Постанова

від 10.03.2009 по справі 18/375-48/355-14/7

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

18/375-48/355-14/7

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 березня 2009 р.                                                                                    № 18/375-48/355-14/7  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Суми-Ойл”, м. Суми (далі –ТОВ “Суми-Ойл”)

на рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2008 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2008

зі справи  № 18/375-48/355-14/7

за позовом ТОВ “Суми-Ойл”

до Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі –АМК)

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача –Скачка А.А.,

відповідача –Жукової С.М.

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії АМК від 27.04.2006 № 11-р/тк зі справи                   № 03-06/52-2005 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” (далі –рішення № 11-р/тк) щодо накладення штрафу в сумі 10 000 грн. на ТОВ “Суми-Ойл”.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2008 (суддя Нарольський М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2008 (колегія суддів у складі: Гарник Л.Л., судді Іваненко Я.Л. і Пантелієнко В.О.), у позові відмовлено. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції виходили з незаконності та необґрунтованості позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ “Суми-Ойл” просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та передати останню на новий розгляд до господарського суду міста Києва, а також покласти на відповідача судові витрати. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про безпідставність його позиції, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені  будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (далі –Закон) рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)”.

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- ТОВ “Суми-Ойл” як комісіонер уклало з товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою “Калина-ЛТД” (далі –ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД”) як комітентом договір комісії від 01.10.2004               № 01/10-02 (далі –Договір № 01/10-02);

- відповідно до Договору № 01/10-02:

ТОВ “Суми-Ойл” зобов'язалося за дорученням комітента, в інтересах і за рахунок останнього здійснити від свого імені продаж нафтопродуктів в асортименті на автозаправній станції –АЗС (пункт 1.1);

ціна продажу нафтопродуктів, а також інші вказівки комітента щоденно доводяться до комісіонера розпорядженнями, які є невід'ємними частинами цього договору (пункт 1.2);

за виконання даного договору комітент сплачує комісіонерові щомісячну комісійну плату в розмірі, що погоджується сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг (пункт 5.1);

усі витрати та оплати, пов'язані з виконанням даного договору покриваються комісіонером за рахунок комісійної плати і в будь-якому випадку не повинні її перевищувати (пункт 7.1);

договір укладено строком на 1 рік (пункт 8.1);

- ТОВ “Суми-Ойл” подано акти прийняття-передачі та розпорядження комітента за Договором № 01/10-02 за період з липня по вересень 2005 року, якими визначено ціни на нафтопродукти та розміри комісійної винагороди протягом відповідного періоду часу;

- правонаступником ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” є закрите акціонерне товариство “Калина-ЛТД” (далі –ЗАТ “Калина-ЛТД”);

ТОВ “Суми-Ойл” і ЗАТ “Калина-ЛТД” укладено договір комісії від 01.10.2005 № 289/К (далі –Договір № 289/К), за умовами якого:

ТОВ “Суми-Ойл” зобов'язалося за дорученням комітента, в інтересах і за рахунок останнього здійснити від свого імені продаж нафтопродуктів в асортименті на АЗС (пункт 1.1);

ціна продажу нафтопродуктів, а також інші вказівки комітента щоденно доводяться до комісіонера розпорядженнями, які є невід'ємними частинами цього договору (пункт 1.2);

за виконання цього договору комітент сплачує комісіонерові щомісячну комісійну плату в розмірі, що погоджується сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг (пункт 5.1);

всі витрати та оплати, пов'язані з виконанням договору, покриваються комісіонером за рахунок комісійної плати і в будь-якому випадку не повинні її перевищувати (пункт 7.1);

договір укладено строком на 1 рік (пункт 8.1);

- ТОВ “Суми-Ойл” подано акт приймання-передачі та розпорядження комітента за Договором № 289/К у жовтні 2005 року;

- ТОВ “Суми-Ойл” протягом періоду з липня по жовтень 2005 року реалізовувало на АЗС моторні бензини та дизельне пальне, належні ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” (ЗАТ “Калина-ЛТД”) як комісіонер на підставі зазначених договорів комісії;

- у подальшому територіальним відділенням АМК за результатами моніторингу роздрібних цін на нафтопродукти у м. Суми і в Сумському районі Сумської області було встановлено одночасне зростання в період з липня по вересень 2005 року роздрібних цін на моторні бензини та дизельне пальне, а в жовтні 2005 року відбулося утримання цін на нафтопродукти на однаковому рівні;

- як з'ясовано АМК, відповідні дії вчинялися такими суб'єктами господарювання: відкритим акціонерним товариством “Суминафтопродукт”  (далі –ВАТ “Суминафтопродукт”); закритим акціонерним товариством “Торговий дім “Укртатнафта” в особі його Сумської філії  (далі –ЗАТ “ТД “Укртатнафта”); закритим акціонерним товариством “Гефест”  (далі –ЗАТ “Гефест”); групою “Суми-Ойл” –“Калина-ЛТД”;

- при цьому рівень роздрібних цін на моторні бензини та дизельне пальне, за якими реалізовували відповідні нафтопродукти суб'єкти господарювання, щодо яких прийнято рішення № 11-р/тк (у тому числі група “Суми-Ойл” –“Калина-ЛТД”), у м. Суми і Сумського району Сумської області в період з 28.09.2005 по 26.10.2005 перевищував середній рівень роздрібних цін на моторні бензини та дизельне паливо у сусідніх областях України: Полтавській, Чернігівській, Харківській, а також у цілому по Україні;

- відповідно до рішення № 11-р/тк:

дії ВАТ “Суминафтопродукт”, ЗАТ “ТД “Укртатнафта”, ЗАТ “Гефест”, групи “Суми-Ойл” –“Калина-ЛТД”, які полягали в одночасному (синхронному) підвищенні починаючи з липня 2005 року роздрібних цін на моторні бензини і дизельне пальне, встановленні при цьому їх однакового розміру, який утримувався протягом тривалого часу (вересня-жовтня 2005 року) у межах м. Суми і Сумського району Сумської області, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікується за пунктом 1 статті 50, пунктом 1 частини другої та частиною третьою статті 6 Закону як антиконкурентні узгоджені дії названих суб'єктів господарювання, які стосуються встановлення цін реалізації низькооктанових бензинів, високооктанових бензинів та дизельного пального у вигляді схожих дій (бездіяльності) на ринках роздрібної торгівлі відповідними нафтопродуктами у межах м. Суми та Сумського району Сумської області і які призвели до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції за відсутності наявності об'єктивних причин для вчинення таких дій;

на підставі частини другої статті 52 на ТОВ “Суми-Ойл” за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції накладено штраф у сумі 10 000 грн.;

- до зазначеного рішення додано “Динаміку зростання роздрібних цін на моторні бензини та дизельне пальне у липні-вересні 2005 року у Відповідачів”, де встановлено, що названі суб'єкти господарювання установили ціни: на бензин А-80 у розмірі 2, 85 грн. за 1л; на бензин А-92 на рівні від 2, 99 грн. до 3, 05 грн. за 1 л; на бензин А-95 від 3, 20 грн. до               3, 25 грн. за 1 л; на дизельне пальне від 2, 85 грн. до 2, 90 грн. на 1 л. Однак на 03.08.2005 та на 06.09.2005 цими суб'єктами господарювання було встановлено однакові ціни на відповідні види нафтопродуктів;

- постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 у справі № 48/482 за позовом ЗАТ “ТД “Укртатнафта” до АМК про визнання недійсним рішення № 11-р/тк у частині, що стосується названого товариства, у задоволенні позову відмовлено, а рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2007 скасовано;

- договорами комісії, на підставі яких ТОВ “Суми-Ойл” реалізовував нафтопродукти, належні ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД”, на ТОВ “Суми-Ойл” як комісіонера відповідно до пункту 2.1.1 цих договорів було покладено обов'язок самостійно здійснювати необхідну комерційно-маркетингову роботу з продажу нафтопродуктів у відповідності до вказівок комітента та на найбільш вигідних для останнього умовах;

- АМК належним чином досліджено межі ринків роздрібної торгівлі моторними бензинами і дизельним пальним у відповідних територіальних межах, їх структуру, процеси зростання роздрібних цін на нафтопродукти; в тому числі АМК з'ясовано, що одночасне зростання роздрібних цін у названих суб'єктів господарювання відбувалося протягом 1 –3 днів (у липні 2005 року –19, 21, 22, 25 і 28 числа; у серпні 2005 року –5, 6, 9, 10, 17-19,         24-27, 28-30 числа; у вересні 2005 року –5, 6 числа; у жовтні 2005 року ціни були однакові у всіх цих суб'єктів господарювання і не змінювалися);

- з поданих ТОВ “Суми-Ойл” доказів вбачається, що ним на підставі розпоряджень ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” збільшувалися ціни на нафтопродукти до рівня, установленого й іншими названими суб'єктами господарювання, а в жовтні 2005 року ціни утримувалися на одному рівні на підставі розпоряджень ЗАТ “Калина-ЛТД”. У відповідний період у цих суб'єктів господарювання, в тому числі у групи “Суми-Ойл –Калина-ЛТД”, збільшувався розмір залишків нафтопродуктів, зменшувалися обсяги постачання, був різний рівень торговельних надбавок та однакові ціни на різні види нафтопродуктів; при цьому підвищення роздрібних цін не завжди було зумовлено підвищенням закупівельних цін на нафтопродукти;

- ТОВ “Суми-Ойл” не доведено, що установлення відповідних цін у групі “Суми-Ойл –Калина-ЛТД” протягом періоду з липня по жовтень 2005 року було зумовлено об'єктивними причинами;

- фактично дії групи “Суми-Ойл –Калина-ЛТД” разом з іншими учасниками таких дій призвели до усунення або обмеження конкуренції в межах м. Суми та Сумського району Сумської області на ринках моторних бензинів та дизельного пального у період з липня по жовтень 2005 року; внаслідок дій відповідних суб'єктів господарювання була усунута цінова конкуренція між ними, що спричинило обмеження конкуренції на відповідних ринках. Зважаючи на сукупні розміри часток цих суб'єктів господарювання на ринках, їх схожі дії дозволили їм значно посилити свій ринковий вплив (порівняно з тим, який існував за їхньої незалежної ринкової поведінки) та встановити у відповідний період такі ціни, що перевищували рівень середніх цін на моторні бензини та дизельне паливо в інших областях і в цілому по Україні;

- матеріали даної справи свідчать про те, що на час розгляду АМК справи № 03-06/52-2005 були відсутні об'єктивні причини для вчинення одночасно схожих дій різними учасниками ринків з підвищення цін на моторні бензини та дизельне пальне протягом липня-жовтня 2005 року;

- АМК належним чином досліджено та встановлено, що ТОВ              “Суми-Ойл” у відповідному періоді разом з ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” (ЗАТ “Калина-ЛТД”), спільно здійснювали господарську діяльність на ринках роздрібної торгівлі моторними бензинами та роздрібної торгівлі дизельним пальним у м. Суми та Сумському районі Сумської області; при цьому ТОВ “Суми-Ойл” і ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” (ЗАТ “Калина-ЛТД”) у відповідний період самостійно не здійснювали господарську діяльність на відповідних ринках;

- доведено той факт, що у період з липня по жовтень 2005 року ТОВ “Суми-Ойл” здійснювало господарську діяльність під впливом ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД”, а пізніше –його правонаступника ЗАТ “Калина-ЛТД”, тобто ТОВ “Суми-Ойл” знаходилося під контролем комітента за договорами комісії, при цьому саме як самостійний суб'єкт господарювання (тобто не як складова групи “Суми-Ойл –Калина-ЛТД”) не є належним відповідачем у справі № 03-06/52-2005;

- доводи ТОВ “Суми-Ойл” про те, що ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” не було визнано порушником законодавства про захист економічної конкуренції у розгляді господарським судом справи № 18/377-17/306 за позовом названої фірми до АМК про визнання недійсним рішення № 11-р/тк, не приймаються господарським судом, оскільки ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2007 провадження у зазначеній справі припинено на підставі пункту 6 статті 80 ГПК України у зв'язку з ліквідацією позивача –ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД”;

- посилання ТОВ “Суми-Ойл” на неотримання ним вигоди внаслідок дій з реалізації моторних бензинів та дизельного пального у період з липня по жовтень 2005 року спростовується довідками про розмір комісійної винагороди, згідно з якими з серпня по жовтень 2005 року зазначена винагорода на літр нафтопродуктів збільшилася; подане названим товариством обґрунтування розміру комісійних не спростовує висновків АМК щодо отримання ТОВ “Суми-Ойл” вигоди в розумінні Закону та заперечується матеріалами справи.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним рішення № 11-р/тк у частині, що стосується ТОВ “Суми-Ойл”.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону:

- контроль –це вирішальний вплив однієї чи декількох пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб'єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб'єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб'єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання. Пов'язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання;

- суб'єкт господарювання –це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб'єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання.

Відповідно до пункту 1 статті 50 Закону порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону узгодженими діями є, зокрема, укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

За приписами статті 6 Закону:

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша);

- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів (пункт 1 частини другої);

- антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності) (частина третя);

- вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (частина четверта).

Статтею 52 Закону передбачено накладення штрафів на суб'єктів господарювання, зокрема, за порушення, передбачені пунктом 1 статті 50 Закону.

Згідно з частиною четвертою цієї статі у разі, коли декілька юридичних та/або фізичних осіб –суб'єктів господарювання, які входять до групи, що визнається суб'єктом господарювання, вчинили діяння (дії, бездіяльність), які призвели до порушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначеним суб'єктом господарювання, та/або мають права, без яких вчинення порушення було б неможливим, та/або отримали чи можуть отримати переваги у конкуренції чи інші вигоди, штраф накладається на суб'єкт господарювання в особі юридичних та/або фізичних осіб, які вчинили наведені діяння (дії, бездіяльність) або отримали чи можуть отримати наведені вигоди. Під вигодою вважається, зокрема, можливість впливати на діяльність інших юридичних та/або фізичних осіб –суб'єктів господарювання, одержання частини їх прибутку.

Попередні судові інстанції, з'ясувавши, зокрема, що:

на час розгляду АМК справи № 03-06/52-2005 (у якій прийнято рішення № 11-р/тк) були відсутні об'єктивні причини для одночасного вчинення схожих дій різними учасниками ринків з підвищення цін на моторні бензини та дизельне пальне протягом липня –жовтня 2005 року;

за згаданими договорами комісії на ТОВ “Суми-Ойл” покладався обов'язок досліджувати ринок нафтопродуктів з метою встановлення рівня цін на ці продукти інших учасників відповідних ринків, і відносини контролю між ТОВ “Суми-Ойл” і ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” (ЗАТ “Калина-ЛТД”) ґрунтувалися на відповідних договорах комісії;

АМК встановлено та доведено наявність групи суб'єктів господарювання “Суми-Ойл –Калина-ЛТД”, яка є суб'єктом господарювання в розумінні абзацу дванадцятого статті 1 Закону;

саме таким суб'єктом вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке кваліфікується за ознаками пункту 1 статті 50, пунктом 1 частини другої  і частиною третьою статті 6 Закону, що з'ясовано й доведено АМК у прийнятті рішення № 11-р/тк;

ТОВ “Суми-Ойл” не спростовано факту отримання ним вигоди внаслідок дій з реалізації нафтопродуктів та договорами комісії;

всупереч положенням статей 33 і 34 ГПК України ТОВ “Суми-Ойл” не доведено належними доказами обґрунтованість його позовних вимог, -

з урахуванням наведених законодавчих приписів дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З приводу доводів ТОВ “Суми-Ойл”, пов'язаних з виконанням ним своїх зобов'язань за згаданими договорами комісії, слід звернути увагу ще й на таке. У підпункті 8.3 пункту 8 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 № 04-5/247 “Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства” зазначено:

“Наявність у суб'єктів господарювання статусу учасників господарських зобов'язань, що виникли з господарського договору або інших угод, передбачає усвідомлення суб'єктами господарювання можливих наслідків виконання ними відповідних договорів (угод) у вигляді антиконкурентних узгоджених дій. Крім того, зміст норм Закону України “Про захист економічної конкуренції” не дає підстав вважати, що виконання суб'єктом господарювання своїх зобов'язань за господарським договором (угодою) звільняє його від відповідальності за порушення вимог названого Закону. Отже, якщо порушення законодавчого припису щодо заборони вчинення антиконкурентних узгоджених дій дійсно має місце, господарським судом не можуть братися до уваги доводи про те, що воно допущене саме у зв'язку з виконанням суб'єктом господарювання своїх договірних (господарських) зобов'язань”.

Не можуть бути прийняті Вищим господарським судом України й доводи скаржника про те, що він “не був повідомлений про час, дату та місце слухання Київським апеляційним господарським судом справи                            № 18/375-48/355-14/7”.

У матеріалах цієї справи (т. 3, а. с. 185, 186) наявна ухвала Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2008 про прийняття апеляційної скарги до провадження із зазначенням в цій ухвалі часу і місця розгляду апеляційної скарги ТОВ “Суми-Ойл”. На зворотному боці другого аркуша згаданої ухвали міститься належна відмітка про її відправлення сторонам у справі.

Скаржником до касаційної скарги додано копію листа підприємства зв'язку від 26.12.2008 № 05/02-821, в якому на запит ТОВ “Суми-Ойл” повідомлено (дослівно) таке: “на адресу м. Суми, вул. Героїчна, 32 на ім'я ТОВ “Суми-Ойл” в період з 10 жовтня по 10 грудня 2008 року надійшов рекомендований лист № 6344106 з м. Києва, який був вручений 10.11.08р. уповноваженій особі Тютюнник. Визначити відправника немає можливості, так як у виробничій документації не передбачено зазначення таких даних”. Скаржником зазначено, що згаданого листа ним отримано з господарського суду міста Києва.

Проте дослівний зміст відповідного листа підприємства зв'язку жодним чином не спростовує і не виключне можливості отримання ТОВ “Суми-Ойл” протягом зазначеного періоду й інших листів (поштових відправлень) з міста Києва, в тому числі з Київського апеляційного господарського суду.

Решта доводів скаржника стосується оцінки доказів, які вже були предметом дослідження попередніми судовими інстанціями, та правильності встановлення останніми фактичних обставин справи. Однак згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням приписів цієї норми відповідні доводи, дослідження яких перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, не можуть бути підставами для задоволення касаційної скарги. Скаржником також не наведено обґрунтованих доводів щодо порушення попередніми судовими інстанціями передбачених статтею 43 ГПК України правил оцінки доказів у перевірці ними законності та обґрунтованості оспорюваного рішення № 11-р/тк стосовно ТОВ “Суми-Ойл”.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2008 зі справи                 № 18/375-48/355-14/7 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Суми-Ойл” –без задоволення.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов