Постанова

від 17.02.2009 по справі 32/460-29/426

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

32/460-29/426

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 лютого 2009 р.                                                                                    № 32/460-29/426  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Плюшка І.А., Разводової С.С.,

за участю представника позивача –Треке А.С. дов. № б/н від 04.02.2009 року та представника відповідача –Борщевської Н.В. дов. №07/09-88 від 01.01.2009 року,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ЗАТ "СК "Еталон" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2008 року за позовом ТОВ "Родно" до ЗАТ "СК "Еталон", третя особа – Донецька обласна дирекція ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", про стягнення страхового відшкодування,

УСТАНОВИВ:

          У серпні 2007 року ТОВ "Родно" звернулось до суду з позовом до ЗАТ "СК "Еталон" про стягнення страхового відшкодування.

          Підставою для позову стало невиконання відповідачем зобов'язань з виплати страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку.

          Позивач просив стягнути з ЗАТ "СК "Еталон" 701012 гривень 99 коп.

          Справа в судах розглядалась неодноразово.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 6 жовтня 2008 року позов задоволено повністю.

          З ЗАТ «Страхова компанія «Еталон»стягнено 701012 гривень 99 коп. страхового відшкодування.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2008 року рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ЗАТ "СК "Еталон" просить скасувати зазначені судові рішення  та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стверджує, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень порушили положення ст. ст. 215, 979 ЦК України.

У судове засідання представники третьої особи не з'явилися.

Враховуючи, що про час і місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлялися належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 979 ЦК Українивизначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до положень статті 988 ЦК України та статті 20 Закону України „Про страхування" страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 січня 2006 року між ТОВ „Родно" та Акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль" в особі Донецької обласної Дирекції було укладено генеральний кредитний договір № 012/08/3/0033.

Для забезпечення виконання зобов'язань по генеральному кредитному договору №012/08-3/0033 від 23 січня 2006 року між ТОВ „Родно" та Акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль"  о особі Донецької обласної Дирекції укладено договір застави №012/08-3/0033/6 від 2 лютого 2006 року.

          Відповідно до умов договору застави №012/08-3/0033/6 від 2 лютого 2006 року ТОВ „Родно" передало у заставу належне йому майно (транспортні засоби) на загальну суму 6077856 грн.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3 договору застави №012/08-3/0033/6 від 2 лютого 2006 року ТОВ „Родно" зобов'язано застрахувати предмет застави в повній сумі кредиту та відсотків по ньому на випадок його втрати або загибелі на користь Акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль" за власний рахунок на весь строк дії кредитного договору.

          Відповідно до листа №46 від 3 лютого 2006 року ТОВ „Родно" звернулось до Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Еталон" з пропозицією щодо укладення договору страхування та заповнило відповідну заяву на добровільне страхування майна юридичних осіб.

Встановлено, що 7 лютого 2006 року Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Еталон" виставило позивачу рахунок-фактуру №03860-1014 до договору страхування №03860-1014 від 7 лютого 2006 року.

Позивачем 7 лютого 2006 року було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача страховий платіж в розмірі 1074 грн. 30 коп.

26 лютого 2006 року відбувся страховий випадок –обвал від тиску снігу покрівлі будівлі, в якій знаходилось застраховане майно.

2 березня 2006 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування.

24 березня 2006 року, після отримання заяви про виплату страхового відшкодування, Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Еталон" платіжним дорученням №3296 було перераховано позивачу грошові кошти в розмірі 1074 грн. 30 коп. як помилково перераховані.

З касаційної скарги вбачається, що відповідач заперечує існування договору страхування №03860-1014 від 7 лютого 2006 року, в зв'язку з чим, на його думку ,суд помилково застосував до спірних правовідносин 979 ЦК України.

На його думку, суди помилково визнали договір страхування №03860-1014 від 7 лютого 2006 року укладеним, оскільки у позивача відсутній оригінал договору.

Проте, зазначені доводи спростовуються обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій.

          Так, частиною 3 статті 17 Закону України „Про страхування" встановлено, що договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

          З огляду на наведене, суди підставно звернули увагу на ту обставину, що позивач не міг подати до суду оригінал договору страхування №03860-1014 від 7 лютого 2006 року, оскільки відповідно до підпункту 12.1 пункту 12 Правил добровільного страхування майна юридичних осіб №028 для визнання події страховим випадком позивач, окрім інших документів,  зобов'язаний був направити відповідачу свій оригінал договору страхування.

Так, судами було встановлено та не спростовано відповідачем, що у зв'язку з настанням страхового випадку, який відбувся 26 лютого 2006 року, позивач 2 березня 2006 року відповідно до Правил добровільного страхування майна юридичних осіб №028 і умов договору добровільного страхування майна юридичної особи №03860-1014 від 7 лютого 2006 року направив відповідачу документи, необхідні для одержання страхового відшкодування, а саме: письмове повідомлення про настання страхового випадку, свій примірник оригіналу договору страхування, документ, що підтверджує право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Родно" на ушкоджені автомобілі, акт огляду ушкодженого майна №1, письмову заяву на виплату страхового відшкодування.

Тому, враховуючи зазначені вище обставини, та те, що позивачем було надано судам копію договору страхування №03860-1014 від 7 лютого 2006 року, суди підставно відхилили доводи відповідача про відсутність даного договору.

Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що не дивлячись на те, що господарським судом у відповідача неодноразово витребовувався для огляду оригінал договору добровільного страхування майна юридичної особи №03860-1014 від 07 лютого 2006 року, останній його суду не надав, вказуючи на те, що даного договору не існує.

На думку відповідача, даний договір з урахуванням положень ч. 2 ст. 981 ЦК України є нікчемним, оскільки відсутні докази того, що даний договір укладено в письмовій формі.

Проте, з зазначеними доводами підставно не погодились суди попередніх інстанцій.

Так, відповідно до положень ст. 983 ЦК України та ст. 18 Закону України „Про страхування" договір страхування набуває сили з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу.

Встановлено, що аналогічні положення містяться в Правилах добровільного страхування майна юридичних осіб, затверджених Головою Правління відповідача №028 від 25 лютого 2005 року.

Наведене свідчить, що суди підставно дійшли висновку про те, що позивач перерахувавши відповідачу страховий платіж за виставленим останнім рахунком -фактурою №03860-1014 від 07 лютого 2006 року, вчинив дію на виконання договору добровільного страхування майна юридичної особи №03860-1014 від 07 лютого 2006 року в розумінні положень ст. 983 ЦК України, а відповідач, отримавши такий платіж та залишаючи протягом 44 календарних днів зазначену суму перерахованого позивачем платежу на своєму рахунку, визнав договір добровільного страхування укладеним, в силу положень ч. 2 статті 218 ЦК України.

Відтак, наведеним спростовуються доводи заявника  щодо порушення судами положень п. 2 ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Крім того, Вищий господарський суд України погоджується з висновком судів щодо того, що всі дії відповідача, в силу встановлених судами обставин, свідчать про намір відповідача ухилитися від виконання зобов'язань за договором добровільного страхування майна юридичної особи №03860-1014 від 7 лютого 2006 року.

Також встановлено, що відповідно до умов даного договору страхування транспортні засоби, що є предметом договору застави №012/08-3/0033/6, були застраховані на період з 9 лютого 2006 року по 8 березня 2006 року від дії вогню (пожежі, в т.ч. задимлення внаслідок пожежі або тління, виділення сажі або корозійного газу, удару блискавки, вибуху, падіння літальних апаратів або їх частин, вантажу і багажу з них) і стихійних явищ (бурі, урагану, шторму, вихору, смерчу, шквалу, граду, землетрусу, довготривалого дощу (в т.ч. зі снігом), зливи, повені, паводку, обвалу, каменепаду, лавини, зсуву, тиску снігового шару).

Суди встановили, що 26 лютого 2006 року мав місце страховий випадок, - внаслідок тиску снігового шару відбулося обвалення покрівлі будинку складу за адресою: м. Макіївка, Червоногвардійський район, вул. Павлика Морозова, 1, у результаті чого було пошкоджено п'ятнадцять автомобілів марки „Renault", одинадцять з яких вступали забезпеченням під генеральну кредитну угоду згідно з договором застави №012/08-3/0033/6 від 2 лютого 2006 року.

Підпунктом 6.1 пункту 6 договору страхування майна юридичної особи №03860-1014 від 7 лютого 2006 року закріплено, що загальна страхова сума за договором становить 2880168 грн. 16 коп.

Відповідно до п. 12.11.2 договору добровільного страхування майна юридичної особи № 03860-1014 від 7 лютого 2006 року розмір збитку визначається при пошкодженні майна - в розмірі витрат на його відновлення до стану, в якому майно знаходиться безпосередньо перед настанням страхового випадку, та в межах страхової суми.

Пунктом 12.13 договору встановлено, що витрати на відновлення розраховуються виходячи з цін на матеріали, деталі, запасні частини та розцінок на ремонтні роботи, що діяли на день настання страхового випадку.

Судами встановлено, що розмір збитків склав 701 012 грн. 99 коп.

          Також встановлено, що позивачем належним чином було виконано всі передбачені Правилами добровільного страхування майна юридичних осіб №028 і умовами договору добровільного страхування майна юридичної особи №03860-1014 від 7 лютого 2006 року дії, спрямовані на отримання страхового відшкодування.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суди підставно задовольнили заявлені позовні вимоги.

Таким чином, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

          Керуючись ст. ст. 1115, 1117-1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2008 року –без зміни.

Головуючий                                                                                              Т. Козир

Судді                                                                                                         І. Плюшко

                                                                                                                  С.Разводова