 28а; код ЄДРПОУ 34002152) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 24, корп. 3; код ЄДРПОУ 249664464) 396,89 грн. державного мита за подання позову, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 198,44 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3.          Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4.          Справу № 25/149 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Буравльов С.І.