Постанова

від 13.01.2009 по справі 26/372

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/372

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.01.2009                                                                                           № 26/372

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:            Буравльова С.І.

          Гольцової  Л.А.

 при секретарі:           Бабенко Т.І.

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 23.10.2008

 у справі № 26/372 (Пінчук В.І.)

 за позовом                               Приватне підприємство "Перша Алчевська недержавна залізнична експедиційна контора"

 до                                                   Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 5896,80 грн.

 Відповідно до розпорядження В.о. голови Київського апеляційного господарського суду Бондаря С.В. від 12.01.2009 р. № 01-23/1/1 розгляд справи здійснюється колегією суддів у складі: головуючого судді Ропій Л.М., суддів: Буравльова С.І., Гольцової Л.А..

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м.Києва від23.10.2008р. у справі №26/372 позов задоволено частково, стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання ”Південно-Західна залізниця” на користь Приватного підприємства „Перша Алчевська недержавна залізнична експедиційна контора” 1368, 90 грн. збитків, 102 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині стягнення із Державного територіально-галузевого об'єднання ”Південно-Західна залізниця” 1368, 90 грн. збитків, 102 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, припинити провадження у справі № 26/372 та стягнути із Приватного підприємства „Перша Алчевська недержавна залізнична експедиційна контора” на користь Державного територіально-галузевого об'єднання ”Південно-Західна залізниця” державне мито у розмірі 51 грн. за подання апеляційної скарги.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали від 16.12.2008 р. про відкладення розгляду справи з відміткою про відправку документа здійсненою згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75, та повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 439362.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому позивач вказує на те, що господарський суд обґрунтовано не застосував пункт 27 Правил видачі вантажу, яким для вантажів, маса яких внаслідок їх фізичних властивостей зменшується при перевезені, встановлена норма недостачі у вигляді суми норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто. Пунктом 27 Правил видачі вантажів норми недостачі (від 2% до 0,5 %) встановлена не для всіх вантажів,  а тільки для частини, а саме: для вантажів, маса яких внаслідок їх властивостей зменшується при перевезені,  саме на цей факт відповідач не звернув уваги. Вантаж, який перевозився в вагоні не мав властивостей зменшуватись при перевезені, це передбачено в Правилах видачі вантажу, тобто була недостача вантажу.

Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд встановив наступне.

24.03.2008 р. ЗАТ  „Макіївський металургійний завод” (вантажновідправник) відправив позивачу (вантажоодержувачу) зі станції Ясинувата Донецької залізниці прокат чорних металів в кількості 64950 кг. у вагоні № 60877834, згідно залізничної накладної № 50611400 на станцію призначення Вишневе Південно-Західної залізниці.

27.03.2008 р. під час перевезення, на станції Знаменка Одеської залізниці були виявлені ознаки незбереження вантажу, а саме: на двох зв'язках послаблені на 100-150 мм всі дротові ув'язки; переривається маркування фарбою, доступ до вантажу, що засвідчено актом загальної форми від 27.03.2008 р. На зазначеній станції вагон було зважено і виявлено недостачу вантажу в кількості 1400 кг, що засвідчено комерційним актом № БК 043217/60/10, який складений представником станції Знаменка 28.03.2008 р.

При видачі вантажу позивачу (вантажоодержувачу) на станції призначення Вишневе Південно-Західної залізниці була проведена перевірка вантажу, що співпадала с перевіркою зазначеною в комерційному акті від 28.03.2008 р., заперечень проти комерційного акту у позивача не було.

Згідно рахунку-фактури вантажовідправника від 24.03.2008 р.№ 02112 у вагоні № 60877834 по залізничній накладній № 50611400 був відправлений вантаж вагою 64950 кг.

Апеляційний господарський суд, проаналізувавши матеріали справи, дійшов висновку про  наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 2 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 920 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 ЦК України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Вказана норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 314 ГК України та п. 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, (далі Статут), якими встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини; залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п.п. а) ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Згідно із п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу (абзац 2 п. 129 Статуту).

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу (абзац 3 п. 129 Статуту).

Відповідно до ч. 3 п. 3.2. Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України ”Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. № 04-5/601 обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (стаття 129 Статуту).

Із наявного в матеріалах справи комерційного акту  БК 043217-260/10 від 28.03.2008 р. (а. с. 16) вбачається, що на станції Знаменка Одеської залізниці  проведено переважування вагону № 60877834 на 150 т вагонних вагах при якому встановлено, що маса нетто становить 63550 кг., в документах значиться маса нетто 64950 кг., тобто нестача складає 1 400 кг, ніж вказано у залізничній накладній № 50611400.

Разом з тим, в комерційному акті  БК 043217-260/10 від 28.03.2008 р. (а. с. 16) зафіксовано, що у вищевказаному вагоні № 60877834 були виявлені ознаки незбереження вантажу,  а саме: на двох зв'язках послаблені на 100-150 мм всі дротові ув'язки; переривається маркування фарбою, доступ до вантажу.

Вище наведені підстави дають можливість апеляційному господарському суду погодитися із висновком господарського суду про недостачу вантажу та вину з боку відповідача.

Згідно з ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу – у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за № 862/5083 вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Відповідно до п. 3.13 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”: недостача маси вантажу, з огляду на яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням норми природної втрати та граничного  розходження визначення маси нетто вантажу під час перевезення.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5  % від маси нетто для вантажів , які перевозяться без тари й упаковки. Згідно залізничної накладної № 50611400 вантаж завантажений до на піввагона  № 60877834 навалом без тари й упаковки.

В такому разі норма недостачі складає:

64950 кг. Х 0,5 %=325 кг.

Недостача по комерційному акту складає 1400 кг.

Недостача з урахуванням норми недостачі:

1400 кг. – 325 кг. = 1075 кг.

1075 кг. – недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки залізницею відповідно до ст.114 Статуту.

1075 кг. Х 3510 грн. = 3773,25 грн., де 3510 грн. – вартість 1 тони вантажу без ПДВ згідно рахунка-фактури вантажовідправник  № 02112 від 24.03.08 р.

3773,25 грн. з урахуванням 20 % ПДВ= 4527,90 грн.

Таким чином, дійсна вартість недостачі вантажу складає 4527,90 грн., яка відшкодовується залізницею відповідно до положень Статуту залізниць України та Правил перевезення вантажів залізничним транспортом.   

             Виходячи з вище наведеного, апеляційний господарський суд вважає, що застосування 0,5% при розрахунку є правомірним і законним, відповідно, дійсна вартість недостачі вантажу складає 4527,90 грн., та відшкодуванню підлягають збитки саме у розмірі 4527,90 грн., які і були перераховані позивачу відповідно до повідомлення  № 36 від 14.08.08р. При цьому, частина стягнення вартості недостачі у розмірі 1368 грн.  є необґрунтованою, оскільки позивач невірно розрахував недостачу вантажу.

            З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни рішення господарського суду першої інстанції, та прийняття нового рішення про часткове задоволення позову, а саме в частині стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 1368 грн. відмовити, а в частині стягнення 4527,90 грн. припинити провадження по справі.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду м.Києва від23.10.2008р. у справі №26/372 змінити,  виклавши його резолютивну частину  в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

В частині стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання ”Південно-Західна залізниця” 1368,90 грн. вартості недостачі вантажу, 78 грн. державного мита, 90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відмовити.

В частині стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання ”Південно-Західна залізниця”   4527,90 грн. припинити провадження по справі.

Стягнути з Приватного підприємства „Перша Алчевська недержавна залізнична експедиційна контора” (94206, м. Алчевськ, вул. Гмирі, 12, код ЄДРПОУ 30091170, р/р 26005301180954 в філії „Відділення Промінвестбанку в м. Алчевськ Луганської області”, МФО 304342) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання ”Південно-Західна залізниця” (01034, м. Київ, вул. Лисенка,6, ідентифікаційний номер 04713033, р/р 26003301361464 в Залізничному відділенні Промінвестбанку м. Києва, МФО 322153) 51 грн. державного мита за подання апеляційної скарги”.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Справу № 26/372 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Ропій  Л.М.

 Судді                                                                                          Буравльов С.І.

                                                                                          Гольцова  Л.А.

 19.01.09 (відправлено)