Постанова

від 26.11.2008 по справі 32/460-29/426

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/460-29/426

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.11.2008                                                                                           № 32/460-29/426

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:            Алданової  С.О.

          Шапрана В.В.

 при секретарі:           Плукар І.І.

 За участю представників:

 від позивача - Трекке А.С. – представник за дов. б/н від 17.03.2008;

 від відповідача - Коваленко М.В. – представник за дов. №07/08-162 від01.01.2008;

Борщевська Н.В. – представник за дов. №07/08-337 від 28.07.2008;

від третьої особи - не з'явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 06.10.2008

 у справі № 32/460-29/426 (Усатенко І.В.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Родно"

 до                                                   Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"

 третя особа           Донецька обласна дирекція Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”

 про                                                  стягнення 701012,99 грн.

СУТЬ РІШЕННЯ І СКАРГИ:

          Товариствоз обмеженою відповідальністю „Родно” у серпні 2007 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Еталон” про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 701012,99грн.

Справа неодноразово розглядалася різними судовим інстанціями.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2008 у справі №32/460-29/426 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Родно” (далі – позивач) до Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Еталон” (далі – відповідач) за участю третьої особи - Донецької обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” (далі – третя особа) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 701012,99грн. позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Еталон” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Родно”  701012,99грн. основного боргу, 7010,13грн.  державного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що позивач перерахував відповідачу страховий платіж, тобто вчинив дію на виконання договору добровільного страхування майна юридичної особи № 03860-1014 від 07.02.2006, а відповідач отримав такий платіж та протягом 44 календарних днів залишав зазначену суму перерахованого позивачем платежу на своєму рахунку, чим, в силу положень статті 218 ЦК України, визнав договір добровільного страхування укладеним.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на нормах статті 979 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

            Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було виконано вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 08.07.2008 у справі №32/460 при новому розгляді даної справи.

На думку апелянта, позивач та відповідач не досягли згоди з істотних умов договору страхування №03860-1014, а тому вказаний договір є неукладеним.

Апелянт також зазначає, що рахунок-фактуру №03860-1014 від 07.02.2006  надав третій особі  у порядку інформації, для техніко-економічного обґрунтування кредитної операції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2008 апеляційну скаргу  Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Еталон” у справі №32/460-29/426 було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 26.11.2008.

У судове засідання 26.11.2008 з'явилися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи, належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги у даній справі, про що свідчать поштові повідомлення про вручення кореспонденції суду №8060618 від 17.11.2008 та №060588 від 18.11.2008, в судове засідання 26.11.2008 не з'явився, проте направив до суду пояснення, згідно яких просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2008 у справі №32/460-29/426 залишити без змін.

          В судовому засіданні 26.11.2008 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2008 у справі №32/460-29/426 скасувати та припинити провадження у справі.

          В судовому засіданні 26.11.2008 представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити у її задоволенні, рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2008 у справі №32/460-29/426 залишити без змін.

          Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

 Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Родно” та Акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль” Донецької обласної Дирекції було укладено генеральний кредитний договір № 012/08/3/0033.

Для забезпечення виконання зобов'язань по генеральному кредитному договору №012/08-3/0033 від 23.01.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Родно” та Акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль” Донецької обласної Дирекції укладено договір застави №012/08-3/0033/6 від 02.02.2006.

Згідно зі статтею 1 Закону України „Про заставу” в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо (ст. 3 Закону України „Про заставу”).          

Відповідно до умов договору застави №012/08-3/0033/6 від 02.02.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю „Родно” передало у заставу належне йому майно (транспортні засоби) на загальну суму 6077856,00грн.

Статтею 10 Закону України „Про заставу” передбачено, якщо предмет застави не підлягає обов'язковому страхуванню, він може бути застрахований за згодою сторін на погоджену суму, але не більшу за його ринкову вартість. У разі настання страхового випадку предметом застави стає право вимоги до страховика.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3 договору застави №012/08-3/0033/6 від 02.02.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю „Родно” зобов'язано застрахувати предмет застави в повній сумі кредиту та відсотків по ньому на випадок його втрати або загибелі на користь Акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль” за власний рахунок на весь строк дії кредитного договору.

Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Еталон” в апеляційній скарзі стверджує, що договір добровільного страхування майна юридичної особи №03860-1014 не укладався та не відбувся, оскільки відповідач договору добровільного страхування не отримував, а страховий платіж платіжним дорученням №3296 від 24.03.2006 грошові кошти в розмірі 1074,30грн. повернув позивачу, як помилково перераховані кошти.

Однак такі твердження відповідача правомірно не були прийняті судом першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд відхиляє, як необґрунтовані доводи апелянта щодо того, що рахунок фактура №03860-1014 від 07.02.2006 носить лише інформаційний характер і не є первинним документом.

Відповідно до статті 18 Закону України „Про страхування” для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Частиною 3 статті 17 Закону України „Про страхування” встановлено, що договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

03.02.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю „Родно” своїм листом №46 звернулось до Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Еталон” з пропозицію щодо укладення договору страхування.          

Товариством з обмеженою відповідальністю „Родно” була заповнена відповідна заява на добровільне страхування майна юридичних осіб.

07.02.2006 Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Еталон” виставило позивачу рахунок-фактуру №03860-1014 до договору страхування №03860-1014 від 07.02.2006.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 07.02.2006 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача страховий платіж в розмірі 1074,30грн.

Згідно зі статтею 983 Цивільного кодексу України договір страхування набуває сили з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу. Аналогічні положення містяться в Правилах добровільного страхування майна юридичних осіб, затверджених Головою Правління відповідача №028 від 25.02.2005, та зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 28.03.2005 під №1150337.

Підпунктом 6.9 пункту 6 договору добровільного страхування майна юридичної особи № 03860-1014 від 07.02.2006 сторони передбачили, що договір набуває чинності з дня, наступного за датою зарахування страхового платежу в касу або на поточний рахунок відповідача.

Підпунктом 1.3 пункту 1 Правил добровільного страхування майна юридичних осіб №028 встановлено, що договір страхування має бути оформлений у письмовій формі.

Однак суд першої інстанції правомірно зазначив, що відповідно до підпункту 12.1 пункту 12 Правил добровільного страхування майна юридичних осіб №028 визнання події страховим випадком провадиться страховиком на підставі документів, які надаються страхувальником протягом 90 календарних днів з дня настання страхового випадку (якщо інше не передбачено договором страхування): письмового повідомлення страхувальника про настання події, що може бути визнана страховим випадком; оригіналу договору страхування, що належить страхувальнику; документів, що підтверджують право страхувальника на володіння, користування та розпорядження застрахованим майном; документів, які підтверджують факт настання і причини страхового випадку та осіб винних в заподіянні збитку, якщо такі є. Залежно від характеру події і її обставин такими документами можуть бути документи відповідної компетентної установи чи організації, наприклад, довідки органів пожежної охорони, метеорологічної або сейсмічної служби, відомчої аварійної служби газу, електромереж, слідчих органів МВС, МНС та ін.; документів, які підтверджують розмір завданих збитків відповідно до п. 12.2 цих Правил; письмової заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування; лист вигодонабувача з зазначенням реквізитів для сплати страхового відшкодування у разі призначення вигодонабувача та наявності у нього законних підстав для отримання страхового відшкодування; інших документів або відомостей на запит страховика, враховуючи особливості конкретного страхового випадку, що необхідні для з'ясування обставин та причин страхового випадку, визначення розміру збитків. В цьому випадку, страховик має право продовжити термін надання таких документів, якщо інше не передбачено договором страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з настанням страхового випадку, який відбувся 26.02.2006, позивач 02.03.2006 відповідно до Правил добровільного страхування майна юридичних осіб №028 і умов договору добровільного страхування майна юридичної особи №03860-1014 від 07.02.2006 направив відповідачу документи, необхідні для одержання страхового випадку, а саме: письмове повідомлення про настання страхового випадку, оригінал договору страхування, який знаходився у позивача, документ, що підтверджує право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Родно” на ушкоджені автомобілі, акт огляду ушкодженого майна №1, письмову заяву на виплату страхового відшкодування.

Факт направлення відповідачу зазначених документів підтверджується описом вкладення до цінного листа, направленого на ім'я ЗАО СК „Еталон”, який містить відтиск поштового штампу поштового відділення м. Донецька - 18. Доказів на спростування цієї обставини, що позивачем був направлений інший оригінал договору страхування, а не оригінал добровільного страхування майна юридичної особи №03860-1014 від 07.02.2006, відповідачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Крім того, матеріали справи містять копію договору добровільного страхування майна юридичної особи №03860-1014 від 07.02.2006, яким було врегульовано умови щодо страхування майна позивача та визначено права та обов'язки сторін, в разі настання страхового випадку.

Тому, оскільки саме Правилами добровільного страхування майна юридичних осіб відповідача передбачений такий порядок, коли оригінал договору направляється страховику, тому, судом не приймаються твердження відповідача про те, що він оригіналу договору добровільного страхування майна юридичної особи № 03860-1014 від 07.02.2006 не отримував.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2008 у справі №32/460 було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2008 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2008, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Відповідно до приписів частини 1 статті 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання приписів статті 11112 ГПК України господарський суд міста Києва неодноразово витребовував у відповідача оригінал договору добровільного страхування майна юридичної особи №03860-1014 від 07.02.2006. Однак відповідачем вказаний договір не було надано на вимогу суду для огляду, в той час, коли судом першої інстанції було встановлено, що позивачем був направлений на адресу відповідача саме оригінал договору добровільного страхування майна юридичної особи №03860-1014 від 07.02.2006.

За таких обставин, доводи апелянта щодо того, що судом першої інстанції не було виконано вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 08.07.2008 у справі №32/460 при новому розгляді даної справи, є недоведеними та такими, що не відповідають матеріалам справи.   

З урахуванням відсутності оригіналу договору добровільного страхування майна юридичної особи № 03860-1014 від 07.02.2006, суд першої інстанції зазначив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 981 Цивільного кодексу України у разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

Однак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що дана норма не підлягає застосуванню до врегулювання спірних правовідносин в межах розгляду даного спору з огляду на таке.

У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (п. 2 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність.

Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію (в даному випадку позивачем була перерахована сума страхового платежу), а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання (тобто, отримання відповідачем страхового платежу від позивача, та залишення цих коштів на своєму рахунку протягом 44 календарних днів), такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним (ч. 2 ст. 218 Цивільного кодексу України).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що позивач перерахувавши відповідачу страховий платіж, вчинив дію на виконання договору добровільного страхування майна юридичної особи №03860-1014 від 07.02.2006, а відповідач, отримавши такий платіж та залишаючи протягом 44 календарних днів зазначену суму перерахованого позивачем платежу на своєму рахунку, визнав договір добровільного страхування укладеним, в силу положень статті 218 ЦК України.

Тому факт перерахування Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Еталон” платіжним дорученням №3296 від 24.03.2006 грошових коштів в розмірі 1074,30грн., як помилково перерахованих коштів, господарським судом міста Києва правомірно не був прийнятим до уваги, оскільки даний платіж був повернутий відповідачем вже після настання страхового випадку, і тому він в своєму розумінні не несе змісту повернення помилкових коштів, а лише підтверджує намір відповідача ухилитися від виконання зобов'язань за договором добровільного страхування майна юридичної особи №03860-1014 від 07.02.2006.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що між Товариством з обмеженою відповідальністю „Родно” та Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Еталон” фактично був укладений та вступив в силу договір добровільного страхування майна юридичної особи №03860-1014 від 07.02.2006, оскільки позивачем, як того вимагає чинне законодавство та передбачено умовами Правилами добровільного страхування майна юридичних осіб №028, було заповнено заяву на добровільне страхування майна юридичних осіб, заповнено та підписано договір добровільного страхування майна юридичної особи №03860-1014 від 07.02.2006, перераховано відповідачу страховий платіж, а відповідач, в свою чергу, отримав зазначений страховий платіж та протягом 44 календарних днів не повернув позивачу отриманий страховий платіж, чим визнав договір добровільного страхування майна юридичної особи №03860-1014 від 07.02.2006 укладеним.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що відповідач навмисно не визнає договір добровільного страхування майна юридичної особи №03860-1014 від 07.02.2006 укладеним та ухиляється від виплати страхового відшкодування, оскільки повернення страхового платежу відповідачем було здійснено після настання страхового випадку та повідомлення відповідача про такий випадок. Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що договір добровільного страхування майна юридичної особи №03860-1014 від 07.02.2006 був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Родно” та Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Еталон”, та спричинив існування прав та обов'язків для сторін, які були обумовлені ним.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до умов зазначеного договору страхування, транспортні засоби, що є предметом договору застави №012/08-3/0033/6, були застраховані на період з 09.02.2006 по 08.03.2006 від таких нещасливих випадків, як дії вогню (пожежі, в т.ч. задимлення внаслідок пожежі або тління, виділення сажі або корозійного газу, удару блискавки, вибуху, падіння літальних апаратів або їх частин, вантажу і багажу з них) і стихійних явищ (бурі, урагану, шторму, вихору, смерчу, шквалу, граду, землетрусу, довготривалого дощу (в т.ч. зі снігом), зливи, повені, паводку, обвалу, каменепаду, лавини, зсуву, тиску снігового шару).

Підпунктом 7.4.4 пункту 7 договору страхування №03860-1014 сторони передбачили, що Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Еталон” зобов'язується при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у строк, передбачений договором.

26.02.2006 внаслідок тиску сніжного шару відбулося обвалення покрівлі будинку складу за адресою: м. Макіївка, Червоногвардійський район, вул. Павлика Морозова, 1, у результаті чого було пошкоджено п'ятнадцять автомобілів марки „Renault” одинадцять з яких вступали забезпеченням під генеральну кредитну угоду згідно з договором застави №012/08-3/0033/6 від 02.02.2006.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України „Про страхування” здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком. Аналогічні положення містяться в статті 990 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний: у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Така ж норма міститься і в статті 20 Закону України „Про страхування”.

Згідно з статті 9 Закону України „Про страхування” при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

У договорі добровільного страхування майна юридичної особи №03860-1014 від 07.02.2006 сторони встановили, що розмір збитку визначається при пошкодженні майна - в розмірі витрат на його відновлення до стану, в якому майно знаходиться безпосередньо перед настанням страхового випадку, та в межах страхової суми (п. 12.11.2 договору добровільного страхування майна юридичної особи № 03860-1014 від 07.02.2006).

Підпунктом 6.1 пункту 6 договору добровільного страхування майна юридичної особи №03860-1014 від 07.02.2006 загальна страхова сума за договором становить 2880168,16грн.

Витрати на відновлення розраховуються виходячи з цін на матеріали, деталі, запасні частини та розцінок на ремонтні роботи, що діяли на день настання страхового випадку (п. 12.13 договору добровільного страхування майна юридичної особи №03860-1014 від 07.02.2006).

Згідно з проведеною Товариством з обмеженою відповідальністю „Експерт” авто-товарознавчої експертизи від 26.04.2006 розмір збитків склав 701012,99грн., в тому числі: за звітом №719 - 56136,39 грн. (марка авто - Канг, кузов № - 35178366), за звітом №720 - 54 777,94 грн. (марка авто - Клио, кузов № - 534715348), за звітом №721 - 45674,65грн. (марка авто - Меган, кузов № - 34525616), за звітом №722 - 44396,17грн. (марка авто - Меган, кузов № - 31926582), за звітом №723 - 29138,80грн. (марка авто - Меган, кузов № - 34952011), за звітом №724 - 7735,17грн. (марка авто - Меган, кузов № - 31926583), за звітом №725 - 6921,81грн. (марка авто - Клио, кузов № - 534876982), за звітом №726 - 55571,94грн. (марка авто - Меган, кузов № - 31925679), за звітом №727 - 49875,87грн. (марка авто - Меган, кузов № - 32366033), за звітом №728 - 54881,53грн. (марка авто - Меган, кузов № - 32138139), за звітом №729 - 51803,40грн. (марка авто - Клио, кузов № - 534273933), за звітом №730 - 75944,38грн. (марка авто - Меган, кузов № - 32002084), за звітом №731 - 56648,04грн. (марка авто - Меган, кузов № -32002550), за звітом №732 - 70527,25грн. (марка авто - Меган, кузов № - 32138101), за звітом №744 - 40979,65грн. (марка авто - Меган, кузов № - 34951995).

Позивач у встановлений Правилами добровільного страхування майна юридичних осіб №028 та договором добровільного страхування майна юридичної особи №03860-1014 від 07.02.2006 термін повідомив відповідача про страховий випадок, що відбувся, направивши 27.02.2006 відповідне повідомлення Начальнику керування страхування по Донецькій області ЗАТ „Страхова компанія „Еталон” та Донецькій обласній Дирекції Акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль”.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2006 було складено акт огляду пошкодженого майна №1 в якому зазначено, що автомобілі марки „Renault”, які знаходяться на збереженні в будинку №1 по вул. Павлика Морозова, м. Макіївка, Червоногвардійського р-ну, Донецької обл., одержали ушкодження різного ступеня і локалізації.

02.03.2006 позивач відповідно до Правил страхування і умов договору добровільного страхування майна юридичної особи №03860-1014 від 07.02.2006 направив відповідачу документи, необхідні для одержання страхового випадку, а саме: письмове повідомлення про настання страхового випадку, оригінал договору страхування, документ, що підтверджує право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Родно” на ушкоджені автомобілі, акт огляду ушкодженого майна №1, письмову заяву на виплату страхового відшкодування.

Відповідач в проведенні робіт з обстеження будівельних конструкцій будинку по вул. Павлика Морозова, 1, м. Макіївка, Червоногвардійського р-ну, Донецької обл. для складання висновку про причини обвалення покрівлі та в проведенні експертного дослідження для визначення розміру заподіяного збитку брати участь відмовився.

07.08.2006   Товариство   з   обмеженою   відповідальністю   „Родно” направило відповідачу додаткові документи, необхідні для одержання страхового відшкодування, а саме: звіт про причини обвалення покрівлі, звіти по експертизі, що відобразили розмір заподіяного збитку. Як вбачається з матеріалів справи, сума заподіяного збитку склала 701 012,99 грн.

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно     до     статті     193     Господарського     кодексу     України     суб'єкти господарювання   та   інші    учасники   господарських    відносин   повинні   виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладених обставин суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач навмисно не визнає договір добровільного страхування майна юридичної особи №03860-1014 від 07.02.2006, ухиляється від виконання, взятих за цим договором зобов'язань та не виконує їх належним чином, суму страхового відшкодування по договору добровільного страхування майна юридичної особи №03860-1014 від 07.02.2006 у зв'язку зі страховим випадком, який стався 26.02.2006, позивачу не виплатив, а тому вимоги позивач є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню.

Київський апеляційний господарський суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи апелянта щодо того, що сторони не досягли згоди з істотних умов договору страхування №03860-1014, а тому вказаний договір є неукладеним.

Відповідно до статті 355 ГК України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Відповідно до статті 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, договір добровільного страхування майна юридичної особи № 03860-1014 містить всі істотні умови, що визначені чинним законодавством України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що 07.02.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Родно” та Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Еталон” було укладено договір добровільного страхування майна юридичної особи № 03860-1014, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

З огляду на вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2008 у справі №32/460-29/426 слід залишити без змін, оскільки підстав для його скасування, передбачених статтею 104 ГПК України, не вбачається, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта у зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Еталон” залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2008 у справі №32/460-29/426 залишити без змін.

          Матеріали справи №32/460-29/426 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

 Головуючий суддя                                                                      Смірнова  Л.Г.

 Судді                                                                                          Алданова  С.О.

                                                                                          Шапран В.В.

 08.12.08 (відправлено)