Постанова

від 10.02.2009 по справі 17/380

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/380

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.02.2009                                                                                           № 17/380

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Поліщук Т.А. – (дов. № б/н від 20.09.2008р.)

 від відповідача - Новоселецька О.А. – (дов. № б/н від 17.11.2008р.)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський лакофарбовий завод"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.11.2008

 у справі № 17/380  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Промекологія і метал"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський лакофарбовий завод"

 про                                                   стягнення 197200,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю “Промекологія і метал” звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський лакофарбовий завод” про стягнення 197200,79 грн.

          Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.11.2008р. у справі № 17/380 позовні вимоги задоволені частково.

          Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський лакофарбовий завод” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промекологія і метал” 188742,05 грн. передоплати з урахуванням індексу інфляції, 8106,29 грн. 3% річних, 1968,48 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити у стягненні з ТОВ “Київський лакофарбовий завод” на користь ТОВ “Промекологія і метал” 188742,05 грн. передоплати з урахуванням індексу інфляції, 8106,29 грн. 3% річних, 1968,48 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував.

Розглянувши доводи скарги, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Промекологія і метал” звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський лакофарбовий завод” заборгованості за договором № 14/03-2006-У від 01.03.2006р. у розмірі 189094,50 грн. з урахуванням індексу інфляції, 3% річних у розмірі 8106,29 грн.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не поставив товар, за який позивачем було здійснено передоплату.

          Місцевим судом позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Промекологія і метал” про стягнення 189094,50 грн. з урахуванням індексу інфляції, 3% річних у розмірі 8106,29 грн. задоволені частково.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, враховуючи наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Київський лакофарбовий завод”(відповідач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Промекологія і метал”(позивач, покупець) був укладений договір №14/03-2006-У від 01.03.2006 (далі по тексту –Договір), згідно з яким відповідач зобов'язався поставити, а позивач –прийняти і оплатити товар (вугілля марки А першої категорії в кількості 5000,00 тон). До Договору був складений та підписаний Графік поставки вугілля (Додаток №1 до Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору базова ціна вугілля за Договором становить 210,00 грн. за одну тону з ПДВ.

Порядок розрахунків за товар передбачений розділом 5 Договору, згідно з яким позивач був зобов'язаний оплатити товар на підставі рахунків-фактур, що виставляються постачальником, на умовах 50% передоплати та 50% після відвантаження товару згідно з залізничними квитанціями.   

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем на користь відповідача було перераховано 130410,00 грн., про що свідчать банківські виписки з особового рахунку ТОВ “Промекологія і метал”, а також податковими накладними від 29.03.2006 та 30.03.3006, які були виписані відповідачем.

Відповідно до розділу 3 Договору поставка вугілля здійснюється рівномірно, протягом одного місяця з моменту підписання Договору на підставі замовлень покупця, у відповідності до Графіка поставки. Датою поставки згідно з п.3.3 Договору вважатиметься дата підписання акту прийому-передачі. Партія вугілля є такою, що поставлена постачальником і прийнятою покупцем тільки після отримання останнім документів, зазначених в п.3.9 Договору. За письмовою домовленістю сторін строки поставки вугілля можуть бути змінені (п.3.13). Фактична кількість та якість вугілля, яке має бути поставлене постачальником та прийняте покупцем, узгоджується сторонами в актах прийому-передачі (п.4.17).

За твердженням позивача, відповідач своїх зобов'язань за Договором в частині поставки товару не виконав, до цього часу вугілля не поставлене.

07.06.2006 позивач звернувся до відповідача з письмовим повідомленням про розірвання договору в зв'язку з невиконанням відповідачем його умов. Також позивач просив відповідача повернути протягом семи днів отриману від позивача передоплату в розмірі 130410,00 грн.    

У відповідь на цей лист відповідач повідомив, що грошові кошти будуть повернуті в строк до 01.08.2006 (лист ТОВ “Київський лакофарбовий завод” № 546 від 11.07.2006).

Колегія суддів вважає, що прострочення зобов'язання настало внаслідок вини кредитора, оскільки ТОВ “Промекологія і метал” відмовилося від прийняття товару, що підтверджується листами № 536 від 23.06.2006р., № 546 від 11.07.2006р.

Частиною 2 ст. 613 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

У ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України, зазначено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Оскільки, ТОВ “Промекологія і метал” відмовились прийняти товар, що підтверджується листами № 536 від 23.06.2006р., № 546 від 11.07.2006р. то вони поставили його іншому контрагенту.

Крім цього, ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.02.2006р. на розрахунковий рахунок ТОВ “Промекологія і метал” було накладено арешт. А тому, не могли повернути ТОВ “Промекологія і метал” сплачені за товар кошти.

Місцевим судом на думку колегії суддів неправильно було застосовано ст. 625 Цивільного кодексу України “Відповідальність за порушення грошового зобов'язання”, яка встановлює, що “Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом”.

Оскільки такі проценти за своєю природою є неустойкою, повинна застосовуватись позовна давність в один рік, як це передбачено ст. 258 Цивільного кодексу України. ТОВ “Промекологія і метал” про порушення свого права дізналося 01.08.2006 р. тому строк для звернення до суду з вимогою про стягнення 3% річних закінчився 01.08.2007 р.

Відповідно до ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовується загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України.

  Місцевим судом також не з'ясовані права й обов'язки сторін за Угодою про уступку права вимоги № 1804/06-2 від 18.04.2006 р., яка була укладена між ТОВ “Промекологія і метал” і ТОВ “Промекологія-Харків”, про що було повідомлено листом № 47 від 18.04.2006р.

Згідно даного повідомлення до ТОВ “Промекологія-Харків” перейшло право вимоги виконання зобов'язань по погашенню заборгованості в розмірі 130410,00 грн. за передплату за договором №14/03-2006-У.

У судовому засіданні представник відповідача пред'явив оригінал листа ТОВ “Промекологія і метал” від 18.04.2006р. № 47 про переуступку права вимоги боргу по договору № 14/03-2006-У від 01.03.2006р. Згідно з цим листом право вимоги перейшло до ТОВ “Промекологія-Харків”.

Крім того, представник позивача надав копію договору від 18.04.2006р., згідно яким право вимоги боргу від відповідача відступлено ТОВ “Промекологія-Харків”. Вказаний договір є чинним, що підтвердив представник позивача.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор - ТОВ “Промекологія і метал” у зобов'язанні був замінений внаслідок передання ним ТОВ “Промекологія-Харків” своїх прав за договором.

ТОВ “Промекологія і метал” вибув із зобов'язання, а до ТОВ “Промекологія-Харків”, який вступив на його місце, перейшли права та обов'язки ТОВ “Промекологія і метал”, передбачені договором №14/03-2006-У.

ТОВ “Промекологія-Харків”, реалізуючи права нового кредитора, вже звертався до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з ТОВ “Київський лакофарбовий завод” заборгованості за договором №14/03-2006-У в розмірі 130410,00 грн. Проте ухвалою суду від 26.06.2006 р. позовну заяву було повернуто без розгляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при винесенні рішення Господарський суд м. Києва цього до уваги не взяв, чим порушив норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, на думку колегії суддів позивачем не доведено обставини, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими.          

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський лакофарбовий завод” підлягає задоволенню, отже рішення суду першої інстанції повинно бути скасовано.

Керуючись ст. 101- 106  ГПК України, колегія, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський лакофарбовий завод” задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва у справі  № 17/380 від 12.11.2008р. скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у позові Товариству з обмеженою відповідальністю “Промекологія і метал” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський лакофарбовий завод” про стягнення 188742,05 грн. передоплати з урахуванням індексу інфляції, 8106,29 грн. 3% річних - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промекологія і метал” (61001, м. Харків, вул. Металістів, 5, код ЄДРПОУ 30656231,р/р 26005000051183 в АБ “Факторіал-Банк”) а у випадку відсутності коштів – з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський лакофарбовий завод” (02088, м. Київ, вул.. Лютнева, 10 код ЄДРПОУ 33693098, р/р 26002000000178 в ВАТ “Родовід Банк” в м. Києві, МФО 321712 ) 984,24 грн. державного мита за розгляд справи в апеляційній інстанції.

Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Матеріали справи № 17/380 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді