Постанова

від 13.03.2013 по справі 5011-13/16064-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2013 р. Справа№ 5011-13/16064-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Реуцькій Т.О.,

за участю представників

від позивача Шнир О.Б., дов. від 18.02.11,

від відповідача Чайка М.О., дов. від 25.01.13 №41,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська"

на рішення Господарського суду міста Києва 29.11.12 (дата підписання - 03.12.12)

у справі №5011-13/16064-2012 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваги АКСІС Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська"

про стягнення 261810,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваги АКСІС Україна" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська" (далі - відповідач) про стягнення 261810,00 грн. задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 246538,00 грн. основного боргу, 14690,15 грн. пені, 2938,03 грн. 3% річних та 5283,32 грн. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.12 скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем здійснено поставку ваг з дефектами та неякісно проведено роботи з монтажу обладнання. Наслідком поставки позивачем неякісного обладнання стала неможливість використання його відповідачем за цільовим призначенням.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.12.12 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.12 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 30.01.13. Доказом належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 24.12.12) позивачу - 27.12.12 та відповідачу - 28.12.12, долучені до матеріалів справи.

28.01.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

30.01.13 до судового засідання від відповідача надійшло клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.13 розгляд апеляційної скарги відкладено на 20.02.13.

18.02.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник позивача надав пояснення до відзиву на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 20.02.13 оголошено перерву до 13.03.13.

20.02.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник відповідача надав письмові пояснення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.13 строк вирішення спору продовжено на п'ятнадцять днів.

12.03.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник відповідача надав письмові пояснення з додатками та довідку про гарантію оплати проведення експертизи.

13.03.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник позивача надав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.03.13 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.12 скасувати; підтримав клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін; заперечив проти задоволення клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи, що предмет спору стосується стягнення коштів за поставлені ваги і монтажні роботи по встановленню бункерів, питання якості обладнання не було предметом розгляду у суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для призначення судової товарознавчої експертизи якості обладнання, а відтак таке клопотання відповідача підлягає відхиленню.

У судовому засіданні представник відповідача також заявив усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні.

Враховуючи, що справа неодноразово відкладалась, сторонам була надана можливість підтвердити належними доказами свої доводи та заперечення, та з метою дотримання вимог ст.102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), колегія суддів вважає, що клопотання про оголошення перерви не підлягає задоволенню, а розгляд апеляційної скарги можливо здійснити за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

В ст. 655 ЦК України зазначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.ч.1,2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.12 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір №1805/12 (далі - договір), відповідно до якого продавець зобов'язується в порядку та строки, встановлені цим договором, провести монтажні роботи по встановленню бункерів і передати у власність обладнання (далі - товар), в певній кількості, відповідної якості, за умовною ціною, зазначеною в специфікації, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначних в цьому договорі (п.1.1 договору).

За своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу з елементами підряду.

Відповідно до п.1.2 договору ціна, кількість, найменування, комплектація і технічні характеристики товару вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Загальна сума договору визначається як наростаюча сума за всіма поставками, зробленими протягом усього терміну дії договору (п.1.3 договору).

Згідно п.2.1 договору загальна сума договору складає 621064,00 грн.

У пп.2.2.1, 2.2.2,2.2.3 зазначено, що авансовий платіж в сумі 131374,00 грн. покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця до 22.05.12. Другий платіж в сумі 193152,00 грн. покупець перераховує протягом п'яти банківських днів після виконання продавцем першого етапу робіт в кількості восьми штук, який оформлюється актом прийому-передачі товару. Кінцевий платіж в сумі 296538,00 грн. покупець перераховує до 25.07.12.

Товар вважається повністю оплаченим, а зобов'язання покупця виконаними з моменту зарахування на розрахунковий рахунок покупця повної 100% його вартості, відповідно до специфікації (п.2.3 договору).

Відповідно до п.8.1 договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.12.

Договір підписаний повноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками товариств.

18.05.12 сторони підписали специфікацію №1 до договору, відповідно до якої позивач продає, а відповідач купує товар (ваги бункерні (демонтаж+монтаж; закладні деталі, реставрація вузлів вбудови, монтаж; вузли вбудови і датчики покупця, монтаж) у кількості 30 (тридцяти) одиниць на загальну суму 621064,00 грн.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними від 31.05.12 №РН-001443 на суму 128490,88 грн. та від 02.07.12 №РН-001781 на суму 492573,12 грн..

Факт отримання товару за видатковими накладними підтверджується підписом (без зауважень) у графі «Отримав(ла)» Кращенко Д.В. - особи, уповноваженої відповідачем на отримання товару, згідно довіреностей від 31.05.12 №700 та від 28.06.12 №834 та відтиском печатки ТОВ "Агрофірма "Вільхівська".

До матеріалів справи долучено акти про проведення повірки ваг від травня 2012 року №35101 та від червня 2012 року №35257, видані ДП "Львівстандартметрологія", сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та паспорти на електронні ваги для статичного зважування з відмітками держповірника та відбитком тавра, що свідчить про придатність ваг до експлуатації.

З матеріалів справи вбачається також, що позивачем виконано умови договору щодо монтажу товару, що підтверджується актами введення ваг в експлуатацію, в яких зазначено, що "замовник претензій до роботи ваг не має", акти підписані представниками сторін без зауважень, підписи яких скріплені печатками товариств.

16.05.12 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0001446 на оплату 30 (тридцяти) одиниць поставленого товару в сумі 621064,00 грн.

Однак, відповідач частково розрахувався за отриманий товару в сумі 374526,00 грн., в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 246538,00 грн.

05.10.12 позивач направив відповідачу претензію №1005/1, а 08.10.12 - №1005/2, в яких вимагав погасити існуючу заборгованість за поставлений товар та здійснення монтажу ваг.

Дані претензії отримані відповідачем 18.10.12, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №713399, №713380.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач вимогу позивача не виконав, суму боргу не сплатив, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про стягнення з ТОВ "Агрофірма "Вільхівська" 246538,00 грн. основного боргу.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст.549 ЦК України).

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до п.5.2 договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення, а також суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував 14690,15 грн. пені та 2938,03 грн. 3% річних (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 29.11.12 ).

Перевіривши розрахунки, колегія суддів вважає їх правильними та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно проведення неякісного монтажу вагових систем бункерів не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки предмет спору в даній справі не стосується якості обладнання та його монтажу, а п.9 договору передбачає право відповідача на гарантійне обслуговування. Крім того, відповідач не позбавлений права звернутись до позивача з відповідним окремим позовом в порядку господарського судочинства.

Твердження апелянта стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставними, оскільки ухвала місцевого господарського суду про порушення провадження у справі від 15.11.12 отримана відповідачем 26.11.12, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали від 15.11.12) №440253. Отже, відповідач був завчасно та належним чином повідомлений про слухання справи №5011-13/16064-2012 у Господарському суді міста Києва та мав право скористатись своїми процесуальними правами, передбаченими ст.22 ГПК України. 29.11.12 у судовому засіданні місцевого господарського суду представник відповідача був присутній, що підтверджується протоколом судового засідання по справі №5001-13/16064-2012. Слід зазначити, що ст.77 ГПК України надає суду право, а не зобов'язує його відкласти розгляд справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.12 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.12 у справі №5011-13/16064-2012 - без змін.

2. Матеріали справи №5011-13/16064 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Кондес Л.О.

Ропій Л.М.