Рішення

від 11.03.2013 по справі 3127-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.03.2013Справа №5002-5/ 3127-2011

За позовом Заступника прокурора міста Ялти в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до відповідачів:

1. Виконавчого комітету Ялтинської міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрінвест»

3. Приватного акціонерного товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

4. Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Федерації професійних спілок України

про визнання недійсним рішення і договору купівлі-продажу та повернення майна.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача - не 'зявився,

від відповідачів:

1.не з'явився,

2.Кириченко О.Ю., довіреність № б/н від 07.08.2012, посвідчення № 009317;

3.Хорошунова Т.О., довіреність № 28-12/03 від 28.12.2012, представник;

4.Привалова І.В., довіреність № 11/74 від 17.01.2013, представник;

від третьої особи - не з'явився,

прокурор - Коноваленко А.В., прокурор відділу; посвідчення № 009332;

СУТЬ СПОРУ: Заступник прокурора міста Ялти звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Фонду державного майна України із позовною заявою до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрінвест», Дочірнього підприємства «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» та просить суд визнати недійсним рішення виконкому Ялтинської міської ради №382 (20) від 12.10.01, на підставі якого ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» отримало свідоцтво про право власності від 19.11.01 на нерухоме майно загальнокурортного Будинку культури; визнати недійсним укладений між Дочірнім підприємством «Ялтакурорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та ДАТ «Чорноморнафтогаз» 18 липня 2002 року договору купівлі-продажу будівлі та споруд курортного залу «Ялта» загальною площею 1180,7 кв.м, розташованих за адресою: АР Крим, м.Ялта, Приморський парк, б/н; зобов'язати ТОВ «Центрінвест» повернути державі в особі Фонду державного майна України нерухоме майно, а саме: курортний зал «Ялта» загальною площею 1180,7 кв.м, розташований за адресою; АР Крим, м. Ялта, Приморський парк, б/н, а у разі неможливості повернути в натурі зазначене майно, зобов'язати ТОВ «Центрінвест» відшкодувати його вартість.

Позовні вимоги мотивовані незаконним відчуженням державного майна з порушенням норм діючого на той час законодавства, у зв'язку з чим рішення виконкому Ялтинської міської ради № 382(20) від 12 жовтня 2001 року є незаконним та підлягає визнанню недійсним. Прокурор вважає, що право власності на спірне майно зареєстровано за закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» всупереч чинному законодавству, а саме статті 328 Цивільного кодексу України майна, яке на той час було та залишається державною власністю, у зв'язку з чим, вчинений відповідачами правочин, на думку прокурора, повинен бути визнаний судом недійсним та сторони за оспорюваним договором повернути у первісний стан, який існував до його укладення, шляхом зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Центрінвест» повернути державі в особі Фонду майна України це майно.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.07.2011 порушено провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.08.2011 змінено первісного відповідача Дочірнє підприємство «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на належного відповідача Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», виключивши його з числа третіх осіб

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.10.2011 припинено провадження у справі в частині зобов'язання ТОВ «Центрінвест» повернути державі в особі Фонду державного майна України нерухоме майно, а саме: курортний зал «Ялта» загальною площею 1180,7 кв.м, розташований за адресою; АР Крим, м. Ялта, Приморський парк, б/н, а у разі неможливості повернути в натурі зазначене майно, зобов'язати ТОВ «Центрінвест» відшкодувати його вартість

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.10.2011 позов задоволено; визнано недійсним рішення виконкому Ялтинської міської ради №382 (20) від 12.10.01, на підставі якого ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» отримало свідоцтво про право власності від 19.11.01 на нерухоме майно загальнокурортного Будинку культури; визнано недійсним укладений між Дочірнім підприємством «Ялтакурорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та ДАТ «Чорноморнафтогаз» 18 липня 2002 року договір купівлі-продажу будівлі та споруд курортного залу «Ялта» загальною площею 1180,7 кв.м, розташованих за адресою: АР Крим, м.Ялта, Приморський парк, б/н; стягнуто з Виконавчого комітету Ялтинської міської ради в дохід Державного бюджету м. Сімферополя державне мито у розмірі 28,33 грн; стягнуто з Виконавчого комітету Ялтинської міської ради в дохід Державного бюджету м. Сімферополя 78,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Публічного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» в дохід Державного бюджету м. Сімферополя державне мито у розмірі 28,33 грн; стягнуто з Публічного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» в дохід Державного бюджету м. Сімферополя 78,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» в дохід Державного бюджету м. Сімферополя державне мито у розмірі 28,33 грн; стягнуто з Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» в дохід Державного бюджету м. Сімферополя 78,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2012 апеляційні скарги Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрінвест» та Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» залишено без задоволення; рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 жовтня 2011 року у справі № 5002-5/3127-2011 залишено без змін; стягнено з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на користь державного бюджету міста Севастополя 428 гривень (чотириста двадцять вісім гривень) недоплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2012 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрінвест» задоволено частково; постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2012 та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.10.2011 у справі №5002-5/3127-2011 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Господарського суду Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.01.2013 справу №5002-5/3127-2011 прийнято до провадження.

18.02.2013 на адресу Господарського суду Автономної Республіки Крим від Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого вважає, що вимоги прокурора не підлягають задоволенню, оскільки майно профспілок складалося не за рахунок держави, а з добровільних відрахувань громадян з їх власних трудових доходів, яки відповідно до статті 13 Конституції Української РСР складали основу особистої власності громадян України.

Позивач, Виконавчий комітет Ялтинської міської ради та Федерація незалежних профспілок України явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Про притчини неявки не повідомили.

Розглянув матеріали справи, дослідивши надані учасниками процесу докази та заслухав пояснення учасників процесу, суд

ВСТАНОВИВ :

Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 12 жовтня 2001 року №382(20) «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна загальнокурортного Будинку культури» оформлено право власності на об'єкти нерухомого майна загальнокурортного Будинку культури за Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», а саме: клуб літ. А, споруди 1969 року з бетону, загальною площею 857,7 кв.м. по вул. Ломоносова №29, м. Ялта; адміністративна будівля літ. Д, будови 1917 року з черепашнику, загальною площею 231,5 кв.м. по вул. Ломоносова-Кирова №37/98 в м. Ялта; будівля ансамблю «Місхорські зорі» бібліотека на 1-му поверху літ. А будови 1946 року з черепашнику загальною площею 111,2 кв.м. в Місхорському парку; читальний павільйон літ. А будови 1958 року з дерева загальною площею 379,8 кв.м., в Приморському парку м. Ялта; танцмайданчик «Дружба» літ. А, будови 1963 року реконструкція 1999 року з черепашнику загальною площею 1355,0 кв.м., в Приморському парку, м. Ялта; курортний зал «Ялта» літ. А будови 1954 року з черепашнику загальною площею 1180,7 кв.м., в Приморському парку, м. Ялта.

18 липня 2002 року між Закритим акціонерним товариством лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (продавець за договором) та Держаним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» (покупець за договором) був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округа Сотниковим В.П. та зареєстрований в реєстрі за №843, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив будівлю та споруди курортного зала «Ялта», загальною площею 1180,7 кв.м., розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, Приморський парк, б/н., які належать продавцю на підставі свідоцтва №936 на право власності, виданого виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 19 листопада 2001 року. (т. 1 а.с.9-14).

Зазначені об'єкти передані Держаному акціонерному товариству «Чорноморнафтогаз» за актом прийому-передачі від 17 вересня 2002 року (т. 1 а.с. 15).

30 січня 2003 року між Держаним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» (продавець за договором) та Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Центрінвест» (покупець за договором) укладений договір купівлі-продажу №1035 (а.с.16-19).

Відповідно пункту 1.1. договору продавець продав, а покупець купив будівлю та споруди курортного залу «Ялта», загальною площею 1180,7 кв.м., розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, Приморський парк, б/н.

Об'єкт продажу належить Держаному акціонерному товариству «Чорноморнафтогаз» на праві власності на підставі договору купівлі-продажу №843 від 18 липня 2002 року та акту - приймання передачі від 17 вересня 2002 року, зареєстрованого КП «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» 20 грудня 2002 року, в реєстровій книзі №16-В за реєстровим номером 403. (пункт 1.2. договору).

Вказане у договорі нерухоме майно передане у власність Спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Центрінвест» за актом прийому-передачі від 21 лютого 2003 року (т. 1 а.с.20).

Господарський суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

На виконання постанови Ради Міністрів Української РСР №606 від 23.04.1960 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР» усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я УРСР зобов'язане передати у строк до 01.05.1960 Українській республіканській Раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно п. 2 5 казаної Постанови майно передавалося профспілковим організаціям у відання.

Крім того, згідно зі статтею 10 Конституції України 1978 року, що діяла на час виникнення спірних відносин, в Україні існувала державна (загальнонародна) і колгоспно-кооператгвна власність.

Із вказаної норми Конституції також вбачається, що ніхто не мав права використовувати державну власність з метою особистої наживи та в інших корисливих цілях.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про власність» № 697-ХІІ від 07.02.1991, який діяв на момент укладення спірного договору купівлі-продажу, лише власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Статтею 34 цього Закону визначено, що загальнодержавну (республіканську) власність складають, зокрема, об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

Згідно з пунктом 3 статті 10 Закону України «Про підприємства в Україні» № 887-ХІІ від 27.03.1991, що діяв до набрання чинності Господарським кодексом України, відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціоні) у порядку, що визначається Фондом державного майна України. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти, направляються виключно на інвестиції.

Відповідні приписи містяться також в статтях 145 та 146 Господарського кодексу України.

Із встановлених обставин справи та наведених норм права вбачається, що спірне майно відносилося до державної форми власності.

Крім того, згідно з частиною першою статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону "Про господарські товариства" № 1576-ХІІ від 19.09.1991 товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Чинне на той час законодавство УРСР передбачало можливість існування різних форм власності, регламентувало інститут власності, правовий режим відповідної форми власності та порядок відчуження майна.

Статтею 5 Конституції УРСР від 30.01.1937 визначено, що соціалістична власність в УРСР має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно- колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).

Стаття 53 Цивільного кодексу УРСР 1922 року, який був чинним на момент передачі майна у відання Українській республіканській Раді профспілок, передбачала такі форми власності: а) державна (націоналізована і муніципалізована); б) кооперативна; в) приватна.

Отже, відсутність в постанові Ради міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960 прямої вказівки про передачу майна у власність, однозначно вказує на відсутність наміру власника - УРСР в особі уповноваженого органу - Ради Міністрів УРСР відчужувати санаторії, будинки відпочинку та пансіонати та передавати їх у власність Українській республіканській Раді профспілок.

Відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 29.11.1990 № 506 введено мораторій на території Республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна. (Постанова втратила чинність з дня затвердження Верховною Радою України Державної програми приватизації на підставі Постанови ВР № 2164-ХИ від 04.03.1992).

Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 № 1452-ХП «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» та Законом України від 10.09.1991 № 1540-ХІІ «Про підприємства, установи та організації союзного впорядкування, розташовані на території України» майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України, а укладені після 29.11.1990 майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними.

З метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, Верховна Рада України своєю постановою від 10.04.1992 № 2268-ХП «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні громадських організацій.

У подальшому, постановою Верховної Ради України № 3943-ХП від 04.02.1994 зобов'язано Кабінет Міністрів України визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників.

Належність профспілок до загальносоюзних громадських організацій підтверджується їх Статутом професійних спілок СРСР, який затверджено постановою XVIII з'їзду профспілок СРСР від 01.01.1987, професійні союзи СРСР складали масову громадську непартійну організацію, цілями діяльності якої у тому числі було управління соціальним страхуванням трудящих, а також управління оздоровницями, які перебували у їх віданні.

Відповідно до розділу 2 Статуту, організаційна структура профспілок будувалася за територіальним та галузевим принципом. У республіках діяли республіканські, краєві, обласні ради.

Згідно зі Статутом вищим органом професійних спілок був з'їзд, а також Всесоюзна центральна рада професійних спілок, яка діяла у період між з'їздами.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої в свою чергу є Федерація професійних спілок України.

Таким чином, майно передане до статутного фонду ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» є державною власністю.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 07.04.10 у справі № 30/475-05-11719 та від 10.03.10 у справі № 2- 8/2471.3-2009, в якій зазначив, що Президія Ради Федерації незалежних профспілок України не вправі була своєю постановою від 22.11.91 передавати за актом від 24.01.92 у власність створеного нею Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» спірне майно, яке є державною власністю.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.09.07 та від 18.11.08 зі справи № 30/475-05- 11719 Господарського суду Одеської області, а також в ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22.10.08 № 6-12821св08.

У зазначених постановах Верховний Суд України чітко зазначив, що майно передане до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» є державною власністю.

Відповідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Між тим, правові висновки суду у наведених справах не є фактами, які встановлюються судом у порядку, визначеному зазначеною нормою права.

Враховуючи викладене, відчуження державного майна шляхом внесення його Федерацією незалежних профспілок України до статутного капіталу ЗАТ лікувально -оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» відбулося всупереч волі власника - держави Україна, та з порушенням норм діючого на той час законодавства.

Вищий арбітражний суд України в пункті 6 Інформаційного листа № 01-8/98 від 31

Відповідно до пункту 2 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 26 січня 2000 року № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

За таких обставин, саме Фонд державного майна України уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР.

Згідно статті 1 Тимчасового Положення «Про Фонд державного майна України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, та статті 1 Закону України від 09.12.2011 № 4107-VI «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Щодо вимог прокурора про визнання недійним договору купівлі-продажу від 18 липня 2002 року, укладеного між Дочірнім підприємством «Ялтакурорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз», необхідно зазначити наступне.

Вказаний договір є правочином, тобто свідомим вольовим актом вчиненим з метою встановлення, зміни або припинення цивільних правовідносин. Питання про його законність (недійсність) слід вирішувати на підставі законодавства про недійсність правочинів, яке діяло на момент вчинення цього акту. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26.12.2006 у справі №20/232

Згідно частини 1 статті 48 ЦК УРСР 1963 року, який був чинним на момент укладення оспорюваного договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи те, що майно, яке було передано за договором купівлі-продажу від 18 липня 2002 року належить державі в особі Фонду державного майна України, вимоги прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18 липня 2002 року, укладеного між Дочірнім підприємством «Ялтакурорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В той же час, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Центрінвест» не приймало оспорюване прокурором рішення, не виступало стороною за оспорюваним правочином, позовні вимоги прокурора до Товариствао з обмеженою відповідальністю «Центрінвест» задоволенню не підлягають.

Згідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14 березня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати недійсним рішення виконкому Ялтинської міської ради №382 (20) від 12.10.01, на підставі якого Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» отримало свідоцтво про право власності від 19.11.01 на нерухоме майно загальнокурортного Будинку культури.

3.Визнати недійсним укладений між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» 18 липня 2002 року договору купівлі-продажу будівлі та споруд курортного залу «Ялта» загальною площею 1180,7 кв.м, розташованих за адресою: АР Крим, м.Ялта, Приморський парк, б/н.

4.Стягнути з Виконавчого комітету Ялтинської міської ради на корись Державного бюджету України 28,33 грн державного мита.

5.Стягнути з Приватного акціонерного товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на корись Державного бюджету України 28,33 грн державного мита.

6.Стягнути з Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» на корись Державного бюджету України 28,33 грн державного мита.

7.Стягнути з Виконавчого комітету Ялтинської міської ради на корись Державного бюджету України 78,67 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8.Стягнути з Приватного акціонерного товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» 78,67 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

9.Стягнути з Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» на корись Державного бюджету України 78,67 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

10.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

11.У задоволені позовних вимог про визнання недійсним рішення виконкому Ялтинської міської ради №382 (20) від 12.10.01, на підставі якого Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» отримало свідоцтво про право власності від 19.11.01 на нерухоме майно загальнокурортного Будинку культури та визнання недійсним укладеного між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» 18 липня 2002 року договору купівлі-продажу будівлі та споруд курортного залу «Ялта» загальною площею 1180,7 кв.м, розташованих за адресою: АР Крим, м.Ялта, Приморський парк, б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрінвест» - відмовити.

Суддя А.А. Калініченко