Постанова

від 10.12.2008 по справі 18/375-48/355-14/7

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/375-48/355-14/7

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.12.2008                                                                                           № 18/375-48/355-14/7

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Гарник Л.Л.

 суддів:            Пантелієнка  В.О.

          Іваненко  Я.Л.

 при секретарі:           Семеняк Т.В.

 За участю представників:

 від позивача -не з'явились;

 від відповідача - Москаленко Т.Г. (довіреність від 19.05.2008р.

№ 21-122/02-3440);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Суми-Ойл"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 10.10.2008

 у справі № 18/375-48/355-14/7  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Суми-Ойл"

 до                                                   Антимонопольний комітет України

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                  визнання рішення недійсним

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2008р. у справі                                     № 18/375-48/355-14/7 відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Суми-Ойл” до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.04.2006р. № 11-р/тк зі справи № 03-06/52-2005 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” щодо накладення штрафу в сумі                 10 000 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Суми-Ойл” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Скаргу мотивовано порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, невідповідністю викладених в оскарженому рішенні висновків обставинам справи.

Посилаючись на положення статті 179 Господарського кодексу України, статті 1, 6 Закону України „Про захист економічної конкуренції” скаржник зазначає, що місцевий господарський суд при вирішенні спору не дослідив наступні обставини:

- Товариство з обмеженою відповідальністю „Суми-Ойл” необґрунтовано включено до групи Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „Калина-ЛТД” із Закритим акціонерним товариством „Калина-ЛТД”, оскільки останні не є володільцями його активів;

-  факт існування фігуруючого у справі договору комісії не може розглядатися як узгоджені дії суб'єктів господарювання, оскільки зазначений договір передбачений чинним законодавствам і його виконання обумовлено господарсько-правовими зобов'язаннями сторін;

- у період з липня по жовтень 2005 року з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Суми-Ойл” не було допущено порушень антиконкурентного законодавства при роздрібній реалізації світлих нафтопродуктів на території міста Суми та Сумської області;

- при розгляді господарським судом справи № 18/377-17/306 Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „Калина-ЛТД” не було визнано порушником антиконкурентного законодавства.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Антимонопольного комітету України висловилися за відхилення апеляційної скарги.

Скаржник в судове засідання апеляційної інстанції своїх представників не направив, про причини неприбуття суд не повідомив. Враховуючи те, що учасники справи про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд рішення місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі представників скаржника.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Суми-Ойл” (далі по тексту – позивач) пред'явлено позов до Антимонопольного комітету України (далі по тексту – відповідач) про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.04.2006р. № 11-р/тк зі справи № 03-06/52-2005 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”                              щодо накладення штрафу в сумі  10 000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.11.2006р. у справі № 18/375, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2007р., позов залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2007 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2006р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2007р. у справі № 18/375,  справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.12.2007 у справі № 18/375-48/355, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2008р., позов залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2008 р. скасовано рішення господарського суду міста Києва від 28.12.2007р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2008р. у справі № 18/375-48/355,                          справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова мотивована тими обставинами, що судами попередніх інстанцій не перевірено належними доказами (і результати такої перевірки не відображено в оскаржуваному рішенні) доводи позивача про те, що товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Калина-ЛТД” не було визнано порушником законодавства про захист економічної конкуренції у розгляді господарським судом справи № 18/377-17/306 за позовом названої фірми до відповідача про визнання недійсним оспорюваного рішення. При дослідженні питання про наявність у відповідача вигоди у зв'язку з виконанням  ним Договорів комісії залишено поза увагою подані позивачем докази – економічне обґрунтування розміру комісійних, сплачених при виконанні цих договорів (з розшифровкою витрат і використання коштів), які, на думку скаржника, спростовують висновки щодо отримання ним додаткової вигоди від реалізації нафтопродуктів за цінами, визначеними згідно з Договорами комісії, незважаючи на те, що оцінка таких доказів має значення для розгляду даної справи з огляду на припис, зокрема, частини четвертої статті 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, за яким: у разі, коли декілька юридичних та/або фізичних осіб –суб'єктів господарювання, які входять до групи, що визнається суб'єктом господарювання, вчинили діяння (дії, бездіяльність), які призвели до порушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначеним суб'єктом господарювання, та/або мають права, без яких вчинення порушення було б неможливим, та/або отримали чи можуть отримати переваги у конкуренції чи інші вигоди, штраф накладається на суб'єкт господарювання в особі юридичних та/або фізичних осіб, які вчинили наведені діяння (дії, бездіяльність) або отримали чи можуть отримати наведені вигоди. Під вигодою вважається, зокрема, можливість впливати на діяльність інших юридичних та/або фізичних осіб –суб'єктів господарювання, одержання частини їх прибутку.

Залишаючи без задоволення позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Суми-Ойл”, місцевий господарський суд встановив, що позивач (комісіонер) уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою “Калина ЛТД” (комітентом) договір комісії від 01.10.2004 р. № 01/10-02 (далі по тексту - Договір комісії № 01/10-02).

Відповідно до Договору комісії № 01/10-02 Товариство зобов'язалось за дорученням комітента, в інтересах і за рахунок останнього здійснити від свого імені продаж продуктів в асортименті на автозаправній станції –АЗС (п. 1.1). Ціна продажу нафтопродуктів, а також інші вказівки комітента щоденно доводяться до комісіонера розпорядженнями, які є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.2). За виконання даного договору комітент сплачує комісіонерові щомісячну комісійну плату в розмірі, що погоджується сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг (п. 5.1). Всі витрати та оплати, пов'язані з виконанням даного договору, покриваються комісіонером за рахунок комісійної плати і в будь-якому випадку не повинні її перевищувати (п. 7.1). Договір укладено строком на 1 рік (п. 8.1).

Позивачем подано акти приймання-передачі та розпорядження комітента за Договором комісії № 01/10-02 за період з липня по вересень 2005 року, якими визначено ціни на нафтопродукти та розміри комісійної винагороди протягом відповідного періоду часу.

Закрите акціонерне товариство “Калина-ЛТД” є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю –виробничо-комерційної фірми “Калина-ЛТД”.

01.10.2005р. позивач й Закрите акціонерне товариство “Калина-ЛТД” уклали договір комісії від № 289/К (далі –Договір комісії № 289/К), відповідно до умов якого Товариство зобов'язалось за дорученням комітента в інтересах і за рахунок останнього здійснити від свого імені продаж продуктів в асортименті на АЗС (п. 1.1). Ціна продажу нафтопродуктів, а також інші вказівки комітента щоденно доводяться до комісіонера розпорядженнями, які є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.2). За виконання цього договору комітент сплачує комісіонерові щомісячну комісійну плату в розмірі, що погоджується сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг (п. 5.1). Всі витрати та оплати, пов'язані з виконанням договору, покриваються комісіонером за рахунок комісійної плати і в будь-якому випадку не повинні її перевищувати (п. 7.1). Даний договір укладено строком на 1 рік (п. 8.1).

Позивачем подано акт приймання-передачі та розпорядження комітента за Договором комісії № 289/К у жовтні 2005 року.

У період з липня по жовтень 2005 року позивач як комісіонер реалізовував на АЗС моторні бензини та дизельне паливо Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі “Калина-ЛТД”(Закритого акціонерного товариства “Калина-ЛТД”),                  на підставі зазначених Договорів комісії.

Сумським обласним територіальним відділенням АМК за результатами моніторингу роздрібних цін на нафтопродукти у м. Суми і Сумському районі Сумської області було встановлено одночасне зростання у період з липня по вересень 2005 року роздрібних цін на моторні бензини та дизельне пальне, а в жовтні 2005 року -утримання цін на нафтопродукти на однаковому рівні.

Як встановлено АМК, відповідні дії вчинювалися Відкритим акціонерним товариством “Суминафтопродукт”, Закритим акціонерним товариством “Торговий дім “Укртатнафта” (в особі Сумської філії), Закритим акціонерним товариством “Гефест” та групою “Суми-Ойл –Калина-ЛТД”.

При цьому, рівень роздрібних цін на моторні бензини та дизельне пальне, за якими реалізовували відповідні нафтопродукти суб'єкти господарювання щодо яких прийнято оспорюване рішення (в тому числі група “Суми-Ойл –Калина-ЛТД”), у м. Суми та Сумському районі Сумської області в період з 28.09.2005 р. по 26.10.2005 р. перевищував середній рівень роздрібних цін на моторні бензини та дизельне паливо в сусідніх областях України: Полтавській, Чернігівській, Харківській, а також у цілому по Україні.

Відповідно до рішення тимчасової адміністративної колегії АМК від 27.04.2006 р.  № 11-р/тк зі справи № 03-06/52-2005 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” дії Відкритого акціонерного товариства “Суминафтопродукт”, Закритого акціонерного товариства “Торговий дім “Укртатнафта”                      (в особі Сумської філії), Закритого акціонерного товариства “Гефест”, групи “Суми-Ойл –Калина-ЛТД”, які полягали в одночасному (синхронному) підвищенні, починаючи з липня 2005 року, роздрібних цін на моторні бензини та дизельне пальне, встановленні при цьому їх однакового розміру, який утримувався протягом тривалого часу (вересня –жовтня 2005 року) у межах м. Суми і Сумського району Сумської області, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікується за пунктом 1 статті 50, пунктом 1 частини другої та частиною третьою статті 6 Закону як антиконкурентні узгоджені дії названих суб'єктів господарювання, які стосуються встановлення цін реалізації низькооктанових бензинів, високооктанових бензинів та дизельного пального у вигляді схожих дій (бездіяльності) на ринках роздрібної торгівлі відповідними нафтопродуктами у межах м. Суми та Сумського району Сумської області і які призвели до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

У зв'язку з цим, на позивача накладено штраф у сумі 10 000 грн. за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції згідно частини 2 статті 52 Закону.

До оспореного рішення додано “Динаміку зростання роздрібних цін на моторні бензини та дизельне пальне у липні –вересні 2005 року у Відповідачів”, де встановлено, що відповідачі у справі № 03-06/52-2005 на 01.07.2005 р. установили ціни: на бензин А-80 у розмірі 2,85 грн. за 1 л; на бензин А-92 на рівні від 2,99 грн. до 3,05 грн. за 1 л; на бензин А-95 від 3,20 грн. до 3,25 грн. за 1л; на дизельне паливо від 2,85 грн. до 2,90 грн. за 1 л. Однак на 03.08.2005 р. та на 06.09.2005 р. відповідачами в зазначеній справі було встановлено однакові ціни на відповідні види нафтопродуктів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 р. у справі № 48/482 за позовом закритого акціонерного товариства “Торговий дім “Укртатнафта” до АМК про визнання недійсним оспореного рішення в частині,  що стосується названого закритого акціонерного товариства, у задоволенні позову відмовлено, а рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2007 р. скасовано.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно ст. 1012 ЦК України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

В силу ст. 1017 ЦК України комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок як тільки це стане можливим. Комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, повинен заплатити різницю комітентові, якщо комісіонер не доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки. Якщо для відступу від вказівок комітента потрібний був попередній запит, комісіонер має також довести, що він не міг попередньо запитати комітента або одержати в розумний строк відповіді на свій запит.

З урахуванням наведених положень чинного законодавства й фактичних обставин справи колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, який визнав необґрунтованим твердження позивача про відсутність у нього можливості самостійно вплинути на розмір роздрібних цін на моторні бензини та дизельне пальне, оскільки він діяв на підставі доручень комітента.

Договорами комісії, на підставі яких позивач реалізовував моторні бензини та дизельне пальне Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі “Калина-ЛТД”(закрите акціонерне товариство “КАЛИНА-ЛТД”), на позивача, як комісіонера, відповідно до пункту 2.1.1 договорів було покладено обов'язок самостійно здійснювати необхідну комерційно-маркетингову роботу по продажу продуктів у відповідності до вказівок комітента та на найбільш вигідних для нього умовах.

Таким чином, на позивача було покладено обов'язок досліджувати ринок із метою встановлення рівня цін на нафтопродукти інших учасників відповідних ринків.

Разом з тим, ст. 1017 ЦК України передбачено можливість відступлення від вказівок комітента за умови надіслання йому запиту.

Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ст. 1013 ЦК України).

Комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали (ст. 1024 ЦК України).

Правовою підставою виникнення правовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою “Калина-ЛТД” (Закритим акціонерним товариством “Калина-ЛТД”), в тому числі відносин контролю, є договори комісії.

АМК в оспорюваному рішенні належним чином дослідив межі ринків роздрібної торгівлі моторними бензинами і дизельним паливом у відповідних територіальних межах, їх структуру, процеси зростання роздрібних цін на нафтопродукти.                                  Відповідачем було досліджено, що одночасне зростання роздрібних цін у відповідачів зі справи № 03-06/52-2005 відбувалося протягом 1 - 3 днів (у липні 2005 року –19, 21, 22, 25 і 28 числа; у серпні 2005 року –5, 6, 9, 10, 17-19, 24-27, 28-30 числа; у вересні 2005 року –5, 6 числа; у жовтні 2005 року ціни були однакові у всіх відповідачів й не змінювалися).

Як вбачається з поданих позивачем доказів, ним на підставі розпоряджень Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Калина-ЛТД” збільшувалися ціни на нафтопродукти до рівня, установленого й іншими відповідачами у згаданій справі, а в жовтні 2005 року –утримувалися на одному рівні на підставі розпоряджень Закритого акціонерного товариства “Калина-ЛТД”.

У відповідний період у відповідачів зі справи № 03-06/52-2005, в тому числі у групи “Суми-Ойл –Калина-ЛТД”, збільшувався розмір залишків нафтопродуктів, зменшувалися обсяги постачання, різний рівень торговельних надбавок та однакові ціни на різні види нафтопродуктів. При цьому, підвищення роздрібних цін не завжди було зумовлено підвищенням закупівельних цін на нафтопродукти.

Товариством не доведено, що установлення відповідних цін у групі “Суми-Ойл –Калина-ЛТД” протягом періоду липень-жовтень 2005 року було зумовлено об'єктивними причинами.

Фактично, дії групи “Суми-Ойл –Калина-ЛТД” разом з іншими учасниками таких дій призвели до обмеження або усунення конкуренції у межах м. Суми та Сумського району Сумської області на ринках моторних бензинів та дизельного пального у період                   з липня по жовтень 2005 року.

Внаслідок зазначених дій суб'єктів господарювання усунуто цінову конкуренцію між ними, що спричинило обмеження конкуренції на відповідних ринках. Зважаючи на сукупні розміри часток зазначених суб'єктів господарювання на цих ринках, їх дії дозволили їм значно посилити їх ринковий вплив (порівняно з тим, який існував за їхньої незалежної ринкової поведінки), та встановити у відповідний період такі ціни, що перевищували рівень середніх цін на моторні бензини та дизельне паливо в інших областях й цілому по Україні.

Причиною спору в даній справі є питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним рішення щодо накладення штрафу на позивача.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції” контроль –це вирішальний вплив однієї чи декількох пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб'єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб'єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб'єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання. Пов'язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання. Зокрема, пов'язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами. Суб'єкт господарювання – це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими.

Згідно з оспореним рішенням дії Товариства та групи “Суми-Ойл–Калина-ЛТД” разом з діями інших суб'єктів господарювання було правильно кваліфіковано за пунктом              1 статті 50, пунктом 1 частини другої й частиною третьою статті 6 Закону.

Згідно п. 1 ст. 50 Закону порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Відповідно до статті 5 Закону узгодженими діями є, зокрема, укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

Згідно статті 6 Закону антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша). Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів. Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності). Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Позивачем не було надано доказів того, що встановлення відповідних цін у групі “Суми-Ойл - Калина ЛТД” протягом періоду з липня по жовтень 2005 року було обумовлено об'єктивними причинами.

Натомість матеріали справи свідчать про те, що на момент розгляду відповідачем справи № 03-06/52-2005 були відсутні об'єктивні причини для вчинення одночасно схожих дій різними учасниками ринків із підвищення цін на моторні бензини та дизельне пальне протягом липня-жовтня 2005 року.

Абзац дванадцятий статті 1 Закону визначає суб'єкт господарювання як юридичну особу незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізичну особу, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; групу суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем належним чином досліджено та встановлено, що позивач у досліджуваному періоді разом із Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою “Калина-ЛТД” (Закритим акціонерним товариством “Калина-ЛТД”) спільно здійснювали господарську діяльність на ринках роздрібної торгівлі моторними бензинами та роздрібної торгівлі дизельним пальним у м. Суми та Сумського району Сумської області.

При цьому, позивач й Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою “Калина-ЛТД” (Закрите акціонерне товариство “Калина-ЛТД”) у період з липня по жовтень 2005 року самостійно не здійснювали господарську діяльність на відповідних ринках.

Відповідно до оспореного рішення реалізація нафтопродуктів здійснювалася позивачем на підставі укладених із Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою “Калина-ЛТД” (Закритим акціонерним товариством “Калина-ЛТД”) договорів комісії, а рівень цін реалізації відповідних видів нафтопродуктів встановлювався розпорядженнями комітента, що зумовлювало обмежене право останнього самостійно встановлювати або змінювати ціни роздрібної реалізації моторних бензинів і дизельного пального; зазначене доводить факт того, що у період з липня по жовтень 2005 року позивач здійснював господарську діяльність під впливом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою “Калина-ЛТД”, а пізніше його правонаступника Закритого акціонерного товариства “Калина-ЛТД”, тобто - знаходився під контролем комітента за договорами комісії. Отже, відносини контролю між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою “Калина-ЛТД” (Закритим акціонерним товариством “Калина-ЛТД”) ґрунтувалися на відповідних договорах комісії. В той же час, відповідачем в оспореному рішенні обґрунтовано встановлено, що, зважаючи на наявність контролю, позивач як самостійний суб'єкт господарської діяльності, не є належним відповідачем по справі № 03-06/52-2005.

Відповідачем належним чином встановлено та доведено наявність групи суб'єктів господарювання “Суми-Ойл -Калина-ЛТД”.

Відповідача правомірно віднесено до групи суб'єктів господарювання, з яких один чи декілька здійснюють контроль над іншими, і остання є суб'єктом господарювання в розумінні абзацу дванадцятого статті 1 Закону, що встановлено і доведено відповідачем під час розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Товариство входило до групи, яка визнається суб'єктом господарювання, і саме таким суб'єктом вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікується за пунктом 1 статті 50, пунктом 1 частини другої і частиною третьою статті 6 Закону, що з'ясовано і доведено АМК при прийнятті оспорюваного рішення.

Доводи позивача про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Калина-ЛТД” не було визнано порушником законодавства про захист економічної конкуренції при розгляді господарським судом справи № 18/377-17/306                        за позовом названої фірми до АМК про визнання недійсним оспореного рішення, слід визнати необґрунтованими на підставі статті 35 ГПК України, оскільки ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2007 р. припинено провадження у справі                     № 18/377-17/306 в порядку п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із ліквідацією позивача –Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Калина-ЛТД”.

Посилання позивача на відсутність вигоди внаслідок реалізації моторних бензинів та дизельного пального у період з липня по жовтень 2005 р., спростовується наявними в матеріалах справи довідками про розмір комісійної винагороди, відповідно до яких з серпня по жовтень 2005 року комісійна винагорода на літр нафтопродуктів збільшилася.

Подане позивачем обґрунтування розміру комісійних не спростовує висновків АМК щодо отримання вигоди в розумінні Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

В силу пункту 1 статті 50 Закону вчинення антиконкурентних узгоджених дій є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до статті 52 Закону органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб'єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб'єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті. За порушення, передбачені пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом. Частиною 4 статті 52 Закону встановлено, що у разі, коли декілька юридичних та/або фізичних осіб - суб'єктів господарювання, які входять до групи, що визнається суб'єктом господарювання, вчинили діяння (дії, бездіяльність), які призвели до порушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначеним суб'єктом господарювання, та/або мають права, без яких вчинення порушення було б неможливим, та/або отримали чи можуть отримати переваги у конкуренції чи інші вигоди, штраф накладається на суб'єкт господарювання в особі юридичних та/або фізичних осіб, які вчинили наведені діяння (дії, бездіяльність) або отримали чи можуть отримати наведені вигоди. Під вигодою вважається, зокрема, можливість впливати на діяльність інших юридичних та/або фізичних осіб - суб'єктів господарювання, одержання частини їх прибутку.

При таких обставинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про законність оспореного рішення, правильність визначення Антимонопольним комітетом України складу групи суб'єктів господарювання “Суми-Ойл -Калина-ЛТД” та встановлення суб'єкту порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Викладені в апеляційні скарзі доводи правильності висновку місцевого господарського суду не спростовують.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.04.2006р. № 11-р/тк зі справи № 03-06/52-2005 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” щодо накладення штрафу в сумі 10 000 грн.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України позивачами                 є підприємства та організації, що подали позов про захист свого порушеного                            чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.                                    Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов'язує його довести                як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту суб'єктивну обставину,                      що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність                              на передбачених законом підставах.

При таких обставинах, коли позовні вимоги заявлено без надання переконливих та достатніх доказів, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду постановлено при повному з'ясуванні обставин справи, порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2008р. у справі                                       № 18/375-48/355-14/7 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Суми-Ойл” –  без задоволення.

2.          Справу № 18/375-48/355-14/7 повернути до господарського суду міста Києва

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Гарник Л.Л.

 Судді                                                                                          Пантелієнко  В.О.

                                                                                          Іваненко  Я.Л.

 15.12.08 (відправлено)