Рішення

від 15.01.2009 по справі 9/328-08(5/329-07(28/172-07))

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/328-08(5/329-07(28/172-07))

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

р.

Справа №

За позовом   

до   

про  

При секретарі судового засідання –спеціалісті Бобир Ю.В.  

Представники:

СУТЬ СПОРУ:

Справа знаходиться на новому розгляді у іншому складі суду.

ДК “Укртрансгаз” НАК "Нафтогаз України в особі Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз” і Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз" про стягнення суми 317813,86 грн. заборгованості, у тому числі: 276056,35 грн. основний борг за надані послуги з транспортування природного газу у першому півріччі 2005 року, 23613,86 грн. пені за період з 30.07.2006р. по 30.01.2007р., 18161,65 грн. - 3 % річних за прострочку оплати за період з 11.02.2005р. по 30.01.2007р. Обґрунтовує свої вимоги наявністю невиконаних відповідачем зобов'язань за договором № 2-с від 01.01.2004р. на транспортування природного газу на власні потреби та виробничо-технологічні витрати та втрати, додатковими угодами до нього № 1 від 11.05.2004р. та № 2 від 03.01.2005р.

Відповідач проти позову заперечує з посиланням на відсутність у позивача на момент звернення із позовом права на стягнення за спірним договором у зв'язку із  відсутністю у договорі конкретних строків для здійснення остаточного розрахунку. Вважає, що позивач зобов'язаний був до звернення із позовною заявою до суду у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України звернутись до ВАТ „Криворіжгаз” із вимогою про оплату заборгованості і тільки після проходження семиденного строку (у разі невиконання такої вимоги) у кредитора виникає право на звернення до суду. Крім того вказує,  що протягом 2005-2007 років ВАТ "Криворіжгаз" здійснювало оплату шляхом укладення угод про залік зустрічних однорідних вимог. Загальна сума склала 18076,19 грн. (грудень 2005 року на суму 4307,25 грн., лютий 2006 року - 5884,76 грн., березень 2006 року - 4181,95 грн., жовтень 2006 року - 966,81 грн., листопад 2006 року - 1539,02 грн., лютий 2007 року - 1196,40 грн.). Рахує, що сума заборгованості за протранспортований природний газ на власні потреби становить 55,25 грн., а загальна сума заборгованості перед позивачем за 1 півріччя 2005 року на виробничо-технічні та власні потреби складає 270552,72 грн. Вважає також, що вимоги Позивача  не підлягають задоволенню ще й тому, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2004р. порушено провадження у справі №Б29/135/04 про банкрутство ВАТ "Криворіжгаз". Цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Вказує, що згідно п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на підприємство, відносно якого порушено справу про банкрутство, не нараховуються штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань. До того ж, посилається на закінчення у Позивача у липні 2006 року строку позовної давності для стягнення штрафних санкцій, з огляду на п. 1 ст. 258 ЦК України, якими встановлено строк позовної давності для стягнення штрафних санкцій в один рік.

25.03.2008р. Відповідачем подана заява про застосування позовної давності.

07.04.2008р. Позивач подав до справи „остаточний” розрахунок заборгованості на 01.04.08р., згідно з яким загальний розмір заборгованості Відповідача становить 312272,98 грн., у тому числі: 270497,47 грн. - основний борг за виробничо-технологічні потреби за перше півріччя 2005 року, 23613,86 грн. –пеня період з 30.07.2006р. по 30.01.2006р., 18161,65 грн. - 3% річних за період з 11.02.2005р. по 30.01.2007р.

У довідці та розрахунку від 03.06.08р. Позивач підтвердив факт сплати Відповідачем боргу за природний газ на власні потреби у сумі 18162,41 грн. шляхом проведення низки заліків однорідних вимог та факт наявності боргу за перше півріччя 2005 року по сплаті за природний газ на виробничо-технологічні витрати у сумі 270497,47 грн. та здійснив перерахунок пені на суму 21661,44 грн. за період з 31.05.2007р. по 31.10.2007р. (за 182 дні) та 3% річних на суму 20663,97 грн. за період з 11.02.2005р. до 31.10.07р. (за 993 дні - до дати ухвали господарського суду, від якої проводився розгляд справи по суті).

10.06.2008р. Позивач надав суду розрахунок ціни позову, згідно з яким розмір основного боргу з січня по червень 2005 року становить суму 273210,93 грн., пеня з 30.07.2006р. по 30.01.2007р. (за 182 дні) становить 23370,46 грн.,  3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки з 11.02.2005р. по 30.01.2007р. (за 719 днів, тобто до дати надання позову в канцелярію господарського суду) становлять суму 14624,18 грн., а загальний розмір заборгованості становить суму 308492,11 грн.

Строк вирішення спору був продовжений сторонами до 01.02.2009р., згідно ст. 69 Господарського процесуального України.

У заяві про уточнення позовних вимог від 15.01.2009р. Позивач вказує, що згідно акту взаємних розрахунків між сторонами від 08.01.2009р. за послуги в газопостачання, надані в 2005 році Відповідачу, останній за весь 2005 рік має заборгованість на суму 506014,31 грн., у тому числі заборгованість за 1 півріччя 2005 року, що була предметом спору у даній справі, становить 270424,11 грн. Вказує, що оскільки Відповідачем була погашена заборгованість за транспортування природного газу на власні потреби шляхом взаємозаліків, у Позивача залишаються позовні вимоги: основний борг - 270424,11 грн., пеня - 23613,86 грн., 3% річних - 18161,65 грн., а також вимоги про стягнення судових витрат у справі на держмито - 3178,32 грн. та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

15.01.2009р. Відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із знаходженням юрисконсульта у відпустці. У задоволенні цього клопотання відмовлено судом з тих підстав, що Відповідачем не було додано належних доказів, які підтверджують викладені в клопотанні обставини, а також не зазначено, чи будуть надаватися Відповідачем будь-які додаткові докази у даній справі.

Враховуючи також, що своєю заявою від 15.01.2009р. Позивач повернувся до первісних розрахунків своїх позовних вимог, неявка представника Відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті спору.

В судовому засіданні 15.01.2009р. за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, який був присутній у попередньому засіданні, дослідивши надані докази, суд -

        встановив:

Між Позивачем –Дочірньою компанією “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз” і Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів" та Відповідачем –Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз" було укладено договір № 2-С від 01 січня 2004р. на транспортування природного газу на власні потреби та виробничо-технологічні витрати та втрати зі строком дії по 31.12.04р., у відповідності із п. 1.1 якого Позивач зобов'язався очищення від механічних домішок, одоризацію, редукування природного газу в об'ємах, заявлених Відповідачем його транспортування та передачу на пунктах ГРС в мережі Відповідача для подальшого використання на власні потреби та виробничо-технологічні витрати протягом 2004 року у кількості 12085 тис м3.

Додатковою угодою № 1 від 11.05.04р. до договору № 2-С затверджено тариф у розмірі 44,64 грн. за 1000 м3 природного газу.

03.01.05р. договір № 2-с був пролонгований додатковою угодою № 2 на послуги по транспортуванню в 2005 році.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що послуги з транспортування газу оформлюються документально двосторонніми актами про виконані роботи по транспортуванню, складеними на підставі актів прийому-передачі природного газу на ГРС, підписаних обома сторонами. Акти складаються до 5 числа місяця наступного за розрахунковим.

У першому півріччі 2005 року Відповідачу було протранспортовано 7403617 м3 природного газу на виробничо-технологічні витрати і загальна вартість цих послуг становить 330497,47 грн. та протранспортовано 406170 м3  природного газу для власних потреб на загальну суму 18131,43 грн., що підтверджується відповідними щомісячними двосторонніми актами про виконання робіт по транспортуванню природного газу по магістральних газопроводах, які є в матеріалах справи.

Пунктом 5.1 вказаного Договору сторони передбачили, що розрахунки за виконані послуги здійснюються шляхом перерахування на рахунок газотранспортної організації  грошових коштів. За умовами пункту 5.2 вказаного Договору, остаточні розрахунки за послуги по транспортуванню природного газу, що були надані у звітному місяці, здійснюються на підставі актів на послуги з транспортування природного газу у термін до 10 числа місяця наступного за звітним.

Як свідчать акти про виконання робіт по транспортуванню природного газу по магістральних газопроводах, які підписані уповноваженими особами обох сторін, у Позивача виникло право вимагати від Позивача оплати зазначених послуг, а у Відповідача були наявні підстави для здійснення відповідних остаточних розрахунків по кожному місяцю, які входять до спірного періоду. За таких обставин судом відхиляються доводи Відповідача щодо відсутності у Позивача на час пред'явлення позову до суду права вимагати оплати зазначених послуг.

Як випливає із розрахунків Позивача, загальна вартість наданих Відповідачу послуг з транспортування природного газу у 2005 році становила: на виробничо-технічні витрати –566110,34 грн. та на власні потреби - 26670,08 грн.

Сторонами були надані до матеріалів справи докази, які свідчать про сплату Відповідачем наданих йому у 2005 році послуг, а саме: угоди про залік зустрічних однорідних вимог №11 від 05.12.05р. на суму 4307,25 грн., №1 від 23.02.06р. на суму 427,63 грн., №2 від 23.02.06р. на суму 5457,13 грн., №4 від 30.03.06р. на суму 3343,92 грн., №5 від 30.03.06р. на суму 838,03 грн., №11 від 19.10.06р. на суму 966,81 грн., №17 від 30.11.06р. на суму 57,94 грн., №18 від 30.11.06р. на суму 1481,08 грн. та заяви про припинення зобов'язань заліком однорідної вимоги №114 від 13.02.07р. на суму 1196,40 грн., №177 від 21.03.07р. на суму 3621,29 грн., №345 від 26.06.07р. на суму 788,80 грн., №421 від 30.07.07р. на суму 33,37 грн., №422 від 30.07.07р. на суму 1436,99 грн., №713 від 20.11.07р. на суму 96,03 грн., платіжне доручення №891 від 18.02.08р. на суму 2713,46 грн., а всього на загальну суму 26766,13 грн.

Як вбачається із наданих у справі пояснень обох сторін, вищевказані заліки та грошовий платіж як Позивач так і Відповідач відносять у своєму бухгалтерському обліку на оплату послуг з транспортування природного газу на власні потреби Відповідача у 2005 році, що не суперечить наведеним у цих документах підставах для взаємозаліків.

Водночас проведені взаємозаліки не містять певних ознак, за якими їх можна віднести на погашення заборгованості у певному періоді 2005 року чи то у першому, чи то у другому кварталі.

Отже, слід визнати, що станом на дату пред'явлення позову до суду –на 01.03.2007р. Відповідачем було погашено шляхом взаємозаліку заборгованість з оплати послуг з транспортування природного газу у 2005 році на власні потреби на суму 18076,19 грн. (угоди про залік зустрічних однорідних вимог №11 від 05.12.05р. на суму 4307,25 грн., №1 від 23.02.06р. на суму 427,63 грн., №2 від 23.02.06р. на суму 5457,13 грн., №4 від 30.03.06р. на суму 3343,92 грн., №5 від 30.03.06р. на суму 838,03 грн., №11 від 19.10.06р. на суму 966,81 грн., №17 від 30.11.06р. на суму 57,94 грн., №18 від 30.11.06р. на суму 1481,08 грн. та заява про припинення зобов'язань заліком однорідної вимоги №114 від 13.02.07р. на суму 1196,40 грн.), яка за правилами бухгалтерського обліку виникла у більш ранньому періоді. Оскільки вартість наданих послуг з транспортування природного газу за І півріччя 2005 року на власні потреби становила 18131,43 грн., то на дату пред'явлення Позивачем позову до суду (01.03.2007р.) у Відповідача дійсно була наявна заборгованість з оплати цих послуг у сумі 55,24 грн.

З урахуванням наведених вище обставин, на час розгляду справи судом шляхом вищевказаних взаємозаліків та грошового платежу на суму 2713,46 грн. по платіжному дорученню №891 від 18.02.08р. Відповідач дійсно здійснив повне погашення заборгованості з оплати послуг з транспортування природного газу на власні потреби в цілому за увесь 2005 рік, а окрім того частина цих коштів у сумі 96,05 грн. (26670,08 грн. - 26766,13 грн. = - 96,05 грн.) має бути віднесена на оплату послуг з транспортування природного газу на виробничо-технологічні витрати.

Як вбачається із розрахунків Позивача та складених ним актів звіряння взаємних розрахунків, грошові кошти у сумі 96,03 грн. –частини коштів по розрахунках за надані послуги з транспортування природного газу на власні потреби дійсно були віднесені ним на оплату наданих Відповідачу у 2005 році послуг з транспортування природного газу на виробничо-технологічні витрати.

Такі дії Позивача також не суперечать наведеним у цих документах підставах для взаємозаліків, які, зокрема заява про припинення зобов'язань заліком однорідної вимоги №713 від 20.11.2007р. на суму 96,03 грн., містять лише посилання на договір на транспортування природного газу №2-с від 01.01.2004р., на період часу в цілому 2005 рік та на розмір загальної заборгованості за надані послуги.

До того ж, у своїх розрахунках та актах звіряння взаємних розрахунків Позивач посилається на отримання від Відповідача грошових платежів у січні 2005 року –у сумі 20000,00 грн., у лютому 2005 року –у сумі 20000,00 грн. та у березні 2005 року –у сумі 20000,00 грн., а усього на загальну суму 60000,00 грн., що не спростовується Відповідачем.

Отже, слід визнати, що станом на дату пред'явлення позову до суду –на 01.03.2007р. Відповідачем була здійснена оплата послуг з транспортування природного газу у 2005 році на виробничо-технологічні витрати на суму 60000,00 грн. Оскільки вартість наданих послуг з транспортування природного газу за І півріччя 2005 року на виробничо-технологічні витрати становила 330497,47 грн., то на дату пред'явлення Позивачем позову до суду (01.03.2007р.) у Відповідача дійсно була наявна заборгованість з оплати цих послуг у сумі 270497,47 грн. (330497,47 грн. –60000,00 грн. =270497,47 грн.).

Таким чином, загальний розмір заборгованості Відповідача на дату пред'явлення позову становив 270552,71 грн. (270497,47 грн. + 55,24 грн. = 270552,71 грн.), а на час нового розгляду даної справи судом у іншому складі суду загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем у спірному періоді - за І півріччя 2005 року становить  270401,42 грн. (270497,47 грн. –96,05 грн. = 270401,42 грн.).

Як випливає із останньої заяви Позивача від 15.10.09р. про уточнення позовних вимог основний борг Відповідача складає 270424,11 грн. Проте із цим розрахунком в частині визначення розміру основного боргу не можна погодитися, оскільки Позивачем безпідставно віднесена сума 22,67 грн. (що входить до складу вищевказаної оплати на суму 96,03 грн.) на оплату наданих Відповідачу послуг з транспортування природного газу на виробничо-технологічні потреби у ІІ півріччі 2005 року, а саме за грудень місяць, у той час як усі вищенаведені заліки слід відносити на погашення заборгованості, що виникла у більш ранній період, тобто у І півріччі 2005 року.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що основний борг Відповідача перед Позивачем за І півріччя 2005 року за договором № 2-С від 01 січня 2004р. становить 270401,42 грн. і доказів добровільного погашення цієї заборгованості на час розгляду справи суду не надано.

У пункті 6.2 договору № 2-с від 01.01.04р. сторони передбачили, що за несвоєчасне перерахування грошових коштів Відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період складення боргу за кожний день прострочки.

Згідно з останнім розрахунком Позивача від 15.01.09р., на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання, Позивач нарахував Відповідачу до суми основного боргу додатково суму 18161,65 грн. –3 % річних за період з 11.02.05р. по 30.01.07р. та суму 23613,86 грн. –пені, виходячи із розміру подвійної ставки НБУ, що діяла в період існування боргу за кожний день прострочки, за період з 30.07.06р. по 30.01.07р.

Отже, фактично Позивач у своїх позовних остаточних вимогах повернувся до своїх первісних розрахунків, які були наведені у позовній заяві на час пред'явлення її до суду, тобто на 01.03.2007р.

З урахуванням встановлених обставин позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Сторони є суб'єктами господарювання, тому згідно до положень ст. ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 530 ч.1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до приписів частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Позивач неодноразово уточнював розрахунки своїх позовних вимог, зокрема, в частині основного боргу і востаннє зазначав, що розмір основного боргу на час вирішення справи судом (на 15.01.2009р.) становить 270424,11 грн. Такі дії Позивача слід вважати, як відмову від частини своїх позовних вимог, зокрема, як відмова від стягнення суми 5632,24 грн. основного боргу (276056,35 грн. –270424,11 грн. = 5632,24 грн.).

Оскільки відмова Позивача від частини позовних вимог про стягнення суми 5632,24 грн. основного боргу, який фактично не існував на час пред'явлення позову до суду на суму 5503,64 грн. (276056,35 грн. - 270552,71 грн. = 5503,64 грн.), не суперечить чинному законодавству і не порушує чиїх-небудь охоронюваних законом інтересів, суд приймає відмову Позивача від позовних вимог в частині суми 5503,64 грн. основного боргу і провадження у справі з цих вимог підлягає припиненню, згідно п. 4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначено вище, Відповідачем були надані докази про часткову оплату основного боргу шляхом взаємозаліків в сумі 151,29 грн. (270552,71 грн. –270401,42 грн.=151,29 грн. або 128,60 грн. +22,69 грн. = 151,29 грн.) після пред'явлення позову до суду (після 01.03.2008р.), тому ці його грошові зобов'язання, в силу положень ст. 202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи судом є припиненими, а відтак між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню, згідно приписів ст. 80 ч.1 п.1-1 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо решти позовних вимог Позивача, то оскільки Відповідач неналежним чином виконав свої договірні (майново-господарські) зобов'язання перед Позивачем з оплати наданих на його замовлення послуг, чим порушив умови укладеного із Позивачем договору та вищевказані приписи діючого законодавства, позовні вимоги Позивача про примусове стягнення з Відповідача суми 270401,42 грн. основного боргу за надані послуги з транспортування природного газу у першому півріччі 2005 року –є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо додаткових вимог Позивача про стягнення пені та трьох процентів річних, то в цій частин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.04р. було порушено провадження у справі №Б29/135/04 про банкрутство ВАТ по газопостачанню та газифікації „Криворіжгаз” та введено мораторій  на задоволення вимог кредиторів.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, конкурсні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалося вище, справу про банкрутство Відповідача було порушено 21.07.04р., а предметом спору у цій справі є стягнення боргу з січня по червень 2005 року.

Наведене спростовує твердження Відповідача про те, що Позивач мав бути конкурсним кредитором за вимогами до Відповідача у справі про банкрутство.

Крім того, як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, 20.07.2005р. Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про грошові вимоги до боржника на суму 1314911,06 грн., до яких увійшла заборгованість Відповідача за договором №2-с від 01.01.04р. за період з січня по червень 2005 року у сумі 288628,90 грн.

Відповідно до листа арбітражного керуючого Набієва Ш.Ш. від 30.08.05р. всі кредиторські вимоги Позивача до Відповідача у справі №Б29/135/04 у розмірі 1314911,06 грн. визнані і включені до реєстру кредиторських вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.05р. у справі №Б29/135/04, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.04.06р., ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.05р. про введення процедури розпорядження майном боржника скасовано та припинено провадження у справі про банкрутство, тому реєстр вимог кредиторів судом не затверджувався.

За таких обставин Позивач не обмежений у своєму праві звернутися до Відповідача із позовними вимогами, що становлять предмет спору у цій справі, у тому числі із вимогами про стягнення пені та трьох процентів річних, що були нараховані за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до положень ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до положень ст. ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно положень ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено вище, Відповідач допустив прострочення виконання своїх грошових зобов'язань перед Позивачем в розмірі зазначеного основного боргу, тому позовні вимоги Позивача про примусове стягнення з Відповідача суми 18161,65 грн. трьох процентів річних, розмір яких підтверджується відповідними обґрунтованими розрахунками в матеріалах справи, підлягають задоволенню.

В силу п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позов пред'явлений Позивачем до суду 01.03.2007р.

За умовами пункту 6.2 зазначеного договору пеня може нараховуватися за кожний день прострочення до повного виконання зобов'язання, тобто не обмежена будь-яким терміном. Отже, оскільки Відповідачем до цього часу не виконано зобов'язання зі сплати основного боргу, в межах позовної давності в один рік для пред'явлення вимог по стягненню пені знаходиться період часу з 01.03.2006р. по 01.03.2007р.

З наданого Позивачем розрахунку вбачається, що пеня нарахована ним за період з 30.07.2006р. по 30.01.2007р., тобто у межах спеціальної позовної давності, встановленої для вимог про стягнення пені, виходячи із дати пред'явлення позову у цій справі.

Таким чином, доводи Відповідача про закінчення у липні 2006 року строку позовної давності для нарахування та стягнення штрафних санкцій не знайшли підтвердження у матеріалах справи.

Водночас, оскільки первісно розміру пені був обчислений Позивачем виходячи із розміру основного боргу в сумі 276056,35 грн., а матеріалами справи підтверджений дійсний загальний розмір основного боргу (на виробничо-технічні витрати та власні потреби) на дату пред'явлення позову боргу у сумі 270552,71 грн., то обґрунтований розмір пені, яка підлягає стягненню з Відповідача становить 22933,97 грн., виходячи із розрахунку: 270552,71 грн.х8,5%х2/100%х182 дні/365дні=22933,97 грн., а у решті позовних вимог про стягненню суми 679,89 грн. (23613,86 грн. –22933,97 грн.=679,89 грн.) пені слід відмовити, як безпідставних.

Судові витрати у справі, у тому числі зі сплати державного мита по касаційній скарзі Позивача, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 98,05%, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 80 ч.1 п.1-1 та 4, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

        В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз" на користь Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз” і Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів" суму 270401 грн. 42 коп. основного боргу, 22933 грн. 97 коп. пені, 18161 грн. 65 коп. три проценти річних, 3116 грн. 48 коп. витрат на держмито за подання позовної заяви, 1558 грн. 17 коп. витрат на державне мито по касаційній скарзі, 115 грн. 69 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині позовних вимог на суму 5654 грн. 93 коп. основного боргу провадження у справі припинити.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

 -03.02.09р.